3
Оцініть публікацію
Методика та технологія

Формування читацької компетентності учнів через удосконалення техніки читання

Підвищення якості навчання учнів, формування у школярів прийомів і способів самоосвіти, самостійного здобуття знань – найважливіші завдання сучасної школи. На виконання саме цих завдань націлюють педагогічних працівників нормативні документи про перебудову шкільної освіти в Україні: положення Кон ституції України про освіту, закон України "Про освіту", Державна Національна програма "Освіта" (Україна XXI століття), Національна програма "Діти України", Національна Доктрина розвитку освіти України в XXI столітті та інші.

Зростання значення знань за сучасних умов визначає необхідність подальшого вдосконалення навчально-виховного процесу в школі, пошуку шляхів підвищення свідомості та активності в навчанні, підвищення якості знань та рівня навчальних досягнень і компетентностей учнів.

Зміст та методика викладання будь-якого навчального предмета мають певні специфічні риси стосовно формування компетентностей учнів.

Я вважаю, що сформувати будь-яку компетентність (самоосвітню, інформаційну, соціокультурну та ін.), дуже важко, якщо дитина погано читає. В учня, що не вміє читати, або читає дуже повільно, будуть виникати труднощі при виконанні домашніх завдань. Йому буде нецікаво на уроках, він не відвідуватиме бібліотеку, тому що читати книжки при низькій техніці читання – це не стільки задоволення, скільки мука.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: "Основной из истин моей педагогической веры является безграничная вера в воспитательную силу книги. Школа – это прежде всего книга… Книга – это могучее оружие, без нее я бы был немым или косноязычным; я не мог бы сказать юному сердцу и сотой доли того, что ему надо сказать и что я говорю. Умная вдохновенная книга нередко решает судьбу человека."

Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, занурюватися у світ казок, фантазій, пригод, вона дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане. Тому уроки читання в системі роботи сучасної української школи займають особливе місце.

Уроки читання збагачують дитину знаннями, які пробуджують її почуття, викликають у неї бажання стати кращою, зробити щось добре, допомагають усвідомити кращі людські риси: любов до природи, чесність, скромність, працьовитість, виховують моральні якості, культуру поведінки, формують особистість.

Опанування навичками швидкого і свідомого читання - це найважливіший інструмент в оволодінні знаннями не тільки в школі, а й у процесі самоосвіти, це умова для формування інтересу і бажання до знань, це передумова багатого духовного життя школяра і засіб розвитку його мислення.

Навчання читанню завжди було однією із основних проблем початкового навчання. Якщо у початковій школі не сформувались міцні уміння і навички швидкого і свідомого читання, то надалі буде важко їх виробити. В. О. Сухомлинський вважав, і я з ним повністю згодна, що підготовленим до навчання в середніх і старших класах є лише той, хто, читаючи, зосереджує розумові зусилля не на процесі читання, а на змісті матеріалу. Тому понад п’ять років я працюю над проблемою "Формування читацької компетентності учнів через удосконалення техніки читання".

Яким же чином досягти оптимальної швидкості читання?

Читання не можливе без звуко-буквеного аналізу – йому приділяю велику увагу. В період навчання грамоті постійно використовую складову таблицю. Для розвитку фонематичного слуху та артикуляції я використовую скоромовки, чистомовки, прислів’я. На всіх уроках читання обов’язкова робота над важкими словами, інакше не можна сформувати навичок упевненого читання.

Як і в кожному класі є діти, що повільно читають або несміливі. Саме для таких дітей я використовую хорове читання та читання в парах.

У кожної дитини є своє "поле читання": один охоплює поглядом одне слово, другий – три, а деякі - п’ять-шість слів. Для розширення "поля читання" я пишу на дошці 4-5 слів з нового тексту, діти читають їх 5-6 секунд, після чого я витираю слова. Спочатку результати були невтішними: не всі діти могли назвати слова, але поступово учні навчилися швидко прочитувати, промовляти їх у запропонованій послідовності.

Думаю, що одним з основних прийомів, який забезпечує розвиток навичок читання, є багаторазове звертання до тексту, перечитування його кожного разу з новим завданням.

З цією метою мною були систематизовані види робіт над текстом. Я записала їх в окремому зошиті під номерами. При написанні плану уроку вказую тільки потрібний номер. Ось деякі з цих видів робіт:

  • Читання за "диктором".
  • Читання учнем нового тексту (заздалегідь підготовленого вдома).
  • Читання "в’юнком", "ланцюжком".
  • Читання та знаходження уривка до малюнка.
  • Знаходження за даним початком або кінцем всього речення (уривка).
  • Знаходження речення, за допомогою якого можна виправити допущену помилку.
  • Читання, знаходження речень, що стали приказками (для байки).
  • Читання та визначення, що правдиво, а що вигадано (для казки).
  • Самовимірювання швидкості читання (за одну хвилину).
  • Читання з виписуванням слів для словника, наприклад, до теми "Осінь", "Зима" та ін.
  • Знаходження й читання речення зі знаком оклику, питання, дефісом та ін.
  • Знаходження в оповіданні (абзаці) найдовшого слова, слова в лапках та ін..
  • Читання в парах ("буксир").
  • Читання тексту, поділ на частини. Складання плану.
  • Читання за готовим планом.
  • Читання, після читання переказування.
  • Читання найкрасивішого місця в оповіданні.
  • Читання в особах.
  • Конкурсне читання віршів.
  • Самостійне читання.
  • Читання, відповіді на питання.
  • Читання пошепки.
  • Читання "дощиком".
  • Комбіноване читання (учитель - учні).
  • Читання на одному диханні та ін.

Крім того, у своїй роботі я використовую інтерактивні методики: методику "Взаємне навчання", "Кероване читання з передбаченням", "Порушена послідовність", "Джегсоу" та ін.

Щоб виробити достатній рівень темпу читання, а також усвідомлення учнями прочитаного, у своїй роботі використовую систему ігрових форм навчання, які, я переконана, спонукають дітей читати більше та частіше на уроках і поза ними. Такі ігрові форми сприяють розвитку у дітей оперативної пам'яті, периферичного зору, вдосконаленню здатності вгадувати слова, наступні літери, встановленню взаємозв'язку між словами, реченнями і з'ясуванню значення незнайомих слів та виразів, сприйняттю різних відтінків, значень слів, синтаксичних конструкцій, розумінню головної думки тексту.

Крім цього, я в своїй роботі використовую шаради, конкурси читачів, ведення читацького щоденника, вирізки з періодичних видань, анкети про літературних героїв.

Велику увагу при формуванні читацької компетентності учнів приділяю позакласному читанню. Вже в першому класі заняття позакласним читанням дозволяють ввести дітей до світу дитячих книжок. Книжки на ці уроки добираю яскраві, з цікавими ілюстраціями. Даю можливість дітям роздивитися, погортати їх до і після уроку. Якщо хтось з учнів на перших уроках позакласного читання пасивний, то призначаю його своїм помічником при підготовці наступного уроку позакласного читання, намагаюсь зацікавити розгляданням малюнків, викликати в дитини бажання прочитати текст. Цей прийом дає позитивний результат: з кожним уроком дитина стає більш активною, проявляє інтерес до читання.

Велика роль в правильному керуванні читанням належить родині, тому вже на батьківських зборах в першому класі я даю необхідні поради батькам. Ось деякі з них:

  • купуючи дитині книгу, продивіться її самі;
  • починати самостійне читання треба з книжок з великими малюнками, тому що сторінка, насичена тільки шрифтом, лякає дитину;
  • література для читання повинна бути різноманітною;
  • треба організувати сімейне читання книжок;
  • після читання потрібно викликати довіру у дитини, щоб вона захотіла поділитися своїми враженнями, ні в якому разі не нав’язувати їй свої думки про прочитане.

Кожен, навіть найменший успіх учня не лишається непоміченим. Важливо показати дитині результат його праці, своєчасно похвалити та оцінити. З досвіду роботи я можу сказати впевнено, що діти при такому стимулюванні працюють зацікавлено, з великим захопленням.

Дуже корисно порівнювати результати, досягнуті учнем, з його попередніми. У всіх дітей є особиста картка швидкості читання. В ній зазначено дату перевірки та кількість слів за хвилину. Порівнюємо з результатами, отриманими за місяць. Кожен учень бачить зріст, переконується, що праця приносить успіхи.

Одним з видів активізації діяльності учнів є змагання. Але не можна допускати змагання найслабкіших і найсильніших учнів між собою. Таке "змагання", в якому заздалегідь відомий результат, не може викликати позитивні емоції. Тому змагання проводжу по групам. Наприклад, розділяю дітей на три групи: перша група складається з учнів, які читають більше 120 слів за хвилину; друга група складається з дітей, що читають від 90 до 120 слів за хвилину; третя група – ті, що читають менше ніж 90 слів за хвилину. Це дуже цікава форма роботи. В кожній групі є свої лідери, усім хочеться досягти таких самих результатів – і діти дуже стараються.

Порівнявши швидкість читання учнів на початку навчального року та наприкінці, я дійшла таких висновків: техніка читання учнів із достатнім і високим рівнем перевищила нормативні показники, а з середнім рівнем - досягла достатнього.

Проаналізувавши ці показники, я переконалася, що проведена робота дала позитивний результат і її треба продовжувати та удосконалювати.

Отже, читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. Не володіючи навичками швидкого читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює зміст, швидко стомлюється. Тому компоненти навичок читання повинні бути взаємопов’язані, а їх розвиток має здійснюватися одночасно. Формуючи якості читання (спосіб, правильність, виразність, темп, усвідомленість), не варто надавати перевагу якійсь одній із них. Усвідомленість залежить від правильності і виразності читання, правильність – від темпу й усвідомленості, виразність – від усвідомленості, правильності, темпу.

Набуті учнями у початкових класах навички читання, особистісні якості, пов’язані із формуванням мовної культури особистості, стануть фундаментом для подальшого навчання, виховання, розвитку, самовираження, значною мірою зумовлять практичну, громадянську, професійну діяльність у майбутньому.

А головне – допоможуть дитині опанувати найвище мистецтво – мистецтво життя!