Моделювання професійної діяльності - ефективна форма практичного навчання

Не викликає жодних сумнівів той факт, що практичне навчання є основною складовою підготовки молодших спеціалістів, кваліфікованих робітників. Проте останнім часом намітилась негативна тенденція зниження можливостей та ефективності проведення виробничого навчання та практик студентів вищих навчаль них закладів. Навчальний заклад у більшості випадків не здатен забезпечити всіх студентів базою практики, що відповідала б вимогам та цілям практичного навчання, часті випадки, коли студенти, що проходять практику не мають доступу до фінансової документації підприємства. Ці обмеження роблять недосяжними мету та виконання завдань практики – прищепити студентам навички самостійної роботи у виробничих умовах, організаторські здібності з обліково-економічної роботи. В цих умовах посилюється роль навчальної практики студентів, яка проводиться на базі навчального закладу.

Основні завдання навчальної практики – закріплення і поглиблення теоретичних знань, одержаних під час вивчення спеціальних дисциплін; набуття необхідних навичок із спеціальності. Під час практичного навчання студенти повинні оволодіти повним переліком вмінь та навичок, що передбачені кваліфікаційною характеристикою спеціаліста. Інакше кажучи, завдання навчальної практики – підготовка якісних фахівців придатних до виконання своїх професійних обов’язків з першого робочого дня.

В процесі роботи над питанням вдосконалення якості навчальної практики було відмічено, що одна з проблем професійної підготовки фахівців пов’язана із протиріччям між теоретичним предметним характером навчання та практичним міжпредметним характером реальної професійної діяльності.

Стало зрозумілим, що удосконалення професійної практичної підготовки передбачає, по-перше, забезпечення її повноти (практичної підготовки до виконання всіх основних професійних функцій), по-друге, її цілісності (готовності до виконання не тільки окремих операцій, але і цілісної діяльності від початкового етапу до аналізу результатів).

Пошук шляхів підвищення якості підготовки фахівців до практичної професійної діяльності привів до впровадження діяльнісних технологій. Однією із яких є моделювання професійної діяльності в навчальному процесі, на базі цієї технології була розроблена та впроваджена у навчальний процес навчальна практика студентів спеціальності "Фінанси і кредит".

В процесі розробки навчальної практики моделювання професійної діяльності  визначалося як таке її відображення у змісті навчання, яке, дає студентам правильне і повне уявлення про цілісну професійної діяльності і дозволяє їм у процесі навчання максимально оволодіти способами, діями, операціями професійної діяльності

Зміст практики був розроблений із врахуванням рекомендацій працівників банків. Складність фінансового практичного навчання полягає ще і в тому що банківські робітники повинні дотримуватись таємниці щодо своїх клієнтів і можливість студентів ознайомитись із специфікою майбутньої професійної діяльності під час навчальної практики об’єктивно обмежена. Щоб уникнути цього обмеження було створено навчальний банк "Политехбанк" з метою проведення на базі нього навчальної практики з моделювання професійної діяльності.

Навчальний банк "Политехбанк" має статутні та інші необхідні документи, чітко визначену організаційну структуру, розроблений для навчальних цілей перелік банківських послуг, що відповідає типовому переліку послуг комерційного банку.

Для навчального банку розроблена корпоративна культура яка включає фірмовий стиль, ділові правила, норми, фірмові бланки первісних документів, типові договори, рекламні матеріали та інше.

Навчальний банк розташовується у спеціалізованому кабінеті, який оснащений достатньою кількістю комп’ютерів, із встановленою автоматизованою банківською системою SCROOGE, наданою компанією-розробником "Lime Systems".

В основу методичного забезпечення навчальної практики з моделювання професійної діяльності покладено системне наскрізне завдання професійного спрямування.

Відповідні етапи навчальної практики передбачають моделювання складових професійної діяльності операціоністів банківської установи. В процесі виконання навчально-виробничого завдання студенти перш за все моделюють виконання обов’язків операціоністів банківської установи, у тому числі проводять відповідно із своєю посадовою інструкцією попередні бесіди з потенційними клієнтами банку, засобами АБС "Scrooge" відкривають розрахункові, депозитні, кредитні та інші рахунки, складають договори та реєструють їх у внутрішніх банківських документах, формують справи клієнтів, в які підшивають пакети поданих клієнтами документів, роблять необхідні розрахунки, реєструють рух коштів на рахунках клієнтів, а також виконують обов’язки бухгалтера банківської установи, здійснюють податковий облік доходів та витрат банку.

Стає зрозумілим, що моделювання вимагає системного розгляду, з одного боку, професійної діяльності, до якої готують студентів (модель діяльності), з іншого – змісту освіти і навчання (модель підготовки). Сам процес моделювання операціонально-практичного компонента професійної діяльності в навчальному процесі включає у себе: по-перше, виявлення типових професійних завдань, які належить вирішувати фахівцеві при виконанні своїх трудових обов'язків, по-друге, розробку на їх основі навчально-виробничих завдань, в комплексі охоплюють всю професійну діяльність, по-третє, визначення місця цих завдань у змісті навчання, по-четверте, вибір форм і методів навчання, що найбільш відповідають кожному завданню.

Імітація студентами професійної діяльності в ході рішення навчально-виробничих завдань забезпечує оволодіння необхідними професійними вміннями та навичками. Іншими словами, навчально-виробничі завдання є фізичним аналогом (прообразом) тих реальних завдань, з якими студентам неминуче доведеться зустрітися на виробництва Саме комплекс завдань та завдань і являє собою модель операціонально- практичного компонента професійної діяльності.

Методика розробки моделей професійної діяльності в навчальному процесі передбачає 5 етапів.

1-й етап. На основі кваліфікаційної характеристики спеціаліста та аналізу даних з працевлаштування випускників середніх спеціальних навчальних закладів виявляються посади, на яких застосовується праця фахівця. З урахуванням посадових обов'язків визначається сукупний профіль діяльності (сукупність професійних функцій, виконуваних фахівцем при використанні його на основних посадах).

Відповідно професійним функціям встановлюються типові професійні завдання, які доводиться вирішувати фахівцеві на тих чи інших посадах.

2-й етап. Оцінка значущості та складності виявлених типових завдань. У зв'язку з тим що час навчання обмежено, виділені завдання ранжуються: перевага віддається тим, які часто зустрічаються в процесі праці і є найбільш складними, які вимагають спеціальної підготовки. Для оцінки значущості та складності можна використовувати метод експертних оцінок. В якості експертів виступають як працівники, що займають посади, що підлягають заміщенню фахівцями з середньою професійною освітою, так і їхні безпосередні керівники. В результаті має бути зроблений вибір системи завдань, виконання яких мало б найбільшу практичну значимість для майбутнього професіонала.

3-й етап. Розробка на основі типових професійних завдань, відповідних навчально-виробничих.

Типове професійне завдання вважається таким, коли воно в достатній мірі узагальнено, характерно для більшості виробничих ситуацій. Таке завдання не містить конкретних параметрів і, отже, не має рішення, може бути визначено тільки шлях його вирішення (позначені способи, послідовність).

Навчально-виробниче завдання на відміну від типового професійного, будучи в певній мірі узагальненим (воно містить лише основні параметри), є в той же час конкретним, тому що включає в себе кількісні та якісні характеристики (показники), які дають можливість вирішити її відповідно до наявної методики. Виконуючи завдання, студент імітує професійну діяльність: аналізує ситуацію, що склалася, вибирає шляхи і способи її вирішення у відповідності з поставленим питанням або сформульованим завданням, робить необхідні розрахунки або операції, перевіряє правильність виконання.

Наприклад, на основі типової професійного завдання "Кредитування юридичних осіб" було розроблено 13 навчально-виробничих завдань, а саме:

• Прийняття рішення про формування кредитних ресурсів
• Вибір оптимальної схеми кредитування
• Підготовка пакету документів щодо отримання кредиту.
• Звернення в банк за кредитом. Подача кредитної заявки.
• Визначення кредитоспроможності позичальника, структурування кредиту.
• Прийняття кредитним комітетом навчального банку рішення на видачу кредиту.
• Відкриття рахунку
• Внесення даних до бази даних АБС "Scrooge"
• Відкриття особових рахунків.
• Документальне оформлення кредитної угоди
• Надання позики. Утримання комісії за надання кредиту.
• Формування резерву на відшкодування можливих втрат за наданими позиками.
• Податковий облік доходів від кредитної операції.

4-й етап. Визначення місця конкретних розроблених навчально-виробничих завдань у навчальному процесі. Місце навчально-виробничого завдання в навчальному процесі залежить насамперед від того, на знання з яких навчальних дисциплін воно спирається. Завдання може бути поставлене лише тоді, коли весь необхідний для її вирішення теоретичний матеріал вивчений. Отже, прості завдання, як правило, можуть вирішуватися в міру вивчення тієї чи іншої навчальної дисципліни або при вивченні основної профілюючої дисципліни; складні завдання це – узагальнюючий матеріал курсів інших дисциплін.

Основний матеріал для створення навчально-виробничих завдань обрано з профілюючих дисциплін, таких як: "Бухгалтерській облік і звітність у комерційних банках", "Банківські операції", "Інформаційні системи у фінансових установах", "Податкова система", "Фінанси підприємств". Але для якісного їх виконання, в процесі імітації професійної діяльності, у студентів необхідно актуалізуються знання та вміння отримані при вивченні інших дисциплін, наприклад "Основи аудиту", "Основи менеджменту" і т. д., що дає можливість комплексно підійти до рішення типового виробничого завдання.

5-й етап. Розробка варіантів даних для навчально-виробничих завдань. З метою індивідуалізації завдань як в індивідуальних, так і в колективних формах навчальної роботи створюються умови для неодноразового вирішення типових завдань з різноманітними вихідними даними, розробляються варіанти даних для кожного типу професійних завдань. Накопичення банку даних в навчальному закладі здійснюється поступово. Вихідні дані беруться, як правило, на базових підприємствах і відповідають реальним умовам. У міру зміни умов виробництва дані оновлюються. Розроблені дидактичні матеріали відображаються в збірниках завдань, фондах матеріалів для ділових ігор, програмах для тренажерів, навчально-методичних комплексах по предмету.

Суть методики, як видно з основних виділених етапів, зводиться до виявлення типових професійних завдань, трансформації їх в навчально-виробничі завдання, визначення місця цих завдань в контексті змісту навчання, вибору форм і методів навчання, найбільш відповідних конкретним змістом.

При розробці завдань слід враховувати, що професійна діяльність складається з виконання трудових функцій, що вимагають від фахівця, як правило, складних (комплексних) умінь, які складаються з великої кількості приватних (простих). Більшість складних умінь – це міжпредметні вміння, що передбачають знання з різних навчальних дисциплін. Отже, оволодіння складним (комплексним) умінням вимагає початкового оволодіння приватними (простими) вміннями, які можуть бути сформовані в процесі виконання окремих вправ або простих завдань за різними дисциплінами, які у процесі навчальної практики групуються в одне комплексне завдання.

Моделювання професійної діяльності спеціаліста, що будується на основі моделі його майбутньої професійної діяльності, долає протиріччя між теоретичним предметним характером навчання та практичним міжпредметним характером реальної професійної діяльності і, на наш погляд, якнайкраще забезпечує досягнення мети та завдань практичного навчання, оскільки має значні переваги в справі формування творчої особистості фахівця, здатного до саморозвитку, самостійного пошуку рішення, інноваційної діяльності, якісного виконання майбутніх фахових обов’язків.