Стаття «Школа - для всіх дітей»

Від віри вчителя в можливості кожного учня,
від його наполегливості, терпіння,
уміння прийти на допомогу
залежать успіхи його учнів на шляху пізнання
В. Ф. Шаталов

Становлення та розвиток справді демократичного суспільства неможливі бе з дотримання основних прав людини. Одним із таких прав є право на одержання освіти, незалежно від релігійної приналежності, фізичного розвитку та стану здоров’я.

Одним із найважливіших чинників прогресивного розвитку суспільства є гуманне, милосердне та дбайливе ставлення до дітей, які не можуть вести повноцінне життя внаслідок порушень фізичного та психічного розвитку.

У нашій державі відповідно до чинного законодавства для дітей з особливими потребами була чи не єдина можливість отримати освіту в загальноосвітній школі через організацію індивідуального навчання вдома.

Щороку чимало дітей мікрорайону нашої школи (однієї з найбільших у Білій Церкві за кількістю учнів) навчалися вдома відповідно до висновків ЛКК чи ПМПК. Педагоги нашого навчального закладу мають великий досвід у роботі з учнями вдома, тому чітко визначають як позитивні, так і негативні чинники індивідуального навчання. Звичайно, така форма роботи з учнями, які мають порушення психофізичного розвитку, дає дітям можливість безперервно здобувати знання, що стануть запорукою подальшої професійної та соціальної реалізації.

Разом із тим багаторічні спостереження за індивідуальним навчанням школярів удома та аналіз рівнів навчальних досягнень дітей з особливими потребами викликають певне занепокоєння в адміністрації школи. По-перше, учні здебільшого виявляють досить середні результати тестових та контрольних робіт. Однією з причин є обмежена кількість годин інваріантної складової. По-друге, протягом багаторічного індивідуального навчання вдома школярі практично позбавлені найголовнішого – щоденного спілкування з однолітками, що значно збіднює їхнє життя, обмежує можливість налагоджувати дружні стосунки зі здоровими ровесниками та певною мірою ізолює від соціуму.

Як же забезпечити всім дітям рівні права й можливості отримати якісну освіту? Як здійснювати навчальний процес так, щоб учні з особливими потребами мали можливість жити повноцінним шкільним життям?

У цивілізованих демократичних країнах світу ці питання вже давно успішно вирішуються через упровадження інклюзивного навчання, що є значним кроком на шляху інтеграції дітей із особливими освітніми потребами загалом у соціум.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Дотримання прав людини, в першу чергу дитини, є пріоритетом політики і нашої держави в контексті реалізації світових демократичних, гуманістичних тенденцій та євроінтеграційних устремлінь.

У нашій державі в багатьох містах створені експериментальні інклюзивні школи на основі різноманітних освітніх проектів.

Інклюзивне навчання впроваджено в Україні на основі міжнародних правових документів, а саме: Конвенції ООН "Про права дитини", Конвенції ООН "Про права інвалідів". Слід відзначити загальну спрямованість Законів України в сфері освіти на реалізацію рівних прав у здобутті освіти для всіх громадян незалежно від стану здоров’я (Закон України "Про освіту", ст. 3; Закон України "Про загальну середню освіту", ст. 29; Закон України "Про охорону дитинства").

У Білій Церкві яскравим прикладом успішної діяльності педагогічного колективу із забезпечення науково-методичного супроводу навчально-виховного та корекційно-розвивального процесу для дітей із особливими потребами є БЗШ І-ІІІ ступенів № 20 та БЗШ І-ІІІ ступенів № 15.

Ресурсний модельний центр інклюзивної освіти на базі цих навчальних закладів став експериментальним майданчиком для апробації інноваційних технологій та поширення практики інклюзивного навчання не тільки на інші школи нашого міста, але й на загальноосвітні заклади Київської області та України.

На виконання рішення управління освіти і науки Білоцерківської міської ради два роки тому визначено ще кілька загальноосвітніх шкіл Білої Церкви, які мають забезпечити рівний доступ до освіти осіб, що мають особливі потреби.

Необхідність створення таких класів у різних школах міста виникла з потреби організації інклюзивного навчання за місцем проживання дітей із особливими освітніми потребами.

Міське управління освіти і науки надало велику допомогу школам у створенні спеціальних класів та у підвищенні кваліфікаційного рівня педагогів шкіл, які працюють із дітьми з особливими освітніми потребами. Неодноразово проведено науково-практичні семінари за участю навчально-методичного кабінету Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів спільно з інститутом спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук.

Організовано проблемно-тематичні курси "Впровадження інклюзивної моделі освіти для дітей з особливими потребами". На базі Білоцерківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15, що має великий досвід упровадження інклюзивного навчання, проводиться постійно діючий консультпункт для асистентів учителя, логопедів та психологів.

Починати нове завжди складно, адже спочатку ще немає спільного розуміння проблеми, спільної мети у педагогічному колективі. На жаль, не було спочатку чіткого розуміння у необхідності створення спеціальних класів із інклюзивним навчання і в батьків, діти яких потребують такого навчання, й у батьків решти учнів класу.

Адміністрації школи, практичному психологу доводилось неодноразово зустрічатися з батьками, пояснювати їм суть інклюзивного навчання, безперечні переваги такої освіти. Вже протягом першого року батьки переконалися, що спільне навчання здорових дітей із дітьми, які мають особливі освітні потреби, благодатно впливає на всіх учнів. Здорові діти вчаться толерантно ставитися до однокласників із психофізичними порушеннями, а ті в свою чергу отримують можливість різнобічного розвитку, більш швидкої реабілітації, активного міжособистісного спілкування з ровесниками.

Адміністрація школи дуже ретельно підійшла до призначення асистента вчителя у класах з інклюзивним навчанням. Враховували і кваліфікаційний рівень педагога, і знання особливостей дітей із психофізичними порушеннями, вміння вчителя модифікувати програму під різні потреби дітей, уміння брати до уваги не лише порушення розвитку дитини, а перш за все побачити її переваги.

Перший рік роботи у спеціальних класах з інклюзивним навчанням виявив, що призначення асистента вчителя було вдалим. Тактовність педагога, застосування активних форм навчання, чітке врахування індивідуальних освітніх потреб, використання творчих і оригінальних методів заохочення дітей до навчання, встановлення партнерських стосунків із родинами школярів, уміле заохочення батьків до активної участі в педагогічному процесі сприяли досить помітному прогресу в навчанні дітей з особливими потребами.

Головне, що діти повірили у себе, у свої можливості вчитися так, як і звичайні учні, отримувати радість від пізнання нового на уроках, а не страждати, як раніше, від своєї безпорадності. Звичайно, процес формування фізичного, розумового та емоційного розвитку дитини дуже тривалий і складний, але терплячість учителя, намагання, щоб учень відчував радість від спілкування з педагогом, значно полегшує процес здобування знань.

Наша школа спрямувала свою роботу на пристосування освітнього простору до особливих потреб дітей із затримкою психічного розвитку та вадами зору. Педагоги школи, задіяні в проекті інклюзивного навчання, використовують особистісно орієнтовані підходи у навчально-виховному процесі, застосовують індивідуальні, групові форми роботи з урахуванням різних видів порушень.

Для кожної дитини індивідуальні навчальні плани розроблялися спільно заступником директора з навчально-виховної роботи, вчителем, асистентом учителя, психологом, логопедом. До цієї роботи були залучені й батьки, щоб вибрати найоптимальніші форми і методи навчання дитини на основі рекомендацій ПМПК та Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку.

Ефективність навчально-виховного процесу досягається шляхом проведення з дітьми з особливими освітніми потребами корекційно-розвиткових занять із психологом, логопедом. Це розвиток мовлення, пізнавальної діяльності, психофізичний та соціально-комунікативний розвиток і т. д.

Безумовно, у процесі роботи з учнями з особливими освітніми потребами виявились і певні труднощі. Зокрема, це недостатня психологічна готовність педагогічного колективу школи до навчання таких дітей; брак теоретичних та практичних навичок роботи в класах з інклюзивним навчанням, недостатня чисельність спеціально підготовлених фахівців; низька мотивація вчителів до впровадження інклюзивного навчання.

Разом із тим у школі проведена велика організаційна робота для створення психологічно комфортних умов для впровадження інклюзивного навчання, забезпечення командної роботи вчителів, психолога, логопеда, асистента вчителя та батьків.

Дворічний досвід роботи у класах з інклюзивним навчанням показав, що велику втіху отримують діти, які відчули себе повноцінними членами класного колективу, знайшли собі друзів серед ровесників.

Батьки, які на початку року з недовірою ставилися до інклюзивного навчання, побачили певні позитивні зміни і в ставленні дитини до навчання, і в її характері, поведінці. Діти стали більш впевнені в собі, повірили в свої сили. Звичайно, не так просто й легко здійснюється процес навчання і виховання дітей із порушеннями розвитку. Дуже багато зусиль у процесі треба докласти спільно з батьками, вчителями, учнями класу, щоб побачити ті перші результати успіху дитини з особливими потребами у навчанні, щоб кожен такий школяр відчув радість пізнання, радість від життя, довірливо ставився до ровесників і дорослих людей. І педагог повинен цінувати дитячу довіру, оберігати беззахисність цих дітей, бути для них учителем любові, добра і справедливості.

Визнання прав дітей з особливими освітніми потребами, їх інтересів, потреб, надання допомоги у процесі соціалізації та вибору професійної діяльності є надзвичайно важливим на сучасному етапі розвитку освіти в Україні. "Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця", - так звертався до вчителів один із найвеличніших педагогічних діячів сучасності В. О. Сухомлинський. У повній мірі ці мудрі слова стосуються і дітей з особливими потребами. "Школа – для всіх дітей", - під таким гаслом повинні працювати всі вчителі загальноосвітніх навчальних закладів сучасної демократичної України.