Школа життєтворчості - нова модель навчального закладу XXI століття

Мета школи – привчити до життя,
розуміти його, знайти в ньому своє місце.
С. Русова

На початку ХХІ століття закономірним є пошук відповідей на запитання: Як плекати образ людини - господаря власної долі? Якою має бути людина у житті і чим вона озброєна для життя?

Сьогодні, як ніколи гостро, постає завдання осмислення й пізнання нових педагогічних реалій, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого й духовного світу. Від того, як школа допоможе своїм вихованцям спроектувати їхню життєву траєкторію, залежить успішність та міра реалізованості дитини у майбутньому.

Важливо пам’ятати, що учень, який сьогодні відповідає біля дошки, уже через декілька років змушений буде виконувати куди складніші завдання у різних, часом непростих життєвих ситуаціях. Настільки успішно він виконає їх залежить від рівня, якості і дієвості підготовки до дорослого життя, яку він пройшов у школі.

На цій основі формується нова педагогіка – педагогіка життєтворчості, у центрі якої – дитина з її радощами і болями, злетами і драмами, інтересами, потребами, мріями і планами на майбутнє, з її напруженим екзистенційним духовним світом.

Життєтворчість - особлива, вища форма виявлення творчої природи людини. Вона сприяє самостійному вибору особистістю стратегії життя, розробці життєвих планів і програм, вибору та використанню засобів, необхідних для реалізації індивідуального життєвого проекту.

Педагогіка життєтворчості – це педагогіка спрямована на плекання дитини як суб’єкта життя, надання допомоги їй у визначенні життєвої стратегії та побудові життєвої траєкторії, пошуках смислу життя, його повноти й культури, пізнанні життя як результату життєздійснення.

Школа Життєтворчості – сучасна модель розвитку навчального закладу, яка ґрунтуються на основі принципів педагогіки життєтворчості, а саме: ставлення до дитини як до особистості, суб'єктності, софійності, духовності, діалогічності, рефлексії, пріоритетності творчої діяльності над репродуктивною, більшої цінності питань, ніж готових відповідей, розуміння школи як організації всього життя дітей.

Цілі Школи Життєтворчості

• Сприяти задоволенню вітальних та духовних потреб дитини.
• Позитивно впливати на стрижневе, внутрішнє в людині, тобто на те, чим вона живе, до чого прагне, які дороги обирає, на її переконання, цінності, на основі яких вона намагається будувати свій життєвий проект.

Завдання Школи Життєтворчості

• Забезпечити здобуття школярами ключових компетентностей, необхідних для самостійного життя, виконання професійних та соціальних функцій.
• Формувати в учнів гнучкість, мобільність, конкурентоздатність, уміння інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці.
• Виховувати у школярів уміння включатися в систему людських взаємостосунків; самостійно, творчо мислити, правильно сприймати, виважено, адекватно та принципово оцінювати себе та стосунки між людьми.
• Вчити учнів використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем; цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави; генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність.
• Вчити учнів здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.
• Формувати в учнів бережливе ставлення до свого здоров'я і здоров'я інших як найвищої цінності.
• Створювати умови для активної соціальної дії, проектної, дослідницької діяльності учнів школи.
• Формувати систему гуманізованих суб'єкт-суб'єктних взаємодій між учасниками навчально-виховного процесу.
• Вчити учнів орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечностей і неоднозначних цінностей.
• Розвивати вміння будувати відносити з іншими людьми, природою, суспільством і разом з тим творити себе самого.
• Формувати здатність до вибору численних альтернатив, що пропонує сучасне життя.
• Вчити визначати життєве кредо та життєвий стиль.

Пріоритети Школи Життєтворчості:

• Найдорожча цінність – людське життя;
• Якісна освіта – сяйво людського життя;
• Найскладніше мистецтво – мистецтво життєтворчості;
• Найбільше багатство – багатство людських стосунків;
• Найвища краса – краса людських взаємин.

Модель випускника Школи Життєтворчості

• Людина з достатньо широким спектром особистісно значущих позитивних цінностей; розвиненим почуттям власної гідності, віри у свої сили; спрямована на життєтворчість, самовиховання та самовдосконалення; готова до творчої діяльності і моральної поведінки; здатна довгостроково планувати власне життя.
• Вільна, успішна, життєлюбна особистість, яка веде здоровий спосіб життя, володіє високою культурою поведінки, розвиненими творчими здібностями та талантами; ставленням до професії як до засобу саморозвитку й самореалізації.
• Людина, яка володіє креативним, критичним, творчим мисленням, культурою спілкування, універсальними інтелектуальними вміннями, навчальними й пізнавальними, що сприяють успішній самоосвіті й реалізації в житті.

Умовою успішного формування такої моделі випускника є комплексний підхід до формування ключових компетентностей у школярів, що визначають наступні головні напрямки життєвої підготовки особистості.

Пізнавальна сфера. Це сфера формування знань, умінь і навичок учня. Вона визначається не лише базовими знаннями та вміннями, які відповідають програмовим вимогам, а й ціннісними орієнтаціями особистості, мотивами діяльності, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу, умінням добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, та застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення.

Головна ознака сучасної освіти – це відмова від рутини, догматизму, знанняцентризму традиційного навчання. Школа має зосередитися на розвитку мислення дитини (розвиток логічного, творчого, критичного, креативного, латерального та інших типів мислення). Для цього вчителі повинні широко застосовувати у своїй практиці новітні педагогічні та інформаційні технології розвивального характеру: технології проблемного навчання, розвитку критичного мислення школярів, проектні, інтерактивні, ігрові технології, педагогіку співпраці, особистісно зорієнтоване навчання.

Важливо реалізовувати розвивальний, життєтворчий потенціал освіти, який передбачає здобуття учнями методологічних знань: прийомів мислення, методів пізнання, методів самостійного оволодіння знаннями.

Отже, знання як самоціль має поступитися місцем знанню як інструментові життя, що забезпечує молодій людині можливість жити в гармонії з власною природою і довкіллям, суспільством, окремими людьми, можливість оволодіти новими технологіями.

Ця сфера передбачає формування пізнавальної, методологічної, інформаційної та креативної компетенцій.

Соціальна сфера. Це сфера відносин у соціумі, у межах якої вихованець має освоїти норми соціальної взаємодії та поведінки, уміє поєднувати свої права та обов’язки, виробляти стратегію власного життя на засадах демократизму, толерантності, плюралізму, гуманізму, громадськості. Це підготовка до життя в швидко змінюваних умовах соціокультурного життя.

Соціальний аспект передбачає формування таких компетенцій: комунікативної, правової, економічної, екологічної.

Здоров’я особистості. Ця сфера передбачає набуття досвіду й життєвих установок на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку, формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та оточенню.

Передбачає формування валеологічної компетенції.

Професійний універсалізм. Школа має зосередити увагу на вихованні такої важливої риси молодої людини, як професійний універсалізм – здатність змінювати сфери і способи діяльності. Поняття «гарний працівник», окрім фахової, професійної підготовки, включає ще й інші якості та вміння: це людина, яка вміє працювати в команді, бути комунікабельною, може приймати самостійні рішення, творчо мислити, ініціативна, здатна генерувати нові ідеї, уникати конфліктних ситуацій та вміти виходити з них, бути спроможною до вибору альтернатив, що пропонує сучасний ринок праці.

Реалізується через професійно-трудову компетенцію.

Сфера особистого життя. Передбачає посилення відповідальності кожної конкретної особистості за власне майбутнє, за можливість досягнення особистого щастя завдяки своїм потенційним можливостям, що виявляється у любові, сімейних стосунках, у продовженні роду, вихованні дітей. Реалізується через формування сімейно-побутової компетенції.

Етична сфера. Передбачає етичне, естетичне становлення особистості, високу духовність, приєднання до системи загальнолюдських моральних цінностей, формування бачення, розуміння, створення краси і гармонії у праці, пізнанні, ставленні до людей, самого себе, природи; відкритість життя юної особистості для добрих справ, колективної праці для інших людей (близьких і далеких), турботи про них, взаємодопомоги, милосердя та ін.

Реалізується через естетико-духовну компетенцію.

Школа Життєтворчості – це інститут збереження й зміцнення фізичного, психічного, морального, духовного здоров'я дитини, допомоги їй у ситуації життєвої кризи, збереження особистості в драматичних обставинах життя, захисту від різних стресогенних чинників. Школа відіграє важливу роль у попередженні учня про прірви, небезпеки життя. У цьому плані її діяльність набуває випереджувального й попереджувального характеру. Школа повинна допомогти дитині не розгубитися в нестабільному суспільстві, виробити захисні механізми, навчити самостійно вирішувати життєві проблеми.

Найціннішим надбанням Школи Життєтворчості є те, що її цілі, зміст близькі не лише реформаторам-педагогам, а й дітям, які стають співтворцями нових моделей школи XXI століття, глибше осмислюють своє життя, навчаються для того, щоб оволодіти мистецтвом життєтворчості, мистецтвом ефективного виконання життєвих і соціальних ролей.