Формування монологічного мовлення старших дошкільників засобом розповіді за серією художніх ілюстрацій

Мовна освіта та досконале володіння рідною мовою є одним із чинників "Базового компонента дошкільної освіти в Україні". Концепція дошкільного виховання передбачає "оволодіння мовою як найціннішим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього наставника людини, як н айдієвішого вияву національної культури".

Аналіз загально-педагогічних програм навчання та виховання дітей дошкільного віку засвідчив, що в них ґрунтовно розглядається проблема навчання дітей розповідання. Питання навчання дітей розповідання засобами ілюстрації глибоко розроблено в програмі А. М. Богуш "Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку", де зазначається: "Вчити впізнавати за ілюстрацією героїв літературного твору, стимулювати дітей до розповідей за ілюстраціями, розглядати та обговорювати їхній зміст, розповідати нові казки та сюжети у супроводі ілюстративного матеріалу".

Також завдання навчання дітей розповідання за допомогою ілюстрацій ставляться в програмах "Українське дошкілля", "Дитина", "Дитина в дошкільні роки".

Проблема розвитку зв’язного мовлення і особливо навчання дітей розповідання засобом ілюстрацій була і залишається в центрі уваги психологів, лінгвістів, педагогів і методистів (Виготський Л. С., Ельконін Д. Б., Запорожець О. В., Істоміна З. М., Леонтьєв О. О., Леушина А. М., Тихеєва Є. І., Фльоріна Є. О. та ін..).

В умовах розширення сфер функціонування української мови як державної особливої значущості набуває необхідність формування мовленнєвої культури дітей дошкільного віку. Як відомо, ще в дошкільному віці закладається фундамент культури мовлення й спілкування, розвиваються комунікативні здібності, пізнавальна активність, образне, творче мислення.

Саме дошкільний виховний заклад покликаний сформувати в дітей інтерес до краси й мудрості живого слова, його значущості в житті людини. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема мовленнєвого розвитку дошкільників, уміння самостійно складати розповіді різного типу, у тому числі й за ілюстраціями.

Мовлення дітей старшого дошкільного віку проявлвяється у двох формах: діалогічному і монологічному.

Монолог – це мова однієї людини; він вимагає послідовного викладу думки, опису події, логічної зв’язності.

Одне з важливих і чи не найскладніших завдань розвитку монологічного мовлення – набуття дітьми вміння самостійно складати розповіді. Вміння розповідати формується в дитини поступово, протягом усього перебування в дошкільному закладі за умови систематичного навчання. А позаяк у дидактиці навчання складати розповіді ґрунтується переважно на наочному матеріалі – передусім, на картинках, ілюстраціях, завдяки яким збагачуються знання, розвиваються образне мислення й мовлення.

Розповідь дитини за ілюстрацією – складна розумова діяльність, що потребує участі таких процесів, як сприймання, аналіз, синтез, умовиводи. Діти, складаючи розповідь, повинні на основі аналізу й синтезу вичленити головне в ілюстрації, потім доповнюють її зміст. Зробити це самій дитині важко, тому її потрібно спочатку навчити сприймати зміст ілюстрації, а потім уже відтворювати зміст художнього тексту за ілюстрацією.

Зорієнтовані розповідати за ілюстраціями до знайомих творів, діти вчаться правильно сприймати задум художника, розуміти зображене, помічати перший і другий плани, логічно й послідовно викладати свої думки. Однак лише сама картинка не може зацікавити дошкільнят, викликати у них бажання говорити, якщо під час розглядання не ставляться розумові завдання, відсутня мовна мотивація. Заохочуючи дитину розповідати, дивлячись на малюнок до художнього тексту, педагог стимулює її мовний розвиток: збагачення та активізацію лексики, формування звуковимови та вживання правильних граматичних форм, розвиток зв’язного мовлення.

Педагог має навчати своїх підопічних розуміти сюжет малюнків, які супроводжують казку, оповідання чи вірш, помічати зв’язки між предметами й персонажами, тобто навчати сприймати й розуміти зображене. Діти різного віку по-різному сприймають художню ілюстрацію, тож і навчання в кожній віковій групі будується адекватно. Так, молодшим дошкільнятам вихователь пропонує сказати, кого намалював художник; відповісти на деякі прості запитання за змістом твору, збагачуючи цим їхню лексику, активізуючи мовлення.

У середньому дошкільному віці діти, дивлячись на ілюстрацію, вже можуть розповідати про зображене на ній – спочатку за допомогою запитань дорослого, а згодом самостійно. Відтак педагог навчає їх упізнавати персонажів казки чи оповідання, сприймати сюжет і складати коротеньку зв’язну розповідь. Тобто робота спрямовується на формування знань про композицію твору.

Старші дошкільнята вчаться правильно сприймати задум художника, розуміти відтворене в ілюстрації, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі. Будувати цілісні, розгорнуті висловлювання за ілюстраціями, як уже зазначалося, допомагають запитання педагога. Вони зорієнтовують дітей на найбільш точне виявлення ознак та властивостей предметів, типових рис персонажів, особливостей явищ та вчинків. Насамперед, пропонуються запитання, які спонукають описати загальну обстановку. Водночас їх слід обов’язково пов’язувати із тим, що зображено на конкретній ілюстрації. Треба вчити дошкільнят дивитися на тло, на деталі немовби разом із героєм подій, його очима.

Велике значення має взаємозв'язок навчання розповіді та інших видів роботи по розвитку мови — збагачення словника, формування граматичних навичок, виховання звукової культури мовлення.

З віком дитини удосконалюється її розумова діяльність. Дитина починає більш глибоко усвідомлювати зв'язки між різними явищами і предметами навколишнього світу, внаслідок чого зростає міра зв'язності її мови.

У свою чергу поступове опанування зв'язної мови суттєво впливає на інтелектуальний розвиток малюка: він усе досконаліше користується мовою як засобом спілкування й розумово-пізнавальної діяльності.

При формуванні мовних навичок у дітей дуже важливим є розвинути творчі та розумові здібності і дітей, поглибити знання про навколишній світ, розвинути в дітях бажання творити, змінюючи світ на краще. Виконання цих завдань можливе через ознайомлення дітей з мистецтвом, художньою літературою, які позитивно впливають на почуття і розум дитини, розвивають його сприйнятливість, емоційність.

Вченими визначено педагогічні умови навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями: наявність інтересу та зацікавленості дітей до наочно-образного зображення змісту художнього тексту; забезпечення взаємозв’язку щодо сприймання і розуміння художнього тексту дітьми та його зображення на ілюстраціях; наявність емоційно-позитивних стимулів у розповіданні дітей за ілюстраціями; раціональне поєднання занять з різних розділів програми і розважальної роботи в повсякденному житті; поетапне навчання дітей розповіді за ілюстраціями.

Навчання дітей зв'язної мови має велике значення для їхнього всебічного розвитку і виховання. Ці вміння тісно пов'язані із загальним розумовим розвитком дітей, з розвитком їхнього логічного й образного мислення. Розмови, розповіді, перекази художніх, ідейних за змістом творів впливають на моральне виховання дітей, виховують дисциплінованість, товариськість, стриманість тощо. Одночасно формуються творчі вміння дітей, розвиваються естетичні сприймання, виховується виразність мови. Все це має значення в зв'язку з підготовкою дітей до школи.