Використання дидактичної гри в підготовці фахівців економічних спеціальностей

Розпочалося ХХІ сторіччя. Молодь, яка нині сидить за шкільними партами і в аудиторіях вищих навчальних закладів, у недалекому майбутньому очолить нашу країну, визначатиме долю України. Завтрашній її день залежатиме від рівня освіти і професійної підготовки сучасного молодого покоління, його світо глядної позиції, бажання і вміння брати участь у відродженні України.

Зважаючи на науково-технічний прогрес, високорозвинену економіку, спеціаліст сьогодні повинен не тільки все знати, а й бути організатором, бачити перспективу економічного розвитку країни, вміти керувати колективом, працювати з людьми. Цих якостей він повинен набути ще в студентські роки. Тому в навчальному процесі слід застосовувати різні форми, методи і засоби навчання, які інтенсифікують процес навчання, підвищують його ефективність. До таких методів належать інноваційні та ігрові заняття.

Нині значним недоліком традиційного навчання є перевантаження студентів навчальною інформацією. Звідси потреба в застосуванні у навчальному процесі імітаційних методів, ігрових занять, що активізують систему навчання.

Активні методи сприяють, з одного боку, поглибленню та вдосконаленню знань, а з другого – імітації індивідуальної та колективної професійної діяльності. Крім того, вони розвивають творчі зусилля, самостійність у розв'язуванні проблем, проблемних і виробничих ситуацій, виробляють позитивні аспекти динамічного стереотипу майбутнього спеціаліста (організаційні, професійні вміння і навички, вміння керувати, спілкуватися), а також допомагають у розв'язуванні дидактичних цілей і завдань (вивчення і закріплення матеріалу при високій активності студентів, узагальнення і систематизація навчального матеріалу, визначення ступеня засвоєння знань та їх контроль).

Однією з умов ефективності навчального процесу є свідоме засвоєння знань, що характеризується єдністю слова, образу і творчої діяльності студентів, активністю та самостійністю.

Імітаційні методи навчання тісно переплітаються з методами проблемно-пошуковими, колективної розумової діяльності (диспут, дискусія), словесними діалогічними (бесіда, семінар) та ін.

У нове тисячоліття Україна вступила з розвиненою системою освіти. За рівнем розвитку вищої освіти Україна не поступається розвинутим європейським країнам. Вища освіта перестає бути лише засобом підготовки спеціалістів для різних галузей, вона дедалі більше перетворюється на обов'язковий ступінь розвитку людини. Розширюються міжнародні зв'язки та співробітництво закладів освіти України із зарубіжними освітніми установами та організаціями. Зарубіжний досвід сприяє поліпшенню становища в освітній галузі. Зарубіжний досвід сприяє поліпшенню становища в освітній галузі. Система освіти поступово модернізується, набуваючи європейського характеру.

Якість підготовки фахівців зумовлюється, насамперед, якістю навчально-виховного процесу. Головне його завдання – забезпечити підготовку конкурентоспроможного, висококваліфікованого, гармонійно розвиненого фахівця, що відповідає сучасним вимогам. До загальних чинників, які визначають вибір методу навчання, належать:

• закономірності і принципи навчання;
• зміст і методи певної науки взагалі і предмета зокрема;
• цілі і завдання навчання;
• навчальні можливості студентів;
• зовнішні умови;
• можливості викладачів (досвід, рівень підготовки, знання типових ситуацій, процесу навчання).

Протягом останніх років проводилося багато досліджень, предметом яких були такі складові навчальної діяльності, як сучасні педагогічні технології (Д. В. Чернилевський); інноваційність навчання (Н. Д. Сорокіна, Н. Е. Кондратенко, Л. Н. Преждо, М. М. Гуревичев, Д. Стеченко); проблеми гуманістичного підходу у навчанні української мови (Г. Стеченко); проблеми гуманістичного підходу у навчанні української мови (Г. Крючков); методи активізації студентів (В. Євдокимов). Проте проблема активізації студентів на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) в немовному вищому навчальному закладі за допомогою дидактичних ігор залишається ще не вивченою. Метою нашого дослідження було з'ясування таких проблем:

• чи залежить ефективність навчальної діяльності від використання дидактичних ігор;
• чи стимулюється дидактичними іграми пізнавальний інтерес студентів;
• як впливають дидактичні ігри на відносини студентів;
• класифікація особливостей активних форм і методів навчання.

Ефективність навчальної діяльності визначається не тільки зовнішніми чинниками, а й внутрішніми, а й внутрішніми, серед яких важливу роль відіграють почуття, що виникають під час навчання, ставлення до окремих дисциплін, мотиви навчання. Результати дослідження вияву зазначених показників у студентів першого і другого курсів Кременчуцького льотного коледжу НАУ заслуговують на увагу.

Для перевірки теоретичних положень ми провели наукове дослідження в Кременчуцькому льотному коледжі НАУ. До проведення дидактичних ігор на заняттях з української мови (за професійним спрямуванням) і після них студентам І і ІІ курсів економічного відділення з жовтня по грудень пропонувалися анкети.

Близько 14% студентів вважають, що навчання дає їм радість (причому на першому курсі цей відсоток дещо вищий (18%), ніж на другому (11%), що свідчить про зниження відчуття радості від навчання). Навчання не дає радості взагалі 0,7% студентів. Вивчення певних дисциплін приносить радість 72% студентів; на другому курсі цей відсоток дещо вищий (75%), ніж на першому (69%). Отже, іноді з часом інтерес до певного предмета зростає (чого не можна сказати про інтерес до навчання взагалі).

Серед чинників, від яких залежить ставлення до предмета, переважають активні форми і методи викладання (54%), інтерес до предмета (38%), зміст предмета (29%). Розміщення чинників у такому порядку дає змогу припустити, що, активізуючи форми і методи навчання, ми можемо підвищити інтерес до предмета.

Ставлення до навчальної дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)" свідчить, що переважній більшості студентів подобається цей предмет (65%). 29,2% студентів він подобається лише іноді, 5% студентів байдуже ставляться до нього і 0,8% він не подобається взагалі.

Дослідження дало змогу виявити різні мотиви, якими студенти керуються при вивченні дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Пізнавальні мотиви є провідними майже для 45% студентів, особистісними мотивами керуються 15%, прагматичними – близько 10%, позиційними – 20% студентів. Більшість студентів або хочуть знати мову, або вважають, що вона знадобиться для майбутньої кар'єри. Значно менша частина студентів вивчає українську мову, щоб створити коло цікавого спілкування.

Розглянувши особливості застосування активних форм і методів навчання та їх взаємозв'язок, ми зробили висновок, що переважна більшість студентів оцінює їх позитивно (близько 40%), або відповідно до ситуації (близько 50%). Незначна частина студентів не впевнена у своєму ставленні (близько 10%), негативно сприймає використання на заняттях 1,4% студентів.

У той час, як більшість студентів схвалює використання дидактичних ігор, близько 40% з них стверджують, що ігри зовсім не використовуються на заняттях або використовуються дуже рідко. Майже 15% студентів повідомляють, що ігри лише інколи застосовуються та лише близько 5% вважають, що вони використовуються часто.

Дидактичні ігри здебільшого використовуються на заняттях зі спеціальних дисциплін (так вважають близько 40% студентів), не часто – із психолого-педагогічних дисциплін (близько 30%), рідко – з гуманітарних дисциплін (близько 10%) і зовсім рідко – із суспільних дисциплін.

Більшість студентів вважає, що ігри повинні використовуватися на заняттях (51% - обов'язково, 37% - іноді), близько 8% не впевнені в необхідності використання гри в навчальному процесі і майже 4% не хотіли б брати в них участь. Значна частина студентів усвідомлює ефективність дидактичних ігор у навчальному процесі (52% вважають, що ігри допомагають у навчанні завжди; 35% - інколи). Значно менше студентів не впевнені (близько 80%) або переконані, що ігри не допомагають у навчанні. Водночас є чимало студентів, які вбачають позитивний вплив ігор і на стосунки в групі (близько 40% і 25% - вважають, що лише іноді). 25% студентів не впевнені, що гра може змінити стосунки в групі, 7% студентів не знають, і на думку 3% студентів, - гра не може змінити стосунки в групі.

Істотним показником позитивного впливу ігор є настрій студентів. Ніхто не вважає, що настрій може погіршитися у процесі ігор. Майже 20% студентів переконані, що настрій може не змінитись і більшість студентів – що він, безумовно, поліпшиться.

Отже, дослідження свідчать, що при використанні дидактичних ігор більшість студентів виявляє інтерес до навчання, вважає, що вони позитивно впливають не тільки на процес навчання, а й на їхній настрій і стосунки. Водночас ігри використовуються досить рідко або не використовуються взагалі, тому навчання не завжди приносить радість студентам. Оскільки більшість студентів вважає, що ставлення до предмета залежить від методів викладання, а ігри оцінюються позитивно, то, на наш погляд, викладачам слід враховувати думку того, кого вони навчають.

Використання дидактичних ігор відповідає принципам навчання і може прислужитися у підготовці фахівців різних спеціальностей.

На заняттях з дидактичними іграми у студентів розвиваються загально навчальні вміння і навички та спеціальні, необхідні для певної навчальної дисципліни. У цьому й полягає навчальна функція дидактичної гри. Крім того, вона виконує й інші функції і має кілька сфер впливу. За допомогою гри на занятті створюється доброзичлива атмосфера, що поліпшує самопочуття і настрій, розвиває активність, упевненість у собі та почуття відповідальності, створює позитивну емоційність. У цьому полягають розважальна та розвиваюча функції гри.

Саме дидактичну гру можна віднести до важливого виду стимуляції пізнавального інтересу. Ситуативні, рольові, і особливо ділові ігри, яскраво демонструють практичну потребу в знаннях. Ігри є ефективним методом навчання. Отже, вони стимулюють пізнавальний інтерес за допомогою організації, змісту та характеру пізнавальної діяльності. Ігри надають емоційності, створюють атмосферу змагань та взаємної підтримки під час навчання, впливають на взаємини в групі.

Отже, дидактичні ігри мають різноплановий вплив на навчальний процес, стимулюють пізнавальний інтерес особистості. Саме в стимулюванні пізнавального процесу ми вбачаємо головне призначення методу дидактичних ігор в системі активних форм і методів навчання. Саме в грі студент є активним перетворювачем дійсності. За рахунок власних зусиль у процесі захоплюючих змагань здобуваються знання.

Розглядаючи дидактичну гру як метод стимуляції навчання, ми вважаємо, що вона має стати важливим чинником формування та розвитку пізнавального інтересу.