Інтерактивні методи навчання

Учні мають розповідати один одному
та світові про те, що вони знають, для того,
щоб виявити, що саме вони знають.
Розповідаючи всім іншим, вони тлумачитимуть
світ так, як його бачать.
Джудіт Рен’ї

Інтерактивні технології на уроках української мов и є важливим складником особистісно-зорієнтованого розвивального навчання.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання , де учні розуміють, що вони роблять і для чого. Основними формами роботи на інтерактивному уроці є групові, у ході яких учні спілкуються. Правила роботи в малих групах передбачають розподіл ролей і чітке виконання обов’язків учасниками, до складу яких входять: головуючий, секретар, доповідач, посередник. Спікер зачитує завдання групі, організовує порядок його виконання, пропонує учасникам висловитися по черзі, заохочує до роботи, підбиває підсумки роботи, за згодою призначає доповідача. Секретар веде записи результатів роботи групи, допомагає доповідачу готувати повідомлення. Посередник стежить за часом, заохочує членів групи до роботи. Доповідач висловлює думку, до якої дійшла група, доповідає про результати роботи.

Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об’єкт, суб’єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, внаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об’єкта навчання, як володіють оцінними судженнями, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується (це обґрунтував видатний дидакт А. Хуторський )на всіх його етапах.

На першому етапі учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об’єкт дійсності, знаходить і створює знання про нього, конструює суб’єктивні образи, власне знання,одержує особистісний освітній продукт.

На другому етапі створюється можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт з освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними продуктами людства в певній галузі. З цією метою вчитель пропонує дітям на уроці різні форми й методи інтерактивного навчання ( уявна екскурсія, огляд-конкурс творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка тощо).

Третій етап є узагальнювальним: він дає змогу кожному учневі на основі даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного.

Визначальною умовою ефективного застосування інтерактивного навчання на уроках рідної мови є сукупність чотирьох методичних підходів, які програмують позицію учня як активного співтворця уроку.

• Через формування умінь висловлювати думку – узагальнених способів сприйняття, відтворення та побудови тексту.
• Якщо мова вивчається не багатократним повторенням, а через зіставлення, встановлення міжпонятійних зв’язків; способом розв’язання мовленнєвих завдань; використанням системи проблемних та пізнавальних завдань.
• Якщо формується здатність до інтелектуальної діяльності та словесної творчості шляхом розширення кругозору, збагачення словника і граматичної структури мовлення учнів; створенням системи спостережень за довкіллям та дослідницької діяльності; системним використанням між -предметних зв’язків та міжпредметної інтеграції.
• Якщо створюються умови для успішної інтелектуальної діяльності та словесної творчості через трансформацію типології та структури уроку мови; оптимальне поєднання колективної, парно-групової та індивідуальної діяльності.

Створюючи навчальні групи учнів із певною дидактичною метою, виходимо із законів групового розвитку людей, закономірностей спілкування і взаємовпливу в малих групах, установлених соціальними психологами. Прагнемо, аби малі навчальні групи були діяльними, аби індивідуальні дії кожного учасника інтегрувалися в єдину діяльність групового суб’єкта навчання.

До прийомів інтерактивного навчання належать такі:

1. Акваріум

Учасники об'єднуються у групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі класу, отримує інструкцію щодо проведення групової дискусії:” Прочитайте завдання вголос, обговоріть його в групі, за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію “. Після завершення відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того , що почули всім класом: чи погоджуєтеся ви з думкою групи ? Чи була ця думка достатньо аргументованою ? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему.

Рефлексія: для чого ми це робили ?

2. Навчаючи – учусь

Прийом, що дозволяє передавати свої знання іншим. Учням роздаються аркуші з конкретною інформацією. Вони повинні ознайомитися з її змістом і передати одному з учнів класу, при цьому отримати також інформацію від іншого учня. Після спілкування учнів у парах представник від кожної групи повідомляє класу те, про що дізналися учні під час спілкування.

3. Ажурна пилка

Прийом, що заохочує до навчання один одного, дає змогу засвоїти значну кількість інформації за обмежений час. Учні повинні підготуватися до роботи в різних групах: домашній, члени якої отримують завдання, вдома добирають інформацію, засвоюють та обговорюють її у групі; експертній, утвореній у класі вчителем із учнів – представників із кожної домашньої групи, що розробляла певну тему. Завдання полягає в тому, що кожному представнику домашньої групи треба повідомити присутнім про свою тему, з членом групи обговорити всі доповіді, узагальнити їх і зробити висновок.

4.Мікрофон

Дає змогу кожному висловити свою думку з приводу чогось. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого символічний мікрофон, висловлені думки не коментуються, під час виступу ніхто не має права перебивати, перепитувати.

• Кооперативне навчання. Полягає в постійній взаємодії та взаємопідтримці учнів через взаємоперевірку самостійних робіт, спільне виконання домашніх завдань, переказ одне одному вивченого матеріалу, спільну підготовку до заліку та ін..
• Метод командної підтримки індивідуального навчання. Суть методу полягає в наданні можливості малим групам просуватися в засвоєнні навчального матеріалу індивідуальним темпом. Групам пропонуються індивідуальні завдання з окремих тем програми, у ході виконання яких учні можуть звертатися один до одного за допомогою та консультацією. Вони можуть також перевіряти роботи один у одного , виправляти помилки. Якість виконання завдань перевіряється вчителем або його помічниками із застосуванням листків-відповідей. Порівнюючи відповідь учнів із шаблоном, учитель може швидко провести оцінювання результатів виконання завдання. У кінці теми, що включає декілька уроків, підбивається підсумок результатів.

Література

1. В.Д.Шарко Сучасний урок // Технологічний аспект // Посібник для вчителів та студентів – Київ, 2007. С. 176-180

2. Л. Варзацька, Л. Кратасюк Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово // 2005- №5