Гуманістичні принципи управління сучасною загальноосвітньою школою

Реформування національної системи освіти відіграє велику роль у перебудовних процесах, що відбуваються зараз в Україні, визначається масштабністю і радикальністю змін. Мова йде не тільки про гуманістичні принципи управління сучасною загальноосвітньою школою, чи окремі вдосконалення певних напрямк ів освітньої практики, а про перехід систем освіти на якісно новий рівень функціонування із зміною парадигмальних основ свого розвитку і саме на гуманістичних засадах.

Розвиток реформ у системі освіти повинний здійснюватись на основі добре розроблених і інтегрованих світоглядних, концептуальних та методологічних основах. Цей процес викликав до життя появу нової самостійної галузі знань - філософії освіти. Філософія освіти - це корінне питання будь-якої освіти, це її ядро, до якого мають тяжіти всі інші сутнісні питання, особливо управління школою, зміст навчання та виховання, підготовка сучасних педагогів, психологів, вихователів. Філософія освіти сьогодні спрямована на людину, на особистість, її внутрішню культуру, функції в новому відкритому суспільстві. Сьогодні цілі й завдання управління освітою - це формування саме філософії сучасної освіти.

Виходячи із завдання переорієнтації сучасних навчальних закладів на ідеї гуманізації навчання і виховання підростаючої особистості, організації гуманістичної за змістом педагогічної діяльності, управління в системі середньої освіти також повинно здійснюватися на гуманістичних засадах. Адже успішна діяльність будь-якої Системи, а саме, системи гуманістичного виховання і виховання підростаючої особистості, неможлива за наявності в ній "чужих", а тим більше, центральних механізмів функціонування.

Іншими словами, не може бути "гуманним" за ставленням до дитини той учитель, який постійно відчуває на собі "негуманність" управлінських впливів свого директора, і, в свою чергу, важко чекати виявів "гуманності" до вчителів з боку директора школи, який постійно відчуває на собі "негуманність" спілкування та взаємодії з боку завідувача районного (міського) відділу (управління) освіти. І цей ланцюг можна продовжити. І розроблення цього напряму повинно складати спеціальний напрям досліджень у проблематиці психологічних основ гуманізації освіти, який сьогодні, як показує аналіз літератури, ще недостатньо актуалізований.

Основні характеристики гуманістичного підходу до управління закладами середньої освіти, виявляються у певних положеннях, які відображають:

• необхідність побудови управлінських стосунків між керівником та підлеглим на основі партнерства;
• доцільність реалізації Спільної діяльності керівника і членів педколективу в процесі управління освітянськими організаціями;
• важливість розуміння та врахування індивідуально-психологічних особливостей
• підлеглих в управлінській взаємодії;
• необхідність створення умов для реалізації творчого потенціалу підлеглих та здійснення ними самоуправління своєю професійною діяльністю та особистісним розвитком.

Конкретні положення гуманістичного підходу до управління середньою освітою можна відобразити так:

• конструктивна взаємодія керівника освітянської установи з членами свого колективу можлива тоді, коли з ними встановлюються людські (а не "чисто" формальні) управлінські стосунки. Ці стосунки виявляються в рівності партнерів по спілкуванню, емоційній відкритості і довірі один до одного, прийнятті іншої людини як цінності у свій внутрішній світ;
• управління освітньою організацією (вироблення управлінської концепції, визначення змісту і структури навчально-виховного процесу, впровадження нових технологій навчання тощо) повинно здійснюватися в процесі спільної діяльності керівника і членів педагогічного колективу, в ході якої вони реалізують себе як творчі індивідуальності;
• кожен член педагогічного колективу - унікальна особистість, тому керівник освітянської організації повинен створювати умови для виявлення і реалізації її неповторної індивідуальності;
• ефективно здійснювати педагогічну взаємодію, забезпечувати розвиток учнів як суб'єктів творчої праці, пізнання і спілкування може працівник освітянської організації, який досягнув певного рівня особистісного розвитку. Тому створення умов для безперервного соціального, інтелектуального і особистісного розвитку кожного працівника — важливе завдання керівника середньої освіти;
• у процесі управління освітньою організацією керівник школи не просто "керує" членами свого колективу, координує їхні дії, а створює умови для розвитку в них здатності до самоуправління (самоаналізу, самоорганізації, саморегуляції) своєю діяльністю і поведінкою, враховуючи при цьому індивідуально-психологічні особливості працівників;
• створення керівником освітньої організації атмосфери гуманістичних стосунків і спільної діяльності у педагогічному колективі нерозривно пов'язане з реалізацією ним такої атмосфери у процесі взаємодії з учнями, оскільки управлінська діяльність має здвоєний предмет праці. А це означає, що керівник освітньої організації повинен бути і прекрасним управлінцем, і прекрасним фахівцем, тобто водночас і керівником педколективу, і вчителем, який сам безпосередньо впроваджує гуманістичні засади у навчально-виховний процес;
• реалізувати гуманістичні ідеї і цінності у процесі взаємодії з учнями та їхніми батьками може лише педагогічний колектив, який у своєму "внутрішньому" житті керується гуманістичними ідеалами і нормами;
• управління освітньою організацією на гуманістичних засадах може здійснюватися такими керівниками, які досягай певного рівня особистісного розвитку (позитивно оцінюють ідеї гуманізації; орієнтуються на подальший професійний розвиток, самовдосконалення і самотворення; розвивають психологічну готовність до управлінської діяльності на гуманістичних засадах тощо).

Слід зазначити, що принцип гуманізації управління освітніми закладами дуже близький за своєю сутністю до людиноцентристського підходу в управлінні. Особливість людиноцентристського підходу в управлінні полягає в тому, що він ставить у центрі своєї уваги людину, на противагу іншим підходам. Зміст цього підходу розкривається у таких основних положеннях:

• шлях до успіху організації лежить через індивідуальний успіх її співробітників, в основі якого закладені вищі людські потреби, які задовольняються за допомогою спеціальних методів;
• створення ситуації успіху можливе на основі вияву та пояснення індивідуальних характеристик та поведінки особистості в конкретній ситуації;
• піддаються виміру та впливу такі характеристики особистості, як здібності, потреби, очікування, сприймання, ставлення, цінності (ці характеристики складають суть терміна людські похідні);
• на поведінку людини впливають середовище, групи та лідери;
• людські похідні повинні враховуватися у процесі комунікації, під час прийняття рішень та делегування повноважень.

Розвиваючись паралельно та взаємодоповнюючи один одного, принцип гуманізації управління та людиноцентристський підхід до управління спрямовані на забезпечення, поряд з реалізацією цілей освітньої організації, реалізацію цілей конкретного працівника, самореалізації, самоствердження тощо.

Необхідно також вказати, що принцип гуманізації управління системою середньої освіти тісно пов'язаний з принципом демократизації управління, про який так багато говориться у контексті реформування освіти. Взаємодоповнюючи один одного і тісно взаємодіючи між собою, ці принципи мають свою специфіку і самостійне значення.

Принцип демократизації управління системою середньої освіти зорієнтований на залучення всіх організаторів і учасників педагогічного процесу до активної постановки та вирішення актуальних завдань навчання та виховання, забезпечення умов для висловлювання всіма педагогами і учнями думок з тих чи інших питань, внесення пропозицій, формування новаторських ідей, інноваційних підходів та шляхів їх реалізації тощо.

Принцип гуманізації управління системою середньої освіти передбачає врахування індивідуально-психологічних особливостей, прийняття унікальної неповторності кожного учасника навчально-виховного і управлінського процесу, створення умов для максимального вияву його творчих потенцій, вільного розвитку, самореалізації, самотворчості у процесі здійснення навчальної і педагогічної діяльності.

Таким чином, можна стверджувати, що принцип демократизації управління системою середньої освіти створює основу для вияву унікальної неповторності, вільного розвитку кожного учасника навчально-виховного процесу, тобто забезпечує базу для реалізації гуманізації управління. І водночас гуманізація управління збагачує саму суть, "внутрішній" зміст демократизації навчання та виховання підростаючої особистості — управління системою середньої освіти, підіймає її на значно вищий рівень.