Стаття «Школа-родина - шлях у майбутнє»

Сучасна українська школа на початку нового тисячоліття перебуває в процесі інтенсивного розвитку, плідного пошуку, активізації науково-педагогічної ініціативи.

Школа покликана стати тим місцем для особистості учня і вчителя, де буде духовно збагачуватись кожен учасник навчально-виховного п роцесу, де буде формуватись громадянська зрілість і особиста відповідальність за свій вклад у національно-культурне відродження України, у розбудову держави.

Серед безлічі програм і концепцій педагогічний колектив нашої школи обрав для розвитку і діяльності концепцію школи-родини. Чому? Що надихнуло на обрання даної проблеми?

Сам час, в якому ми нині живемо, висунув на порядок денний програму школи-родини. Саме в новому тисячолітті людство почало шукати порятунку в природному розвитку людини. Турбота про родину звучить на всіх континентах. Адже родина – найдосконаліша, найдивовижніша з усіх суспільних інституцій. Вона зберігалася впродовж усієї історії, не зруйнувалася, незважаючи на соціальні катаклізми. Чому? Та тому, що родина була і залишається найбільшою моральною цінністю, духовною потребою людини. Адже саме у родині плекаються всі складники здорового громадянства. Мабуть, ніколи досі вона не мала таких важливих завдань, як сьогодні, бо чи було ще коли суспільство так стурбоване моральним, фізичним станом молодого покоління, як у новому тисячолітті.

Близько 25 років Глодоська школа є опорною в районі з питань родинного виховання. Тому всі проблеми, над якими працював педагогічний колектив, так чи інакше були пов’язані саме зі співдружністю сім’ї і школи.

Якість випускника школи в сучасних умовах визначається не стільки рівнем його знань, скільки загальним інтелектуальним і творчим потенціалом. Виникає соціальна потреба у формуванні творчої особистості, яка змогла б розв’язати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечують не просто виживання, а прогрес нації. Виховання такої особистості і вимагає оновлення всього навчально-виховного процесу.

Ось чому навчальний заклад обрав для себе, свого колективу (а це – учні, учителі, батьківська громадськість ) напрям створення нової моделі школи – школи- родини.

Стратегічна мета діяльності нашої школи-родини, її місія – допомогти дитині в становленні та розвитку особистості.

Наша країна потребує справжніх спеціалістів у різних галузях знань. Тому формування у випускників належного рівня національної свідомості та патріотичних почуттів, достатньої життєвої компетентності, соціального розвитку, відродження національно-культурних традицій українського народу є основними пріоритетами в роботі педагогічного колективу.

Провідна ідея школи-родини:

• пишайся школою і зроби все, щоб вона пишалася тобою;
• школа має бути для дитини храмом душі, а храм – це не тільки дім, а почуття, які тебе зігрівають, дають тобі силу жити й усе перемагати.

Цінності школи-родини:

• Дитина – найбільша цінність, яка виховується за законами роду, народу, Конвенції ООН про людину, права дитини.
• Батьки ( сім’я, родина) – найбільша моральна цінність, оберіг моралі й духовності. У співдружності з батьками школа виховує у дітей почуття честі роду, відповідальність за сім’ю, усвідомлення історії сім’ї як частини історії народу.
• Учитель – патріот, професіонал, інтелігент, що створює дух творчості, партнерства в школі, спрямовує діяльність учня, вчить мистецтва життєтворчості.

Навчально-виховний процес у школі-родині здійснюється на основі державної політики в галузі освіти й виховання, національних і загальнолюдських цінностей, науково-педагогічних досягнень, народної педагогіки, філософії родинності і будується на визнанні цінності кожної молодої людини – суб’єкта відродження України як держави.

Головна мета діяльності школи: виховання громадянина і трудівника, особистості з міцним здоров’ям і глибокими знаннями, розвинутим почуттям національної гідності.

Вивчивши родини школярів, їхній духовний спадок, ми відчули, що без використання перевіреного століттями навчально-виховного досвіду аж ніяк не можна обійтись. Тільки покоління, сформоване на духовних надбаннях предків, може утверджувати нову духовність, продовжувати і розвивати культурно-історичні традиції, творити культуру, гідну власного народу, прагнучи його безсмертя. У результаті суспільних і економічних змін життя впевнено ставить на видне місце сім’ю і родину, батьків як перших і природних вихователів своєї дитини. Саме родина є першою школою виховання, де плекаються моральні якості, шануються звичаї, традиції, зберігається пам’ять роду. Без родини, сім’ї, батьків виховати молоду здорову людину неможливо.

Відомо, що сім’я – природне і найстійкіше формування людського суспільства, яке акумулює в собі найважливіші його ознаки. Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Згадаємо деякі перлини народної мудрості, в яких закодовано погляди попередніх поколінь, поціновано значення сім’ї в житті суспільства: «Яка вода, такий млин, який батько, такий син», «Який батько, такі й діти», «Які мамка й татко, таке й дитятко», «Який дід, такий його плід», «Якого породила ненька, такого й приймає земелька» тощо.

Батьки творять людину. В. Сухомлинський нагадував: «Творення людини – найвище напруження всіх наших сил. Це і життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти – не тільки і не стільки джерело радості. Діти – це щастя, створене вашою працею». З такими словами звертався відомий педагог до батьків. Але якщо ми хочемо володіти мистецтвом виховання дітей, зрозуміти секрети виховної практики, слід звернутися до народознавчих джерел. Важливо відчути їх життєдайну силу і наповнити нею наші конкретні справи. Адже саме українознавство озброює нас розумінням значущості народних звичаїв, фольклору, художньої літератури. Саме українознавство допомагає збагнути, що наш народ, зокрема українська сім’я, у виховній роботі керувалися тим ідеалом, у котрому приховано дух нації, силу національної ідеї – віковічної боротьби за своє існування. Право бути заможними і вільними на своїй землі. Українська родина розуміла: виховати дітей на ідеалах волелюбства не можна без формування національної свідомості й самосвідомості, любові до рідного народу, відданості Україні. Історія свідчить, що кожна сім’я вважала за честь виховати патріота рідної землі, який усвідомлено захищав би Вітчизну від ворога.

Розуміючи, що у відродженні родинної практики, вихованні дітей школа має стати просвітителем батьків, педагоги вирішили стати на шлях створення «школи-родини», вживаючи цей термін у кількох значеннях:

1. 1.                                                   Школа-родина – форма координації зусиль батьків і педагогів у вихованні дітей.
2. 2.                                                   Школа-родина – такий тип навчального закладу, який діти шанують тією ж мірою, що й рідну домівку.
3. 3.                                                   Школа-родина – навчальний заклад, у якому всі діти в центрі уваги, а батьки, вчителі – справжні піклувальники й наставники.
4. 4.                                                   Школа-родина – духовний, культурний, освітній центр села.

Для нас школа-родина – це школа, яка своєю життєдіяльністю повинна бути наближена до родинного середовища, де дитину люблять, турбуються за її здоров’я, збереження Божого дару в ній. Тож школа за якнайширше співробітництво учителів, батьків, друзів, підприємств – усіх, хто мешкає і трудиться неподалік школи. Тобто, образно кажучи всієї великої родини.

Основні цілі, напрями та завдання школи-родини

У школі-родині велика увага приділяється формуванню і розвитку соціально активної особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, цілісною системою знань про природу, людину і суспільство, почуттям національної самосвідомості.

Навчальний процес у школі будується на використанні інваріантної та варіативної складових навчального плану, складеного на основі типових, затверджених Міністерством освіти і науки України. Варіативна частина формується відповідно до проблемного питання школи. До її складу входили такі курси: «Українознавство», «Основи комп’ютерної грамотності», індивідуальні та групові консультації, факультативи та предмети за вибором.

Варіативне навчання дає можливість дітям отримати особистісно зорієнтовану освіту, виходячи з їхніх індивідуальних здібностей та інтересів.

Шкільні предмети суспільно-гуманітарного та природничо-математичного циклів дозволяють достатньо повно використовувати такі елементи національної культури, як народні перекази, легенди, оповіді, загадки, пісні, прислів’я, приказки та народні прикмети. Доповнення шкільних програм, підручників елементами народної мудрості сприяє формуванню позитивних якостей школярів, збагаченню фактичного матеріалу цікавими повідомленнями, робить уроки цікавішими і змістовнішими.

Школа-родина будує свою діяльність на принципах:

• демократизації;
• гуманізації;
• родинності.

Демократизація передбачає безумовне виконання законів України,

Конституції України, інших державних документів, зв’язки з громадськістю, співпрацю школи з батьками, культурно-мистецькими осередками.

Школа відкрита для всіх, хто бажає з нею співпрацювати. Школа-родина розвиває форми співпраці з установами, підприємствами, організаціями.

Гуманізація передбачає особистісно зорієнтоване навчання на засадах українознавства, увагу до духовного, психічного та фізичного здоров’я дитини.

Родинність як головний принцип прищеплює учням основні родинні цінності: працьовитість, ощадливість, ініціативність, шляхетність, милосердність, щирість, любов до батьків, рідного краю, рідної історії, народу, любов до порядку, шанування старших, творчість слова, правдомовність, різноманітність, знання роду, збереження його честі, культ предків, демократизм стосунків, доброту, подружню вірність й любов.

Основні завдання школи:

• поєднання зусиль сім’ї, школи та громадськості для формування особистості свідомих, зрілих громадян, патріотів своєї держави, носіїв вищих духовних надбань українського народу;
• розвиток творчої особистості кожного учня;
• створення умов для самореалізації та самовизначення;
• збереження життя і здоров’я учнів.

Освітні та виховні завдання школи-родини:

• створення необхідної комфортності для учнів в процесі освітньої діяльності, забезпечення можливостей рівного доступу до якісної загальної середньої освіти;
• вдосконалення індивідуальної роботи з обдарованими учнями щодо розвитку їх творчих здібностей та інтересів, підготовки до участі у районних предметних олімпіадах, конкурсах, змаганнях;
• спрямування зусиль педколективу на виконання Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності шляхом реалізації шкільної програми «Я-Ми-Сім’я-Батьківщина»;
• забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
• виховання громадянина України;
• виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, рідної мови, національних цінностей українського народу;
• формування і розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення;
• виховання в учнів поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов’язків людини і громадянина;
• виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я учнів.

Головними результатами діяльності школи-родини мають стати:

• конкурентоздатність випускників;
• позитивний імідж в селі і районі;
• підвищення активності учнів і батьків у навчальній, позакласній роботі, громадській діяльності;
• рейтинг навчального закладу.

На стіні шкільного вестибюлю прості й зрозумілі першокласникові і випускникові слова: «Якщо хочеш змінити світ на краще, зберегти його чисту красу, незайману святість, починай це робити із себе на завтра, а сьогодні, з цієї хвилини».

Є в шкільному вестибюлі і стенд під назвою «Не можна» (на зразок заповідей у Сахнівській школі Черкаської області). Це 10 правил, 10 заборон, про які діти почувши на першому уроці, повинні запам’ятати на все життя. Ми хочемо, щоб ці правила закарбувалися у свідомості дитини, стали критерієм, через який важко переступити в будь-якому віці.

В школі склалася своя система взаємодії з батьківським комітетом та радою навчального закладу.

Кроками на шляху творення школи-родини були: створення науково-методичної й координаційної творчої групи та соціально-психологічної служби, вивчення стану здоров'я дітей, психологічного клімату в класах, взаємин між учнями та вчителями, родинних стосунків, рівня обізнаності всіх членів школи-родини з основами національної культури, держави, права; оформлення паспортів сімей.

За роки роботи в тісній співдружності з батьками напрацьовано різноманітні як традиційні, так і не традиційні форми, що сприяють зміцненню відносин, тісному співробітництву, залученню батьків до активної діяльності.

Традиційні:

• Лекції-форма психолого-педагогічної освіти, що розкриває сутність тієї або іншої проблеми виховання.
• Бесіди (колективні, групові, індивідуальні).
• Прес-конференції «Ми і наші діти».
• Усні журнали.
• Диспути.
• Зустрічі «За круглим столом».
• Конференція з обміну досвідом родинного виховання.
• Дні відкритих дверей.
• Громадський огляд знань.
• Консультації (групові, індивідуальні) з питань теорії та методики родинного виховання.
• Відкриті уроки для батьків.
• Тематичні вечори «Портрет сім'», «Лебеді материнства».
• Відвідування сімей: педагог веде бесіду з батьками про його характер, інтереси та нахили, про ставлення до батьків, до школи, інформує батьків про успіхи їхньої дитини, дає поради щодо організації виконання домашніх завдань тощо.
• Виставки «Світ захоплень нашої сім'ї», «Кулінарні вироби членів сім'ї».
• Конкурси «Ну-мо, мами», «Що, де, коли»?, «Тато, мама і я спортивна сім’я», «Доньки-матері».
• Відзначення Дня родини (15 травня ), Дня матері (друга неділя травня).

Їх доповнюють нетрадиційні:

• Дерево родоводу - зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання, звернення до джерел народної педагогіки.
• Родинні мости-зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання дітей.
• Народна світлиця - звернення до народних традицій, формування особистості школяра через природу, спільну діяльність батьків, дітей і педагогів.
• День добрих справ - спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей.
• Засідання сімейних клубів: «Тільки родина, як зірка єдина, твій порятунок, надійний причал», «Якщо зміцніє хоч одна родина, міцніша стане наша Україна», «Нехай разом родинне б’ється серце».
• Родинні свята «Тепло великої родини», «Роде наш красний»
• Уроки доброти, чуйності, щедрості, душевності.
• Дні спільної творчості батьків і дітей.

Школа-родина створює умови для взаєморозуміння добрих починань і діянь батьків, учителів, усіх друзів школи, а також робить акценти на тому доброму, талановитому, що є в кожній дитині. Така школа дає змогу кожній дитини реалізувати себе, а вчителі дивляться, щоб талант дитини не залишився непоміченим.

Для того, аби кожна сім’я зрозуміла своє призначення, усвідомила свою відповідальність за справу виховання дітей, аби підказати їм дійові шляхи виховних зусиль, які принесуть бажані результати, в школі організовано заняття для батьків учнів 1-11-х класів за програмою школи-родини. Крім того, організовано роботу школи молодих батьків – батьків майбутніх першокласників.

Мріємо, щоб усі батьки завжди шанували школу, адже саме від пошани розпочинається їхнє бажання дослухатися до голосу педагогів.

Мета всіх учасників виховного процесу – створити в кожному класі і в школі родинний мікроклімат, який допомагає на уроках, на перервах, у невимушених бесідах створити таку атмосферу шкільного життя, яка ріднить. Спільна мета, завдання і робота настільки зближують, що класні колективи, гурткові об’єднання, весь шкільний колектив нагадують сім’ю, у якій панують радість, бажання допомогти, виявити співчуття.

Модель випускника навчального закладу

Для нас випускник школи – це здорова, освічена, інтелектуально розвинена, громадянська зріла, самокерована, духовно збагачена, вихована, конкурентоспроможна особистість. Особистість, яка зуміє визначитися у довкіллі та знайти своє місце у суспільстві, особистість, якій насамперед притаманні високі загальнолюдські родинні цінності.

1. У випускника школи має бути сформоване бережливе і дбайливе ставлення до власного здоров’я як найвищої цінності і найважливішої умови реалізації всіх можливостей особистості. Здоров’я – це не відсутність хвороби, а фізична, соціальна, психологічна гармонія людини, доброзичливе ставлення до оточення, до природи і самого себе (здорова особистість).

2. Наполегливо оволодіває базовими знаннями. Знає рідну та іноземну мови, уміє користуватися ПК. Поглиблено опрацьовує галузі знань, що безпосередньо потрібні для оволодіння майбутньою професією (освічена, інтелектуально розвинена особистість).

3. Компетентна, громадська зріла особистість з притаманними їй почуттями гордості за свою школу, громадянського обов’язку і відповідальності, гідності, мужності, діловитості. Знає і поважає історію Батьківщини, рідного краю, родини (громадська зріла).

4. Має власну гідність, самоповагу, впевненість у своїх силах, але й уміє критично оцінювати себе, самовдосконалюватися (самокерована особистість).

5. Поважає національні, громадянські та загальнолюдські цінності, творча особистість, сприяє відродженню національно-культурних традицій українського народу (духовно збагачена).

6. Знає правила спілкування в різних життєвих ситуаціях, терпимий, душевний, добрий у стосунках з людьми. Вміє управляти собою, своїми емоціями, потребами та мотивами, вчинками, своїми взаєминами зі світом (вихована особистість).

7. Випускник демонструє:

• орієнтацію на досягнення, прагнення до стандартів досконалості, ініціативу і дії в ім’я досягнення цілей;
• упевненість у собі, віру в свою здатність домагатися цілей, усвідомлення своєї самоцінності;
• основи мобільності, конкурентоспроможності, уміння адаптуватися в соціумі (конкурентоспроможний).