Принципово чи ні? або Роздуми над тим чому?

Коли те, що ми з себе уявляємо є тим,
чим або ким ми хочемо бути, це і є щастя.
М. Форбс

В світі є багато професій. Але не буває нецікавої роботи – буває нецікаве до неї ставлення; не буває легкої роботи, як би нам цього не хотілося, особливо якщо відноситися до н еї відповідально. Кажуть: "Будь-яка робота гарна, якщо вона не марна".

Дезідеріус Еразмус, голландський вчений і художник сказав: "Дай світло і темрява зникне сама по собі".

А робота учителя – це найсонячніша, наповнена любов’ю до дітей, теплом і мудрістю вчительських сердець робота. Це в ідеалі. Але ж і так буває.

Відомий американський видавець і політик Малколм Форбс писав: "Задача освіти – перетворити порожній розум у відкритий."

Так ось цей процес перетворення є дуже насичений різноманітною інформацією та усілякими подіями процес вчення і виховання нашого майбутнього.

Але чому сучасне ставлення до вчителів не є позитивним? Чому недовіра, ображеність, злість, критика та іронія є складовими ставлення суспільства до учительства? Чому професія "учитель" загубила свій шарм і духовність? Це питання, які тривожать думки багатьох небайдужих за результати своєї праці, адже ж школа не тільки навчає, а й виховує.

Так, вчителя також люди. Їм також хочеться красиво відпочивати, добре вдягатися, мати комфорт і затишок. І часто ось така незадоволеність веде до прояву не дуже позитивних емоцій і дій.

Але, справжній учитель повинен бути мудрим, розумним, здоровим і чесним. Тому що учитель навчає і виховує. Звичайно ж, в будь-якій сфері бувають свої нюанси. Так і в педагогіці наявність випадкових людей значно погіршує суспільну думку про вчителів.

Китайська мудрість свідчить: "Якщо учитель не живе так як навчає, залиш його – це несправжній вчитель".

Учитель повинен бути вище усіляких пліток і інтриг. І жити, і працювати так, щоб бути гідним тільки поваги і захоплення.

І … просто бути закоханим в свою роботу.