Творчість учителя - передумова зростання його педагогічної майстерності

Життя постійно змінюється, підштовхуючи школу так само до змін. Її розвиток вимагає нових форм організації навчального процесу, нових ритмів та методів узгодження системи освіти з вимогами сучасного життя та з потребами особистості. А оскільки учительська праця і педагогічна творчість є синонімам и, то необхідно розглядати способи подолання інертності й консерватизму нашої діяльності та способи розвитку творчості кожного вчителя.

Однак світова економічна криза, що зачепила і Україну, накладає свій відбиток і на школу. Частина освітян охоплена байдужістю та інертністю в навчально-виховній діяльності. Вони не переконані, що тільки безперервна самоосвітня робота сприяє підвищенню майстерності, розвитку інтелекту, допомагає долати застарілі педагогічні позиції, адаптуватись до нових умов роботи. Але варто нагадати відомі слова: "Якщо не відчуваєш любові до школи, до дітей, займайся чим хочеш, але тільки не дітьми. Бо робота з дітьми, викладання – це мистецтво, творчість, а не ремесло". І щоб досягти належного рівня викладання будь-якого предмета, потрібно з багатьох методів обрати свій, а маючи багато підручників - не дотримуватися кожного, а комбінувати, вибирати, тобто творити.

Як же подолати інертність, консерватизм і розвивати педагогічну творчість саме у процесі підготовки уроку та його проведення? Отже, саме на уроці забезпечується інтелектуальне збагачення дитини, розкриваються її здібності, нахили та інтереси.

Передусім, до виконання навчальних програм потрібно підходити творчо, бо саме вона орієнтує думку вчителя на творчу побудову уроку.

Структура кожної навчальної програми спрямована на реалізацію основної мети освіти та виховання дітей певного класу і повинна сприяти створенню умов для вільного переходу учнів від одного ступеня навчання до іншого. Тому кожна навчальна тема повинна оновлюватись, конкретизуватись, спрямовуватись на особистість учня і сприяти його освіченості та гармонійному розвитку.

Педагогічна творчість учителя має також важливе значення у побудові структури уроку. Адже, готуючись до уроку, кожен із нас повинен чітко уявляти, кого ми будемо навчати. Одну й ту саму тему в різних класах учитель повинен подати на кількох рівнях, розраховуючи не тільки на класний колектив загалом, а й на групи чи окремого учня.

Багато учителів творчо підходять до побудови структури уроку, шукають ефективні методи і прийоми навчання, які спонукали б кожного учня до активної самостійної пізнавальної діяльності. Звичайно, навіть найвдаліша структура уроку не може бути усталеною. Урок – це педагогічний витвір, а вчитель є його творцем. Однак, обираючи методичні прийоми, слід пам'ятати, що вчитель не може не використовувати педагогічну логіку, та доцільність і дидактичні принципи. Тільки науковістю він перевіряє правильність свого вибору.

З метою розвитку творчого потенціалу вчителя слід приділяти особливу увагу систематичному залученню всіх членів педагогічного колективу до виступів на семінарах різних рівнів, педрадах, конференціях, конкурсах тощо.

Саме підготовка та участь у таких заходах змушують учителя докладно ознайомитися з відповідною науково-педагогічною літературою, передовим досвідом з окремого питання, переосмислити, вдосконалити, засвоїти нові методи та прийоми навчальної роботи, спонукає вчителя конструктивно сприймати нові ідеї, з'ясовувати їх суть, досягнення і недоліки, а також з повагою ставитися до переконань своїх опонентів, виключати категоричне заперечення їхньої точки зору. Така робота формує системне мислення учителя, що пізніше виявляється у цілісному сприйнятті різних педагогічних явищ, здатності встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати перспективу свого творчого зростання.

Щоб подолати інертність, консерватизм, стати справжнім, творчим учителем, треба вчасно себе оцінити. Бо тільки самоаналіз прискорює розвиток педагогічних здібностей і є одним із найефективніших способів педагогічного самовдосконалення. Об'єктивно оцінюючи свою роботу, вчитель пізнає себе і починає найскладніше: висуває вимоги до себе, а значить, активізує свої власні динамічні духовні резерви. Він стає творцем у педагогічному процесі, а творчість учителя – це ще й управління самим собою. Сьогодні у школі потрібен не просто "урокодавець", а творчий учитель, який повинен усе життя працювати для того, щоб навчання приносило радість і задоволення кожній дитині, було ефективним і плідним.

Для стимулювання творчого пошуку вчителя, розвитку творчих здібностей учнів необхідно передбачити проведення нестандартних уроків. Під нестандартними уроками ми розуміємо такі уроки, які позбавлені звичайних шаблонів, мають загальний, об'єднуючий початок – елементи рольової гри. Нестандартні уроки обов'язково містять творчі ситуації, які збуджують до співробітництва і співтворчості на уроці. Найчастіше в практиці роботи шкіл використовуються такі нестандартні уроки, як конференції, диспути, змагання, КВК, спектаклі, усні журнали, уроки-загадки, уроки-мандрівки тощо.

Духовне життя дитини повноцінне лише тоді, коли вона живе у світі гри, казки, музики, фантазії, творчості... Ми повинні навчати і виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена праця, стимулююча робота школяра забарвлюється радісним почуттям і може принести маленьким людям переживання творця. (В. О. Сухомлинський).

На сучасному етапі в школі створюються сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості вчителів і підвищення на цій основі результативності навчально-виховного процесу. Усе це ставить принципово нові вимоги перед керівниками загальноосвітніх шкіл і шкіл нового типу щодо розвитку творчого потенціалу педагогічних колективів взагалі і кожного вчителя зокрема. Нині існує два наукових підходи до керівництва творчими процесами: оволодіння алгоритмами творчого процесу й побудова відповідних моделей різноманітних творчих рішень і створення найсприятливіших умов для творчої діяльності педагогів. Слід зазначити, що ефективний розвиток педагогічної творчості і самореалізація вчителя можливі тоді, коли діяльність школи будується з урахуванням особистості вчителя, його ініціативи та здібностей, на колегіальній роботі вчителів, на їх відповідальності за наслідки навчально-виховної роботи з учнями.

Саме такий підхід реалізується при створенні вільних вальдорфських шкіл. Учителі вальдорфської школи повинні не тільки досконало знати предмети, які викладають, а й володіти різними видами мистецтва, іноземними мовами, грати на музичних інструментах, бути умільцями, займатися спортом. Спираючись у своїй діяльності на антропософську педагогіку, вони повинні досконало володіти формами і методами виховання характеру учнів, їх фантазії і мислення, формування моральних рис.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури, стан вирішення цієї проблеми в практиці роботи загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, дозволили визначити такі основні педагогічні умови, які сприяють творчій діяльності, самореалізації особистості вчителя:

• забезпечення можливості реалізації вчителем своїх здібностей у найважливішій сфері його життєдіяльності – трудовій, а саме: у навчально-виховному процесі, у пізнавальній роботі з учнями, у системі підвищення кваліфікації з метою самоутвердження вчителя, розвитку в нього почуття самоповаги;
• сприяння самовизначенню кожного вчителя в усіх сферах внутрішкільного життя через індивідуальний вибір;
• детальне вивчення найбільш значущих для вчителів видів громадської діяльності і сприяння вияву особистості кожного вчителя у певному виді громадської діяльності для його самовизначення, самоутвердження й самореалізації через них;
• створення творчої атмосфери, здорового морально-психологічного клімату в колективі;
• утвердження в колективі демократичного стилю спілкування, свободи критики, творчих дискусій;
• забезпечення вільного часу вчителя (реалізація у практичній діяльності ідей інтенсифікації праці, оптимізації навчально-виховного процесу, наукової організації праці) з метою створення умов для самореалізації особистості вчителя на дозвіллі, підвищення його загальної культури;
• своєчасна позитивна оцінка діяльності вчителя для розвитку в нього почуття задоволення;
• забезпечення естетичних умов праці.

Розвиток педагогічної творчості вчителів і підвищення результативності навчально-виховного процесу залежить від психолого-педагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей учителя. Отже, педагогічна діяльність – це передусім діяльність творча.

Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою.