Емоційне налаштування школярів на мовну практику з теми „Му Sammer Hoidays”
Подорожі – моє найбільше захоплення! Весь навчальний рік я планувала свою майбутню відпустку і мріяла про враження, які здобуду влітку. Хотілося не лише гарно відпочити, але й обов’язково відкрити для себе нові географічні, культурні і людські території. Я мріяла про подорожі не лише, щоб відпочи
ти, задовольнити свою цікавість і природну пристрасть до мандрівок, але й щоб збагатити свій досвід та емоційну сферу. Адже мені як вчителеві англійської мови так важливі живі враження та натхнення, якими я зможу поділитися зі своїми вихованцями.Напередодні літніх канікул ми домовилися з учнями про те, що будемо запам’ятовувати та ретельно занотовувати свої враження від побаченого для того, щоб при зустрічі у вересні поділитися ними один з одним.
Мій цьогорічний маршрут розпочався відвіданням Криму. Сонце, духмяні запахи екзотичних рослин, шум моря, щасливі обличчя людей. Дійсно, що ще потрібно для щастя: ані турбот, ані лихих думок; лише високе небо, крик чайок та розмірений шум хвиль, які накочуються на берег і ніби замирають на мить, щоб знову повернути свої води в морські глибини. Мої попередні подорожі Кримом залишили приємні спогади про відвідування Лівадійського палацу, Ластівчиного гнізда, Воронцового палацу, Ботанічного саду.
Літо-2011 додало у скарбничку кримських вражень ще одну захоплюючу пригоду – підкорення гори Ай-Петрі. Той, хто піднімався гірськими стежинами Криму, знає, яка це виснажлива, але водночас й прекрасна мандрівка. Вона залишається яскравим спогадом на все життя. Неймовірна краса – хмари так близько, що створюється враження, що ось-ось на голову ляже білий серпанок, казково перетворившись на елегантний капелюшок.
Взагалі, підкорення Ай-Петрі – це суцільні казкові пригоди та чарівні перетворення. Піднявшись на плато, я замість очікуваної сірої і безлюдної пустелі побачила справжнє курортно-розважальне місто, яке чекало на нас і пропонувало усілякі блага цивілізації: кафе, базари, розваги… Пропозиції на всі смаки, навіть найвимогливіші! Ну, де ще можна сфотографуватися з величезним опудалом симпатичного оленя і з живим тигреням або ведмежам?!
Та я завмерла перед іншим дивом. У підніжжя Ай-Петрі у всій своїй красі розкинулася сонячна Ялта. Картина прекрасного міста, побачена з висоти гірської вершини, настільки була захоплюючою, що я мало не вигукнула знамените фаустівське: "Спинися, мить! Ти прекрасна!"
…Думаю про своїх учнів. Напевне, у багатьох із них, як і в мене, не раз під час літніх подорожей виникатиме те ж бажання зупинити чудову мить. І мені дуже хочеться, щоб про цю мить мої учні могли розповісти англійською емоційно і натхненно. То ж фіксуватиму свої враження далі, щоб поділитися ними із школярами на першому ж уроці англійської в новому навчальному році.
В липні мої туристичні маршрути пролягли через Німеччину: Хемниць –Лейпциг - Хайніхен.
Хемниць - один із найбільших промислових центрів Німеччини. Здавалося, місто повинне мати безліч екологічних проблем. Але насправді його чистота просто вражаюча! Та чи може бути по-іншому в місті, назва якого походить від назви річки Кемниць, що в перекладі означає "кам’янисте джерело"? Правда, екологічно гарна назва? Серед багатьох моїх вражень чи не найбільше відвідання Хемницького технічного університету, який є третім за величиною університетом в Саксонії.
А наступним містом мого німецького турне став Лейпциг. В уяві він завжди був містом Йоганна Баха. В Лейпцигу Бах прожив значну частину свого життя, там він і помер. Химерні примхи історії, коли вона розпоряджається безсмертям.
Композитора поховали в Лейпцигу біля церкви св. Хоми, в якій він прослужив 27 років. Але могила загубилась: церковний двір, де був похований Бах, став міським майданом. Півтора століття над ним гуркотіли екіпажі, стукотіли солдатські чоботи та метушився галасливий базарний натовп.
Лише в 1894 році останки Баха випадково були знайдені під час будівельних робіт, тоді і відбулось перепоховання. Сьогодні навпроти церкви святого Хоми знаходиться пам’ятник Баху. З висоти віків дивиться геніальний композитор на церкву, в якій лунали його вічні органні мелодії.
Лейпциг вразив своєю грандіозністю. Це найбільше й найчисельніше місто землі Саксонія. У ньому проживає близько півмільйона людей. Місто відоме у всьому світі своїм університетом, який є одним із найстаріших у Європі, та ярмарками. Лейпциг любить цей префікс – "най". І про це свідчить і найчисельніший у світі відділ приматів, і найбільший у Європі акваріум у зоопарку міста. Там моє перебування було довгим і надзвичайно приємним.
А останнім містом, яке я відвідала в Німеччині, став Хайніхен. Це маленьке живописне містечко надзвичайно привітно зустріло мене в особі мера міста. Під час зустрічі з мером розмова йшла про системи освіти в Німеччині та Україні. З перших вуст я могла дізнатися про те, як вибудована система освіти в Німеччині та, зустрівши зацікавленого слухача, довго розповідала про те, як у нас навчаються юні українці. Тепла і приємна бесіда закінчилася екскурсією до німецької модерн-школи, згадувати яку і приємно і складно. Прикро, що наші школи поки що програють німецьким, і з великим рахунком.
Останнім маршрутом мого літа стала Турція. Це була моя перша подорож до цієї екзотичної країни. Вражень залишилося надзвичайно багато! Знову море! Знову сонце і гарячий пісок! Але й ще безліч емоцій від споглядання місцевих пам’ятників культури, історії, архітектури, мистецтва, відкриття природних об’єктів. Чого варта лише екскурсія до Памуккале, природного об’єкту, якого називають "бавовняним замком" та восьмим неофіційним "чудом світу"! До нього входять 17 джерел з температурою води від 35 до 100 º С та водойми-тераси з травертина. У цьому живописному місці можна побачити справжні дива: вода, багата мінеральними солями, падаючи із скель, створила вапнякові відклади, що дало вражаючий ефект: утворилися сліпучо білі каскади, які переливаються у промінні сонця. І знову хочеться вигукнути: "Спинися, мить, ти прекрасна!"
Мої учні обов’язково напишуть чудові есе, складуть цікаві розповіді про літні канікули і створять до них презентації. Тому що літо - це пора захоплень, щирих емоцій і незабутніх вражень. Важливо лише, щоб емоційна сфера і вчителя, і учня була налаштована на один лад.