Упровадження інформаційно-комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес

Людство неминуче вступає в інформаційну епоху. Фахівці вважають, що у світі розпочалося сторіччя інформатизації. Не стоїть осторонь цього процесу й наша держава, де останніми роками питанням інформатизації суспільства приділяється особлива увага. У глобальному розумінні в процесі формування самод остатнього суспільства значна роль належить інформації, освіті та формуванню практичних навичок. Адже саме вони є дієвими засобами поширення коректної інформації про кращі технології та досвід, що сприяє досягненню ефективності в масштабах суспільства. В системі показників розвитку інформаційного суспільства велике значення має розвиток ІКТ в галузі освіти.

Що ж розуміють під ІКТ. Взагалі ІКТ можна визначити як сукупність різноманітних технологічних інструментів і ресурсів, які використовуються для забезпечення процесу комунікації та створення, розповсюдження, збереження та управління інформацією. Під цими технологіями розуміють комп’ютери, мережу Інтернет, радіо- та телепередачі, а також телефонний зв'язок.

Впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій у роботу ЗНЗ регіону регулюється наступними документами:

• Законом України "Про освіту",
• Законом України "Про загальну середню освіту",
• Законом України "Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки",
• Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку в Україні",
• Концепцію профільного навчання в старшій школі, тощо.

Актуальною нині стала фраза "Хто володіє інформацією, той володіє світом". Сучасний стан застосування інформаційних технологій у всіх галузях потребує розширення їх впровадження в освітній діяльності. Кількість показників, що визначають рівень досягнень у цій галузі, достатньо велика і включає в себе такі:

• Забезпеченість науки і освіти технічними засобами (кількість комп’ютерів на одного учня, процент навчальних закладів і бібліотек, що мають доступ до мережі Інтернет тощо);
• Показники використання ІКТ (процент учнів та відвідувачів бібліотек, які використають Інтернет в процесі навчання тощо);
• Інтенсивність використання ІКТ * (середня кількість годин, які проводить учінь за комп’ютером у мережі Інтернет на тиждень або місяць);
• Показники якості лінії доступу до спеціалізованих освітніх мереж.

Особливостями цієї системи показників є акцентування уваги на якості доступу до освітніх мереж. Одним з головних є швидкість надання послуг, які доступні між та у межах національних дослідницьких та освітніх мережах.

Крім того, важливим індикатором розповсюдження ІКТ в освіті є частка викладачів, які не пов’язані с інформатикою.

Волобуева Т. Б. вважає, що "від рівня інформаційно-технологічного розвитку загальноосвітніх навчальних закладів у значній мірі залежить доступ учнів до якісної освіти, а значить, їх подальше професійне самовизначення та життєвий успіх". З цим можна і погоджуватись, і не погоджуватись…

Якщо говорити про початкову школу, впровадження інформаційно-комп’ютерних технологій у навчально-виховний процес є доцільним і перспективним. Розглянемо, що дає впровадження ІКТ для учнів початкової школи.

Дитина приходить до школи у 6-7 років. Вона має необхідний для навчання рівень психічного розвитку, що характеризується розвиненою пам’яттю, гостротою і свіжістю сприйняття, допитливістю, яскравістю уяви, умінням керувати увагою тощо. Це об’єктивний бік психологічної готовності. А як щодо суб’єктивної психологічної готовності – бажання і прагнення вчитись школі? З приходом дитини до школи різко змінюється не тільки уклад її життя, але й соціальний статус, ігрова діяльність відходить на другий план, провідною стає діяльність навчальна. Головним обов’язком стає навчання – серйозна і важка справа, яка вимагає від молодшого школяра великих вольових зусиль. На жаль, інтерес до навчальної діяльності в дитини поступово починає знижуватися.

Психологи вбачають декілька цьому причин. Вони можуть мати особистісний характер - недоліки в розвитку пізнавальної діяльності або в розвитку особистості (мотивація учіння, самоорганізація, самодисципліна). Та спричинити знищення інтересу до навчання може й обрана вчителем методика навчання.

Ще і сьогодні провідне місце у викладанні предметів займають традиційні засоби – дошка, крейда та друковані джерела (підручники, зошити з друкованою основою). Завдяки ж використанню ІКТ навчальне середовище можна доповнити відео, звуком, анімацією. Усе це здійснює значний вплив на емоційну сферу молодшого школяра, сприяючи підвищенню пізнавальної активності, підвищенню інтересу до предмета та навчання взагалі, активізації навчальної діяльності учнів. Тим більше, що молодші школярі уже готові до роботи з ІКТ: вони знають, що таке комп’ютер, у більшості випадків уміють ним користуватися, у них відсутній психологічний бар’єр: діти не бояться, що зламається машина, не вистачить знань упоратися з нею тощо.

Вчителю застосування ІКТ дозволяє економити час і максимально ефективно вирішувати повсякденні справи і обов’язки як фахівця: готуватися до уроків (складати конспекти, добирати дидактичні матеріали тощо), батьківських зборів, виховних годин, різноманітних виступів на педрадах, засіданнях МО, семінарах тощо; оформлювати документацію; в оперативному режимі відслідковувати результати навчальної діяльності учнів; налагоджувати спілкування з батьками своїх учнів; обмінюватися з колегами досвідом роботи, власними методичними надбаннями, обговорювати з ними актуальні питання навчання і виховання школярів, швидко отримувати й систематизувати потрібну інформацію. Таким чином, упровадження ІКТ полегшує роботу вчителя, а навчання дітей робить більш цікавим і ефективним.

Як показує практика, застосування комп’ютера на уроках у початковій школі має декілька режимів:

• демонстраційний (демонстрація певної навчальної інформації);
• індивідуальний (організація індивідуальної роботи учнів);
• комбінований (застосування на одному уроці і демонстрації, і індивідуальної роботи).

Для роботи в демонстраційному режимі вчителю достатньо мати на уроці один комп’ютер і мультимедійний проектор, за допомогою якого потрібна інформація виводиться на екран, як правило, у вигляді слайдів.

Розглянемо викладання математики в сучасних умовах, яке є надзвичайно важливим та актуальним в умовах реформування шкільної освіти. Насамперед йдеться про поступове, гармонійне поєднання традиційних та комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання. Надаючи потужні і універсальні способи опрацювання різноманітної інформації, пов’язані з дослідженням різних процесів, явищ або їхніх моделей, інформаційні технології розкривають широкі можливості щодо надання навчальній діяльності творчого, дослідницького спрямування, що приваблює дитину, результати якої дають задоволення, бажання працювати, відшуковувати нові знання. Найціннішою та характерною особливістю використання сучасних інформаційних технологій у процесі навчання природничих дисциплін є можливість моделювання різноманітних об’єктів і процесів. Динамічні і графічні можливості дозволяють зробити уроки більш змістовними і ефективними. Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп'ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв'язання таких п’яти типів дидактичних завдань.

1. Комп'ютер використовується як допоміжний засіб для ефективнішого розв'язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об'єкта засвоєння в комп'ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

2. Комп'ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети і завдань без машинного навчання. При цьому сам навчальний зміст може не закладатися в комп'ютер, а формуватися в діалогових навчальних системах.

3. Використовуючи комп'ютер, можна ставити і вирішувати нові дидактичні завдання, не розв'язувані традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделюючі програми.

4. Комп'ютер може використовуватися як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоювання досягається шляхом моделювання поняття.

5. Вищою формою застосування комп’ютерів є їх використання у науково-дослідницькій діяльності школярів через висунення гіпотез, їх перевірку і різноманітні узагальнення.

Ефективність застосування нових інформаційних технологій на уроках обумовлена наступними факторами:

• різноманітність форм представлення інформації;
• висока ступінь наочності;
• можливість моделювання за допомогою комп’ютера різноманітних об’єктів і процесів;
• звільнення від рутинної роботи, що відвертає увагу від засвоєння основного змісту;
• можливість організації колективної та індивідуальної дослідницької роботи;
• можливість диференціювати роботу учнів у залежності від рівня підготовки, пізнавальних інтересів та ін., використовуючи сучасні інформаційні технології;
• можливість організувати комп’ютерний оперативний контроль і допомогу з боку вчителя;
• можливості комп’ютера дозволяють учню активно приймати участь у процесі пізнання.

При розв’язуванні задач за допомогою комп’ютера у залежності від дидактичних цілей і рівня підготовки класу учні можуть:

• використовувати готову програму для розв’язування задачі;
• самостійно складати алгоритм розв’язування задачі;
• самостійно складати програму для розв’язування задачі.

Впровадження інформаційних технологій в освітній процес здійснюється перш за все через комп’ютерно-орієнтований урок, а потім через навчальну комп’ютерну програму.

Використання комп’ютерів розширює можливості учителя під час підбору матеріалу до уроку і форм навчальної роботи, робить уроки яскравими та цікавими, інформаційно та емоційно насиченими. При роботі з навчальними програмами, можна побачити переваги цих програм, а саме:

• діалог з програмою має характер навчальної гри, що у більшої частини учнів підвищує мотивацію до навчальної діяльності;
• збільшення кількості тренувальних завдань за одиницю часу;
• скорочення часу для відпрацювання необхідних технічних навичок в учнів;
• полегшення визначення рівневої диференціації навчання;
• учень стає суб’єктом навчання, бо програма потребує від нього активного керування;
• виникає можливість моделювання процесів;
• з’являється можливість забезпечити урок матеріалами з віддалених джерел, користуючись засобами телекомунікацій.

Можна виділити деякі педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання:

• Інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості.
• Розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій.
• Розвиток умінь експериментально-дослідницької та пізнавальної діяльності.
• Формування інформаційної культури учня.

Основні напрямки використання Інтернет-технологій:

• дистанційна освіта;
• інтерактивне спілкування;
• використання мережевих методичних ресурсів;
• співробітництво.

Всі напрямки використання Інтернет-технологій мають і переваги і недоліки. Дистанційна освіта має таке застосування при викладанні математики:

• Робота з обдарованими дітьми.
• Випереджуюче навчання.
• Підготовка до ЗНО.
• Тестування.

Застосування при викладанні математики інтерактивного спілкування:

• Робота з обдарованими дітьми.
• Робота з дітьми, які обмежені в пересуванні.
• Організація колективних заходів по схемі один до багатьох (майстер-класів, відкритих уроків); багато до багатьох.

Наявні певні результати при використанні комп'ютерної програми "Математика на 200 балів" при підготовці до ЗНО. Надзвичайно великі переваги використання мережевих методичних ресурсів. А саме: незалежність від місця проживання, швидкість доступу до інформації, можливість вибору різних ресурсів та розміщення власних ресурсів, можливість оцінити ресурс та роботу автора.

Звичайно, щоб вчитель-предметник загальноосвітнього навчального закладу міг використовувати комп’ютерно-орієнтовані методичні системи навчання у своїй професійно-педагогічній діяльності, потрібні нові підходи у системі підвищення кваліфікації вчителів.

Актуальність питання визначається важливістю підготовки педагога до використання комп’ютерно-орієнтованих методичних систем навчання у професійній діяльності; потребою широкого впровадження засобів iнформацiйних технологій у навчально-виховний процес; впливом комп’ютерних засобів на результати навчальної дiяльностi; залежністю відповідно сформованого навчального середовища з результатами навчання і виховання школярів; визначенням місця i ролі комп’ютерних технологій у структурі особистісно-орієнтованого навчального середовища.

Етапи формування та застосування ІКТ-компетентностей вчителів математики у системі післядипломної педагогічної освіти наступні:

• знайомство з вимогами і напрацюваннями з питань використання ІКТ у роботі вчителя математики;
• короткострокове навчання, яке здійснюють методисти та викладачі інституту з питань використання комп’ютерних технологій;
• формування мотивації і допомога з боку професорсько-викладацького і методичного складу працівників інституту у оволодіванні базовими навичками користувача і виходу на базовий рівень володіння ІКТ-компетенціями;
• перехід на предметно-орієнтований (технологічний) рівень володіння ІКТ-компетенціями;
• самостійне або у співпраці з іншими слухачами курсів та професорсько-викладацьким і методичним складом працівників інституту створення власних матеріалів на електронних носіях;
• виготовлення презентацій та захист випускних робіт з використанням мультимедійних засобів (комп’ютер, проектор, інтерактивна дошка).

Необхідно підкреслити, що впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах гальмується. У 2010 році закінчився строк дії Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки. Однак багато проблем, пов’язаних з впровадженням у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій, залишаються нерозв’язаними: слабка матеріально-технічна база; не ефективно використовуються вже наявні електронні інформаційні ресурси, існує проблема технічного обслуговування і ремонту сучасних інформаційно-комунікаційних засобів у навчальних закладах; використовується морально застаріла комп’ютерна техніка; незадовільний стан підключення до Інтернету; недостатній рівень підготовки вчителів загальноосвітніх навчальних закладів з питань використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі тощо. З метою розв’язання зазначених проблем була розроблена Державна цільова програма впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій "Сто відсотків" на період до 2015 року.

1-2 березня 2013 року в Сумах відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція "Інформаційно-комунікаційні технології в освіті: досвід, інновації, технічне забезпечення". Зважаючи на необхідність впровадження у НВП загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційні технологій, створення умов для поетапного переходу до нового рівня освіти на основі зазначених технологій, конференція рекомендувала:

1. Органам виконавчої влади обласних, районних і міських рад:

• а. Стовідсотково забезпечити загальноосвітні навчальні заклади сучасними навчальними комп’ютерними комплексами та системами і прикладними програмними продуктами;
• в. Надати всім загальноосвітнім навчальним закладам швидкісний доступ до Інтернету з використанням сучасних технологій з’єднання для високоефективного доступу до освітніх ресурсів;
• с. Створити систему ресурсних центрів технічної, інформаційної та науково-методичної підтримки використання інформаційно-комунікаційних технологій у НВП.

2. Закладам післядипломної педагогічної освіти:

• а. Удосконалити систему підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у сфері впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховний процес, забезпечення стовідсоткового володіння такими знаннями усіма педагогічними працівниками;
• в. Надати методичну допомогу у створенні системи веб-сайтів всіх загальноосвітніх навчальних закладів для опублікування кращих освітянських надбань, підтримки колективної та індивідуальної комунікації, формування мережних професійних об'єднань;
• с. Узагальнювати і поширювати досвід використання інформаційно-комунікаційних технологій та впровадження новітнього навчально-наукового обладнання.

3. Науково-дослідним установам:

• а. Продовжити наукові дослідження, спрямовані на наукове обґрунтування впровадження інформаційно-комунікаційних технологій і новітнього навчально-наукового обладнання у навчально-виховний процес вищої, спеціальної і загальноосвітньої школи;
• в. Підвищити ефективність взаємодії науково-дослідних установ з навчальними закладами;
• с. Розробляти полікомпонентні системи засобів навчання, на основі яких можна реалізувати діяльність учнів у навчальних середовищах різного типу (предметно-просторове, предметно-інформаційне та інфокомунікативне навчальні середовища).

4. Навчальним закладам:

• а. Активніше впроваджувати у навчання та виховання студентів, учнів, вихованців інформаційно-комунікаційні технології;
• в. Створювати системи дистанційного навчання дітей з обмеженими можливостями та дітей, які перебувають на довготривалому лікуванні.

Нажаль реалізація цих рекомендацій справа не одного року. Але ІКТ значно полегшують процес оволодіння знаннями і це неможливо заперечити.