Світоглядна функція курсу фізики у профільних класах суспільно-гуманітарного напряму
Для 11-річної школи за новими Програмами для загальноосвітніх навчальних закладів для 10-11 класів (рівень стандарту) курс фізики структуровано за фундаментальними фізичними теоріями – класична механіка, молекулярно-кінетична теорія та феноменологічна термодинаміка, електродинаміка, релятивістськ
а та квантова фізика.Навчання фізики в старшій школі базується на засадах гуманітаризації й демократизації освіти. В профільних класах суспільно-гуманітарного напряму профілізації фізика вивчається на рівні стандарту, що передбачає обмеження обов’язкових результатів навчання мінімально необхідними знаннями, які мають головним чином світоглядне спрямування.
Філософський профіль найбільше дозволяє інтегрувати розгляд на уроках фізики питань світоглядного, філософського спрямування: що являє світ, у якому ми живемо?Як довго він існує? Яку роль відіграє людина в навколишньому світі? Які стосунки між людиною і навколишнім світом?
В 10 класі навчальною програмою зазначено у вступі до вивчення розділу "Механіка" розгляд теорії зародження й розвитку фізики як науки, методів наукового пізнання, розкриття ролі фізичного знання в житті людини й суспільному розвитку.
Доцільно встановлення міжпредметних зв’язків фізики з філософією та астрономією в 10-11 класах.
1. Історія зародження філософії та фізики.
Слово "філософія" утворилось в VI ст. до н. е. завдяки поєднанню Піфагором двох слів philo - "любов" і sophos - "мудрість" в одне слово "філософія". Древньогрецький філософ Арістотель стверджував, що існує три види розумового знання: фізика, математика і перша філософія. Слово "фізика" є похідним від грецького physis - природа, а філософію стали називати метафізикою. Світогляд – це система поглядів людини, на основі яких формується її ставлення до світу, а також до самої себе. Філософія є фундаментом наукового світогляду, спирається на наукове знання. Наука є знанням, що народжується шляхом вільного особистого пошуку істини заради неї самої, має логічне обґрунтування та приведене в систему.
Філософія відрізняється від фізики або хімії, які на одну проблему мають лише одну правильну відповідь, тим, що має багато варіантів відповідей. Це наука про найзагальніші та універсальні питання, спрямовані на пошук вищого начала й сенсу буття.
2. Матеріальність світу.
Першою філософською школою, у якій об’єдналися грецькі мислителі, була мілетська, її засновником став мудрець Фалес. Розмірковуючи про будову Всесвіту, мілетські мудреці прийшли до висновку про його єдність та цілісність. Першоосновою світу Фалес уважав світобудовну речовину – воду, з якої все народжується та утворюється. Мудрець Анаксімандр (бл. 610-540 рр. до н. е.) не називав першооснову світу ім’ям якої-небудь стихії (води, повітря, вогню чи землі), першим висловив ідею безкінечності світу. Анаксімен (бл. 585-525 рр. до н. е.) уважав першоосновою творіння повітря: усі речі походять із нього шляхом згущування або розрідження. Значення поглядів мілетських мислителів в тому, що за першооснову взято щось речовинне, або матеріальне, була надана відповідь на питання "З чого все?".
У висловлюваннях Фалес зосереджував свою увагу на пізнанні світу: "Найбільший – простір, оскільки він охоплює все", "Швидший за усе – розум, оскільки він оббігає все", "Наймудріший – час, оскільки він розкриває все". Але найважче на світі – "пізнати себе".
Арістотель (384-322 рр. до н. е.) був переконаний, що світ форм і світ матерії утворюють єдине ціле, яким і є все, що нас оточує. "Матерія – є всього лише можливістю буття, форма ж із цієї потенції створює дійсність".
3. Світ знаходиться у постійному русі. Закон боротьби та єдності протилежностей.
Геракліт (бл. 544-480 рр. до н. е.) - один з перших представників античної філософії, хто розглядав пізнання як головне завдання філософії. Відповідно до натурфілософії Геракліта все у світі вічно рухається і змінюється, ніщо не перебуває в незмінному стані: "Все тече, і ніщо не стає", "В одну і ту ж річку не можна ввійти двічі", "У світі немає нічого нерухомого". Зміна і рух – це єдино можливий спосіб існування Всесвіту.
Відповідно до поглядів Геракліту перехід явищ з одного стану до іншого відбувається через боротьбу протилежностей: день - це подолання ночі, весна - перемога над зимою. Але протилежності не тільки борються між собою, але ще й утворюють єдність. Ця фундаментальна закономірність Всесвіту є головним принципом діалектики – учення про загальний зв'язок і вічну зміну речей.
4. Будова Всесвіту, речовини. Науковий метод пізнання.
Демокріт (бл. 460-370 рр. до н. е.) запропонував атомістичну картину світу. Усе, що ділиться, з грецької перекладається як "томос". Заперечна частка – "а". Тому неподільне – це "атомос", або атом. Кожна річ складається з частин, але й кожна її частина також складається з частин. У Демокріта атом - це щось неподільне й обов’язково вічне. В сучасних поглядах на будову речовини атом має складну структуру, складається з елементарних частинок.
Демокріт уважав, що атомів нескінченно багато, вони рухаються в порожнечі і, зіштовхуючись, з’єднуються, потім після нових зіткнень відокремлюються і знову рухаються, взаємодіючи один з одним.
Він стверджував: "Ми бачимо гори і дерева, луги й озера, зірки та планети, і зовсім не розуміємо, що немає ні того, ні іншого, ні третього, а є тільки набір невидимих нам атомів, які рухаються в порожнечі".
Чому речі відрізняються одна від одної, якщо зроблені з одного матеріалу? Тому що атоми, з яких вони утворені, поєднуються в кожній речі в різних пропорціях та в різних конфігураціях.
Великою заслугою Демокріта є запропонований ним науковий метод пізнання, що ґрунтується на досліді, спостереженні й теоретичному узагальненні фактичного матеріалу.
5. Пізнаваність світу, його незалежність від нас та наших знань про нього.
Софісти – "учителі мудрості" навчали риторики (наука красномовства -з грецької), різних прийомів доведення і спростування, мистецтва вести суперечку й перемагати в ній, впливати за будь-яких обставин на слухача й досягати успіху. Софізми - правильні докази свідомо помилкових положень. Заслуга філософської софістики в тому, що вона приділила значну увагу проблемі пізнання. Для того, щоб в інтелектуальних ситуаціях виходити переможцем, треба вміти доводити та спростовувати судження.
На відміну від софістів Сократ (469-399 рр. до н. е.) уважав, що істина тільки одна. Про власне незнання Сократ сказав: "Я знаю тільки те, що нічого не знаю". Проте наше невідання істини зовсім не означає, що її немає. Завданням кожної людини і є самостійний пошук істини. Цей метод називається "евристика": не пропонувати готових відповідей, а тільки допомогти зорієнтуватися в ідеях, гіпотезах, думках. Сократівський шлях пізнання зведено до принципу вислову, написаного на храмі в Дельфах "Пізнай самого себе".
6. Система геліоцентризма.
Микола Кузанський (1401-1464), представник філософії епохи Відродження, здійснив революцію в астрономії, зруйнувавши космологічну систему Платона, Арістотеля та Птолемея і обґрунтувавши систему геліоцентризму.
7. Індуктивний та дедуктивний методи філософського пізнання.
Англійський мислитель Френсіс Бекон (1561- 1626) запропонував індуктивний метод пізнання, що спирається на досвід (від грецької "емпірія"). Цей метод одержав назву емпіризм. Взагалі індукція веде нас від відомого до невідомого, від окремого до загального, а тому сприяє відкриттю нових явищ та істини.
Приклад індуктивного висновку: "Залізо при нагріванні розширюється. Мідь при нагріванні розширюється. Ртуть при нагріванні розширюється. Залізо, мідь, ртуть - метали. Всі метали при нагріванні розширюються". Таким чином, з декількох окремих випадків виводиться одне загальне правило, міркування йде від меншого до більшого, знання розширюються.
На думку французького філософа і вченого Рене Декарта (1596-1650) основним методом пізнання має бути дедуктивний, коли з деяких широких тверджень роблять різні окремі висновки.
8. Значення експерименту в процесі пізнання.
Експеримент підтверджує істинність одержаного знання. У структурі пошукової діяльності необхідними є етапи планування та проведення експериментальної перевірки гіпотези. У праці "Про магніт, магнітні тіла і про великий магніт - Землю" (1600 рік) Уїльям Гільберт писав: "Я передаю основи наук про магніт - новий рід філософії - тільки вам, справжні філософи, благородні мужі, що шукають знання не лише в книгах, а й у самих речах".
Список літератури
- Коршак Є. В. Фізика: 10 кл. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту. – Київ: "Генеза", 2010.
- Програма для загальноосвітніх навчальних закладів, 10-11 класи, Фізика, Рівень стандарту. – Київ, 2010.
- Огнев’юк В. О., Утюж І. Г. Філософія. Історія філософії. Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (профільний рівень). – Київ: "Грамота", 2010.
- Стульпінене Ірена. Фізика мовою серця. – Хмельницький: Подільський культурно-просвітницький Центр імені М. К. Реріха; Всеукраїнський Центр Гуманної Педагогіки, 2008.