Стаття «Вплив малих форм фольклору на розвиток мовлення дітей дошкільного віку з загальним недорозвиненням мовлення»

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти в Україні однією з актуальних вбачається проблема забезпечення ефективності навчально-виховного процесу, пошук таких засобів педагогічного корекційного впливу на особистість дитини з порушенням психофізичного розвитку, які б забезпечували достатній дл я її успішної соціалізації та самореалізації розвиток особистості в умовах перебування у дошкільному навчальному закладі.

Актуальність теми зумовлено соціальною потребою розвитку мовлення дітей як важливого компонента становлення особистості та пріоритетним спрямуванням Національної доктрини розвитку освіти України, Законом України "Про освіту", що передбачають досконалість форм, методів, засобів і методики навчання дітей рідній мові, формування культури мовленнєвого спілкування.

Народна педагогіка історично склалася у глибокій давнині. Вона існує стільки часу, скільки існує сам народ. Мистецтво слова насамперед втілилося в художній народній творчості – у казках, легендах, епосі, приказках, прислів’ях та інших пам'ятниках народної педагогіки. Усі види і жанри народної творчості у більшості своїй доступні, зрозумілі дітям за змістом і формою, наділені ігровими моментами і легко сприймаються ними. Отже, фольклорний матеріал є сприятливим ґрунтом, на основі якого можна здійснювати мовленнєву корекційну роботу.

Метою статті є:

• Розкриття навчальних, виховних та корекційних можливостей різних жанрів фольклору в корекційній роботі з дітьми з загальним недорозвиненням мовлення, яку проводять вихователі груп.
• Характеристика видів і жанрів народної творчості; визначення можливостей використання фольклорного матеріалу в основних напрямках корекційно-розвивальної роботи з дітьми - логопатами.
• Своєчасне оволодіння правильним, чистим мовленням сприяє формуванню в дитини впевненості в собі, розвитку її мислення, комунікативних якостей. Для дошкільників із порушенням мовлення вирішення цього питання має особливе значення, тому що пов’язане з проблемою ранньої соціальної адаптації цих дітей.

Народне художнє слово це один із засобів не лише виховання, а й розвитку мовлення дитини. Всі види і жанри народної творчості в більшості своїй доступні, зрозумілі дітям за змістом і формою, наділені ігровими моментами і легко сприймаються ними, а тому можуть використовуватися в корекційній роботі.

Скарбниця народної мудрості надзвичайно багата. Є в ній казка і легенда, пісня і дума, загадка, прислів’я і приказка, весела забавлянка и ніжна колискова, цікава гра, мирилочка-дружилочка та ін.

Використовуючи у своїй промові прислів’я і приказки діти навчаються ясно, лаконічно, виразно висловлювати свої думки і почуття, інтонаційно забарвлюючи своє мовлення, розвивається вміння творчо використовувати слово, вміння образно описати предмет, дати йому яскраву характеристику.

Відгадування і вигадування загадок також впливає на різнобічний розвиток мови дітей. Вживання для створення у загадці метафоричного образу різних засобів виразності (прийому уособлення, використання багатозначності слова, визначень, епітетів, порівнянь, особливої ритмічної організації) сприяють формуванню образності мовлення дітей дошкільного віку. Загадки збагачують словник дітей за рахунок багатозначності слів, допомагають побачити вторинні значення слів, формують ставлення до переносному значенні слова.

Вони допомагають засвоїти звуковий і граматичний лад мови, примушуючи зосередитися на мовної форми і аналізувати її. Щоб викликати у дітей інтерес і потреба в доказі треба при відгадуванні загадок ставити перед дитиною конкретну мету: непросто відгадати загадку, а довести, що відгадка правильна. Необхідно вчити дітей сприймати предмети і явища навколишнього світу у всій повноті і глибині зв’язків і відносин. Заздалегідь знайомити з тими предметами і явищами, про які пропонуватимуться загадки. Тоді докази будуть більш обґрунтованими і повними.

Систематична робота з розвитку у дітей навичок мова – докази при поясненні загадок розвиває вміння оперувати різноманітними і цікавими доказами для кращого обґрунтування відгадки. Щоб діти швидше опановували описової формою мови, треба звертати їх увагу на мовні особливості загадки, вчити помічати красу і своєрідність художнього образу, розуміти, якими мовними засобами він створений, виробляти смак до точного і образного слова. враховуючи матеріал загадки, необхідно навчити дітей бачити композиційні особливості загадки, відчувати своєрідність її ритмів і синтаксичних конструкцій. У цих цілях проводиться аналіз мови загадки, звертається увага на її побудова.

Оволодіння навичками описової мови йде успішніше, якщо поруч із загадками як зразки беруться літературні твори, ілюстрації, картини. Отже, у вигляді загадки в дітей розвивається чуйність до мови, вони вчаться користуватися різними засобами, відбирати потрібні слова, поступово опановуючи образною системою мови.

Поширеним жанром дитячого фольклору є пісня. Позитивний вплив співу на корекцію заїкання. під час співу в заїкуватих.

У дітей зникає підвищена напруга дихальних, голосових і артикуляційних м’язів. Спів допомагає розвивати силу голосу, чистоту його звучання і мелодику мовлення.

Виховне значення колискової пісні в житті дитини надзвичайно велике.

Через колискові дитина починає вслухатися і пізнавати звуки рідної мови.

На основі текстів колискових можна збагачувати мову дітей пестливими словами, виховувати ніжність, доброту, лагідність. Діти, порушення мовлення яких обумовлені органічними ураженнями центральної нервової системи, є виснажливими, швидко втомлюються передусім у розумових видах діяльності. Вони можуть бути дратівливими, збудженими, розгальмованими, неспокійними, непосидючими; їхній настрій швидко змінюється внаслідок емоційної нестійкості.

У дитини часто порушується сон. У цьому випадку щоб сон був міцним і здоровим, розповісти гарну казку і ніжно заспівати колискову. Колискові пісні збагачують словник дітей за рахунок того, що містять широке коло відомостей про навколишній світ, перш лише про тих предметах, що близькі досвіду людей і приваблюють своїм зовнішнім виглядом, наприклад, "зайченя".

Граматична різноманітність колискових сприяє освоєнню граматичного ладу мовлення. Навчаючи дітей утворювати однокореневі слова, можна використовувати ці пісні, так як в них створюються добре знайомі дітям образи, наприклад образ кота. При чому це не просто кіт, а "котенька", "Коток ", "котик", "котя". До того ж позитивні емоції, пов’язані з тим чи іншим з колиски знайомим чином, роблять це освоєння успішнішим і міцним.

Дитячі пісні-заклички – це типова календарна поезія. Форма заклички у поєднанні з жвавою, часто танцювальною ритмікою, безпосередніми звертаннями до явищ природи, рослин, тварин тощо надає оптимістичного колориту пісням. Вони сприяють не лише розвиткові мовлення, виробленню дикції та інтонаційної виразності, але і позитивно впливають на емоційний стан та настрій дітей, що є дуже важливим.

Скоромовки – невеликий гумористичний твір, побудований на чергуванні певних звуків, що, чергуючись, ускладнюють швидку вимову слів. Вони цікаві для дітей своїм змістом, ритмікою. Після вивчення тексту можна запропонувати проказати їх, змінюючи силу голосу (пошепки-тихо-голосно), темп мовлення (швидко, посередньо, повільно).

Такі вправи дають можливість виробляти у дітей вміння володіти голосом, регулювати його силу і темп, вправляти артикуляційний апарат, удосконалювати вимову звуків. Отже, використання скоромовок у логопедичній роботі з дошкільниками, що мають порушення мовлення, є дуже доцільним. У скоромовках діти не лише навчаються вимовляти важкі сполучення звуків, але й вправляють артикуляційний апарат, вчаться володіти голосом, регулюючи його силу і темп. Такі вправи є доброю основою для вироблення гарної дикції та інтонаційної виразності мовлення.

Казка – прозовий жанр усної народної поезії. Виховне і пізнавальне значення казки в житті дитини надзвичайно велике. Казка допомагає формуванню свідомості, певних моральних якостей, характеру. Через таку форму роботи можна реалізовувати багато навчальних, виховних, пізнавальних та розвивальних завдань. Діти повинні вміти розповідати як цілу казку, так і частинами; використовувати її образну мову, передавати інтонаційно характер дійових осіб.

Сприяють розвитку дрібної моторики рук, координації рухів дитячі народні ігри. Дитячі народні ігри найчастіше рухливі, швидкі, вимагають від дитини кмітливості, спритності, винахідливості, сприяють розумовому, моральному, естетичному і фізичному вихованню дітей. що спів не тільки регулює подих, але одночасно, як і музика, виховує почуття свідомого й активного сприйняття ритму.

Малі форми фольклору лаконічні і чіткі формою, глибокі і ритмічні. З їх допомогою діти вчаться чіткій і дзвінкій вимові, проходять школу художньої фонетики.

За допомогою малих форм фольклору можна вирішувати практично всі завдання методики розвитку мови і поруч із основними методами і прийомами мовного розвитку дошкільників з загальним недорозвиненням мовлення можна й потрібно використовувати цей багатющий матеріал словесної творчості народу.