Формування знань за допомогою магнітоскопії як складової інтелекту

Бажанням вчитись,
прикладом своїм вчитель наставляє,
в кожній дитині є свій дім, своя програма,
якщо їй ніхто не заважає.

Вчинок вчителя - сила знань,
не вагаючись дитина
в урок пірнає без вагань.

Підштовхни дитину у її бажання,
але не зашкодь,
/> і немає тут змагання,
себе навчив, в педагогіку заходь.

Так формується світогляд -
у майбутнє погляд,
дитина виросте в процесі, в силу знань, -
розум у прогресі.

Вивірений урок не завжди сприймається дітьми, як розвиток з тієї причини, де учень має свій світогляд і свою програму розвитку мозкового навантаження в віковій проекції. Ось тут і випливає, що конспект уроку має досить розпливчатий характер, де кожний урок – це цілісна структура творення сумісно з дітьми, і тільки в кінці уроку можливі висновки, якщо вчитель вчить себе, а не кар’єрист.

Справа в тому, що діти розвиваються і кожної секунди іде ростовий процес їх динаміки розумового пропрацювання, де будь-яка канонізована (авторитарна) програма це є насильство над світоглядом дитини. Ось чому кожний урок це нове відкриття для педагога, а через педагога і формується весь світогляд дитини.

Ні в якому разі тут немає зухвалості, навпаки витримка і ще раз витримка, де кожна дитина – це творець своєї свідомої програми розвитку, і якщо вчитель підштовхує її в її ж особисті двері, ось тоді викристалізовується характер кожного уроку в сумарну цілісність кожного учня.

Невже не зрозуміло, що мова – це є системна програма нації, це і є національне питання, і якщо цей процес відбувається вибірково, тобто дедуктивно, то бачення дитиною такої недоречності і є її світогляд, і ніякий педагог не в змозі знайти відповідь, чому дитина розмовляє іншою мовою.

Чим сильніша генна інженерія, де майбутні батько і мати до запліднення володіли мовою своєї країни не вибірково, тим і їх дитя буде мати сильний ген протидії іншому процесу іншомовного розвитку.

Вибірковість і є сила не об’єму, а якоїсь частки, і коли цей метод вибірковості спливає в дорослому віці, то ніяка психоаналітична педагогіка вже не в змозі скорегувати розвиток дитини, де її суцільна хвиля розвитку дитячого організму через придатки (полові органи, в яких формуються гени) ввібрала весь цей вибірковий процес, і мозкові звилини все записали у пам’ять, це і є програма цієї особистості до кінця її біологічного розвитку.

Якщо педагог досить сильний психоаналітик з власним досвідом вчителя, вихователя, наставника, психолога, де кожний день думка тільки про виховання своєї свідомості, а не кар’єри, то кожний урок і буде його особиста творчість не вичитана, не списана, а скопійована із дитячих світоглядів, і скільки дітей в групі, в класі і т. д., стільки ж уроків на одному і тому ж занятті, і тут не має стандартів, де кожна дитина і є особистість села, міста, краю, країни, Землі.

Дуже радіють діти, коли відчувають, що їх висновок справжнє відкриття, не чиєсь авторитарне наносне. Ось тоді урок на славу, де емоції переповнюють і всі задоволені тим, що вони і є творці чогось незвичайного.

Позашкільна освіта – це вищий гатунок тих, які цікавляться розвитком якоїсь творчої програми, поза школою. Ось тут педагог повинен володіти сильним гнучким розумом, де дитина сама прийшла, за особистим бажанням, не розважатись, а творити себе саму, і якщо гурток є криниця знань, де всі однодумці, то тоді в такому колективі і формується суспільний процес розвитку на мозкові звилини, тоді слово Батьківщина і буде досить суцільний діамант, де діти будуть схвильовано вирішувати будь-яку програму через працелюбство.

Система і ще раз система самоудосконалення педагога і є суцільна низка досить складної програми, де діти вбачають в своєму старшому товаришеві – учителі той самий процес, що і в собі, і тоді суцільна низка їх працездатності і розвиває процес. Ось тут і випливає золоте правило "не зашкодь", і якщо діти в сильному емоційному запалі, це є їх енергетична програма, де тільки можливе стримання, а не розвиток безмірних зауважень, і тоді процес буде самоудосконаленням як педагога, так і його вихованців. Ось тут і вирівнюється напруга в силу толерантної програми ввічливості, де відчуття і є процес свідомості.

Існують програми різних видів, але урок є один – це та програма, де кується система самоконтролю над своєю недорозвиненістю і кожний учень по краплині і формує один одного, де педагог і є взірцем їхнього колективу.

Важливий штрих – "не заважай", а підштовхуй і досить непомітно, щоб кожний учень бачив себе як творець, а не як ту ідею, де підказав вчитель. Така методологія і є системою магнітоскопії. Це означає, що кожний учень випромінює силу енергій за рахунок розвитку залоз внутрішньої секреції, і ця енергія і є творчою лібідальною силою, і якщо зважати тільки на цей факт, то можливий сильний процес розвитку самоконтролю над своїми вчинками вже в досить молодому віці. Кожна дитина випромінює своє лібідо і якщо урок пройшов в суцільному ажіотажі творчості, де є вигуки, сміх, гумор і т. п., тоді вчитель і вбирає цю динаміку дитячої енергії, і має бажання знову її використати в більш доцільному самоудосконаленні. Це і є метод напрацювання знань, де діти всі до одного значимі і немає відстаючих.

Видів уроків є безліч, але розвиток є один – це мозкове навантаження в силу бажання самої дитини. Тут і формується її світогляд до себе, до родини, до товариша, до Батьківщини.

Такий розвиток і є система намагнічування дітей вчинками вчителя, і чим сильніша мозкова програма вчителя, тим і вчинки його будуть випромінювати енергію здорового глузду.

Методологій є багато, і чим складніший процес саморозвитку, тим досвід і вивільнює свою програму відчуттів, і тоді урок на урок не схожий і його спланувати не можливо, це і є життя в силу відчуттів педагога, а не кар’єриста.

Заздалегідь зауважую, що кожний вчитель – це є провідник знань не тільки національної спадщини, а цілого комплексу світової культури, яка і є об’ємом знань всього людства.