Проблемна лекція - один із методів розвитку творчого мислення студентів

Сучасне навчання вимагає розвитку у студентів, майбутніх фахівців, творчого загального та професійного мислення, здібностей самостійно та швидко орієнтуватися в проблемах науки, техніки та виробництва.

Проблема навчання – один з методів розвитку у студентів самостійного творчого мислення. Постановкою проблем, проблемних питань або проблемних ситуацій викладач створює певні організаційні умови для активізації розумової діяльності студентів, стимулює пошук недостатніх знань для вирішення пізнавальної суперечності. Цей пошук може проходити як під час аудиторних занять сумісно з викладачем, так і при самостійній роботі вдома.

Один з видів аудиторних занять, які в наш час набувають все більшого значення - це аудиторна лекція. Вона виконує в навчальному процесі ряд важливих функцій: інформативну, орієнтовану та стимулюючу на пізнавальний процес; методологічну, розвиваючу та виховну.

Проблемна лекція – один із заходів раціоналізації та інтенсифікації навчального процесу, вона забезпечує об’єктивний контроль знань студентів, що сприяє підвищенню ефективності і якості навчальної, пізнавальної та виховної роботи, розвитку пізнавальних інтересів студентів і набуттю навичок самостійного поповнення знань.

Саме проблемна лекція припускає розумовий діалог викладача зі студентами: викладач постійно звертається до студентів з питаннями, які збуджують думку, мобілізують до використання наявних знань для подальшого навчання нового матеріалу. Розумова діяльність студентів на інформативних або орієнтуючих лекціях не виходить за межі репродуктивної; це сумлінне осмислення матеріалу, який викладається.

На проблемних лекціях студенти залучаються до продуктивної діяльності, прагнуть поставати питання самому собі, своєму товаришу, викладачу, щоб дійти до істини.

За даними В. І. Загвязинського, всіх студентів за характером їх діяльності на лекціях можна поділити на три групи:

• записують матеріал механічно, не розуміючи змісту, не вникають у суть проблеми; головне для них – записати матеріал, який полегшує здачу заліку або іспиту;
• сумлінно осмислюють, запам’ятовують головне, виділяють його в конспекті, але залишаються на рівні репродуктивної діяльності, питань задають мало; особливої зацікавленості не проявляють;
• прагнуть вийти за рамки репродуктивної діяльності, заперечити викладачу в деяких питаннях, застосувати в ході лекції раніше засвоєний матеріал для пізнання нових відомостей, виявити можливі наслідки.

На мій погляд, на проблемних лекціях легко залучити в активну групу студенти, яких можна віднести не тільки до другої чи третьої групи, але і першої. При проблемному будуванні лекції у студентів збільшується інтерес до предмета, а знання засвоюються ними більш тривало.

При проблемному навчанні збільшується роль викладача як організатора та диригента навчального процесу.

Для ефективного проведення проблемної лекції викладачу необхідно:

• підготувати студентів до сприймання проблеми;
• створити проблемну ситуацію, яка побудована на непогодженості (частіше вгадування) відомих студентам знань та фактів, які повідомляє в даний момент викладач;
• сформувати проблему;
• висунути гіпотезу для вирішення суперечності;
• обміркувати гіпотези, відкинути та затвердити інші;
• сформувати висновки.

Таким чином, викладач повинен відігравати головну роль у ході організації проблемного навчання. Без сумніву ефективність проблемної лекції залежить ще й від того, скільки часу та творчої енергії викладач витрачає на її підготування.

Затрати великі і, щоб ця праця не пропала даремно, починати її треба з вирішення питання про те, чи дозволяє наданий навчальний матеріал створювати проблемну ситуацію та чи є необхідність в її створенні, бо не кожен навчальний матеріал може бути краще засвоєний за допомогою проблемного навчання.

Для створення методичної розробки проблемної лекції необхідно підготувати ряд послідовних питань, починаючи з точного формулювання проблеми для підбору засобів перевірки правильності її вирішення. Викладачу необхідно добре усвідомлювати, який із можливих варіантів вирішення оптимальний, і головне - який навчальний матеріал повинен бути засвоєним під вирішення проблемної ситуації.

Для кращого вирішення цієї проблеми викладач стимулює активну пошукову діяльність студентів та керує нею, не пригноблюючи їх активність. У той же час і діяльність викладача повинна носити також проблемно - пошуковий характер.

Під час проблемної лекції викладач керує процесом вирішення проблемної ситуації, допомагає студентам в аналізі умов і виборі плану вирішення, надає консультації, допомагає у знаходженні засобів самоконтролю, розглядає помилки з тими, хто їх допустив, організує колективне обговорення проблеми.

Так при викладанні предмета "Хімія", який являється фундаментальною дисципліною природничо-наукового підрозділу для технічних спеціальностей першого курсу вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, теж можливо використання проблемної лекції. Прикладом є лекція з теми "Окисно-відновлені реакції".

На початку заняття студентам надається ряд питань, який вже відомі їм з шкільної програми та інших предметів. При цьому ці питання ставляться в такому порядку, щоб поступово підводити до нової теми:

• які елементи можуть бути окисниками або відновниками?
• які окисно-відновлені процеси вам вже відомі?
• яке значення окисно-відновлених реакцій у природі та техніці?
• що означає електронегативність елементів?
• що означає ступінь окислення елемента?

Ці питання мають характер фронтального опитування і заохочують, збуджують думку, що стимулює розумову діяльність кожного студента.

Можливе використання питань, які мають декілька відповідей; студенти обговорюють та активно втручаються в навчальний процес. Це виключає інертність та слабу розумову діяльність студентів.

Використовуючи метод проблемної лекції, викладач поступово формує у студентів вміння та бажання самостійно виділяти проблему, а потім знаходити оптимальний підхід до її вирішення.

На мій погляд, головна проблема сучасного навчання – інертність, несамостійність студентів, які пасивно сприймають навчальний матеріал, підготовлений викладачем. Такий недолік, безумовно, потребує змінення методики навчання студентів, заохочуючи їх до активної розумової діяльності. Необхідно стимулювати в них винахідливість і кмітливість, збуджуючи глибоке творче засвоєння нового матеріалу.

В той же час внесення елементів проблемного навчання ставить перед викладачем задачу правильної оцінки творчої діяльності студентів, їх неординарного підходу до вирішення проблеми, а під час і висновку, відмінного від того, який чекав викладач.