Медіація як засіб вирішення конфліктів на уроках історії

Ось що мене приваблює в
медіації: до сесії медіації школярі
переважно злі, але після
відвідування сесії, здається, що
їхні очі повніють щастям –
вони радіють своєму вибору –
вони зрозуміли, що конфлікти можна
вирішувати миром.
Медіатор – учень середніх класів
м. Одеса

Згадайте, коли ви останній раз були учасником конфлікту, не маючи на увазі з ким – з другом, з дружиною (чоловіком) або партнером, колегою, школярем, сусідом? Але, можливо, конфлікт був з самим собою?

Конфлікти формують наш характер, нашу культуру, наш світогляд. Вони можуть зробити нас сильнішими та мудрішими. Вирішувати конфлікти можна різними шляхами, одним з них є медіація.

Обов’язковою умовою медіації повинно бути не тільки бажання досягнути згоди (тобто використати метод компромісу – обидві сторони йдуть на поступки), примиритися з конфліктуючою стороною, але й бажання ліквідувати наслідки конфлікту (негативні).

На перший погляд, здається, що медіація – це той же арбітраж, хоча насправді це два різних методи: по-перше, ведучий медіації обов’язково повинен дотримуватися байдужості до процесу перемирення, по-друге, кінцеве вирішення переговорів програмувати не можна (конфліктуючі сторони самі приходять до кінцевого рішення та виробляють пункти угоди, чим забезпечують собі гарантію виконання цієї угоди: "самі розробили – краще виконують"), по-третє, арбітр завжди виконує неформальний вплив, приймає участь у формуванні рішень (яскравий приклад: участь у розв’язанні дитячих конфліктів, дорослих, вчителів – вони нав’язують своє рішення, свій вихід з ситуації, що склалася). Об’єктом медіації є відносини тільки у майбутньому, об'єктом арбітражу – дії, за які повинно бути покаранно. В арбітражу участь сторін обов’язкова (а також рішення обговорення - вердикт), в медіації спільного рішення може і не бути.

Слід додати, що медіація актуальна не тільки для особистих відносин, але й для кримінального правосуддя, тому що правопорушники (хоча б частина їх) відчувають потребу бути вибаченими, а також мріють бути знову прийнятими у суспільство.

Звичайно ж, медіація ніколи не буде заміною правосуддю, а буде тільки підходом, який будуть брати до уваги.

Згода про примирення потерпілого та правопорушника може бути підставою для припинення справи та пом’якшення покарання.

Медіація і поновлююче правосуддя активно впроваджується в практику в Одесі, Києві, Херсоні, а також Російській Федерації.

Як ніде потрібна медіація у школі: для вирішення особистих конфліктів між юнаками самостійно ними ж самими з саморозумінням важкості вчинку та самостійним рішенням щодо виходу з ситуації, що склалася. З медіаторськими методами можна знайомити та навчати техніці не тільки на виховних годинах (розглядати конфлікти, ситуації, аналізувати свої), а й на годинах психолога, на звичайних уроках літератури, історії, права.

Наведу декілька прикладів використання медіації у педагогічній практиці: наприклад, на уроках історії України у 9-х класах при вивченні теми: "Національно-визвольний рух на Наддніпрянській Україні у першій половині ХІХ ст." аудиторія заздалегідь поділяється на три групи:

• І - медіаторська служба,
• ІІ - українська течія суспільних організацій і гуртків;
• ІІІ - російська течія.

Якщо згадати, то на початку ХІХ ст. склалася насправді конфліктна ситуація: течії діють без успіху (до парламенту увійти не можуть, підтримки населення не мають, тому що розрізнені). Слідуючи структурою примирення (поетапно) медіаторська служба (І група) записує укладену згоду, якщо згода відбудеться (але можливо і ні). Внаслідок такого уроку діти бачать необхідність володіння медіаторською технікою та потребою її застосування у житті, а також відсутність її у минулому

За аналогією можна побудувати і урок історії за темою:" Радянізація Західної України напередодні ІІ світової війни". За допомогою рольової гри (син-червоноармієць, мати-мешканка Західної України, противник радянізації і в загалі радянського режиму), моделюється ситуація примирення матері і сина після довгого конфлікту (слід не забувати про те, що примирення можливо тільки за згодою обох, а припинити конфлікт через взаємопоступки, а також при взаємообов'язках виконання угоди).

Медіація доречна й при викладанні історії Запорізького краю (наприклад, при вивченні теми "Запорізький край і І світова війна" при розгляданні політики міської влади щодо німців, які мешкали на цій території, а також на темі" Запоріжжя в роки громадянської війни" при вивченні питання взаємовідносин різних влад:радянської, монархічної - денікінської, української - грушевської, при розгляді історичної постаті Нестора Махна і позиції запорожців щодо його політичних принципів і діяльності взагалі," Запоріжжя під час ІІ світової війни" - питання відносин ОУН-УПА з радянською владою, питання героїзму цих воїнів). Використовувати методи медіації можна й у молодших класах – при викладанні теми козацтва – постать козака як національного героя, питання Переяславської ради: приєднання України до Московської держави.

Розглянемо на конкретному прикладі: урок рідного краю у 10 класі: "Нестор Махно:за і проти". Аудиторія розподіляється на три групи (1-а - прибічники політики і особи Махна, 2-а – опозиціонери, 3-тя – медіаторська служба для роз’яснення позиції кожної із сторін). Медіаторська служба по черзі веде бесіду з кожній із сторін, встановлює погляди, точки зору, власні переконання, при необхідності – дає можливість прямо виказати опонентові якісь думки, та й найголовніше - з’ясовує – на які поступки готовий піти. Аргументи, які можуть бути наведені "за":

• Махно шукав правду;
• Ані Тимчасовий уряд, ані більшовики не змогли надати селянам навіть мрій про землю та волю;
• Нестор Іванович на практиці показав "все відняти та розподілити";
• Вважався єдиним "виконавцем волі народу".

Аргументи, які можуть бути наведені проти:

• Вів не принципіальну політику (водночас з союзом з червоними достатньо різко виступав порти "більшовицької диктатури");
• Зовсім не розроблена аграрна політика негайно була реалізована/можна використати уривок з кінострічки "Девять жизней Нестора Махно".

Якщо в наслідок бесіди медіаторів з опонентами з’являється згода на компроміс, складається угода, в якій обидві сторони йдуть на поступки одна одній. Ця угода і є логічним завершенням уроку.

Також медіація слугує незаперечним методом навчання при вивченні історичних осіб Української держави: наприклад, І. Мазепи у 8 класі; М. С. Грушевського у 10 класі і т. д.

В суспільстві сам принцип вирішення конфліктів є невід’ємним, а тим більш у нашому. Соціум, який нас оточує, поєднує людей різних політичних поглядів, різних національностей, та й просто людей різного віку.

Медіація націлена сприяти формуванню атмосфери миру і злагоди у суспільстві, а й насамперед у сім’ї. Використання примирення допоможе об'єднати зусилля всіх людей для вирішення економічних, правових і політичних проблем, та й навіть екологічних.

Такий спосіб вирішення спорів буде гарантувати збереження навіть психічного здоров’я людей.

Володіючи методами медіації ми створимо такий вектор суспільних відносин, який буде направляти людей на об'єднання, а не на руйнацію.