Використання методик компетентнісного викладання на уроках української літератури

Компетентнісна спрямованість - ознака сучасної освіти. Якщо ще до недавнього часу для шкільної освіти було найголовнішим забезпечити формування в учнів комплексу знань, умінь та навичок, то сьогодні найважливіше – озброїти школярів способами застосування знань і умінь на практиці.

>Формується нова модель випускника. Школа має виховати не стільки "інтелектуальний ресурс", скільки комунікативну, відповідальну, творчу особистість, здатну до саморозвитку, готову практично розв'язувати життєві та професійні проблеми, які перед нею постають. Виграє не той, хто багато знає, а той, хто вміє цими знаннями розумно розпоряджатися.

Виховання в учнів навичок самостійного пошуку вирішення завдання, що приводить до успіху, – основна мета навчання сучасної школи. Вона реалізовується, в першу чергу, на компетентнісно орієнтованих уроках.

Компетенція (лат. сотре1епт.іа – "коло питань") – це сукупність знань, умінь та навичок, які необхідні для конкретної роботи; здатність та готовність ефективно застосовувати знання на практиці, у конкретній ситуації.

Компетентність — це володіння людиною певною компетенцією як нормою освітньої підготовки, реально сформовані особисті якості та мінімальний досвід діяльності.

Компетентнісний підхід передбачає не засвоєння учнем відокремлених знань і вмінь, а оволодіння ними в комплексі, адже мета розвитку компетенцій - допомогти дитині адаптуватися у світі.

Серед різних видів компетенцій виділяються, перш за все, ключові компетенції, які є "ключем", базою, основою для інших, більш конкретних та предметно-орієнтованих.

Ключові освітні компетенції

1. Ціннісно-смислові (ціннісні орієнтири учня, його досвід самопізнання, осмислення свого місця в світі, вибір ціннісних, цільових, смислових установок дій).

2. Загальнокультурні (пізнання особливостей національної та загальнолюдської культури, духовно-моральних основ життя, традицій окремих народів, розуміння ролі науки і релігії в житті людини, їх впливу на світ).

3. Пізнавальні (знання і вміння організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності; здобування знань безпосередньо із реальності, володіння прийомами дій в нестандартних умовах, евристичними методами розв'язання проблем).

4. Інформаційні (володіння інформаційними технологіями, вміння працювати з усіма видами інформації, шукати, аналізувати, перетворювати, застосовувати інформацію для розв'язання різноманітних проблем).

5. Комунікативні (знання мов, ефективних способів співробітництва, навички роботи в групі, володіння різноманітними соціальними ролями в колективі, вміння представити себе, написати лист, заяву, вести дискусію тощо).

6. Соціальні (вміння жити і працювати в колективі, в команді; знання прав споживача, покупця, клієнта, виробника, професійне самовизначення, володіння етикою трудових та громадянських взаємовідносин).

7. Моральні (готовність, здатність та потреба жити за загальнолюдськими моральними законами).

8. Автономізаційні (здатність до саморозвитку, самовизначення, самоосвіти, конкурентоспроможності; потреба та готовність вчитися протягом усього життя);

Формування читацької компетенції

Урок літератури має багато можливостей для формування ключових компетенцій. На компетентнісно орієнтованому уроці української літератури найбільше можливостей існує для розвитку читацької компетенції.

Основне завдання літературної освіти – формування уважного читача з добре розвиненими аналітичними, творчими, пізнавальними здібностями. Сформувати читацьку компетенцію вчитель літератури зможе тільки у процесі комплексного вирішення таких завдань:

• зацікавити школярів читанням; сприяти виробленню постійної потреби у читанні;
• розвивати в учнів художньо-аналітичні навички;
• створити належні психолого-педагогічні умови школярам для сприйняття розуміння та оцінки прочитаного;
• забезпечити певні знання учнів з теорії та історії літератури, літературної критики;
• організувати дослідницьку роботу школярів;
• розвивати їхнє усне та писемне мовлення;
• працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку учнів.

Способи формування читацького інтересу

Пропагування читання – важливе завдання вчителя-словесника. Книга – джерело пізнання світу, морального удосконалення людини, естетичного задоволення, емоційної насолоди. Людина не може жити повноцінно, ігноруючи читання. На цих істинах учитель має постійно акцентувати увагу школярів.

Щоб заохотити учнів до читання, потрібно залучати їх до участі у різноманітних читацьких проектах. Наприклад, для учнів 6-го класу будуть цікавими такі проекти: «Книжкова полиця моїх батьків-школярів» (дослідження читацьких уподобань батьків у їхні шкільні роки); «Дарую з надією!» (аргументований вибір книги в подарунок другові); «Книга, яку я візьму з собою на безлюдний острів» (роздуми про важливість книги в житті людини); «Літературні герої в моєму житті» (розповіді про улюблених літературних героїв); «Моя улюблена полиця в дитячій бібліотеці» (визначення кола читання); «Книжкова майстерня» (виготовлення власних обкладинок до улюблених книг, створення ілюстрацій); «Я – письменник» (написання власних творів); «Я – співавтор улюбленого твору» (творче реконструювання відомого твору: введення інших героїв, складання розповідей про нові пригоди героїв, написання іншого фіналу тощо); «Перли, здобуті в книжкових глибинах» (роздуми про особисте сприйняття художніх творів) тощо.

Важливо також залучати школярів до участі у різноманітних читацьких конкурсах: «Кращий читач року» (за читацьким формуляром шкільної або дитячої бібліотеки); «Кращий знавець сучасної дитячої літератури»; «Кращий роздум про прочитану книгу», «Краща ілюстрація до твору», «Кращий відгук на художній твір», «Кращий читацький щоденник», «Краща рекламна кампанія на підтримку книги»; «Краща комп’ютерна презентація книги” тощо.

Щоб заохотити школярів до читання, учитель має створювати літературне ігрове середовище як на уроках, так і в позакласній роботі, привабливе для шестикласників. На різних етапах уроку учням можна запропонувати такі дидактичні літературні ігри та ігрові вправи:

«Вірю – не вірю». Вчитель готує запитання, які починаються словами «Чи вірите ви…?», учні мають дати відповідь: «Так» або «ні» та аргументувати її. Наприклад: Чи вірите ви, що автор повісті «Зачарована Десна» відомий кінорежисер? Чи вірите ви, що Захарко більше не буде ображати горбаня Павлика?

«Упізнай мене!» Учитель пропонує учневі виступити від імені літературного героя, при цьому не називаючи його, але описуючи вчинки, думки, міркування. Наприклад. «Мені приємно бродити по теплих калюжах після грому й дощу; приємно слухати, як дід розмовляє з конем і лошам, як з людьми; люблю спостерігати, як скидається велика риба в озері чи в Десні на заході сонця; люблю скрип коліс під важкими возами в жнива; люблю співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки». (Сашко із повісті О.Довженка «Зачарована Десна»).

«Лицарський турнір». Учень виходить до дошки й за пройденою темою ставить учителеві наперед підготовлені запитання, на які він хотів би отримати відповіді; у свою чергу педагог ставить питання школяреві.

«Снігова куля». Алгоритм цього прийому стисло можна описати так: слово-речення-питання-відповідь. Учитель показує на учня і говорить: «Слово!» Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення!» Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього. Наприклад. Слово – Халамидник. Речення – Федька, героя оповідання В.Винниченка, всі називають халамидником. Питання – Чому Федько отримав прізвисько «халамидник»? Відповідь – Федько полюбляв бешкетувати, міг побитися з хлопцями, чинив так, як йому заманеться.

«Пінг-понг». До дошки виходять два учні й по черзі ставлять один одному запитання за домашнім завданням. У цій грі можна задіяти невеликий яскравий м’яч. Учень промовляє питання і кидає м’яч своєму супернику. Учитель оцінює їхні відповіді.

Серед широкого спектра інтелектуальних літературних ігор особливе місце займають конкурси та вікторини на зразок телевізійних інтелект-шоу «Що? Де? Коли?», «Брейн-ринг», «КВК», «Щасливий випадок», «Розумники і розумниці» тощо. Як правило, такі ігри проводяться на уроці узагальнення знань (з теми, в кінці першого семестру, в кінці навчального року) або у позакласній роботі.

Розвитку читацьких інтересів школярів сприяють і рольові та імітаційні ігри. В них імітуються події, діяльність організацій, конкретна робота людей (журналіст, політик, еколог та ін.), обстановка, умови, в яких відбувається подія. Сценарій імітаційної гри містить сюжет події, опис структури та призначення імітованих об’єктів. Прикладом може бути урок-розслідування, урок-суд, урок-конференція, урок-засідання кафедри літератури, урок-аукціон тощо.

Формування літературно-аналітичних читацьких умінь школярів

До сфери читацької компетенції належить і вмінння учнів аналізувати та інтерпретувати художній твір. Щоб викликати у дітей інтерес до читання, потрібно навчити їх сприймати твір не як ланцюжок зовнішніх подій, а як таємницю, яку здатний розгадати лише кваліфікований читач із сформованими літературно-аналітичними вміннями.

Сформовані літературно-аналітичні читацькі вміння означають:

• здатність учнів аналізувати художній твір, тобто виокремлювати та пояснювати важливі компоненти твору (окремі сцени, образи-персонажі, образ автора або оповідача, образи-символи, образи – картини природи, образи – речі, художні деталі, зображувальні засоби тощо);
• уміння розуміти смисловий підтекст літературного твору, визначати його ідею;
• здатність розмірковувати над змістом твору, критично оцінювати художній твір, співвідносити текст із особистим життєвим досвідом, висловлювати власну думку, ставлення до прочитаного;
• вміння формулювати гіпотези, робити висновки;
• здатність використовувати прочитане в різних навчальних та життєвих ситуаціях.

Вироблення в учнів алгоритму аналізу художнього твору. Приділяючи достатньо уваги роботі з художнім текстом, використовуючи різні типи аналізу літературного твору (подієвий, пообразний, проблемно-тематичний, стилістичний, філологічний, комбінований та ін.), вчитель здійснює цілеспрямоване формування у школярів алгоритму аналізу художнього твору.

Наприклад, під час роботи з текстом твору Вс. Нестайка «Тореадори із Васюківки» вчитель логічно вибудовує аналіз «слідом за автором» (подієвий), що дозволяє формувати у школярів читацькі вміння виокремлювати головні сцени, ставити запитання про авторський задум та шукати на них відповіді, тобто формує у юних читачів здатність до структурованого аналізу художнього твору.

• Вчитель умовно розбиває текст на декілька епізодів у тому порядку, в якому вони розміщені у творі. Кожен епізод присвячений зображенню якоїсь пригоди або вчинку героїв.
• До кожного епізоду учитель пропонує різні методи аналізу тексту (евристична бесіда поєднується із інсценуванням, переказом, виконанням творчого завдання у парах, читанням у особах, спеціальними ролями при обговоренні, пантомімою тощо). Завдяки цьому реалізується емоційний та розвивальний аспекти аналізу художнього тексту.
• Аналіз кожного епізоду забезпечує розгляд від учинку до характеру, від події до смислу. Вчитель пропонує аналізувати епізоди під кутом зору: настільки кожний вчинок міг уславити хлопців, тобто обраний виховний вектор аналізу.
• Аналіз епізодів закінчується з’ясуванням загальної думки автора про те, що справжньої слави можна досягнути не пустою витівкою, а доброю справою. Додержано чи не найголовніший принцип аналізу художнього твору – його цілісність.

Всеволод Нестайко «Тореадори із Васюківки».

Фрагмент аналізу І розділу

Евристична бесіда

• Як ви гадаєте, а якби льоха Манюня не провалилася, Ява і Павлуша здійснили б свій задум? Могли вони побудувати самі метро в селі? А чи воно потрібне в селі?
• Для чого ж хлопці хотіли збудувати метро? (Очевидно, хотіли прославитися цією справою).
• Що говорить про них ця затія? (Вони фантазери, вигадники. Захоплюються якоюсь справою, не задумуючись над тим, чи потрібно це комусь, чи є можливості для здійснення задуманого).

Учитель. Хлопці, як ми знаємо, мріяли про славу, а тому весь час вигадували «різні штуки-викаблуки заради… слави».

Переказ тексту

• Розкажіть про витівки хлопців із пугутькалом та старими дідовими підштаниками. («Отож ми з ним піймали в лісі пугутькало і випустили в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї". Лектор упав з трибуни і вилив собі на голову графин з водою.
   А старі дідові підштаники на телевізійну антену над клубом, думаєте, хто повісив? Ми, звичайно»).

Учитель. Та що ті дідові підштаники на антені?! Хіба то слава? Хлопці мріяли про славу на всю Україну! Давайте пригадаємо, як у них виникла ідея влаштувати бій биків у Васюківці.

Інсценування «Бій биків»

Обговорення

• Як хлопці привели себе у «повну бойову готовність»? Що вам здалося найсмішнішим у їхньому обладунку?
• Розкажіть від імені корови Контрибуції, як відбувався «бій биків». Пофантазуйте, що думала корова, коли «тореадори» викликали її на бій?
• Чому, на вашу думку, затія з «боєм биків» провалилася?

Читання в особах

Зачитайте в особах, як хлопці планували зробити підводного човна.

Робота в парах

Творче завдання

• Пофантазуйте, в яку історію хлопці могли б потрапити, якби почали робити підводного човна із плоскодонки.

(Представники 2-3 пар розповідають історію, яку вони склали).

Учитель. Мені дуже сподобалися ваші історії. Я навіть подумала, яке це щастя, що хлопці не почали робити підводного човна. Нічого путнього з цього б не вийшло, а в халепу велику вони могли потрапити! Скільки небезпек на них очікувало. Та найголовніше, що ризикували б вони життям і здоров’ям заради сумнівної слави і пустої витівки.

Але хоча хлопці і не будували підводного човна, їм все ж довелося ризикувати життям.

Пантоміма

Встаньте і покажіть пантомімою, що відбувалося біля криниці.

Евристична бесіда

• Доведіть, що хлопці діяли рішуче, коли почули «плаксиве щеняче скімління». Який план врятування песика запропонував Ява?
• У чому виявилася винахідливість Яви і Павлуші? (Вони використали припиначку, щоб спуститися у криницю).
• Чи важко Павлуші було тягнути мотузок? Зачитайте. Чи ризикував Ява, спускаючись у криницю?

«Спеціальні ролі при обговоренні»

ü      Якби песик Собакевич умів говорити, що б він сказав своїм рятівникам?

Підсумок уроку

Робота з епіграфом

«Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».

Евристична бесіда

• Чому, на вашу думку, історія врятування песика була єдиною історією із щасливим для Павлуші і Яви кінцем? (Історія з врятуванням песика не була «штукою-викаблукою заради слави». Вони рятували Собакевича, не думаючи про славу).
• Доведіть, що врятування песика – це єдиний вчинок хлопців, із описаних у першому розділі, який дійсно уславлює хлопців.
• «Підводний човен з плоскодонки навічно потонув у забутті...» Чому хлопці не повернулися до своєї ідеї робити плоскодонку?
• Поміркуйте, чому автор зображує вчинки своїх героїв саме у такому порядку. (Композиція підпорядкована авторській ідеї. Автор ніби дає можливість і своїм героям, і читачам перевірити, які вчинки ганьблять людину, а які – уславлюють її).

Отже, учитель має виробити в учнів певні алгоритми аналізу художнього твору (відповідно до різних типів), які допоможуть юним читачам під час самостійного читання проникати в авторський задум і осмислювати твір.

Використання інтерактивних методів для формування читацької компетенції

На формування читацької компетенції спрямовані інтерактивні методи, які сприяють активізації уваги, зацікавленості школярів у читанні та осмисленні художніх творів; допомагають юним читачам глибше осягнути ідейно-художній зміст та образну систему твору, висловити своє особистісне ставлення до літературних героїв, їхніх життєвих позицій, поведінки і вчинків.

Наприклад.

Метод «Вживання»

За допомогою чуттєво-образних та уявних зображень учень намагається «переселитися» у досліджуваний об’єкт, відчути та пізнати його зсередини. У моменти найкращого «вживання» учень задає запитання об’єкту-собі, намагається на почуттєвому рівні сприйняти, зрозуміти, побачити відповіді. Почуття, думки, що народжуються при цьому, відчуття учня й є евристичний освітній продукт, що потім може бути виражений ним в усній, письмовій, знаковій, руховій, музичній чи малюнковій формі. Спостереження об’єкта в даному випадку переходить ніби в самоспостереження учня, якому вдається ототожнити себе з об’єктом.

Приклади завдань на використання методу «вживання»

Тема. С.Черкасенко. «Маленький горбань»

• Розкажіть (напишіть) про те, що ви відчували під час уживання в образ маленького горбаня Павлика. Що найбільш яскраво вдалося уявити? Що здивувало вас? Що cхвилювало? Що сподобалося? Що не сподобалося?
• Назвіть слова, які ви будете проговорювати, щоб відчути себе Павликом.
• Складіть і запишіть запитання собі в образі Павлика.
• Опишіть головні результати пізнання, отримані вами методом «вживання», у творі-роздумі «Краса душі надає принадності навіть незугарному тілу» (Г.Е.Лессінг).

Інтерактивна вправа «Діаманта»

Діаманта - вірш із семи рядків, перший і останній з яких – поняття з протилежним значенням. Цей вид вірша складається за наступною схемою:

Перший рядок. Перший герой твору – один іменник.

Другий рядок.Опис першого героя – два прикметники.

Третій рядок. Дії першого героя – три дієслова (дієприкметники, дієприслівники);

Четвертий рядок. Фраза, що єднає двох героїв твору, встановлює їх стосунки (4 слова, але не обов'язково) - будь-які частини мови.

П’ятий рядок. Дії другого героя – три дієслова (дієприкметники, дієприслівники);

Шостий рядок.Опис другого героя – два прикметники;

Сьомий рядок. Другий герой твору – один іменник (антипод першому героєві або його метаморфоза).

Наприклад, при порівнянні образів Павлика та Захарка (С.Черкасенко «Маленький горбань») можна скласти таку діаманту:

Павлик
справедливий, добрий
любить, допомагає, рятує
Хлопчик-каліка, який добротою пробуджує в Захаркові гарні почуття
кривдить, б’є, нищить
жорстокий, сильний
Захарко

Метод «Прес» (використовуються ключові слова: Я вважаю..; тому що...; наприклад…; отже…)

Наприклад

Я вважаю, що Сашко має багатий духовний світ, тому що він з любов’ю і захопленням сприймає всі прояви життя. Наприклад, зачаровується красою рідної природи, з великою любов’ю і повагою ставиться до своєї родини, любить усе живе, захоплено сприймає пісні, любить і шанує народні традиції і селянську працю; уміє фантазувати і бачити незвичайне у всьому, що його оточує. Отже, Сашко високодуховна людина. (О.Довженко. «Зачарована Десна»)

Я вважаю, що Федько милосердна людина, тому що його доброта дієва. Наприклад, Федько двічі рятує Толю: від загибелі на кризі і від покарання батьків. Отже, Федько є прикладом милосердної людини. (В.Винниченко. «Федько-халамидник»)

Інтерактивний прийом «Кубування»

Кубування – прийом, який дає змогу зрозуміти явище різнобічно, у 6 різних площинах: 1. Опиши це. 2. Засоціюй це. 3. Порівняй це. 4. Проаналізуй це. 5. Аргументи «за» - аргументи «проти» - 6. Застосуй це. Дану методику можна застосувати на етапі усвідомлення, закріплення та контролю знань.

Наприклад, можна скласти кубування при аналізі образу Жені (Євген Гуцало. «Олень Август»).

1. Опиши це. Женя – головний герой оповідання Євгена Гуцала «Олень Август»).
2. Засоціюй це. Мрія.
3. Порівняй це. Гарно і загадково, як Олень Август.
4. Проаналізуй це. Мрійливий, творчий, з багатою уявою, відвертий, щирий, піднесений, натхненний, гарний.
5. Аргументи «за». Прекрасна мрія надихає будувати життєві плани

Аргументи «проти». Мрійливість може відволікти від навчання («Зошити впали в воду… Женя … раптом захотів пожбурити портфель хто-зна-куди»)

1. Застосуй це. Варто мріяти, цінувати прекрасне, ставити життєві цілі та досягати їх.

Метод «Інсценізація для інтерпретування літературного твору». Інсценізація твору чи його частини може бути дуже ефективною для того, щоб дати учням можливість проникнути в його сенс. Вона повинна бути зроблена після того, як діти прочитають чи прослухають твір і матимуть можливість висловити свої перші думки щодо нього. Процедура складається із занурення учнів у твір, вибору критичного моменту для драматизації, запрошення учнів до розбору частин цієї ситуації, програвання певної сцени, допомоги вчителя акторам і рефлексії.

Отже, на компетентнісно орієнтованому уроці української літератури здійснюється формування культури читача, який має потребу в читанні, систематично читає, розуміє прочитане, отримує насолоду від самого процесу читання, змісту та форми художнього тексту; вміє висловити свою думку, описати враження від прочитаного, тобто формується читацька компетенція сучасного школяра.