Вплив інтерактивних технологій на формування психологічної культури педагогічних працівників

Постановка проблеми. Нинішній стан розвитку та реформування системи освіти характеризується зорієнтованістю на кожну особистість, розкриття її задатків і можливостей, спрямованістю на захист інтересів дитини, уникнення усередненості. Особливо вагомого значення це набуває на першо му етапі соціального становлення особистості, в період здобуття дітьми суспільної дошкільної освіти.

Одне із них - питання виховання та навчання дітей у сучасних умовах, які постійно змінюються. Важко не погодитися з думкою багатьох науковців та практиків: сучасним дітям потрібні сучасні педагоги. [8]

Аналіз останніх досліджень і публікацій Професійна діяльність педагогічного працівника дошкільного навчального закладу загалом є менш вивченою, ніж діяльність вчителя. У цьому плані інтерес для нас становлять праці Н. В. Кузьміна, Е. О Панько, І. Д. Беха, О. Л. Кононко, К. Л. Крутій, В. У. Кузьменко та ін.. [5, 330-345]

Теоретико-методологічні аспекти розвитку психологічної культури педагогів дошкільних навчальних закладів представлено у таких засадах: системному підході, у контексті якого психологічна культура педагога формується і розвивається в системі неперервної педагогічної освіти (П. К. Анохін, Л. Берталанфі, Е. Гідденс, М. С. Каган, БФ. Ломов); особистісному та організаційному підходах (К. О. Альбуханова-Славська, О. Г. Асмолов, В. П. Казміренко, О. В. Киричук, О. М. Лєонтьєв, С. Д. Максименко, А. Б. Орлов, Т. М. Титаренко, В. Д Шадріков); фундаментальному для психології принципі розвитку, єдності зовнішнього та внутрішнього (Г. С. Костюк, А. В. Петровський, С. Л. Рубінштейн, В. А. Роменець); принципі єдності змістової і динамічної сторін мотивації (В. Г. Асєєв, М. В. Савчин); концептуальних положеннях про особистість (І. Д. Беха, І. А. Зязюна, В. В. Рибалко); класичних теоріях діяльності (О. Л. Лєонтьєв, С. Л. Рубінштейн) тощо.

Мета статті. Розкрити питання формування психологічної культури у сучасного педагогічного працівника дошкільного навчального закладу шляхом використання інтерактивних методів.

Виклад основного матеріалу. Питання підвищення рівня психологічної культури педагогів завжди було актуальним, але на сучасному етапі розвитку нашого суспільства воно набуває нового змісту.

Важливим фактором, що визначає зміст психологічної культури вихователя, є характер і специфіка його діяльності. Вона, зокрема, виявляється в тому, що педагог у своїй практичній діяльності повинен створювати умови, вживати заходів, які сприяють підвищенню якості та ефективності навчально-виховного процесу, стимулюють сприятливий соціально-психологічний клімат у колективі дошкільників, допомагають координувати співпрацю дошкільного навчального закладу з сім'єю.

Діяльність вихователя дошкільного навчального закладу має бути, передусім, спрямована на підтримку психічного здоров'я дітей дошкільного віку; забезпечення сприятливих умов для їхнього психічного розвитку; розвиток індивідуальних здібностей кожного вихованця, на високоефективну підготовку до тих чи інших видів професійної діяльності. [7, 194]

Основною передумовою психологічної культури особистості, зокрема педагога, є відповідний внутрішній стан: відкритості, бадьорості, радості, відсутності болю. Цьому стану властиві гарний настрій, енергійність, інтерес до життя: людині подобається розумний рівень її життєвого напруження, вона адекватна, позитивна та доброзичлива.

Протилежними проявами такого стану є нестійкий, пригнічений настрій, легкість входження в негативний стан і повільність виходу з нього, образи, страхи, роздратованість, втомлюваність, нездатність долати життєві негаразди, ворожість, відсутність інтересу до життя.

Формування психологічної культури особистості — процес складний — це посилення позитивних тенденцій особистості, розвиток її творчого потенціалу, ресурсних можливостей психіки (рефлексивність, соціальна та особистісна компетентність).

Психологічна культура містить такі структурні компоненти:

• психологічна грамотність;
• психологічна компетентність.

Психологічна грамотність — це сукупність психологічних знань і умінь, які людина засвоює з урахуванням індивідуальних особливостей. Психологічна грамотність передбачає не лише оволодіння системою знань, а й застосування їх.

Психологічна компетентність — ефективне застосування знань і умінь для розв’язання проблеми. Грамотна людина знає про щось абстрактно, а компетентна може конкретно і ефективно розв’язати психологічне завдання, проблему.

Отже, психологічна культура — це своєрідне поєднання психологічної грамотності та психологічної компетентності людини на основі індивідуального досвіду. [6, 33-35]

Формування психологічної культури педагогічного працівника включає розвиток таких якостей як комунікабельність (здатність до плідної взаємодії з іншими), емпатичність (здатність до співпереживання), рефлективність (здатність розуміти інших), красномовність (уміння впливати за допомогою слова).

Психологічна культура — важлива складова професійної сфери фахівця. Подбати про підвищення рівня психологічної культури — завдання, виконання якого потребує щоденних зусиль для формування позитивних особистісних налаштувань, позитивного мислення та поведінки за допомогою спеціально спрямованих процесів розвитку і саморозвитку. [4, 133-144]

Одним із активних учасників навчально-виховного процесу в сучасному дошкільному навчальному закладі є практичний психолог, який, першочерговим завдання з педагогічним колективом, ставить формування психологічної культури для забезпечення успішного навчального-виховного процесу. Для розв’язання цього питання одним із сучасних засобів є інтерактивні методи.

До інтерактивних належать освітні методики, які ґрунтуються на психологічних механізмах посилення впливу групи на процес освоєння кожним учасником досвіду взаємодії, взаємонавчання, взаємодопомоги, взаємопідтримки.

Сучасні науковці довели позитивний вплив соціальної взаємодії на становлення ціннісно-мотиваційної сфери дорослої особистості, її світоглядної позиції, емоційно-вольової саморегуляції. Інтерактивні методи адекватні особистісно орієнтованій моделі дошкільної освіти, вони перспективні й надзвичайно ефективні в розв'язанні різного роду проблем, неоднозначних питань, конфліктних і суперечливих ситуацій. Вони дають змогу подивитися на життєву проблему з різних боків, стати на місце іншої людини, відкрити для себе внутрішнє, приховане, потенційне.

Без широкого застосування діалогових методів складно досягти серйозних змін у педагогічній діяльності, реалізувати особистісно-орієнтовану та компетентнісну моделі дошкільної освіти. [3, 90]

Інтерактивні методи, які використовують у процесі навчання педагогів, мають базуватися на врахуванні психології людських взаємовідносин. Недарма їх називають активними, діалоговими, комунікативними. Взаємодія учасників гри, тренінгу, диспуту, семінару — важливий освітній ресурс, який слід використовувати і розвивати. Інтерактивні методи спираються саме на ефект групової взаємодії, співпраці, спільної діяльності з розв'язання освітніх завдань. Вони дають змогу педагогам підвищувати власну кваліфікацію, займатись самоосвітою, самовдосконаленням.

Завдяки аналізу, рефлексії своєї поведінки, об'єктивації іншими своєї позиції, оцінці різноманітних варіантів, пропозицій, ідей, цінностей педагоги оволодівають умінням усвідомлювати відносність, а не абсолютність будь-якого знання, навчаються мобільності, стають толерантнішими до інших, не схожих з їхніми власними, навіть до протилежних, думок і бачень. [2, 91-95]

До основних умов оптимізації педагогічної діяльності завдяки впровадженню інтерактивних методів освіти можна віднести:

• зв'язок змісту розв'язуваних освітніх завдань з існуючими проблемами та життєвим досвідом тих, хто навчається;
• створення між учасниками взаємодії атмосфери доброзичливості, толерантності, довіри;
• забезпечення комфорту, рівноваги, відчуття безпеки;
• зняття емоційної напруженості й тривожності;
• вправляння в умінні приймати спільні рішення, обговорювати, домовлятися, поступатися, обґрунтовувати власну точку зору, знаходити компроміс, а не очікувати готових приписів тренера (експерта);
• надання педагогам змоги швидко застосувати одержану інформацію.

Висновок. Успішність процесу формування психологічної культури в колективі педагогів залежить від:

• організації освітнього і виховного процесів, яку здійснюють у колективі керівник, заступник, практичний психолог, тобто планування, реалізація і контроль;
• особливостей тих педагогів, хто прагне сформувати в собі психологічну культуру, зокрема, від їх віку, інтелекту, самооцінки тощо;
• індивідуальних особливостей керівника, системи його відносин із підлеглими.

Сформована психологічна культура шляхом застосування інтерактивних методів має такий позитивний вплив:

• сприяє особистісному зростанню;
• дає можливість людині бути більш цікавою;
• дає змогу посісти їй гідне місце в соціальному середовищі.

Список літератури

1. Алферов А. Д. Опыт и проблемы повышения психологической компетентности учителя // Вопросы психологи. - 1990. - №4. - С. 116-120.
2. Бех І. Д. Особистісно - орієнтоване виховання. - К.: ІЗМН, 1998. - 296 с.
3. Кузьменко В. У. Педагогічні інновації в роботі дошкільних закладів. - К.: Навч. посібн., 1999. - 98 с.
4. Словник психолого-педагогічних термінів і понять / Упорядник Ю. В. Буган, В. І. Урупський. - Тернопіль: Астон, 2001. - 176 с.
5. Гочаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 375 с.;
6. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результатов образования / И. А. Зимняя // Высшее образование сегодня. – 2003. - №5. – С. 34-42;
7. Калінін В. О. Особливості формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови в новій мовній політиці / Зб. наук. праць. – Житомир: в-во ЖДУ ім.. І. Франка, 2004. – С. 193 -194;
8. http://referatfolder. org. ua