Формування наукового стилю мислення студентів на заняттях гуртка „Організатор”

Початок третього тисячоліття відмічений небаченим за всю історію розвитку науки розширенням сфери наукового пізнання, високим рівнем розвитку інформаційних і комп’ютерних технологій. Виникнення в науці нових методів і прийомів дослідження, зміна ставлення науки до ненаукових форм знання і до їх р езультатів, здійснюють визначальний вплив на зміну образу культури людства, типу раціональності в науці та формування нового стилю наукового мислення.

Враховуючи умови, що змінюються в процесі життєдіяльності людини, характер виникаючих в сучасних умовах нових проблем (пізнавальних та перетворювальних), перехід до нового способу духовно-практичного освоєння світу, формування у студентів теоретичного мислення з системним типом орієнтування в явищах навколишнього світу стає особливо значущим.

Цілі навчання в системі професійної освіти повинні бути зміщені на формування теоретичної діяльності і засвоєння сучасного стилю мислення як основи виробництва знань і умінь, розвитку інтелектуальних здібностей, що відкривають можливості вирішення задач нового типу.

Формування наукового стилю мислення студентів - не самоціль. Вимоги до його нових нормативних характеристик задаються новим типом задач, до вирішення яких повинна підготувати людину освіта.

Це викликано такими соціокультурними чинниками:

1. Ассіміляція (совокупність процесів) наукових знань у суспільстві. Наукові досягнення (результати науки) увійшли в повсякденне життя. Адекватне сприйняття дійсності і входження в доросле життя стали скрутними, без розуміння ролі науки і наукових досягнень в сучасному світі.

2. Експансія (поширення чого-небудь) науки в професії. Наука та її методи породили не тільки принципово нові галузі професійної діяльності, але й стали невід'ємною частиною багатьох традиційних спеціальностей. Експансія науки у сферу професійної діяльності має тенденцію до зростання. В результаті цього процесу виникли особливі вимоги до якостей працівників: системність мислення, здатності до аналізу і синтезу, до творчості, дослідницькі навички, загальний і професійний кругозір.

3. Омоложування професій, асоційованих з наукою. Це відбувається внаслідок поліпшення вікової адаптивності та доступності спеціальних знань, а також високої динаміки їх поновлення. Сформована таким чином потенційна можливість для молодої людини до ранньої вікової самореалізації, підвищенню соціального статусу додає особливу привабливість технологіям навчання, що використовують методологію науки для передачі знань [1, с. 39-40].

Справжня реалізація принципу науковості навчання пов'язана зі змінами типу мислення, проектованого всією системою освіти, тобто з переходом до формування основ теоретичного мислення, яке лежить в основі творчого ставлення людини до дійсності (В. В. Давидов).

Опановуючи наукові знання в єдності його предметної (факти, закони, теорії) і процесуальної сторін (методи пізнання), які навчають, засвоюють певний підхід до процесу і результату навчально-пізнавальної діяльності. Цей підхід при цілеспрямованому його формуванні стає надбанням студента, стає стилем його мислення.

Стиль наукового мислення визначається Л. А. Микешином як "єдина система принципів, яка приймається дослідниками як зразок, стандарт, канон, еталон розумової діяльності, тобто визнається її регулятивний, нормативний характер, причому сюди входять як правила-рекомендації, так і правила-заборони" [2, С. 345].

Свої конструктивні задачі стиль мислення реалізує, виконуючи наступні функції:

• Критичну, або функцію оцінювання теоретичних побудов (гіпотез) і методів одержання, перевірки та побудови знань;
• Селективну - функцію вибору гіпотез (теорій), методів та категоріального апарату;
• Вербальну - оформлення фактичного і теоретичного знання в конкретному випадку історичною мовою науки;
• Передбачувану - визначення можливих ідей, напрямків дослідження, нових методів [2, с. 347].

Зміни, що відбуваються в науці, - принципи виділення її предмету, її методологічні засоби, принципи розробки дослідницьких програм як способів (методів) організації пізнавальної діяльності, формується структура знань про досліджуваний предмет і т. д. - Повинні отримати віддзеркалення в навчанні.

Дослідники підкреслюють, що наука входить у навчальні предмети безпосередньо як система знань і опосередковано як діяльність (Зоріна Л. Я, Розумовський В. Г., Решетова З. А. та ін.) На їхню думку, принцип науковості в навчанні не можна обмежувати лише вимогами до змісту засвоюваних знань; науковими повинні бути і самі основи навчання - процес засвоєння, пізнавальна діяльність (цілі, зміст, методи і способи організації, загальні дидактичні принципи та методичні прийоми їх реалізації).

Оволодіння науковим стилем мислення можливо в умовах спеціально організованої навчально-пізнавальної діяльності. Співвідношення між науковим стилем мислення і навчально-пізнавальною діяльністю носить діалектичний характер: стиль мислення учнів обумовлює навчально-пізнавальну діяльність і нею ж обумовлений (Ю. В. Сенько).

Наука як діяльність включає ряд аспектів, деякі їх них мають першорядне значення для змісту професійної освіти. Це логіка наукової діяльності, методи наукового пізнання, закономірності наукового пізнання.

Дослідники виділяють такі основні способи опосередкованого відображення науки як діяльності в змісті навчального предмета:

• Включення в зміст предметного матеріалу методологічних знань (знань про процес і загальних методах пізнання) і приватних методів пізнання, що становлять частину предметного змісту;
• Проблемний виклад;
• Пошукову діяльність учнів, відповідну етапам і логіці наукової діяльності (постановка проблеми; формулювання гіпотези; вибір засобів рішення і перевірка доказовості; оформлення результатів);
• Прийоми навчання, які відповідають методам науки;
• Логіку організації навчального пізнання, яка відповідає руху думки від явища до сутності.

Реалізація особистісного навчання на основі методу пізнання сприяє, на думку Розумовського В. Г., подоланню таких недоліків, як:

• Заучування матеріалу поспіль і нерозуміння відмінності ступеня достовірності різних категорій наукової інформації: фактів, гіпотез, законів і принципів, моделей, теоретичних висновків і результатів експерименту;
• Відсутність уявлення про модельне відображення дійсності у науковому пізнанні;
• Відсутність навичок мислити моделями: теоретично пояснювати, передбачати;
• Нездатність відрізнити наукове знання від неперевіреної інформації;
• Нерозуміння співвідношення між знанням та істиною і т. д. [4, с. 4].

Науковий метод пізнання включає наступну послідовність дій:

• Узагальнення певної групи фактів і постановку проблеми;
• Висування обґрунтованого припущення, що дає ключ до вирішення поставленої проблеми, - гіпотези;
• Висновок з гіпотези випливають з наслідків, які дозволяють пояснити спостережувані або передбачати нові явища;
• Експериментальна перевірка гіпотези і випливають з неї наслідків.

Науковий метод дозволяє студентам критично мислити, відрізняти достовірні наукові знання про реальний світ від вигадки, містики, вірування і т. п. Якщо в знаннях пропущено хоча б одна ланка з названих вище, то науковими їх вважати не можна, хоча вони можуть бути цілком достовірними. Звідси випливає різниця між компетентністю, інформованістю, отриманням репродуктивним способом готових знань і дійсним оволодінням знаннями науковим методом.

Розвиток методів навчання в контексті особистісно - розвиваючої парадигми професійної освіти рухається в напрямку подолання фактологічного догматизму, зокрема за допомогою включення методів наукового пізнання в технологічну складову процесу передачі знань. Заслуговують особливої уваги розробки А. О. Карповим методів навчання через науку, що мають істотні переваги перед традиційними способами навчання. Студенти і викладачі набувають можливість практичного застосування предметних знань, асоціювання їх з конкретними професійними областями та спеціальностями, отримання результатів, що володіють реальною цінністю. Для навчального процесу придбання знань приймає характер розвитку професійної компетентності, тобто здатності до виконання діяльності, орієнтованої на його майбутню соціальну диспозицію [1, с. 39].

Список використаних джерел

1. Карпов А. О. Наукове пізнання та системогенез сучасної школи / / Питання філософії. - 2003. - № 6.

2. Микешина Л. А. Філософія науки: Сучасна епістемологія. Наукове знання в динаміці культури. - М.: Прогрес-Традиція: МПСІ: Флінта, 2005

3. Огірків А. П. Постмодернізм в контексті нових викликів науки і освіти / / Вісник Самарської гуманітарної академії. Випуск "Філософія. Філологія". - 2006. - № 1 (4). - С. 3-27

4. Розумовський В. Г. Науковий метод пізнання та особистісна орієнтація освіти / / Педагогіка. - 2004. - № 6.