Інноваційні технології як засіб формування автентичної особистості у структурі особистісно зорієнтованого уроку української мови та літератури
Початок XXI століття означений соціальними, політичними і економічними змінами як в Україні, так і в усіх країнах світу. За таких умов, як ніколи гостро стоїть завдання створення нової філософії освіти, відкритої до прагнень та розвитку автентичної особистості. Ці завдання у всьому світі зумовлен
і:- зростанням інформаційних потоків;
- інтеграційними процесами;
- замовленням на кваліфіковану робочу силу тощо.
Щоб знайти своє місце в сучасному суспільстві, випускник загальноосвітньої школи повинен володіти такими якостями, як:
- можливість опрацьовувати великі об’єми інформації;
- уміння генерувати нові ідеї;-
- здатність критично мислити;
- готовність працювати в команді;
- спроможність до самореалізації та творчості;
- усвідомлення людини як найвищої цінності суспільства.
Саме тому в законодавчих і нормативних документах з питань освіти вказується на необхідність формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, громадянина країни, людини, здатної до свідомого суспільного відбору та збагачення на цій основі інтелектуального, культурного й економічного потенціалу народу.
У зв’язку з новими завданнями, що стоять перед освітою, постає проблема розвитку автентичної особистості, розкриття творчого потенціалу школярів.
Суспільство зазнає швидких та фундаментальних змін у структурі й галузях діяльності. Комп’ютерні і комунікаційні технології є цілком очевидними проявами інформаційної революції.
Тому зрозуміла та зацікавленість, що виявляють до комп’ютера педагоги, які займаються пошуками шляхів адаптації навчальних закладів до сучасного світу. Комп’ютер відкриває нові можливості для творчого розвитку учнів і викладачів навчальних закладів, дозволяє звільнитися від нудного традиційного навчання і розробити нові ідеї, дає можливість вирішувати цікавіші і складніші проблеми.
Тому головним у реалізації проблеми розвитку автентичної особистості є використання інтерактивних методів та мультимедійних засобів навчання в структурі особистісно орієнтованого навчання.
Впровадження в практику роботи інноваційних та інформаційних технологій навчання характеризує вчителів як якісно нових педагогів професійної школи, готових до роботи в нових умовах, здатних адаптуватися до педагогічних інновацій і швидко реагувати на сучасні й перспективні процеси соціального та економічного розвитку суспільства.
Виховати людину філологічно освіченою, причому гуманними методами, в гуманних формах - той ідеал, до якого повинен прагнути вчитель. Дуже важливо з самого початку надати учням міцні знання з української мови, привабити їх цим предметом.
Викладання побудоване на особистісно орієнтованих принципах навчання і виховання:
- пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;
- орієнтація на особистісні досягнення школяра, організація успіху у навчанні кожної особистості; створення умов для її самореалізації у навчальному процесі;
- створення емоційно-актуального фону заняття;
- використання активних методів навчання;
- організація пізнавальної діяльності учнів, за якою навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій кожного школяра;
- створення ситуацій, в яких діти самостійно формують мету навчальної діяльності, планують дії для розв’язання навчальних завдань, контролюють алгоритм виконання, аналізують отриманий результат, вчаться працювати із навчальною літературою;
- організація проблемно-пошукової діяльності.
- зв’язок із досвідом, який вже набутий учнем
- урахування в навчальному процесі індивідуальних характеристик когнітивної сфери (вищих психічних функцій - уваги, мислення, пам’яті, мовлення), рівня вольової активності;
- широке використання на уроках групової форми організації навчальної діяльності - такої системи організації навчального процесу, яка пристосовує його до індивідуальних особливостей учнів, рівня їх навчально-пізнавальної активності;
- гуманізація взаємодії учителя і школярів, міжособистісного спілкування з однокласниками, підтримання стосунків відвертості, довіри, поваги один до одного, до думки оточуючих, створення соціально-педагогічних умов для самоствердження кожної особистості у класному колективі;
- формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці;
- заохочення прагнень школярів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.
Збільшення розумового навантаження на заняттях з української мови примусило викладачів замислитися, як підтримати в учнів інтерес до вивченого матеріалу та їх активність протягом всього навчального заняття. У зв’язку з цим використовуються ефективні форми і методи навчання та методичні прийоми, які б активізували думку учнів, стимулювали б їх до самостійного набуття знань. Практикуються проведення занять у таких нестандартних формах: інтерактивні заняття, інтегровані заняття, заняття-дослідження, заняття з використанням міжпредметних зв’язків (історичні та біографічні довідки, застосування філологічних знань на практиці, в інших галузях).
Для урізноманітнення видів діяльності на заняттях використовуються такі форми роботи: індивідуальна (самостійні роботи, виконання творчих завдань, завдання пошукового характеру), групова (спільне виконання вправ та взаємоперевірка завдань).
Як відомо, хто навчає інших, той навчається сам, тому до співпраці залучаються учні-консультанти для перевірки домашніх завдань, для допомоги дітям при вивченні нового матеріалу. Навчально-пізнавальна діяльність учнів спрямовується на засвоєння ними нових знань, умінь і навичок творчої діяльності. Школярам пропонуються різноманітні творчі завдання: складання власних творів, створення мультимедійних презентацій, учнівських проектів.
При викладанні української мови найбільший ефект дає запровадження інтерактивних технологій колективно-групового навчання. За таких умов заняття стає справою не лише учителя, а й справою учня. Заняття української мови і літератури такого типу мають структуру:
- визначення теми дослідження та способів його розкриття;
- обґрунтування актуальності теми;
- цілевизначення і добір матеріалу;
- первинне сприйняття;
- ознайомлення з теоретичним матеріалом чи науковою літературою з певного питання;
- систематизація спостережень, установлення певних закономірностей, висновків;
- аргументація висновків прикладами.
Під час підготовки до уроку учні одержують самостійні завдання, що мають дослідницький характер. Створюються творчі групи, які узагальнюють підготовлений до заняття науковий та методичний матеріал. На цьому етапі простежуються ознаки кооперативного навчання:
- наявність спільної мети для всіх членів групи;
- розподіл праці, функції та обов’язків;
- співпраця і товариська взаємодопомога;
- діяльність усіх і кожного зокрема.
Великою популярністю серед учнів користуються такі різновиди загальногрупового обговорення як "Мікрофон", "Броунівський рух", "Діаграма "Вена", "Ажурна пилка", "Джиг-со". Найбільш науково-пристосованою до умов проведення занять з української мови є технологія "Мозкового штурму".
Бажання знайти нові методичні прийоми, що зацікавили б учнів, спонукає словесників до використання в педагогічній діяльності комп’ютерної техніки. Проте не варто піддаватися ейфорії, уявляючи, що, мовляв, увімкнув комп’ютер - і навчальний процес значно покращиться. Він може покращитися, якщо кожне запропоноване завдання буде ґрунтовно обміркованим, вивіреним і підпорядкованим загальній меті.
Використання ІКТ у навчанні мови і літератури відкриває потужні комунікативні та пізнавальні можливості для розвитку автентичної особистості: створює передумови для самостійної пошукової діяльності учнів, каталізує їхню творчість, відкриває нові грані інтерсуб’єктивної взаємодії на рівні читачів, мистецького явища, історико-культурного контексту, опосередкованого спілкування. Методично виправдане й грамотне залучення мультимедіа активізує навчальний процес: він стає привабливішим, динамічнішим, оновлюючи традиційну методику та мотивуючи викладача до інноваційного пошуку та продуктивної роботи.
Останнім часом у педагогічній діяльності для розвитку автентичної особистості учнів особливого поширення набула діалогова технологія - "сукупність форм і методів навчання, заснованих на діалоговому мисленні у взаємодіючих дидактичних системах суб’єкт- суб’єктного рівня (учень - учитель, учень - автор, учитель - автор тощо)", яка реалізується за допомогою локальних мікродосліджень, різноманітних дидактичних ігор (імітаційного художньо-творчого моделювання), мінітренінгів, презентацій тощо. Використання такої технології визначає певну структурованість навчальної діяльності:
- окреслення теми дослідження (презентацій, імітаційної художньо – творчої моделі тощо), цікавої і значущої для школярів;
- визначення учнями мети дослідження, шляхів її реалізації (певного плану дій), що відбуватиметься в умовах групової (парної, індивідуальної) роботи;
- обговорення отриманих результатів, виокремлення домінантиних рис (ознак), формулювання висновків;
- звіт про результати дослідженя (дидактичної гри, проведеного узагальнення тощо);
- публічний виступ (презентація) і відповіді на запитання слухачів.
Знайти здоровий компроміс між традиційними видами робіт і нетрадиційними методами і прийомами допомагає використання на уроках української мови і літератури дидактичних ігор. Адже саме ігрові заняття чи окремі прийоми педагогічної техніки на уроці підвищують ефективність сприймання школярами навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, уносять у неї елемент цікавості.
Дидактична гра – це гра, спрямована на формування в дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати для неї новим джерелом удосконалення пізнавальних умінь і навичок. Доцільно вдаватися до ігор і в процесі спостереження над новими мовними явищами.
Як ігровий метод навчання, дидактична гра постає у двох видах – власне дидактична гра та гра-вправа. Власне дидактична гра ґрунтується на самоорганізації учнів, а під час гри-вправи провідна роль належить учителю, який є її повнціним організатором і вмілим інструктором.
Ігри, оформлені ІКТ, сприяють тому, що учні нові для себе мовні явища можуть сприймати по-іншому: не лише за допомогою слова, а й інших засобів – моделей, картин, зорових і слухових образів, кольорів, тощо. Таким чином, оригінальне сприйняття матеріалу активізує мисленнєву й творчу енергію школярів.
Організаційні форми, які засновані на спілкуванні, діалозі, зіставленні різних точок зору, сприяють формуванню в учнів поважного ставлення до іншої думки, розуміння важливості існування різних підходів, сприйняттю різнодумства всередині як позитивного чинника розвитку автентичної особистості.
Будучи інтегрованою, діалогова технологія зосереджується на різних способах і принципах взаємодії, у тому числі й за допомогою кіберпростору. Проте, на жаль, методичні аспекти застосування ІКТ на уроках мови і в позакласній діяльності досі залишаються малодослідженими. Не кожна презентація, що містить цікавий ілюстративний і текстовий матеріал, може переконати аудиторію в результативності проведеного дослідження. Окрім того, необхідно розуміти значення понять "презентування" та "ілюстрування".
Слово презентація (від лат. ргаезепіаііо - представлення) означає ефективну рекламну технологію, мета якої представити аудиторії нову продукцію, продемонструвати її переваги, заохотити придбати. Презентація, за матеріалами Вікіпедії, має кілька значень: "суспільне представлення нового, нещодавно створеного, наприклад, книги, журналу, кінофільму, телепрограми, організації"; "урочисте публічне представлення будь-чого з метою ознайомлення". "Новий тлумачний словник української мови" презентацію розглядає як "пред’явлення до відшкодування, виплати грошового документа".
В аспекті навчання мови під презентацією розуміємо одну з форм інтерсуб’єктивної взаємодії (із застосуванням ІКТ чи без неї), мета якої, дотримуючись правил публічного виступу, переконати аудиторію в достовірності результатів індивідуального (колективного) дослідження мовного питання.
Якісно виконані словесниками презентації дають уявлення про:
- ґрунтовність, вичерпність проведеного дослідження, узагальнення, тощо (вільне володіння матеріалом, його структурованість, логічність, аргументованість суджень);
- уміння зацікавити аудиторію, заохочувати до діалогу;
- мовленнєву культуру доповідача.
Залежно від мовного питання, яке розглядається на занятті, визначеної мети і рівня сформованості мовних умінь та навичок, презентації (усна, мультимедійна або комбінована) можуть мати форму:
- реклами (з метою зацікавити, заінтригувати аудиторію мовним питанням;
- звіту (з метою переконати слухачів у достовірності результатів дослідження, розкрити перспективи тощо);
- характеристики;
- узагальнення.
Обов’язковою умовою ефективного представлення матеріалу є його структурованість і підпорядкованість загальній меті. Від пропорційності та змістовності кожної із структурних частин роботи залежить глибина і цілісність її подальшого сприйняття.
Надзвичайно ефективними для засвоєння мовного матеріалу є використання учителями мультимедійних презентацій. Мультимедійна презентація розглядається як певна послідовність слайдів, об’єднаних єдиною метою, підпорядкованих певній меті, принципам її реалізації та культурі оформлення. Вона може містити графіку, фото, анімацію, звуковий супровід, проте викладачі розуміють, що розрізнене, неструктуроване застосування багатющих можливостей новітніх технологій не завжди сприяє досягненню визначеної мети. Тому обирається не тільки тема презентації, а й визначається мета, обмірковуються способи і шляхи її досягнення (кількість слайдів, їх змістове наповнення, ілюстративний матеріал, послідовність, що сприятиме розкриттю теми і підпорядкованості меті), висновки.
Саме тому, готуючи презентацію, слід дотримуватися такої пам’ятки:
- не перевантажувати слайди текстом (для ефективного засвоєння матеріалу текст займає 5-6 рядків, а його шрифт не менший ніж 18);
- ілюстрації та оформлення слайдів відповідають меті презентації (вони не повинні відволікати від змісту);
- найважливіший матеріал подається яскравіше (висновки, визначення тощо);
- використовуючи презентацію, демонструємо володіння фактичним мовним матеріалом.
Отже, робота над створенням презентацій (у всьому багатоманітті форм і видів) допомагає увиразнити і урізноманітнити палітру навчальних методів і прийомів, інтенсифікувати інтерсуб’єктну взаємодію на всіх рівнях; сформувати в учнів вміння переконливо й аргументовано доносити інформацію до слухачів, заохочувати їх до активного спілкування. Окрім того, поглиблюються процеси самопізнання, відбувається розвиток ключових компетентностей - пізнавальної, інформаційної та комунікативної.
Приділяється велика увага не лише дидактичним, а й виховним цілям заняття. Забезпечення виховного аспекту заняття сприяє організація самостійної роботи учнів. Ще К. Д. Ушинський говорив, що "самостійність мислення становить єдино міцну основу будь-якого плідного учення".
Виховний і розвивальний характер навчально-пізнавальної діяльності на заняттях поглиблюється постійним включенням учнів у такі ситуації, де вони:
- діляться своїми знаннями з іншими;
- допомагають товаришам під час спільного вирішення проблеми;
- виконують завдання підвищеного рівня складності, які розраховані на застосування додаткових джерел інформації;
- вільно обирають завдання переважно пошукового і творчого характеру;
- залучаються до самоперевірки, аналізу особистих пізнавальних і практичних дій.
Логічним продовженням навчально-пізнавальної діяльності є позанавчальна робота, яка спрямовується на задоволення інтересів і запитів учнів. При її організації, крім загально-практичних, керуємось і такими специфічними принципами, як добровільність, ініціатива школярів, самодіяльність, заняття за інтересами.
Використовуючи мультимедійні засоби навчання, ліцензійне програмне забезпечення навчального призначення, інтерактивні форми і методи, сприяємо заохоченню школярів до навчання. Актуальну ж проблему сучасності - небажання молоді вчитися – вдається подолати за допомогою особистісно орієнтованого навчання
Цілеспрямовано та раціонально поєднується навчальна та позанавчальна діяльність, створюються сприятливі умови для розвитку пізнавальних інтересів, учні включаються у науково-дослідницьку, пошукову діяльність, поширюються наукові знання та перетворюються в інструмент творчого освоєння світу