Практичне застосування інтерактивного методу „Анкета 5 з 25” на уроках, тренінгах для вчителів і управлінців

Анкета “5 з 25” – метод поглибленої дискусії, який дозволяє використовувати досвід і думки всіх членів групи, вчить учасників аргументування, переконування, вислуховування партнерів і досягнення консенсусу, допомагає вибрати оптимальне рішення після поглибленого аналізу з всіх ал ьтернативних можливостей.

Метод є особливо придатний, коли маємо на меті детальне осмислення рис характеру, функції, діяльності, яку мусить виконувати особа на конкретній посаді (наприклад урядовець, директор школи, вчитель, батьки).

Метод можна застосувати навіть тоді, коли аналізуємо певний документ або закон: розписаний на 25 елементів текст з відповідно заданим питанням допоможе значно глибше вивчити цілий матеріал.

Отже, даний метод варто застосовувати в групі, котра прагне знайти колективне рішення проблеми. За малої кількості учасників та недостатньої їхньої зацікавленості (мотивації) ефективність заняття знижується, бо не досягається відповідний рівень концентрації психічної енергії членів групи.

Переваги методу:

• дозволяє повноправно брати участь кожному учаснику команди;
• дозволяє кожному глибоко осмислити проблему і одночасно зіставити її з думками інших членів команди;
• змушує до пошуку консенсусу;
• допомагає інтегруванню групи, яка від початку зазвичай є досить дезінтегрованою та недовірливою.

Етапи роботи з анкетою (час 45-90 хв.):

Етап І – підготовка анкети

Листок із 25 пропозицій (рис, варіантів і т.п.) стосовно певної проблеми може бути підготовлений завчасно або під час занять з учасниками (треба додати близько 45 хвилин!) – тоді вибір цих тверджень відповідає досвіду, відчуттям і проблемам учасників.

Всі запропоновані пропозиції повинні бути позитивні і серед них має бути щонайменше 10 – 15 так само важливих пропозицій. Комплект не може бути легким для вибору; якщо вмістимо в ньому п’ять думок вочевидь найважливіших – робота в групі не вдається. Кожен з учасників вибере такий самий набір і в ході дискусії непотрібні будуть аргументи, активне слухання, мистецтво дебатування.

Анкета повинна бути старанно видрукувана і розмножена, так щоби її отримав кожен з учасників і кожна мала група.

Етап ІІ – індивідуальні вибори

Кожен з учасників повинен спочатку сам, без консультації з іншими, вибрати з 25 позицій 5 можливостей, котрі вважає за найбільш вдалі в конкретній ситуації. Цей етап є важливим, не можна його обминати. Якщо кожен з тих, хто дискутує не виконає сам завчасно вибору, якщо до свого вибору хоч трохи не звикне – група надто легко досягне консенсусу. Він постане в результаті взаємності, а не глибокого осмислення групою.

Етап ІІІ – поділ на малі групи

Ведучий ділить учасників на 5–7 особові групи. Поділ повинен бути, по можливості, випадковим, добре щоби в групі з’явились люди, які не сиділи до цього часу поряд. Найкраще, якщо члени малої групи між собою не знайомі, якщо не походять з цього самого середовища – чим більша внутрішня різнорідність групи, тим кращий ефект праці, тим більше різноманітного досвіду вносить кожен. Можна зробити поділ механічно, просто відрахувати відповідно учасників.

Етап ІV – робота в малих групах

Учасники малої групи повинні спільно вибрати 5 можливих тверджень, причому можуть один одного лише переконувати, однак не можуть це вирішувати шляхом голосування, а їхній спільний вибір мусить бути одностайним. Часом варто заохотити групу свіжим, „новим, з іншого боку” поглядом на проблему. Цей етап є, в принципі, найістотнішим в цілому методі – тут народжується найбільше задумів та ідей.

Тут кожен може відчути, якою важливою є його власна думка. Результат виборів групи записується на додатковій анкеті.

Етап V – ієрархізація

Цей етап є необов’язковим варіантом. Ведучий просить, щоби учасники в порядку значущості впорядкували 5 спільно обговорених позицій. Цей варіант варто застосовувати в невеликих групах, бо він значно полегшить визначення найбільш пріоритетних рішень.

Етап VІ – представлення результатів

Представники груп презентують результати своєї праці – ведучий записує їх на дошці, не коментуючи, однак просить представників груп про короткий коментар до виконаних виборів.

Етап VІІ – коментар ведучого

Ведучий передусім підкреслює важливість вибору. Учасникам зазвичай цікаво почути вибір ведучого, і вони часто відзначають його вибір як „правильний”. Слід зазначити, що це ще одна думка, а не розв’язання суперечки. Ведучий, однак, відповідає за детальну мотивацію свого вибору і вказує на послідовність зроблених виборів.

Практичне застосування інтерактивного методу «Анкета 5 з 25» на уроці економіки

Постановка проблеми: студенти часто не мають власної думки, а якщо і мають, бояться висловлювати її відкрито, на весь клас, тому відмовчуються в процесі заняття. Часто студенти не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. Завдання педагогів – навчити студентів володіти мистецтвом ведення дискусії.

Ціль: навчити студентів мати самостійний погляд на конкретну проблему, захищати свою позицію, погоджувати свої дії з іншими, приймати спільні рішення.

Хід уроку: з запропонованого переліку тверджень (25) слід вибрати п'ять найбільш значущих і розставити їх по мірі важливості. 25 тверджень може запропонувати викладач, а можуть це зробити і студенти. Для цього студенти заздалегідь розбиваються на "малі" групи за формальною ознакою і отримують завдання підготувати до певного терміну від кожної групи одну анкету. Коли студенти приносять анкети, викладач на їх основі складає кінцеву анкету, з якою здійснюватиметься робота на занятті. Анкета повинна бути старанно видрукувана і розмножена, так щоб її отримав кожен з учасників і кожна мала група.

Етапи роботи з анкетою:

1. Індивідуальний вибір. На початку уроку кожен студент, отримавши в руки таку анкету, повинен визначити свої індивідуальні переваги: вибрати п'ять основних, із його точки зору, тверджень і проранжирувати їх по мірі важливості. Таким чином кожний студент визначає свою позицію з цього питання.
2. Ділення на групи. Викладач утворює малі групи. (по 5–7 чол.). Поділ повинен бути, по можливості, випадковим, добре щоб в групі з’явились студенти, які не сиділи до цього часу поряд. Чим більша внутрішня різнорідність групи, тим більше різноманітного досвіду вносить кожний.
3. Робота в малих групах. Кожна група працює над створенням загальної позиції - вибором п'яти найбільш значущих тверджень. Спільний вибір повинні розділяти усі члени підгрупи. Тут важливо чути один одного і вибирати вагомі аргументи. Результат виборів групи записується на додатковій анкеті.
4. Ієрархізація. Викладач сам визначає, вводити цей етап або ні. Ведучий просить, щоб учасники впорядкували за важливістю зроблений вибір, присвоюючи найважливішому п’ять пунктів, а найменш важливому з вибраних – один пункт.
5. Представлення результатів. Представники підгруп (бажано за вибором викладача) презентують результати своєї роботи – ведучий записує їх на дошці, не коментуючи. Для того, щоб у окремих студентів не виникало бажання "сховатися" в групі, викладач може сам визначити людину, яка презентуватиме ідею своєї малої групи. Як правило, це веде до активізації усіх учасників навчання і формує персональну відповідальність за вивчення матеріалу.
6. Коментарі ведучого. Педагог підводить підсумки роботи, коментує результати роботи малих груп. Зазвичай студентів цікавить і позиція викладача. Він мотивує свій вибір як один з поглядів на проблему, а не як на рішення суперечки.

Приклад анкети:

Анкета «5 з 25» при вивченні теми «Конкуренція»

1. Наслідком конкуренції є підвищення ефективності виробництва.
2. Подеколи монополії не треба запобігати.
3. Конкуренція – та сила, яка допомагає економіці розвиватися.
4. Наслідком конкуренції є зниження цін і витрат виробництва.
5. Монополія – це результат конкуренції.
6. Часто монополії не можливо уникнути.
7. Конкуренція є необхідним елементом ринку.
8. Конкуренція між виробниками зазвичай вигідна споживачам.
9. Монополія є результатом більш ефективного господарювання.
10. Механізм ціноутворення формується залежно від того, у якому ринковому середовищі діє фірма.
11. Конкуренція збільшує загальний добробут.
12. На ринку олігополії варто застосовувати нецінову конкуренцію.
13. Найдемократичніший ринок – це ринок досконалої конкуренції.
14. Конкуренція – одна з причин безробіття.
15. Конкуренція впливає на процес ціноутворення.
16. Захист конкуренції є метою антимонопольного законодавства.
17. Споживачі завжди програють внаслідок існування монополії.
18. Монополіст, призначаючи завищену ціну, перекладає зростання своїх витрат на споживачів.
19. Цінова конкуренція в умовах олігополії невигідна, навіть небезпечна.
20. Якщо на ринку панує один великий виробник, то в працівників обмежені можливості вибору місця роботи.
21. На ринку праці необхідно забути прислів'я «Робота – не вовк, в ліс не втече».
22. Ринок з найбільшим рівнем конкуренції – ідеально конкурентний ринок.
23. Олігопольні фірми впливають на технічний прогрес.
24. Наслідком конкуренції є підвищення якості товарів та послуг.
25. Конкуренція на ринку праці – мотивація до самовдосконалення, підвищення кваліфікації працівників.

Тренінг «Образ успішного викладача» для вчителів з використанням методу «Анкета 5 з 25»

Ціль: обмін думками про риси успішного викладача; отримання досвіду використання методу «Анкета 5 з 25».

Адресати-учасники: група вчителів.

Приклад анкети:

Анкета «5 з 25» на тему:

«Образ успішного викладача»

1. Викладач має бути тактовним, але не грубим, авторитарним.
2. При необхідності має робити адекватні зауваження.
3. Має висувати чіткі, зрозумілі вимоги.
4. Повинен мати глибокі знання свого предмету.
5. Він справедливий та неупереджений.
6. Має знати та використовувати психолого-педагогічні знання.
7. Має зацікавити своїм предметом.
8. Повинен бути особистим прикладом для своїх учнів.
9. Він повинен вміти доступно, логічно викладати навчальний матеріал.
10. Має зацікавити своєю особистістю.
11. Він вдосконалює свої знання, уміння.
12. Використовує власні ефективні методи викладання для досягнення результату.
13. Знає нормативно-правову базу, планування навчальної діяльності.
14. Він має бути всесторонньо розвиненою особистістю, політично усвідомлений.
15. Він пропонує для обговорення власну думку, але не нав'язує її.
16. Він має індивідуальний підхід до учня.
17. Вміє будувати добрі відносини з педагогічним колективом.
18. Він самоорганізованй та вміє організовувати навчально-виховний процес.
19. В навчанні, вихованні застосовує особистісно орієнтований підхід.
20. Успішний викладач - харизматична особистість.
21. Він наділений такими якостями, як витримка та самовладання.
22. Має гнучку поведінку залежно від обставин.
23. Він чуйний та емоційний, переживає за своїх учнів.
24. Має бути порядним та щирим.
25. Він творчо налаштований.

Тренінг для директорів шкіл «Риси ефективного управлінця» з використанням методу «Анкета 5 з 25»

Ціль: передача знань про критерії ефективного управління персоналом; тренування базових вмінь, обов’язкових для роботи в колективі та при прийнятті рішень: аргументування, слухання аргументів, загальне будування свободи більшості.

Ролі ведучого: ведучий виконує роль тренера – заохочує, пояснює метод, ділить групи, надихає дискусію, стримує від математичної реалізації завдання. На кінець виконує функції експерта – коментує вибір групи, презентує і обговорює власний вибір.

Адресанти-учасники: група директорів шкіл.

Етапи роботи з анкетою:

1. Вступ – з’ясування цілі і методу занять, підкреслення важливості дотримання принципів ефективної дискусії. Пояснення принципів індивідуального вибору (примітка: вибирати лише п’ять рис, хоча, напевно, хотілося б більше). Роздача анкети ведучим.
2. Індивідуальний вибір – кожен з учасників робить індивідуальний вибір найважливіших, на його думку, рис ефективного управлінця.
3. Робота в групах – ведучий утворює малі групи. Корисно завчасно виконати поділ на групи, наприклад, вміщувати на картках знаки, що символізують групи, а на столах помістити великі картки з такими знаками.
4. Представлення результатів праці груп („кожний вибір є добрим, бо вибираємо з позитивних рис, однак вибір показує також на те, що саме для нашої групи є найважливіше”). Ведучий записує результати на дошці, інспірує коментарі референтів.
5. Представлення вибору ведучого:
   1. Головне в управлінні розподілити обов’язки.
   2. Бажання виробити універсальні службові стосунки придатні для більшості ситуацій.
   3. Висококваліфіковані співробітники можуть бути більш самостійними у вирішенні поставлених завдань.
   4. Розвивати в колективі взаємодопомогу і співробітництво.
   5. Щоб краще зрозуміти дії співробітників спробувати уявити себе на їхньому місці.

Приклад анкети:

Анкета «5 з 25» на тему:

«Риси ефективного управлінця»

1. Беззастережне виконання підлеглими розпоряджень керівника.
2. У скрутних ситуаціях спочатку думати про інших, а потім про себе.
3. Не заохочувати занадто багато ініціативи підлеглих.
4. Бажання пристосуватись до думки більшості колективу, а не суперечити йому.
5. Не завжди наполягати на своєму, щоб не викликати у людей роздратування.
6. Для зміцнення авторитету, ніколи не визнавати власних помилок.
7. Прагнення відповідно відреагувати на брутальність співробітника не викликаючи конфліктів.
8. Налагодження тісних контактів і приятельських стосунків із співробітниками.
9. Прагнення завжди бути першим у всіх починаннях.
10. Бажання виробити універсальні службові стосунки, придатні для більшості ситуацій.
11. Бажання співробітників аналізувати, обговорювати і вирішувати їхні професійні проблеми.
12. Висококваліфіковані співробітники можуть бути більш самостійними у вирішенні поставлених завдань.
13. Важливіше уникати конфлікту із керівництвом, а не із співробітниками, яких завжди можна поставити на місце.
14. Завжди домагатись виконання своїх рішень всупереч обставинам.
15. Щоб краще зрозуміти дії співробітників спробувати уявити себе на їхньому місці.
16. Стосунки в колективі мають бути гнучкими – співробітникам не можна демонструвати ні залізної непохитності, ні панібратства.
17. Намагання розвивати в колективі взаємодопомогу і співробітництво.
18. З вдячністю ставитись до пропозицій і порад співробітників.
19. Головне в управлінні – розподілити обов'язки.
20. Ефективність управління досягається тоді, коли підлеглі існують тільки як виконавці волі керівника.
21. Найкраще надати повну самостійність колективу і ні в що не втручатись.
22. Для якісного управління треба заохочувати най здібніших працівників і суворо питати з недбалих.
23. Завжди визнавати свої помилки і вибирати більш правильне рішення.
24. Нещадно критикувати недоліки співробітників.
25. Перш ніж дорікнути співробітнику, старатись його похвалити.