Естетика слова як засіб розвитку мовлення в умовах компетентнісного підходу до навчання

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Паліть бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм життям.
М. Т. Рильський

Справді, яка чудова наша рідна мова, я ка різнобарвна і мелодійна, яка глибока і мудра. Все життя людини пов’язане з мовою. Завжди ми шукаємо найточніші для вираження думок або почуттів слова, які складаємо в словосполучення і речення. І як іноді цього важко досягти! Але як цього жадає невтомна в пошуках людина.

Так само і вчитель-словесник ставить перед собою мету: створити учня – безмежного в пошуках пізнання, учня, який невтомно розвиватиме своє мовлення, добиратиме вдале і влучне слово в будь-якій комунікації, пам’ятатиме про невичерпані можливості мови і мовлення. Та вміння людини – якнайточніше з’єднати думку із словом, а саме цим мати вплив на будь-яку життєву ситуацію, що в результаті найближче підведе до розуміння сенсу життя – справа нелегка, яка вимагає чималих зусиль, і велика роль в цьому творчому пошуку надається вчителю-словеснику.

Адже слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людської душі. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тому й темою моєї педагогічної діяльності є "Естетика слова на уроках розвитку зв’язного мовлення"

Естетика – краса, художність чого-небудь.

Естетичний – пов'язаний зі створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті.

Слово – важлива структурно-семантична одиниця мови, що служить для назви предметів, процесів, якостей.

В слові закріплюються результати пізнавальної діяльності людини, без слова неможливе не тільки відтворення й передача понять і уявлень, як і їх формування.

Працювати над естетикою слова – означає працювати над усіма його компонентами: змістом, формою, логічністю, лексикою, образністю, виразністю, точністю, жанрово-стилістичним оформленням. Усі ці складники настільки природно між собою пов’язані, що відсутність одного з них веде до зниження рівня культури мислення. В основі культури мислення лежить слово, а слово, естетичне слово, є предметом мови, в даному разі – української.

Належна культура мислення – це свідчення розвитку того інтелекту і тієї високої загальної культури особистості, що проявляється в культурі мовлення.

Культура мовлення виражена такими аспектами: нормативністю, адекватністю, естетичністю, поліофункціональністю. Один з цих аспектів – естетичний, розглянемо детальніше.

Яке це "естетичне слово"? Які характерні ознаки воно має?

Розглянемо таблицю:

Характерні ознаки естетичного слова

Запропоновані характерні ознаки естетичного слова займають чільне місце в мовленнєвій змістовій лінії навчального матеріалу програми основної школи з української мови.

Програмою рідної мови основної школи передбачено чотири змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна (стратегічна).

Зазначена мовленнєва змістова лінія є основною, яка визначає безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжується вимогами до навчальних досягнень учнів. Мовленнєва підготовка учнів здійснюється на всіх уроках української мови.

Передбачені програмою й спеціально відведені уроки розвитку мовлення. І, якщо формування всебічного розуміння учнями слова як номінативної одиниці в єдності лексичного і граматичного значення є предметом навчання насамперед на уроках розвитку мовлення, то об’єктом вивчення є процес розвитку мовлення школярів.

А саме мовлення (за енциклопедією Ф. П. Філіна) – це конкретне говоріння, що відбувається в звуковій (в тому числі внутрішнє проговорювання) або письмовій формі. Під мовленням прийнято розуміти як сам процес говоріння, так і результат цього процесу, тобто й мовленнєву діяльність й мовленнєві твори, що фіксуються пам’яттю чи письмом. Саме тому робота над словом як засобом спілкування на уроках розвитку мовлення здійснюється у процесі взаємопов’язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання, читання, говоріння й письма.

Аудіювання (слухання – розуміння) передбачає регулярне використання спеціально підготовлених, цілеспрямованих (навчальних і контрольних) завдань з розвитку умінь слухати, розуміти, аналізувати й оцінювати усне висловлення (його зміст, особливості побудови, мовного оформлення тощо), добір з прослуханої інформації тих її елементів, які необхідні для розв’язання комунікативних завдань.

Зокрема, на основі прослуханих текстів інструктивного характеру застосовуються завдання, що передбачають короткі відповіді на запитання за змістом тексту, складання плану прослуханого, вибір правильної відповіді із декілька запропонованих, спостереження за мовними виражально-зображувальними засобами.

Говоріння – передбачає формування і розвиток умінь та навичок діалогічного і монологічного мовлення.

Формування умінь і навичок говоріння здійснюється в процесі:

• заучування учнями невеликих текстів, віршів, загадок, прислів’їв, приказок, матеріалів для рольових ігор тощо;
• складання відповідей на основі почутого або прочитаного тексту, усних повідомлень та відповідей на лінгвістичну тему;
• переказування почутого або прочитаного (докладно, стисло, вибірково) текстів різних типів, стилів і жанрів мовлення.

Читання – поділяється на два види: читання вголос і читання мовчки. Читання вголос передбачає інтонаційну правильність, достатню швидкість, уміння виражати за допомогою темпу, тембру, гучності читання особливості змісту, стилю тексту, авторського задуму.

Читання мовчки передбачає вміння школярів читати мовчки незнайомий текст швидше, ніж уголос, розуміти і запам’ятовувати після одного прочитання, його фактичний зміст, логічні відношення, закладені в тексті, розуміти його основну думку, позицію автора, сприймати зображувально-виражальні засоби прочитаного твору.

Письмо – передбачає написання робіт творчого характеру, серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрів мовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність).

Для активізації мовленнєвої діяльності (згідно з метою, поставленою на початку статті, "створити" в кінцевому результаті дитину, яка може з’єднати думку зі словом, використати невичерпані можливості мови, бути безмежною в пошуках пізнання, для того щоб словом винайти розв’язання будь-якої життєвої ситуації) доречно заняття з розвитку мовлення будувати так, щоб кожен із проведених видів робіт виконував свою роль в роботі над естетикою слова і спирався на інтелектуально-когнітивну, емоційно-оціночну й мотиваційно-вольову сфери.

І на останок ще раз зауважу: слово володіє логічним даром відкриття. Завдяки слову людина здатна відкривати для себе увесь світ. Пам’ятаєте, як Леся Українка свідчила про Месію:

Він світ новий словами відкривав!
Світ правди і добра, любові й волі…

Усе залежить від володіння словом – цим фантастичним ключем самопізнання людини і засобом проникнення у її внутрішній світ, у світ настроїв, почуттів, переживань, страждань і мрій. Слово захоплює, вражає, дивує і жахає – усе залежить від уміння перейнятися цим найбільшим дивом природи, відчути глибоку естетику кожного слова. Тоді слово розбудить фантазію, окрилить уяву, відкриє неосяжний простір для зародження нових образів і почнеться солодка магія співтворення і співпраці, що, мабуть, є кінцевим результатом вчителя – мовника, що є верхів’ям моєї роботи, коли учні відчувають естетику слова, коли в їх мовленні слово набуває духовної сили і краси.

Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!
Т. Г. Шевченко