Молодший школяр. Тренуємо пам’ять

Пам'ять – одна з найбільш значущих психічних особливостей людини, і не даремно, адже саме вона виконує ряд функцій, без яких людина не в змозі повноцінно функціонувати як особистість, а також як суб’єкт діяльності і соціальних відносин. Пам'ять посідає одне з головних місць у процесі становлення, формування і розвитку людини. Пам'ять пов’язує минуле із сучасним та майбутнім і є надзвичайно важливою пізнавальною функцією, що лежить в основі розвитку і навчання.

Функціонування пам’яті в процесі навчання є однією з актуальних проблем як для вчителя, так і для учня. Особливо значущим є це питання у підлітковому віці, коли зазначений психічний процес ще перебуває в стадії формування та дозрівання, у зв’язку з чим у пам’яті дітей можуть спостерігатися певні вади (погіршання або втрата здатності запам’ятовувати, зберігати, пізнавати чи відтворювати інформацію), або ж індивідуальні відмінності.

Проблемою розвитку пам’яті людини на різних вікових етапах займалися багато вчених, зокрема Л. С. Виготський, О. Р. Лурія, С. Л. Рубінштейн, О. О. Смирнов, В. М. Соловйов та інші, які дійшли висновку про те, що пам'ять – це запис, зберігання та відтворення індивідом певної інформації.

В пам’яті розрізняють такі основні процеси: запам’ятовування, зберігання та забування" [4, с. 205].

Пам'ять може бути гарною стосовно одних об’єктів і поганою щодо інших. Хоча у людей типи пам’яті перемішані, але у багатьох один вид переважає над іншими.

П. Блонський поділив пам'ять на чотири види залежно від особливостей матеріалу, який запам’ятовується, і його відтворення: образна пам'ять, рухова, емоційна та словесно-логічна. Кожен із видів може бути домінуючим або найслабшим, залежно від стану розвитку та віку. Так, наприклад, відомо, що у молодшому шкільному віці відтворення вимагає великих зусиль у зв’язку з тим, що потребує постановки мети та активізації мислення.

Міцність пам’яті, тобто тривале збереження інформаціі, у дітей значно слабкіша, ніж у дорослих. Відбирати, групувати потрібний матеріал та відтворювати його діти не здатні, а пам'ять має величезне значення в процесі навчання [3, с. 55]. Тому вчителі та батьки повинні докладати максимум зусиль для розвитку пам’яті, допомагати школярам оволодівати раціональними прийомами запам’ятовування. Інакше не може бути повноцінного розвитку особистості без наявності володіння хоча б одним з видів пам'яті.

У сучасних дослідженнях пам'яті у якості центральної проблеми виступає проблема її механізмів і у зв’язку з цим – питання розвитку та вдосконалення пам'яті.

На сьогодні поки що немає єдиної завершеної теорії щодо шляхів розвитку пам'яті людини, однак існує ряд теоретичних концепцій, метою яких є активізація мнемічних процесів з метою вдосконалення пам'яті.

Що ж насправді є причиною поганої пам'яті у дітей і як цього позбутися?

Часто причиною низької успішність у навчанні дітей-підлітків є їх слабка пам'ять, погане запам’ятовування матеріалу. Дуже негативну роль у відставанні грає невміння застосовувати способи ефективного осмисленого запам’ятовування [2, с. 34].

Формування таких способів повинно відбуватися ще в дошкільному віці, а в перших двох класах слід звернути на них особливу увагу, докласти максимум зусиль для того, щоб вони були якомога скоріше сформовані у дітей. Від знання цих прийомів і успішного оволодіння ними залежить успіх навчальної діяльності та загальний рівень психічного розвитку дитини. Доведено, що між орфографічними помилками, зробленими учнями 3 – 4 класів та їх оперативною пам’яттю існує повна залежність; такі помилки частіше зустрічаються в учнів зі слабо розвинутою оперативною пам’яттю. На цій підставі був зроблений висновок, що для підвищення орфографічної грамотності школярів необхідно розвивати їхню оперативну пам'ять за допомогою спеціальних вправ [1, с. 41].

Розвиток пам'яті залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Педагоги мають створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти і зберегти в пам'яті знання. Особистість тільки тоді матиме вагомі успіхи, коли буде досить наполегливо докладати зусиль до запам'ятовування необхідного якнайбільше, загалом і в деталях. Пам'ять погіршується від неповного її використання.

Розвиток пам'яті насамперед залежить від зацікавленого включення особистості в продуктивну діяльність, зокрема навчальну, спрямовану на самостійне пізнання світу або досягнення нових результатів діяльності. Чим вагоміші мотиви супроводжують діяльність суб'єкта, тим успішніші результати запам'ятовування.

Виховання пам'яті нерозривно пов'язане з вихованням самої особистості. Для розвитку пам'яті в учнівської молоді треба виховувати передусім позитивні мотиви навчання і праці, любов до знань і трудової діяльності, зацікавленість у результатах діяльності та почуття відповідальності за виконання своїх обов'язків. Тільки повноцінна діяльність особистості сприяє розвиткові доброї пам'яті. Інтерес, зацікавленість, активне ставлення до діяльності сприяють мимовільному запам'ятовуванню.

Удосконалення пам'яті вимагає постійних тренувань, які, однак, не повинні бути ізольованим актом, штучним повторенням одного й того самого. Тренуючи пам'ять, кожного разу потрібно виявляти наполегливість та впевненість, постійно домагатись поліпшення результатів запам'ятовування. Отже, вдосконалення пам'яті – процес, що потребує активного втручання людини. Поставлена мета та її реалізація – те, що допоможе вдосконалити той вид пам'яті, який розвинений найгірше.

Генетична спадковість слабкої пам'яті може бути виправлена за умови активного тренування, адже слабка пам'ять – це перш за все розпорошена увага і спостережливість.

Корекційні розвиваючі вправи на пам’ять для учнів підліткового віку

1. Вправа на розвиток обсягу короткочасної слухової пам’яті:

"Каскад слів".

Підготувати список 8 – 10 слів, які добре знайомі дитині. Розташувати їх, як показано нижче.

• Вогонь.
• Будинок, молоко.
• Кінь, гриб, голка.
• Півень, зошит, асфальт, сонце.
• Дах, пень, вода, свічка, школа.
• Олівець, машина, крейда, сіль, брат, хліб.
• Орел, гра, дуб, син, пальто, сніг, стіл.
• Метро, сон, яблуко, дитина, вулиця, сестра, риба, книга.
• Квадрат, малюнок, ліс, вітер, дідусь, папір, урок, пенал, апельсин.
• Сік, портфель, тигр, мопед, лимон, кіт, собака, альбом, дядько, кактус.

Запропонувати дитині повторювати з вами ці слова. Починайте з першого слова, потім називайте друге, дитина повторює в цій же послідовності, потім три слова і так далі (інтервал між словами – 1 секунда). Коли дитина не зможе повторити визначений словесний ряд, зачитайте їй таку ж кількість слів, але в іншій послідовності (для цього потрібно підготувати інший список слів).

Якщо в другій спробі дитина впоралась з цим словесним рядом, то переходите до наступного ряду, і так доти, доки дитина і в другому прочитанні не зможе відтворити задану кількість слів.

Та кількість, яку дитина може відтворити з вами, є обсяг її слухової короткочасної пам’яті на слова.

2. Вправа на розвиток зорової пам’яті

Розкладіть перед дитиною палички, з яких зробіть яку-небудь просту фігуру. Запропонуйте дитині уважно подивитися на неї протягом двох секунд, потім закрийте цю фігуру, і попросіть її повторити скласти так само.

Ускладнити цю вправу можна, складаючи фігуру з паличок різного кольору. Дитина повинна запам’ятати розташування паличок і скласти фігуру самостійно.

3. Гра на розвиток пам’яті: "Так" та "ні" не кажіть

Завдання: Дитина повинна відповісти на запитання ведучих. "Так" та "ні" говорити забороняється. Учень повинен запам’ятати цю інструкцію.

Питання:

• Ти любиш літо?
• Ти любиш, коли холодно?
• Тобі подобається зелень парків?
• Ти любиш сонце?
• Тобі подобається купатися в морі?
• Ти любиш риболовлю?
• Ти любиш зиму?
• Тобі подобається грати в сніжки?
• Ти любиш кататись на велосипеді?
• Тобі подобається вчитись?

"Добре" та "погано" не говорити

• Ти добре плаваєш?
• Як ти малюєш?
• Як ти співаєш?
• Як ти рахуєш?
• Як ти поводишся?

5. Прийоми, які допомагають запам’ятовуванню

• Якщо дитина погано запам’ятовує, потрібно їй запропонувати взяти олівці і до кожного слова зробити малюнок, який допоміг би запам’ятати ці слова.
• Прочитати дитині розповідь, а потім попросити коротко переказати зміст прочитаного.
• Запропонувати дитині завчити основні правила, терміни і поняття.

6. Правила ефективного запам’ятовування

• Заучуй з бажанням знати і пам'ятати.
• Став за мету запам'ятати надовго.
• Користуйся смисловими опорами, смисловими групуваннями — хто добре обґрунтовує, той добре запам'ятовує.
• Починай повторювати до того, як тема почала забуватись.
• Заучуй і повторюй невеликими шматками.
• Краще вчити по 1 годині 7 днів, ніж 7 годин поспіль в 1 день.
• Після математики вчи історію, після фізики — літературу, пам'ять любить контраст.
• Коли вчиш — записуй, малюй схеми, графіки, зображуй карикатури, порівнюй із тим, що знав раніше — дій!
• Не вчи віршів стовпчиками. Короткі заучуй одразу, довгі — розбивай на шматки.
• Коли закриваєш книжку, чимшвидше, не чекаючи повного заучування, намагайся відтворити зміст. Якщо щось забув, не підглядай, а спробуй пригадати.
• Якщо отримав завдання у вівторок, а відповідати потрібно в п'ятницю, не чекай, коли буде четвер: вивчи одразу, а напередодні тільки повтори.
• Зрідка використовуй мнемотехніку — штучні прийоми, що полегшують запам'ятовування. Кольорів спектру, наприклад, допоможе не забути фраза: "Чепурний пузатий жук з'їв барвистий свіжий фрукт".

7. Вправи для зміцнення спостережливості і пам'яті

• Уважно подивіться на знайомий предмет, потім, закривши очі, образно уявіть його собі в подробицях. Відкривши очі, ще раз погляньте на нього і зазначте, які деталі були вами випущені.
• Вивчений предмет спробуйте намалювати з пам'яті. Потім виявіть, що забули намалювати.
• Опишіть із пам'яті риси добре знайомої людини. Спостерігаючи за цією людиною під час зустрічі, уточніть не помічені вами риси її обличчя.
• Подивіться на 7—15 дрібних предметів, а після з пам'яті опишіть їх.
• Спробуйте добре роздивитися предмет, що падає. Потім опишіть його якомога точніше.
• Огляньте кімнату, запам'ятайте, що в ній знаходиться. Потім закрийте очі й уявіть образ побаченого в подробицях.
• Згадайте голос та інтонацію фрази знайомої вам людини й спробуйте із закритими очима уявно знову почути її. Потім повторіть фразу вголос, а під час зустрічі з цією людиною порівняйте "оригінал" з імітацією.

Ці вправи розвивають пам'ять: образи об'єкта спостереження швидко запам'ятовуються і тривалий час зберігаються в пам'яті, водночас удосконалюється здатність уявляти, аналізувати об'єкт із пам'яті без особливих зусиль волі.

Не менш важливим моментом у розвитку пам'яті є формування вміння запам'ятовувати й відтворювати, засвоєння раціональних прийомів запам'ятовування і контролю, розуміння і запам'ятовування. Основні прийоми довільного запам'ятовування такі:

1. Треба чітко визначити мету, завдання запам'ятовування. Мнемічне завдання полягає в чіткому формулюванні того, що і як треба запам'ятати та міцно закріпити. Якщо таке завдання спеціально не ставиться, то матеріал запам'ятовується значно гірше.

2. У довільному запам'ятовуванні слід сформувати стійкі мотиви, наприклад, здобуття знань, почуття відповідальності. Якщо людина належним чином не вболіває за справу, невідповідально ставиться до запам'ятовування, то вона швидко забуває те, що треба пам'ятати.

3. Необхідною умовою запам'ятовування є розуміння матеріалу, утворення смислових зв'язків (якщо вони недостатні) та використання ефективних прийомів запам'ятовування. Незрозумілий матеріал, як правило, не викликає інтересу й запам'ятовується гірше, ніж систематизований, зрозумілий.

Для поліпшення умов запам'ятовування варто зробити матеріал зрозумілим і привабливим. Застосування того чи іншого способу запам'ятовування являє собою довільне асоціювання, пов'язування певних одиниць матеріалу, котрий треба запам'ятати. Щоб запам'ятати номер телефону, кожний якось кодує його цифрові значення, групує цифри з відомих дат, схожих номерів і складає смисловий вираз. Відомі також шкільні прийоми запам'ятовування числа п, чергування кольорів спектра веселки, правила "дев'ятки" в мові тощо. Допомагають запам'ятовувати й прийоми аналізу матеріалу: складання плану, порівняння, класифікація, групування, систематизація. Кожна людина виробляє власні прийоми аналізу й асоціювання матеріалу для запам'ятовування. Крім залучення логіки і розуміння, така робота над матеріалом, що слід запам'ятати, дає змогу привернути увагу до нього, краще усвідомити та засвоїти.

4. Важливою умовою ефективного запам'ятовування є сприятливий психічний стан для засвоєння нового матеріалу. Погано сприймає матеріал людина втомлена, роздратована, пригнічена. Відомі випадки осяяння пам'яті перед сном і після пробудження вранці. Позитивний ефект досягається автогенною стимуляцією пам'яті, що пояснюється приведенням організму в актуальний стан і сприятливою дією механізму релаксації.

5. Для кращого запам'ятовування і тривалого збереження потрібне повторення матеріалу при заучуванні. Правильна організація повторень вимагає дотримання ряду умов, зокрема розподілу повторень у часі. Перші повторення мають бути інтенсивнішими, оскільки забування матеріалу на початку відбувається швидше, а пізніше темп повторень може бути вповільнений. Проте не варто здійснювати повторення надто часто, багато разів підряд, оскільки це викликає гальмування й ускладнення під час утворення нервових зв'язків. Для успіху в повторенні матеріалу треба урізноманітнити інформацію, активізувати пізнавальну діяльність особистості.

6. У керівництві розвитком пам'яті учнів важливе значення має врахування вчителем їх індивідуальних особливостей. При цьому слід більше спиратися на переваги мнемічних властивостей особистості.

Виховання пам'яті можна значно поліпшити, якщо до цього процесу залучити самих учнів. Зацікавившись, вони виявлятимуть прагнення до вдосконалення та самовиховання.

З усього вище сказаного можна зробити висновок, що пам'ять дитини, якою б досконалою вона не була, потребує тренування. Важлива роль у цьому процесі відводиться не тільки самій дитині, але й батькам та педагогам. Вчасно розпочата і доведена до кінця робота гарантує позитивні результати навіть за тих умов, коли пам'ять підлітка є слабкою на генетичному рівні.

Література

1. Исследование памяти. / Отв. ред. Н. Н. Корж. – М.: Наука, 1990.
2. Истомина З. М. Развитие памяти. – М.: Просвещение, 1978.
3. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – М.: Педагогика, 1989.
4. Соловьев В. М. Запоминание и воспроизведение равновероятного вербального материала. – Куйбышев, 1987.