Есе як вид роботи з розвитку критичного мислення та творчих здібностей учнів

Завдання літературної та мовної освіти в школі – це цілий навчально-виховний комплекс, у якому на першому місці стоїть виховання людини. Функції художнього слова – збудження найкращих почуттів читача, розвиток емоцій та розумових здібностей – пам’яті, уваги, мислення, мовлення тощо. І, за вислово м Б. Степанишина, головне – не сума, не повнота знань, а розвинуті на її матеріалі, її засобами здатності уявляти, співпереживати, розмірковувати, аналітично мислити, вивчене систематизувати, узагальнювати і, зрештою, усі ці вміння застосовувати повсякденно протягом усього життя [5].

І найпотужніше цю навчально-виховну функцію, на нашу думку, виконує учнівський твір, бо спонукає учнів до самостійності думки, критичного мислення, стимулює розвиток розумових здібностей школярів та формує в них необхідні вміння та навички.

Не секрет, що не всі учні в школі люблять та й, власне, можуть писати твори. Але реалії сучасного життя вимагають від людини вміння швидко пристосовуватися, постійно поповнювати свою базу знань, розвивати інтелект, грамотно висловлювати свої думки, аргументувати їх. А без розвитку творчих здібностей це зробити складно. Тому, на нашу думку, учитель має використовувати форми роботи на уроці, які заохотять учнів до написання власних висловлювань. Прикладом такого виду творчого завдання може бути написання есе.

Есе (фр. assai — спроба, начерк) – жанр художньо-публіцистичної, науково-популяризаторської творчості, характерний вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми. Появу есе в європейських літературах пов’язують з ім’ям М. Монтеня, який у своїх «Дослідах» так визначив їхню специфічність: «Я вільно викладаю думку про всі предмети, навіть ті, що виходять за межі мого розуміння і кругозору. Висловлюю її задля того, щоб дати поняття про мої переконання»[ 6, с.162].

Визначальними рисами есе є незначний обсяг, конкретна тема, дана в підкреслено вільному, суб'єктивному її тлумаченні, вільна композиція. Як правило, есе виражає нове, суб'єктивне слово про щось. Стиль есе відрізняється образністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів, свідомою настановою на розмовну інтонацію й лексику. Для есе характерне використовування численних засобів художньої виразності: метафор, алегоричних образів, символів, порівнянь.

На першому плані есе - особа автора, його думки, відчуття, ставлення до світу. Це головна установка твору.

Специфіку жанру есе виражають наступні риси:

• Заголовок есе не знаходиться в прямій залежності від теми: окрім віддзеркалення змісту роботи, він може бути відправною крапкою в роздумах автора.
• Вільна композиція есе підлягає своїй внутрішній логіці, а основну думку есе слід шукати в різноманітті роздумів автора. Проблема розглядається з різних сторін.
• Якщо у творі на літературну тему переважає раціональне поєднання аналізу художнього твору з власними міркуваннями, то в есе яскраво виражена авторська позиція.
• Якщо в традиційному творі вітаються індивідуальні особливості стилю й мови автора твору, то в есе індивідуальний авторський стиль - вимога жанру.
• Завдання есе – зовсім не розповідь про життєву ситуацію, а інформування про спричинені нею ідеї, їхні пояснення, ненав’язливе намагання переконати в чомусь адресата мовлення.
• Це «вільне» письмо на запропоновану тему, у якому найбільше цінується самостійність, аргументованість, оригінальність вирішення проблеми, дискусійність.

Есе ідеально підходить до навчання школярів критично мислити, для розвитку мовленнєвих компетенцій учнів як на уроках української мови, так і під час роботи над художніми текстами. Таке есе зазвичай пишуть у класі впродовж 4-5 хвилин після обговорення певної проблеми. Часом цей прийом застосовують як підсумкову рефлексію, коли на усну бракує часу.

Наприклад, після опрацювання учнями 11-го класу проблематики роману І.Багряного «Тигролови» пропонуємо їм написати невелике есе, у якому вони б висловили свої міркування щодо розправи Григорія Многогрішного над Медвиним.

Зразки учнівських творів

1. Відповідальність за свої дії та вчинки, на мою думку, - одна з найважливіших моральних чеснот людини. Я захоплююся Г.Многогрішним, який, розправившись із Медвиним, залишив на снігу напис-зізнання. Хоча міг цього й не робити. Ну хто б довідався, що це зробив він?

Нещодавно нам дали завдання підготуватися до контрольної роботи з алгебри. Сидіти над підручником та над зошитом зовсім не хотілося, тому понадіявся на «авось». І як результат – погана оцінка. Дорогою додому придумав декілька виправдань для батьків: і завдання були надто складними, і часу не вистачило, і почувався погано. А сказати правду так і не наважився. Так, брати відповідальність за свої вчинки не завжди легко.

2. Мабуть, скільки живе людина на землі, стільки намагається дати відповідь на питання: чи можна виправдати вбивство. На моє тверде переконання, забрати життя в людини має право тільки Бог. Пригадую: у десятому класі ми вивчали роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» і на уроці – диспуті частина учнів намагалася виправдати Чіпку. Я ж – ні. Якби мене запитали: а що б ти робила в ситуації, у яку потрапив Григорій Многогрішний, не знаю, чи знайшла б правильну відповідь. Мабуть, життєвий досвід у мене ще невеликий. Але вважаю, хоч Медвин і був катом, а його дії – це злочин і їм немає виправдання, Григорій неправомірно взяв на себе роль судді. Та й чи змінило це щось? На місце Медвина прийде інший, може, ще лютіший. Бо, не змінивши систему, не можна змінити людину.

Такий вид учнівського висловлювання можна використати для перевірки знання учнями тексту твору, замість традиційних переказів епізодів або тестових завдань. Подаємо приклади учнівських есе, у яких вони ділилися своїми враженнями, емоціями після прочитання роману «Тигролови».

1. Я просто вражений від прочитаного. І що тільки не трапляється людині на життєвому шляху. Можуть ув’язнити невинного, катувати, вимагати зізнань, як це трапилось із Григорієм Многогрішним. Але вистояти, не зламатися, залишитися людиною... Це може не кожен.

Читаючи «Тигролови», ставив себе на місце головного героя. А як би я вчинив у подібній ситуації? Чи мав би сили протистояти злу, чи зберіг би людську гідність? Непросте питання, але таке важливе для мене, коли попереду доросле життя. Дуже б не хотілося пережити щось подібне, мабуть, як і кожному з нас. Але якщо переді мною постане тяжке випробування, намагатимусь пройти його з гідністю, щоб потім було не соромно перед людьми та перед собою.

2. Роман І.Багряного «Тигролови» примусив мене задуматись над таким важливим питанням: чому така вільнолюбива нація, яка віками боролася з різномастими ворогами, дозволила поставити себе на коліна? Що думали ті, які їхали в потязі на каторгу, чому не бунтували, адже їх було набагато більше, ніж катів? Чому таких, як Г.Многогрішний, одиниці? Де, коли і хто вбив, розтоптав отой непокірний дух, який ми мали?

3. Я щиро співчуваю Г.Многогрішному. Адже не кожному так «пощастить». Із полегшенням читала останні сторінки твору, де розповідається про його втечу за кордон. А потім подумала: а як складеться доля цього героя далі. Чи повернеться він на Батьківщину? Мабуть, ні. Як і тисячі тих, хто виїхав із неї в пошуках кращої долі. Тож чи оптимістичним є фінал твору? На мою думку, ні. Бо справжньому патріоту, а Г.Многогрішний був таким, тяжко жити на чужині, а ще тяжче усвідомлювати, що дороги додому немає.

4. У романі І.Багряного «Тигролови» мені найбільше сподобалися описи природи Далекого Сходу. Так склалося, що я зовсім мало подорожувала. А тому із великим задоволенням читаю описи далеких країв, подумки мандрую. Із задоволенням пройшла б стежками, якими ходив Григорій Многогрішний, помилувалася б високими кедрами та модринами, стрімкими кам’яними річками, поласувала б лісовими ягодами та горіхами, поспостерігала б за дикими сибірськими тваринами. І хоча І.Багряний майстерно змалював неперевершену красу природи далекого краю, здається, і зримо можна осягнути її, але дуже хотілося б побачити все самій.

Робота над есе не потребує придумування сюжету та вигадування персонажів, як це необхідно, скажімо, для роботи над оповіданням. Проте як і оповідання, есе дає авторові можливість «увімкнути» уяву й фантазію, його текст може містити авторські роздуми, ліричні відступи. Після вивчення дев’ятикласниками творчості Т.Шевченка їм було поставлено проблемне питання: «Чи здійснились мрії Шевченка про вільну державу Україну?». Подаємо зразок учнівського твору.

Чи хто згадає, чи забуде...

Цього року весна прийшла рано, розтопила останній сніг, пробігла брудними струмками асфальтом міських вулиць, зарясніла першим дощем, ніжним підсніжником, пташиною піснею.

Ось і сьогодні тепло, гарно й сонячно. На лаві у сквері сидить двоє людей – дідусь та бабуся. Слухаю: тихо розмовляють про наболіле:

• Хліб подорожчав. Чули?
• Забирають останні копійки з пенсії.
• Ох і життя...

А мимо проносяться дорогі автомобілі, поспішають заклопотані перехожі. Здається, усьому світові байдуже. Як же так?! На лавці сидить двоє людей! Їм же теж хочеться жити й радіти весні!

Великий Кобзарю! Чи про таке життя ти мріяв? Чи такими хотів бачити своїх співвітчизників? « Як понесе з України у синєє море кров ворожу», як «врага не буде супостата», як «німим одверзуться уста» - то буде рай на віками горьованій землі?

Здається, немає пана, розкувалися раби, називаємо себе українцями, а державу – Україною... Здійснилася мрія Шевченка. Але рано тобі, Кобзарю, до Бога – молитися. Іще блукаємо ми своєю пустелею, шукаємо обіцяну, омріяну «Палестину», не пускає нас Бог до раю. Бо не маємо Мойсеїв, не викоренили з душ рабську покору й байдужість.

Читаймо ж Шевченка! Думаймо, учімось і ростімо! Бо вже час!

Есе можна використати як одну з форм перевірки знань учнів як із мови, так із літератури одночасно. Наприклад, під час вивчення вставних слів у 8-му класі пропонуємо учням написати невелике есе за заданою темою (Соломія тікає разом із Остапом. Як би ви вчинили в подібній ситуації?), використавши вставні конструкції.

Зразок 1

У людини завжди є вибір, як вчинити в тій чи іншій ситуації.

Щоб зробити так, як Соломія, треба, на мою думку, мати неймовірну силу духу, бути мужнім та й кохати самовіддано.

Я – сильна особистість. І, можливо, за подібних обставин теж не роздумувала б, кинула все й шукала кращої долі. Адже живемо ми тільки раз. Якщо ти борець, то зможеш «відірватися» від свого коріння й побудувати інше, краще, життя на новому місці. А миритися з нужденним існуванням – це не моє!

Зразок 2

Читаючи твір М.Коцюбинського, я просто дивувалася неймовірній сміливості Соломії. На жаль, я зовсім не така, а тому відмовитися від усього, залишити рідну домівку, близьких людей, іти в невідомість, навіть заради коханої людини, я б не змогла. Мабуть, спробувала б всі можливі варіанти, щоб все-таки залишитися вдома. Бо, я думаю, іти на певні компроміси в житті треба. Адже не всім вдається долати вершини. Інколи цілі можна досягти, обійшовши гору.

У 9-му класі вивчається творчість Григорія Сковороди, зокрема його філософські погляди. Для учнів цього віку цікавою є теорія «спорідненої праці», яка розглядається в багатьох творах письменника. На уроці мови під час вивчення складного речення пропонуємо учням написати есе, у якому вони висловили б свою думку щодо вибору професії, використати в ньому складні речення певного виду або визначити їх вже після написання твору.

Зразок 1

Звичайно, в ідеалі було б добре, якби кожен зміг визначити свої здібності й таланти й обрати професію за покликанням. Але в реальному житті це вдається зробити лише одиницям. І особливо це стосується українців. Щоб забезпечити собі щасливе майбутнє, юнаки й дівчата обирають престижні професії, які в перспективі дадуть змогу жити матеріально забезпечено. Лише одиниці можуть створити «рай» у курені, бо людині треба добра домівка.

Зразок 2

Я належу до тих людей, для яких майбутнє вже визначено давно, бо найбільше в житті люблю малювати. І професію оберу таку, яка буде пов’язана з цим заняттям. Чи принесе вона мені якість матеріальні багатства – не знаю. Але впевнена, лише малюючи, я буду щасливою. Бо немає для мене більшої втіхи, як бачити результати своєї праці. Спостерігати за тим, як біле полотно перетворюється на картину, як на ньому оживає кожна барва, кожна моя думка.

Для передання особистісного сприйняття світу автор есе може наводити приклади, проводити паралелі, добирати аналогії, використовувати різноманітні асоціації. Есе виграє, якщо в ньому наявні несподівані повороти думки та непередбачувані висновки.

У 6-му класі під час вивчення теми «Прикметник» даємо учням завдання написати асоціаційне есе, використавши прикметник ЧЕРВОНИЙ.

Зразок 1

Коли чую слово «червоний», у моїй уяві постає широка долина, укрита маками. Таку я бачила, коли їздила відпочивати з батьками до Одеси. Ви тільки уявіть: велика, безкрайня, рівна місцина, уся встелена зеленим килимом трави. А посеред неї яскравими плямами - маки, ніби йшов маляр із червоною фарбою та й розхлюпував то там, то тут по дорозі. Дмухнув вітерець – і квіти почали тріпотіти такими тендітними пелюстками. Це – справжнє диво природи!

Зразок 2

Яких тільки кольорів та їхніх відтінків не має природа. Але червоний, мабуть, найяскравіший. Він ніби говорить: подивись на мене, я –найкращий. Таким буває захід сонця теплого літнього вечора. Небесного світила вже не видно, бо воно сховалось за горизонтом. А його червоне проміння наче не хоче прощатися із землею, з нами. Воно ще довго розфарбовує хмари й виднокруг, а потім повільно зникає, щоб завтра повернутися знову.

Есе як вид роботи також може чудово тренувати учнів у опануванні певних мовних явищ. Після вивчення учнями п’ятого класу складного речення пропонуємо такі завдання:

1 варіант. Уявіть, що вам запропонували відвідати будь-яке місце світу.

Куди б ви поїхали й чому?

2 варіант. Опишіть транспортний засіб майбутнього, який допоможе вам за лічені хвилини потрапити в будь-яку точку світу.

3 варіант. Порекомендуйте іноземцям відвідати ваше місто, його найвизначніші місця.

У тексті твору використайте (або знайдіть) складне речення. Визначте в ньому граматичну основу.

Зразки творів

1. Так, на світі є багато цікавих місць, де б я хотіла побувати. Але, мабуть,

найбільше мене приваблює Дісней-ленд у Парижі. Я б відвідала космічний павільйон, побачила чарівний палац, прокаталася б на «Американських гірках». А ще обов’язково познайомилася б із дітьми з інших країн, розповіла б їм про своє рідне місто – Білу Церкву.

2. Пройдуть роки, і наука досягне небувалих результатів. Винайдуть такі транспортні засоби, які дозволять людині пересуватися з одного місця в інше надзвичайно швидко. Це будуть літальні апарати, які за зовнішнім виглядом нагадуватимуть комфортабельні машини, але рухатимуться вони з швидкістю космічних ракет. Зареєстрував у Міжнародній прикордонній службі маршрут – і вперед до Америки чи Північного полюса.

3. Скільки чудових міст є у світі, але для мене найріднішим, найпрекраснішим є Біла Церква – місто з багатим минулим, яскравим сьогоденням та оптимістичним майбутнім. Перлиною старовинного Юр’єва (перша назва міста) є парк «Олександрія», який розкинувся на берегах Росі. Затишні алеї, розкішна природа, вибаглива архітектура - це все полонить кожного, хто хоч раз відвідає його.

Ласкаво просимо до Білої Церкви!

Сучасне життя неймовірно стрімке. Ми рухаємося вперед дуже швидко, а щоб встигнути якнайбільше, намагаємося зайве обминути, викинути, а решту скоротити. Це стосується й мови, особливо її комунікативної сфери. А це у свою чергу призводить до спрощення у використанні мовних багатств, навіть до примітивізму. Тому доцільно буде замінити традиційний твір на більш сучасний, такий, що відповідає життєвим вимогам та темпам, справедливому бажанню молоді мислити неупереджено й висловлюватися чесно. І саме есе, на нашу думку, є тим дієвим засобом, який розкриє здібності й можливості кожного школяра.

Література

1. Глазова О.П.Есе як вид роботи з розвитку писемного мовлення школярів [Електронний ресурс ] / О.П.Глазова // Методичні діалоги. – 2010. - №5.- Режим доступу: www.ippo.org.ua/files.
2. Жежера В. Та ін. Авторська колонка. Збірка /Жежера В., Пиркало С., Бондар А., Рябчик М. – К.: Нора-Друк, 2007.
3. Лесин В.М. Літературознавчі терміни: довідник. – К.: Рад.шк, 1885.
4. Літературознавчий словник-довідник /Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ «Академія», 1997.
5. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя /Б.І. Степанишин. –К.: РВЦ «Проза», 1995.-256с.
6. Українська Літературна Енциклопедія: В 5т./ Редкол.: І.О. Дзеверін (відп. ред..) та ін. - К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1990.- Т.2: Д – К – 162с.
7. Шендеровський К. С. Як написати успішне есе. Методичні рекомендації до написання есе. Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/ese_gol_2.doc.