Міжпредметні зв’язки у процесі вивчення української мови (за професійним спрямуванням)

Сучасний стан вищої освіти потребує нових підходів до формування високопрофесійного фахівця, забезпечення умов для самореалізації особистості. Одним із найважливіших завдань вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації є підготовка молодших спеціалістів та бакалаврів, зміст навчання яких має переважно практичний характер.

Є безліч чинників, що впливають на якість їх підготовки. Серед них – упровадження у навчальний процес міждисциплінарної інтеграції, що передбачає активізацію пізнавальної діяльності курсантів та професійного тренінгу.

Актуальність міжпредметних зв'язків (МЗ) полягає в тому, щоб курсанти не просто отримували знання з окремих дисциплін, а вміли користуватися апаратом кожної дисципліни в інтегрованому зв'язку для активізації їх пізнавальної та професійної діяльності.

Необхідність оновлення змісту освіти, розробки освітньо-професійних програм, навчальних планів та засобів діагностики рівня освітньо-професійної підготовки потребує усунення «суперечностей в ізольованості між окремими циклами дисциплін, які, як правило, викладаються без урахування професійної та спеціальної орієнтації, спрямованої на оволодіння професією».

З огляду на це, важливою особливістю сучасної технології навчання стає якнайтісніша інтеграція української мови (за професійним спрямуванням) з окремими навчальними дисциплінами за допомогою інтегрованих бінарних занять, які сприятимуть більш чуткому взаємозв'язку загальної та професійної освіти.

У рекомендаціях Ради Європи з питань освіти (1998) наголошується на необхідності розвитку інтегративних умінь при формуванні професійної мовленнєвої компетенції. Тому основними комунікативно значущими вміннями для курсантів-пілотів є вилучення фахових знань з джерел науково-авіаційної інформації, їх інтерпретація та активізація здебільшого в усному мовленні.

Широке застосування міжпредметних зв'язків дасть змогу курсантам-пілотам відпрацьовувати теоретичні основи предмета, виконуючи завдання з української мови (за професійним спрямуванням) відповідно до професійної спрямованості і, отже – розвивати професійні якості. Також, це один з важливих стимулів підвищення ефективності навчання в цілому та інтересу курсантів-пілотів до вивчення української мови (за професійним спрямуванням) зокрема.

При вирішенні професійних завдань спеціаліст все частіше зустрічається з необхідністю володіти та вміло використовувати знання, які виходять за межі вузької спеціалізації – знання із різних галузей науки, психології тощо. Проте потребує суттєвого коригування методика впровадження між предметних зв'язків, яка нині хоч і широко використовується, але все ж таки допускає ізольоване викладання гуманітарних та спеціальних дисциплін. Невирішеним залишається питання міжпредметних зв'язків у процесі вивчення української мови (за професійним спрямуванням) у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Ізольованість української мови (за професійним спрямуванням) та окремих циклів дисциплін згубно впливає на становлення особистості фахівця, який володіє лише програмним матеріалом з української мови в контексті своєї майбутньої професії. Тому перед сучасним викладачем української мови (за професійним спрямуванням) стоїть завдання не лише підвести курсантів до успішного оволодіння програмним матеріалом, а й навчити їх користуватися українською мовою для поповнення своїх фахових знань.

Взаємозв'язок у вивченні предметів – природний процес, зумовлений логікою навчання. Міжпредметні зв'язки дають можливість сформувати у курсантів цілісну картину світосприйняття. Ставиться завдання синтезувати диференційовані знання, побачити їх цілісно, стимулювати аналітико-синтетичну діяльність курсантів, а також формувати вміння переносити знання з однієї галузі в іншу, виробити вміння аналізувати і порівнювати складні процеси чи явища об'єктивної дійсності.

Розв'язання будь-якої проблеми потребує синтезу дисциплінарних знань, набутих на основі міжпредметності. Однак не можна розглядати проблему міжпредметних зв'язків тільки як співвідношення між двома та більше навчальними дисциплінами, які передбачають взаємне використання і збагачення загальних для них знань, умінь та навичок. Здійснення цих зв'язків передбачає цілеспрямоване використання всього арсеналу форм, методів, прийомів, педагогічних засобів, які допомагають виявити нові можливості кожного з них, а також визначити спільне й специфічне у їх використанні при викладанні різних навчальних предметів.

Українська мова (за професійним спрямуванням) як навчальна дисципліна певною мірою пов'язана практично з усіма навчальними дисциплінами. Така міждисциплінарна інтеграція є умовою розвитку пізнавальної діяльності курсантів-пілотів і відкриває шлях до отримання професійно значущої інформації, а отже створює передумови для усвідомлення необхідності оволодіння українською мовою (за професійним спрямуванням) в авіаційному закладі, що є важливим стимулятором підвищення інтересу до цього предмета.

Одним із шляхів збереження та поглиблення інтересу до вивчення української мови (за професійним спрямуванням) в авіаційному навчальному закладі є рання спеціалізація навчальної мовленнєвої діяльності, яка є абсолютно природною для авіаційного ВНЗ, оскільки вже на І курсі курсанти починають вивчати такі професійні дисципліни, як повітряна навігація, льотна експлуатація повітряних суден, конструкція вертольоту, конструкція двигуна, безпека польотів.

Рання спеціалізація навчальної діяльності полягає в тому, що курсанти-пілоти оволодівають умінням читати літературу зі спеціальності вже на першому курсі (вивчення української мови (за професійним спрямуванням) у вищих авіаційних навчальних закладах І-ІІ рівня акредитації починається з першого курсу), а не обмежуються текстами, що присвячені окремим актуальним питанням щодо спеціальності. Практика показує, що випередження у навчанні допомагає курсантам в подальшому вивченні профілюючих предметів, а знання залишаються усвідомленими, міцними, довготривалими.

Готуючись до проведення інтегрованих бінарних занять, викладач повинен з'ясувати, який обсяг знань отримають курсанти у процесі розв'язання поставленого завдання, який матеріал доцільно використати в цьому випадку, чим і як його доповнити, які набуті на уроках суміжних предметів знання треба використати, до яких узагальнень потрібно підвести курантів. Викладач має самостійно синтезувати знання (оскільки засвоєння лише «предметних знань» недостатньо для здійснення міжпредметних зв'язків), вичленити органічно пов'язаний міжпредметний матеріал, визначити «питому вагу діяльності з різних предметів».

Практична реалізація міжпредметних зв'язків повинна забезпечуватися відповідними організаційними умовами:

• узгодженістю навчальних планів і програм із навчально-методичною документацією;
• ознайомлення викладачів зі змістом програми і підручників суміжних дисциплін;
• сумісною методичною роботою викладачів шляхом взаємовідвідування занять, планування реалізації міжпредметних зв'язків, систематичністю їх здійснення.

Важливо підготувати матеріальну навчально-методичну базу, організувати співпрацю викладачів української мови (за професійним спрямуванням) та колег з профілюючих циклових комісій, викликати у курсантів зацікавленість у використанні української мови для підвищення власної компетенції при вивченні спеціальності.

Важливим є відбір та організація навчального матеріалу; формування необхідної мовної бази, яка б стала основою для успішного читання літератури з фаху українською мовою; формування навичок смислового сприйняття текстів при читанні та висловленні думок українською мовою. Для реалізації цієї умови викладачі української мови (за професійним спрямуванням) разом зі спеціалістами профілюючих циклових комісій виділяють ті дисципліни, які є базовими для вивчення згодом складніших предметів зі спеціальності.

При відборі навчального матеріалу перш за все необхідно враховувати професійні знання курсантів. В іншому разі відповідність рівня інформації рівню компетенції курсанта в галузі знань рідною мовою не тільки перешкоджатиме розумінню тексту, а й знизить інтерес до читання україномовної літератури зі спеціальності і спричинить негативне ставлення до вивчення української мови (за професійним спрямуванням) в цілому.

Тому з викладачами профілюючих циклових комісій визначалися найбільш актуальні та цікаві для даного етапу навчання проблеми зі спеціальності, з урахуванням яких складаються тематичні цикли системно пов'язаних навчальних матеріалів українською мовою. Координація роботи з профілюючими цикловими комісіями дає змогу виявити обсяг знань курсантів з фаху і підібрати навчальний матеріал, який відповідає рівню спеціальної підготовки курсанта.

Використання текстів зі спеціальності з самого початку навчання та інтеграції всіх професійно спрямованих текстів призведе до більш якісного засвоєння курсантами матеріалу. За таких умов курсант усвідомлює його значущу складову власної перспективи життя, задовольняючи через процес навчання професійно-пізнавальні інтереси та основні особистісні потреби. У процесі навчання курсант повинен усвідомити необхідність та напрями подальшого саморозвитку.

Як засіб реалізації міжпредметних зв'язків у співпраці з викладачами спеціальних дисциплін були проведені інтегровані бінарні практичні заняття. Підготовка до занять передбачала сумісне написання методичних розробок, визначення мети заняття кожним викладачем, вибір послідовності основних етапів, розподіл часу, визначення методів контролю самостійної, аудиторної та позааудиторної роботи курсантів, залучення їх до творчо-пошукової роботи.

Для курсантів були підготовлені та розтиражовані матеріали для самостійної роботи, з якими вони могли ознайомитися в кабінеті чи в читальному залі бібліотеки. Ці завдання передбачали навчання читання професійно орієнтованих текстів самостійно.

Роль читання в самостійній навчальній діяльності важко переоцінити. Адже, читання українською мовою – як провідний засіб самостійної навчальної діяльності, виконує такі функції: цілі практичного оволодіння українською мовою, засіб інформаційної та професійно орієнтованої діяльності курсантів, а також засіб самореалізації.

Практика читання дає змогу підтримувати і вдосконалювати не тільки уміння читання, що забезпечує розуміння та інтерпретацію прочитаного, а й базові логіко-смислові уміння, пов'язані з переробкою смислової інформації, а саме: розуміння основних елементів структури тексту та вміння розуміти комунікативний смисл тексту(ідентифікація – буквальне фотографування тексту, акомодація – пристосування інформації до нової ситуації, асиміляція – засвоєння тієї частини комунікативного смислу тексту, яка здається найбільш важливою).

Не можна не підкреслити вагомість відбору фахових матеріалів, що сприяє не лише формуванню мовленнєвих навичок та вмінь, збагаченню мови курсантів-пілотів екстралінгвістичною та фактологічною інформацією, а й допоможе уникнути штампів, одноманітності та стереотипів у навчанні. Інформація, вилучена з професійно орієнтованих текстів, - це мотиваційний стимул.

Вихідний рівень знань на інтегрованих бінарних заняттях перевіряється шляхом фронтального, індивідуального усного опитування та тестів, складених з урахуванням міждисциплінарної інтеграції.

Основний етап заняття – це професійний тренінг – відпрацювання вмінь отримувати необхідну інформацію з текстів, формування критичного мислення (аналіз, узагальнення отриманих даних) під контролем обох дисциплін.

На завершальному етапі контроль знань проводиться шляхом вирішення проблемно-орієнтованих задач, узагальнення, конкретизації теоретичного матеріалу та практичних навичок з використанням між предметної інтеграції, вміння оперувати отриманою інформацією для вирішення комунікативних задач. Інтенсифікації заняття сприяло візуальне унаочнення, посібники.

Все це дозволяє активізувати пізнавальну діяльність курсантів-пілотів, створити сприятливі умови для засвоєння знань, саморозвитку кожного курсанта.

Отже, проведення інтегрованих бінарних занять – це співпраця викладачів та курсантів, міжособистісна взаємодія та діалогічне спілкування, що спрямоване на осмислену та продуктивну діяльність у формуванні професійної моделі спеціаліста. Міжпредметні зв'язки необхідно розглядати як систему, що дає можливість виявити роль і місце кожної дисципліни, циклу, змісту, засобів, організаційних форм і методів навчання, засобів контролю тощо.

Питома вага інтегрованих бінарних занять у перспективі має зростати. Поле для практичного втілення цієї форми організації навчання надзвичайно широке, і такі ж широкі можливості для реалізації творчого потенціалу як викладачів, так і курсантів. Але жодна інноваційна технологія не є досконалою і наштовхує на пошук того, в який спосіб змінити мислення курсантів, щоб вони навчалися не задля стипендії, а для удосконалення особистості.