Ефективність сучасного уроку хімії

У класичній тріаді цілей вчителі на перше місце ставлять розвиваючі та соціалізуючі цілі. А предметний зміст, поступившись засобам дій, одержує роль – засобу запуску та підтримки процесів саморозвитку та самопізнання учня.

Таким чином, нова професійна компетентність вчителя – переносити в залежності від мети курсу акцент з пріоритету змісту на пріоритет засвоєння учнями способів дій, не наносячи шкоди самому змісту.

І. Причини низької ефективності уроку:

Учень

• Місце уроку у розкладі (перші – останні, початок – кінець тижня)
• Стан учнів (психічний, фізичний, емоційний)
• Комплектація уроків протягом дня та кількість підготовок
• Зміна складу класу – адаптація до нового колективу, вчителів, їхніх вимог
• Надмірне навчальне навантаження
• Відсутність сучасної матеріально-технічної бази через неналежне фінансування

Учитель

• Емоційний стан
• Кількість підготовок

ІІ. Засоби, які підвищують ефективність уроку:

Вагомим в діяльності учителя є вдале співвідношення кращих методів традиційного навчання з інноваційним підходом "від трансляції знань до інтерактивного навчання, створення нового навчального середовища, яке дає змогу учню виконувати роль активного учасника у створенні нових знань".

Моя головна педагогічна задача – навчити учнів вміти застосовувати свої знання в умовах, що змінюються, і здібних навчатися самостійно протягом всього життя.

Щоб урок став ефективним, цілеполягання повинно бути не тільки у вчителя, але й в учнів – принцип практичної значущості.

Ефективність навчання оцінюють за рівнем успішності учня. Для подальшої успішності учні повинні навчитися орієнтуватися у великому обсягу інформації, аналізувати її, приймати рішення, опановувати нові області знань.

Навчальний успіх кожного учня - це не тільки збільшення засвоєної ним інформації, але, по-перше це – постійне зростання його навчальних можливостей.

Принципи: співпраця учнів та вчителя, ефективність стратегії педагога, творчий підхід, наявність алгоритму своєї педагогічної концепції.

Методи: активні (засновані на комунікаціях) та інтерактивні (стимулюють пізнавальний процес, урізноманітнюють процес навчання, проявляють творчу активність, допомагають встановити психологічний контакт між учнем та вчителів).

Щоб урок був ефективний треба підібрати такі засоби навчання, які б відповідали учням школи.

Спираючись на вимоги програм зробила висновок, що треба передивитися планування. Його особливість - побудування уроків за двома модулями.

Модуль 1 – теоретичний (одержання фундаментальних знань з акцентом на усвідомлення взаємозв’язку, взаємозалежності та безперервності процесів, які відбуваються у суспільстві, біосфері, Всесвіті).

Модуль 2 – практичний (тренінги, практичні, лабораторні роботи, складання прогнозів хімічних відкриттів, ситуаційні та рольові ігри, дискусії).

Різноманітними технологіями, засобами та методами, піднімаю рівень учнів, що стає трампліном на шляху до успіху.

Завдяки ігрової технології, активізую та залучаю до роботи на уроці весь клас, здійснюю емоційне піднесення, посилюю мотивацію учнів для вивчення хімії. Всередині групи суспільну роботу учнів організовую за двома моделями: взаємодіючої та послідовної. У межах моделі всі учасники одночасно беруть участь у рішенні поставленої перед ними задачі. Приклади такої взаємодії - ігри "Своя гра", "Що? Де? Коли?", "Брейн-ринг", "Хіміо-КВК".

Підготовка до них складається з добору питань за темою, створення пізнавальної вікторини, складання ребусів, казок, загадок, лабіринтів. При цьому дозволяється користуватися не тільки підручниками, але й додатковою літературою.

Відповідальність за результат роботи поширюється на всіх членів команди. До взаємодіючої моделі відносяться ще й імітаційні ігри: "Хімічний консиліум", "Робота дослідної лабораторії", які дозволяють учня зіграти "свою роль", проявити свої творчі здібності. В умовах колегіальної співпраці в учнів виховується відповідальне ставлення до доручених обов’язків.

Інша модель суспільної ігрової діяльності школярів – послідовна. Суспільну діяльність учні виконують за принципом конвеєру або естафети. Конвеєр – це безперервна діяльність учнів: кожен виконує певну дію та передає продукт своєї діяльності іншому учаснику гри. До цього типу відносяться такі ігри, які я проводжу на уроках: "Зрозумій мене", "Вгадай (знайди) сполуку", "Відгадай загадане", "Дуель", "Кроки", "Ланцюг" "Лови помилку". Таким чином розвивається не тільки увага, розширюється світогляд учнів, але й формується вміння аналізувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати.

Розвитку критичного та творчого мислення сприяє технологія проблемного навчання та використання творчих завдань. Їх вирішення потребує застосування різноманітних знань. Початком такої діяльності повинно стати сильне джерело збудження. В моїй скарбничці є багато способів створення проблемних ситуацій, але найбільш ефективними вважаю створення протиріччя між життєвим та науковим досвідом. При цьому відбувається формування учбово-пізнавальної компетентності.

Інший вдалий прийом – різне ставлення до однієї й тієї самої події. Треба ознайомитися з точками зору всіх учасників обговорення і зробити власний висновок (аргументація обов’язкова). Під час дискусії учні розкривають свої здібності; в цій ситуації виявляються лідери, створюється ситуація успіху, а вона, як відомо закріплюється на все життя.

Інформаційно-комунікаційні технології створюють діяльнісний підхід під час вивчення навчального матеріалу, значно зберігають час на уроці, підвищують рівень наочності, роблять жвавішим сам урок. Учні 10-11 класів, розділившись на творчі групи, готують презентації до різних тем, для цього вони використовують Інтернет, додаткову літературу, тому що особливо цінною є та презентація, яка містить сучасну наукову інформацію та має естетичний вигляд.

Протягом року учні складають тестові завдання для однокласників за матеріалами Інтернету. Прикладом проектної технології є створення інтелект-карти. Інтелект-карта проектується з центру - від головного поняття й продовжується у різні боки. Сама карта у готовому вигляді нагадує малюнок - схему з багатьма розгалуженнями, лінії можуть бути різної товщини, символізуючи важність, послідовність понять, можуть бути присутніми символи, малюнки. Навчити іншого учня читати складену інтелект-карту – ще один з методів роботи.

Сучасні технології потребують нового підходу і в оцінюванні досягнень учнів. Тому традиційну оціночну систему використовую разом з сучасними методами оцінювання учбових досягнень. На другій сходинці навчання використовую накопичувальну оцінку. Використовую два правила: якщо оцінювати, то знання, а не невивчене; головне при оцінюванні – побачити та підкреслити успіх дитини, його зріст відносно самого себе. "Накопичують" учні жетони з кольоровою символікою або з ілюстраціями з серії "Сполуки", "Елементи".

Ігрова форма робить цю процедуру динамічною, пізнавальною. На третій сходинці навчання апробую систему контролю у формі само - взаємооцінки, а також безвідміточну систему (залік – не залік). Під час виконання творчих завдань та робіт практикую рейтингову систему оцінювання. Ще один з варіантів оцінювання – це конкурсна система.

Починаючи з 7 класу навчаю дітей технології оцінювання особистісних досягнень у вигляді портфоліо виконаних завдань та робіт. Урок будую так, щоб учні відчували зацікавленість вчителя в суспільній діяльності учня та учителя.

Активно використовую методику взаємонавчання та діалогічні методики: взаємоопитування домашнього завдання, співбесіда за темою уроку, делегування повноважень вчителя учню-консультанту. При цьому важливо те, що учні навчаються один у одного, а не тільки у вчителя. Необхідною умовою ефективного уроку є рефлексія.

Людина повинна максимально реалізувати свій потенціал здібностей, щоб "бути тим, ким вона може стати" А. Маслоу.

Підсумовуючи вище сказане - цілеполягання – оптимальний об’єм уроку – інтенсивність – різноманітність – рефлексія – це головні складові ефективності уроку.