Загальні правила й рекомендації щодо формування позитивного ставлення школярів до уроків фізичної культури
Одним із чинників підвищення ефективності навчальних занять фізкультурою є позитивне ставлення учнів до предмету. Бажання, інтерес і потреба дітей різного віку відвідувати уроки, незважаючи на періоди їх вікового розвитку, від природної потреби в рухах в початковій ланці до усвідомленої необхідно
сті занять фізичними вправами в старшій школі, є критерієм оцінки позитивного ставлення учнів до предмету і,як наслідок, до здорового способу життя.В умовах загальноосвітньої школи існують різні методи впливу на виховання позитивного ставлення учнів до уроків фізичної культури, передусім спрямованих на підвищення ефективності навчальних занять, що насамперед виявляється в чіткості відвідування уроків і активній участі в них, відсутності проявів хворобливого стану, пов’язаного не з хворобою,а з небажанням займатися вправами.
Тому учитель повинен шукати індивідуальний підхід до кожного вихованця – зацікавити, захопити, надихнути, пробудити в ньому особистість. Допомогти учню пізнати не тільки світ, але й самого себе. Вчити дітей бути здоровими.
Проводити анкетування учнів для визначення рівня зацікавленості, мотивації, самопочуття учнів на уроках фізичного виховання та робити необхідні висновки у вирішенні та попередженні проблем, що виникають.
Щоб виховувати позитивне ставлення до предмету, слід,насамперед, зацікавити учнів, тому потрібно використовувати у своїй практиці уроки — ігри, уроки-конкурси, уроки-змагання, сюжетні та творчі уроки, також застосовувати на уроках фізичної культури міжпредметні зв’язки. Вирішальне значення у проведенні інтегрованих уроків має творчий підхід учителя до вивчення теми і навчального матеріалу в цілому, що залежить від уміння синтезувати матеріали, органічно пов’язувати поняття з різних предметів, підпорядковувати їх головній меті.
Ознайомлювати учнів всіх класів з спортивними традиціями школи, з останніми перемогами і рекордами та здобутками як окремих учнів, так і команд з різних видів спорту. Це відбувається під час бесід з класом, окремими учнями, перегляду фотографій та відеозйомок, вітальних листівок.
Обговорювати спортивні змагання з різних видів спорту, участь у яких приймають спортсмени чи команди України та кращі представники інших держав.
Поєднувати роботу з формування в учнів теоретичних знань з фізичного виховання та ведення здорового способу життя з практичними заняттями фізичними вправами. З цією метою їм слід надавати інформацію про взаємозв’язок спортивних занять з цінностями здорового способу життя.
Для їх кращого засвоєння слід ставити завдання розробляти програми збереження і зміцнення особистого здоров’я в майбутньому; аналізувати життя відомих особистостей, знайомих і друзів щодо їхнього способу життя. Це допоможе учням конкретизувати теоретичні знання про цінності здорового способу життя і сприяти розвитку мотивації до його самостійного ведення.
При цьому слід брати до уваги і наполягати на домінуючих мотивах учнів щодо систематичних занять фізичною культурою і спортом: удосконалення стану здоров’я; досягненні впевненості у своїх можливостях; розвитку спортивної обдарованості; удосконаленні конституційних особливостей тіла, статури; етичних та естетичних параметрів; активній формі відпочинку; випробовуванні своїх можливостей в екстремальних умовах, професійно-прикладному значенні фізичної культури і спорту.
Обґрунтовувати залежність рівня здоров’я, самопочуття, працездатності від рівня фізичного стану, а також залежність фізичного стану від відповідальності особи, оскільки усвідомлене ставлення стає мотивованим збудником до виконання фізичних вправ:
- 1)Збагачувати досвід відповідальної поведінки учнів за рахунок збільшення кількості обов’язків і доручень, а також їх складності.
- 2)Надавати учням допомогу в розробці плану удосконалення показників фізичного стану після перенесених захворювань та відстаючим з інших причин.
- 3)Під час ігрових ситуацій пропонувати самостійно обирати тактику гри.
- 4)Забезпечувати успіх під час виконання завдань за рахунок відповідності завдань можливостям учнів, виконання яких стимулюватиме впевненість і бажання долати перешкоди.
- 5)Відзначати не тільки кращих під час виконання вправ і завдань,а й успіхи всіх учнів відносно їхніх можливостей.
- 6)Сприяти встановленню учнем власних рекордів, а не перемозі сильного над слабким.
- 6)Давати учням можливості виявляти самостійність.
- 7)Розвивати здатність пристосовуватися до мінливих ситуацій.
Аналізувати та оцінювати відповідальні й безвідповідальні вчинки, визначати негативні звички, які заважають учню нести відповідальність за свій фізичний стан.
Вносити позитивний емоційний ефект на заняттях за рахунок використання в роботі експромту і сюрпризів. Для дітей і підлітків цікаві в першу чергу такі уроки, у зміст яких включаються елементи нового. Робити це потрібно за рахунок варіювання вправ, зміни і послідовного ускладнення правил рухливих ігор, використання предметних орієнтирів, застосування різноманітних форм і методичних прийомів організації навчальних занять. Школярі, як правило, із задоволенням виконують вправи, які представляють відомі труднощі, але з тим не перебільшують норми.
Вводити в урок ігрові елементи. Гра має місце у житті дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають життя набувають різних навичок і вмінь. Перетворюючись у персонажів гри, діти стають сміливішими, вольовими, кмітливішими, ініціативнішими. У грі формуються високі моральні якості школярів: доброта, чуйність, уміння поступатися своїми інтересами заради колективу, керувати своїми емоціями і бажаннями, долати невдачі.
Підсилювати «емоційний» фон уроку можливо за рахунок використання елементів змагання: проводити змагання між окремими групами й окремими учнями на кращу поставу, якісне виконання вправ, швидкість і організованість під час збирання снарядів. Урок стає більш цікавим, якщо його проводити з музичним супроводом, у мажорному тоні, якщо вчитель добре показує вправи, зрозуміло їх пояснює,чітко командує, служить для учнів прикладом гарних манер, витриманості й охайності.
Неодмінна умова цікавого уроку (заняття) – ретельна підготовка до нього викладача. Яким би досвідом він не володів, кожен урок повинен бути предметом методичних роздумів. Потрібно постійно поглиблювати професійні знання, вивчати особливості класу, вести пошук нових методичних рішень, якісних матеріально-технічних оснащень занять – усе це у вирішальній мірі буде гарантувати високу якість уроку, у тому числі і зацікавлене ставлення до нього. Разом із тим, процес навчання являє собою сукупність дій педагога і школярів, тому дуже важлива в першу чергу їхня взаємодія на уроці.
Необхідно створити умови, які дозволяють учневі не втрачати активну позицію в спілкуванні з педагогом і водночас навчити їх самооцінки своїх дій.
Проводити бесіди на моральні теми, переносити моральні формули на конкретні життєві ситуації, де учень ідентифікує себе з конкретними героями, також проводити бесіди на спортивну, валеологічну, медичну тематику.
Створювати умови для самоствердження, самореалізації та самовираження шляхом похвали, позитивної оцінки, висловлювання надій на кращі здобутки. Оцінювати успішність школяра потрібно не тільки за рішенням задачі в цілому, але і за виконанням дії, що входить у її рішення. У цьому зв’язку можна відзначити й те, що в розвитку особистості підлітків істотне значення має також потреба в самоствердженні. І ось де оцінка просування вперед, оцінка успішності дій учня дозволить йому реалізувати важливі для нього спонукання.
Проводити роботу з підготовки із числа учнів суддів з видів спорту та активістів роботи шкільного клубу «Гарт».
Проводити роботу з обдарованими дітьми на уроках фізичної культури, яка полягає в індивідуальному підході в отриманні навантаження за рахунок ускладнення завдань, збільшення кількості виконаних вправ, надання більшої самостійності під час заняття, проведення фрагментів уроку, демонстрації виконання вправ, допомозі товаришам, які відстають.
Застосовувати різноманітні фізичні вправи та вправи на нестандартному обладнанні для досягненні успіхів, у виконанні яких учні виявляють цілеспрямованість і волю, дисциплінованість, уміння мобілізувати в потрібний момент свої фізичні і духовні сили.
Пояснювати і демонструвати учням зв'язок між якістю виконання вправи та рівнем фізичного стану.
Вчитель на уроках повинен спиратися на допомогу спеціально підготовлених помічників – командирів навчальних відділень, але це буде ефективно за умов розподілу класу на мікрогрупи (5 —6 чоловік) на основі психологічної сумісності; залучення учнів у групах до обговорення завдань, складання планів, виборі рішень; передачі функцій перевірки, оцінки і обліку проміжних планових завдань з технічної й фізичної підготовки самим учням; гласності в навчальних досягненнях і недоліках учнів у виконанні проміжних і кінцевих планових завдань; підвищення активності самих учнів на уроках за рахунок мотивації і стимулювання.
Можна виділити ще одну особливість у роботі зі слабо встигаючими учнями, ставлення яких до уроку нерідко буває досить пасивним, у всякому разі, менш активним. Їм варто давати можливість виявити себе саме з тієї сторони, яку вони вважають у себе найбільш сильною і знову ж, у першу чергу, оцінювати будь-яке їхнє просування вперед. Крім того, вони знаходяться в групі з друзями, які завжди раді допомогти їм і розділити їх успіх. Тим самим зберігається сприятливий емоційний клімат, який сприяє формуванню мотивів занять фізичною культурою. Отже, оцінювання успіхів учня є процесом, а не його наслідком.
Використовувати у своїй роботі бонусний бал, якщо учень виконав вправу краще за свій особистий результат, додавати 1-2 бали до реальної оцінки за випробування.
Слід прагнути, щоб після уроків учні отримували моральне задоволення не тільки від своєї вправності, а й від особистої відповідальності за успіх колективу.
Сприяти згуртуванню учнів класу навколо однієї пристрасті до фізичних вправ під різними гаслами: «Мало хотіти — треба потіти», «Краса потребує жертв», «Без муки немає науки», «Що нас не вбиває, робить нас сильнішими», бажання перемагати в змаганнях, бути кращими, щоб брати участь у Всеукраїнських змаганнях школярів. Це в подальшому сприятиме покращенню дисципліни на уроках, фізичному розвитку та фізичній підготовленості, організованості і,як наслідок, здоровому способу життя.
Проводити спортивні та оздоровчі заходи в школі, фізкультурні свята: «Нумо, дівчата!», «Нумо, хлопці!», «Козацькі забави», «Дні здоров’я», спортивно — родинні естафети «Ми за здоров’я» — спрямовані на оздоровлення, розширення пізнавальних можливостей, збільшення рухової активності учнів, пропаганду здорового способу життя.
Результатом творчої співпраці учителя й учня є зміна психологічного настрою учня, його ставлення до уроків фізичної культури, підвищення рівня самооцінки, а водночас підвищення рівня навчальних досягнень з інших предметів.
Необхідно проводити пропагандистську роботу серед батьків, тому що позиція сім’ї має велике значення в питаннях позитивного ставлення школярів до фізкультури, створює для цього всі необхідні умови.
Потрібно ознайомлювати батьків з рівнем фізичного стану їх дітей, пояснювати доцільність занять фізичними вправами, спортом, давати практичні поради та направляти у спортивні секції.
Аналізуючи вище подані дії вчителя у формуванні стійкого, позитивного ставлення учнів до фізичного виховання, можна зробити висновок, що вони направлені не тільки на організм школяра (м’язи, тіло, системи функції) через практичну діяльність, а передусім на свідомість та психіку: вплив на організм через цілі, мотивації, усвідомлення необхідності певної прикладно-фізкультурної освіченості учнів, спрямованої до стійкої потреби рухової активності, орієнтації на самостійні заняття фізичними вправами.
Вироблення в учнів умотивованого прагнення до розвитку своїх фізичних і духовних якостей є важливим показником і умовою, що переконливо свідчить про підвищення ефективності фізичного виховання, спрямування його на виховання у шкільної молоді фізичної культури як складової здоров’я, а отже, і загальної культури особистості.
Список літератури
- В.К. Бальсевич. “Физическая культура для всех и для каждого”. Москва ф/с 1988 р.
- Фізична культура, спорт та здоров’я нації // Зб. Наук. пр. – Випуск 5 / Редкол.: К. П. Козлова(голова) та ін. — Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2004р.
- Шиян Б. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – Тернопіль: Навчальна книга. – «Богдан» 2002. – 2. Ч.
- Дубогай О. Фізкультура як складова здоров’я та успішного навчання дитини. – К.: Здоров’я 2006. – 128с.