Мотивація навчальної діяльності як засіб розвитку пізнавальної активності учнів

Актуальність теми

"Сучасний стан міжнародних зв’язків України, її вихід до європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як важливий засіб між культурного спілкування, - визначено в Державній програмі з іноземних мов для загальноосвітніх закладів. Основне призначення іноземної мови як предметної галузі шкільного навчання – сприяти в оволодінні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок.

Основними комунікативними уміннями є:

• уміння здійснювати усно мовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);
• уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;
• уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;
• уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;
• уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;
• уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів".

Отже, вищезазначені складові комунікативної компетентності загалом становлять комунікативний потенціал особистості, який характеризує її комунікативні можливості та визначає якість, успішність її спілкування в різних сферах життєдіяльності. Певні досягнення в трактуванні дефініції терміну "комунікативна компетенція" зробили такі вчені, як Є. Верещагін, О. Гаврилюк, Л. Жумаєва, В. Костомаров, Н. Присяжнюк, Н. Шмарова та ін. За Н. Хомським "комунікативна компетенція" - це здібність, необхідна для виконання певної мовленнєвої діяльності як рідною, так і іноземною мовами. Перехід до компетентісного підходу дозволяє орієнтуватись на результат навчальної діяльності, сприяє формуванню й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати досвід успішних дій в конкретних ситуаціях.

Оскільки принцип свідомості навчання розглядається як загально методичний принцип, з опорою на який здійснюється навчально-виховний процес на уроці іноземної мови, робота вчителя над педагогічною проблемою "Мотивація навчальної діяльності як засіб розвитку пізнавальної активності учнів" є актуальною.

Основна ідея досвіду

Чому одні учні охоче йдуть до школи, а інші відмовляються вчитися й прогулюють уроки? Чому хтось успішно вписується в шкільний соціум, а в когось у школі суцільні проблеми? Мотивація, її формування і корекція лежать в основі шкільних успіхів та негараздів. Є. Ільїн під мотивом навчальної діяльності розуміє всі фактори, що обумовлюють виявлення навчальної активності: мотиви, мета, настанови, почуття обов’язку, інтереси. Г. Розенфельд визначає такі фактори мотивації навчання:

• навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викладання;
• навчання без особистих інтересів та користі;
• навчання для соціальної ідентифікації;
• навчання заради успіху або страху невдач;
• навчання з примусу або під тиском;
• навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобов’язаннях або на загальноприйнятих нормах;
• навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.

Щодо навчальної діяльності, то зовнішніми факторами стають усі види підкріплення, які ми використовуємо як заходи педагогічного впливу (покарання, заохочення, похвала…) Дитині пообіцяли купити те, про що вона уже давно мріяла, за умови, що вона стане краще вчитися. Ймовірно, що успішність в такому випадку значно поліпшиться, дитина старанніше виконуватиме домашні завдання, виявлятиме активність на уроках, перестане запізнюватися до школи. Однак такі позитивні зміни можуть відбуватися лише до моменту одержання обіцяного.

Найзначущім, найдієвішим і найефективнішим внутрішнім стимулом є прагнення до пізнання нового, що ґрунтується винятково на інтересі до предмета пізнання. Якщо за можливості вибору певного навчального предмета дитина не обирає той предмет, який обрала більшість її друзів, а йде на урок, який їй самій цікавий, то таким чином вона демонструє яскравий приклад внутрішньо вмотивованої поведінки. Яка ж мотивація до навчання є найкращою?

Процес формування навчальної діяльності набуває ряду специфічних особливостей відповідно до певного вікового періоду. В початковій школі дитина може досить успішно вчитися, орієнтуючись на оцінку вчителя або думку батьків. Якщо домінуючим мотивом у цьому віці у більшості дітей є прагнення зробити приємність дорослому, що є авторитетним для дитини, порадувати його своїми успіхами або небажання вислуховувати докори, то в старших класах вплив такого мотиву втрачає свою актуальність.

На перший план виходить прагнення бути кращим або хоча б не гіршим за інших. Звичайно, і такі мотиви мають місце, але вони не повинні бути основними, визначальними в навчальній діяльності дитини. Такі мотиви мають відігравати вторинні, допоміжні ролі, надаючи шкільному життю учнів яскравості, привабливості. Умовою успішного навчання все ж є мотивація, котра спонукає дитину до певної діяльності з метою розширення і поглиблення своїх знань, підвищення впевненості та незалежності від зовнішніх факторів.

Наукові та практичні дослідження, використані в роботі

Проблема дослідження мотивації навчальної діяльності як засобу розвитку пізнавальної активності учнів знайшла широкий відгук в дослідженнях науковців, методистів, вчителів-практиків, серед яких найбільший вплив на діяльність справили: праця Є. Ільїна "Мотив як складне психологічне утворення" (дає ґрунтовну характеристику мотивації як ключового елементу освітнього процесу та науково розроблені способи підвищення внутрішньої мотивації в навчальному процесі); дослідження В. Чиркова, які гостро ставлять проблему вивчення внутрішньої мотивації і всебічного аналізу факторів, що як сприяють, так і перешкоджають її виявленню; дослідження Є. Дісі, Ф. Денера і Є. Лонкі, Д. Мак-Малліна і Дж. Стефена, які вивчали вплив на внутрішню мотивацію таких факторів, як: уникання покарання, призи й нагороди, матеріальне заохочення, нав’язування мети, ситуація змагання; робота О. Пометун "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання", яка містить основи теорії та методики навчання на основі поєднання особистісно орієнтованого компетентісного, діяльнісного підходів з використанням значної кількості практичного матеріалу; робота Н. Гальскова "Сучасна методика навчання іноземним мовам", стаття Е. Полат "Метод проектів на уроках іноземної мови" які висвітлюють основні етапи, особливості особистісно орієнтованого уроку тощо.

Поєднання наукових надбань попереднього періоду і сучасності сприяють формуванню і реалізації нової освітньої парадигми: цілісна, не розпорошена, гармонійна особистість учнів народжується в умовах гуманістичних відносин і творчої самореалізації внутрішніх сил підростаючої людини – перш за все її компетентностей – інтелектуальних, комунікативних, рефлексивних, мотиваційних тощо.

Технологія реалізації головної ідеї досвіду у навчально-виховному процесі

Великий французький письменник Анатоль Франс сказав: "Мистецтво викладання є ніщо інше, як мистецтво збуджувати цікавість юних душ, а потім задовольнити її". Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому суть учительської справи. Перепробувати десятки методів і вибрати свій, переглянути десятки підручників і не додержуватися жодного з них неухильно – це єдиний можливий спосіб живого викладання. Саме такий підхід рекомендується застосовувати в роботі, щоб уникнути штампів, стереотипів, повторів та одноманітності в навчанні.

Великим досягненням сучасної системи освіти є право вчителя іноземної мови на вільний вибір засобів навчання. Не можна досягти головної мети в навчанні іноземних мов – оволодіти іншомовним між культурним спілкуванням через формування і розвиток між культурної комунікативної компетенції, використовуючи один підручник. Наблизити навчальну ситуацію на уроці до реального спілкування – таке завдання кожного вчителя іноземної мови. Це нелегка справа, оскільки не секрет, що починаючи з 7–8-х класів, погіршується ставлення багатьох учнів до вивчення іноземної мови. Чи є зниження мотивації з усіма її наслідками об’єктивним процесом?

Чи можна цьому процесові протистояти? Досвід показує, що можна, хоча це доволі складний процес, оскільки мотивація – аспект суб’єктивного світу учня, вона визначається його власними мотивами і упередженням. Тому викликати мотивацію можна тільки зацікавленим навчанням, де вчитель і учні є партнерами в спілкуванні. Зацікавлене навчання має місце там, де враховуються вікові та психологічні особливості учнів. Оскільки для кожної вікової групи характерний свій вид провідної діяльності. Згідно з даними сучасної вікової психології для учнів 5 – 6 класів ведучою є ігрова діяльність, у 7–9-х – найважливішою є пізнавальна і цілісно-орієнтована діяльність, у старших класах, крім цього, великого значення набуває комунікативна діяльність.

Усі види діяльності тісно пов’язані з таким поняттям, як "пізнавальний інтерес" - надійний і реальний чинник мотивації навчання. У своїй роботі необхідно приділяти велику увагу формуванню і розвитку пізнавальних інтересів учнів. Для цього розробляється шкала ознак наявності пізнавальних інтересів кожного учня, сформованих в результаті індивідуального підходу до нього:

• активність учня на конкретному уроці;
• точність і повнота відповідей;
• кількість доповнень до відповідей однокласників з власної ініціативи;
• кількість звертань за консультацією до вчителя;
• участь в олімпіадах;
• загальна ерудиція учня.

Ця шкала допомагає вчителю досліджувати коливання мотивації кожного учня в позитивний чи негативний бік. Виходячи з цього добираються відповідні тексти, вправи і завдання для того, щоб зацікавити учнів і підтримувати мотивацію на достатньо високому рівні. При цьому вчитель дотримується трьох принципів, які рекомендуються молодим вчителям:

• Формування завдань уроку має імпонувати учням, відкривати перед ними чітку мовленнєву перспективу. Учитель повинен вносити в урок живу конкретику, привабливу для учнів.
• З метою якісного засвоєння матеріалу потрібно не "відбувати" навчання, а "проживати" його, щоб воно мало життєвий зміст для учнів, тобто були особистісно значущими. Учитель повинен добре уявляти собі, чим живуть його учні, які їхні хобі, смаки, ціннісні орієнтації.
• На уроці повинна панувати атмосфера довіри та співпраці. Переступивши поріг класу, вчитель перетворюється на партнера по спілкуванню, "першого серед рівних" і одночасно організатора, що перетворює живі враження дійсності у предмет спілкування на уроці.

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання змінюється його функція, форма. Робота на уроці з суб’єктивним досвідом учня вимагає від учителя не просто вміння викладати свій предмет, а й вміння аналізувати зміст того, чим із запропонованих завдань уже володіє учень. Усвідомлюючи це, вчитель у практичній діяльності намагається створити на уроці атмосферу постійної співпраці в режимі діалогу, полілогу, висловлювань власних думок, обговорення запропонованого.

Учитель повинен іти в ногу із життям, відчуваючи всі зміни, які відбуваються в освіті. Не применшуючи ролі традиційних технологій навчання, на сучасному етапі не обійтись без інноваційних технологій. Важливе місце в роботі вчителя займає інтерактивна модель навчання. Інтерактивна технологія – це взаємодія, за якої і вчитель і учень само реалізуються у спільній праці, у творчому пошуку, коли одна творча особистість (учитель) творить іншу творчу особистість (учня). З інтерактивних технологій кооперативного навчання найширше використовує парну та групову роботу.

Ще одним варіантом кооперативного навчання, похідним від парної роботи і ефективним для спілкування в групі, є варіант "два-чотири-разом". При цьому учням ставиться запитання для обговорення, дається 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей індивідуально. Потім учні об’єднуються в пари і обговорюють один із одним. Після досягнення консенсусу об’єднуються в четвірки для обговорення попередньо досягнутих рішень. Четвірки, при потребі, можна об’єднувати в групи.

Технології колективно-групового навчання, які передбачають одночасну спільну роботу всього класу, займають певне місце в роботі. Застосовуються такі методи роботи, як "мікрофон". "снігова куля", "павутинка", "мозковий штурм", "не закінчене речення"...

Часто використовується технологія ситуативного моделювання. При такій моделі навчання учням дається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самі обирають роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи розв’язання. Вчитель тут виконує роль інструктора, тренера, ведучого.

Важливе значення в роботі вчителя має використання різноманітних ситуативних вправ: і чим цікавішою для учнів буде запропонована ситуація, тим більше бажання, з яким вони готуються до цього спілкування. Наприклад, одна справа просто поставити завдання шестикласникам описати погоду, а інша – виступити в ролі ведучої телепрограми "Погода". Оголошується конкурс. Учні працюють в малих групах, а потім "делегують на телебачення свого ведучого", завдання якого розповісти про погоду "телеглядачам". Вчителька вважає, що школярам подобаються ситуації, які відображають реалії сучасного життя, тому роль телекоментатора захоплює і старшокласників. Їм пропонуються складніші завдання, наприклад: Ви – ведучий клубу мандрівників. Розкажіть "телеглядачам" про географічне положення, клімат Великої Британії (США, Канади).

Велике значення на уроках відводиться організації і проведенню самостійної роботи дітей, яка привчає їх до пізнавальної діяльності, формує самостійність як рису особистості.

На початковому етапі навчання особлива увага приділяється ігровій діяльності. Саме гра значною мірою сприяє створенню на уроках сприятливого психологічного клімату, атмосфери розкутості та спілкування. Однак, гра не є самоціллю. Необхідно проводити такі ігри, які мають навчальну функцію, сприяють закріпленню в пам’яті учнів мовного матеріалу. В процесі гри діти змагаються один з одним, мобілізуючи свої знання, вміння і навички, проявляють кмітливість, винахідливість, волю до досягнення поставленої мети. Гра, на думку педагога, дозволяє зняти напругу, втомлюваність, що теж дуже важливо. Ось кілька прикладів таких ігор:

Гра "За словом слово". Клас ділиться на дві команди. Гравці обох команд сідають по колу так, щоб чергувалися представники різних команд. Завдання: кожен учасник гри має назвати слово із запропонованої теми (метод "мікрофон"). Якщо учень не назвав слова, то вибуває з гри. Перемагає та команда, чий представник залишився сам. Можна ускладнити гру, запропонувавши починати наступне слово із кінцевої букви попереднього слова.

Гра "Впізнай друга". Один учень виходить до дошки, вчитель зав’язує йому очі і викликає іншого учня, не називаючи його. Перший учень повинен за допомогою запитань, адресованих класу, визначити, кого викликала вчителька після нього.

Важливим завданням для вчителя є свідоме засвоєння учнями лексики. Для цього є система роботи при вивченні лексики, особливо на початковому та середньому рівнях. Використовуються такі форми роботи: усне введення лексики за допомогою наочності; відповіді на загальні запитання в режимі Т-СІ; читання слів із підручника методом "снігової кулі"; читання слів із підручника, даючи переклад; вибір із групи слів тих, що належать до запропонованої теми; заповнення пропущених літер у словах; утворення словосполучень із вживанням кожного з поданих слів лише один раз: a pretty/ a round/ a white/ a thin/ ribbon/ boy/ girl/ face/.

Одна з найважливіших проблем у викладанні англійської мови – опанування учнями граматичного матеріалу. Без знань основних граматичних явищ не можна здійснювати інші види мовної діяльності. Навчання граматики необхідно будувати за систематичним принципом, тобто іти від простого до складнішого, з одночасним аналізом зв’язків між елементами системи, постійно виконувати граматичні вправи з обов’язковим поясненням граматичних моментів, домагатися, щоб учні відповідали на запитання: "Чому так? Чи може бути щось інше? Яка різниця між певними граматичними явищами?" Необхідно стимулювати постановку питань до будь-яких граматичних явищ, які вже зустрічалися в тексті, діалозі, постійно повторювати уже вивчені граматичні явища. Після того, як чергове граматичне явище вивчено, його аналіз треба переносити на роботу з текстом для читання. Як правило, використовуються тексти для домашнього читання.

Вагоме значення у розвитку і монологічного, і діалогічного усного мовлення, на думку вчительки, відіграють прислів’я і приказки. Вони збагачують словниковий запас учнів, розвивають пам’ять, прилучають до народної мудрості. Робота з прислів’ями проводиться поетапно: спочатку учні шукають український еквівалент, потім – намагаються пояснити, як вони його розуміють; наступний крок – аудіювання. Вчителька зачитує чи розповідає текст, а учням необхідно пригадати з відомих прислів’їв те, що підходить за змістом до тексту. Гра "Знайди свою пару" цікава для учнів тим, що вони ходять по класу і шукають кінцівку свого прислів’я.

Останніми роками комп'ютерні інновації стрімко входять у життя сучасної людини, змінюючи не тільки стиль, а й формуючи особистість нового покоління. Сучасна школа покликана, передусім, надавати учням глибокі та змістовні знання, випробовуючи нові форми й методи, особливо при вивченні іноземних мов. Безсумнівно, що в умовах доби технізації, завдання вчителя — активізувати пізнавальну діяльність учнів, залучаючи сучасні педагогічні технології — інформаційні, а саме комп'ютерні інновації, Інтернет-ресурси.

Докорінні зміни, що відбулися з людством за останні 10 років, наперед визначили роль і місце персональних комп'ютерів та інформаційних технологій. Людина, що вміло та ефективно володіє технологіями та інформацією, має інший — новий стиль мислення, по-іншому підходить до оцінки проблем, до організації своєї діяльності. У сучасній школі інформатизація є найважливішим механізмом реформування освітньої системи, яка спрямована, по-перше, на підвищення якості, доступності, по-друге, ефективності освіти.

Учитель сьогодні, як ніхто інший, повинен рухатися в ногу з часом, а інколи й випереджаючи його, саме він творить майбутнє своїх учнів. Усвідомлюючи, що сучасна школа не встигає перебудовуватися до вимог часу, в якому вже існують учні, постала проблема — упровадження комп'ютерних технологій.

Доводячи тезу, що висуває час та новий стиль життя: без нових інформаційних технологій вже не можливо уявити сучасну школу й бути вчителем сучасного учня.

Поступово, крок за кроком, з пересторогою починала свій шлях в упровадження комп'ютерних технологій при вивченні іноземної мови. Для цього, насамперед, чітко окреслила мету: формування комунікативної культури учнів, навчання практичним навичкам іноземної мови для подальшого активного спілкування і використання її на практиці. Завдання полягає в тому, щоб створити такі умови для практичного володіння мовою, вибрати такі методи навчання, які допомогли б кожному учневі проявити свою активність та творчість, що не можливо без залучення комп'ютера.

Сучасна дитина — це дитина технізованого суспільства, яка існує в комп'ютерному просторі зазвичай більше, ніж у світі книжок. Це факт, з яким стикаються сучасні батьки. Одних це лякає, інші — усвідомлюють неможливість існування у світі без умінь працювати з комп'ютером. І саме тут життя ставить нові проблеми як перед батьками, так і перед учителями: виховати й сформувати культуру користування комп'ютером, що є чи не найважливішим на сьогодні.

Отже, інформаційні технології в освіті сприяють не тільки розкриттю й розвитку індивідуальних здібностей учнів, активізації пізнавальної діяльності, а й формуванню інформаційної культури.

Комп'ютерні технології дають можливість:

• забезпечити високу наочність навчального матеріалу;
• впроваджувати як колективну, так і індивідуальну роботу учнів;
• накопичувати методичні матеріали;
• підвищувати рівень інформаційної культури й освіти людини інформаційного суспільства;
• охоплювати більший за обсягом матеріал, оцінювати й аналізувати його завдяки Інтернету;
• використовувати унікальні джерела інформації, що дає змогу легко входити в інформаційно-освітній простір, "розсуваючи стіни класу";
• зберегти диференціальний підхід як в освоєнні матеріалу, так і в проблемних завданнях для їхнього вирішення;
• залучати навички самоосвіти, "перетворюючи навчання на радість відкриття";
• сприяти самоорганізації, саморозвитку, самоперевірці, творчості учнів.

Останніми роками зросли вимоги щодо рівня оволодіння іноземною мовою учнями загальноосвітньої школи. Значне зростання інтересу до вивчення іноземної мови, зокрема англійської та німецької, в Україні викликане перебудовою вектора зовнішньоекономічної діяльності підприємств, застосуванням нових форм співробітництва. Для задоволення цього запиту зроблено не мало: учні загальноосвітньої школи починають вивчати другу іноземну мову з п'ятого року навчання, створено сучасні підручники, процес навчання інтенсифікується з урахуванням досліджень з педагогіки, психології, лінгвістики, методики навчання іноземної мови й інформатики.

Відтоді, як Інтернет у 90-і роки знайшов своє застосування у вивченні іноземних мов, він використовується, передусім, для різного виду пошуку, для створення текстів, для роботи з сучасними й оригінальними матеріалами на мові, що вивчається, для аудіозавдань з використанням справжніх звукових документів, для граматичної роботи, для роботи з онлайн-словниками, для роботи з інтерактивними вправами і вправами для заучування, які постійно використовуються на уроках іноземної мови. Поява електронної пошти, робота в групах новин і чатах, відеоконференції і онлайн-курси зробили можливим знайомство з культурою країни мови, що вивчається.

Поява інноваційних інформаційних технологій у педагогіці не є випадковістю. Наука вже давно шукає шляхи досягнення якщо не абсолютного, то високого і стабільного результату в роботі з класом у школі. У декого є заперечення філософського або практичного характеру. Однак усі згодні з тим, що певна адаптація школи до комп'ютерного століття необхідна. Єдиної ж думки про те, якою вона повинна бути, на сьогоднішній день не існує. Новітні мультимедійні засоби навчання відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усіляких професійних навичок, допомагають реалізувати принципово нові форми й методи навчання.

Перевага роботи з комп'ютером полягає в тому, що значно розширює можливості самих учителів, сприяє індивідуалізації навчання, активізації пізнавальної діяльності учнів, а також дає змогу максимально адаптувати процес навчання до індивідуальних особливостей учнів. Тобто кожен учень отримує можливість працювати у своєму режимі, вибрати такий темп, при якому пройдений матеріал саме ним оптимально засвоюється.

Мультимедійні технології навчання дають можливості вчителю для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище. Орієнтовані на вчителя інструментальні засоби дають змогу йому оперативно поновлювати зміст навчальних і контролюючих програм відповідно до появи нових знань і технологій. Учитель одержує додаткові можливості для підтримки і спрямовування розвитку особистості учня, творчого пошуку й організації їхньої спільної роботи.

Комп'ютерні програми мають неоднозначні переваги як додаткові засоби навчання німецької мови. Вони допомагають застосовувати індивідуальний підхід до учнів, враховуючи зацікавлення та можливості окремих дітей, виховуючи й навчаючи людину інформаційного суспільства.

Застосування комп'ютерних технологій на уроках іноземної мови дає змогу:

• прослухати діалоги, тексти, пісні, радіопередачі німецькою мовою;
• здійснити заочну подорож містами, музеями, галереями тощо Німеччини;
• розвивати практичні навички швидко змінювати граматичну структуру речення;
• віднайти необхідні морфологічні елементи в запропонованому тексті;
• деталізувати структуру тексту за заданими параметрами (сконструювати послідовність тексту, вилучити й поновити частини мови, відновити речення тощо).

Переваги використання інформаційних технологій на уроках іноземної мови:

• Ілюстрація матеріалів з високою якістю картинки, а саме: репродукціями, діаграмами, фото, а також аудіо та відеоматеріалами.
• Інформація привабить учнів, допоможе їм створити свої, індивідуальні асоціативні відповідності тому ілюстративному матеріалу, який учитель підібрав.
• Презентації "по кліку" дають можливість пристосувати темп подачі матеріалу до потреб учнів безпосередньо в процесі демонстрації і залишать час для можливих пояснень та уточнень, узагальнень, чого не дає, наприклад, перегляд фільму.
• Створивши презентацію один раз і зберігши її на електронних носіях, учитель зможе використовувати, доповнювати або змінювати її будь-коли.
• Створюєте таку презентацію, що відповідає саме вашим вимогам, потребам учнів та стилю подачі матеріалу.
• Створивши власну презентацію відповідно до вимог саме цього класу, учитель надає її у користування учням для самостійного опрацювання вдома як зразка для створення учнівських презентацій.

Незважаючи на те, що комп'ютерні технології мають колосальні інформаційні можливості і не менш вражаючі послуги, а все ж таки первинними залишаються дидактичні завдання, особливості пізнавальної діяльності учнів, обумовлені певною метою освіти. А отже, комп'ютер — суто засіб для реалізації мети й завдань, який дає унікальну можливість користуватися автентичними текстами, слухати й спілкуватися з носіями
мови, тобто він створює природне мовне середовище.

Сучасна дитина — дитина технізованого суспільства — аксіома, що не потребує доведення. Але у вербальному світі учень зазвичай користується тільки "стрілялками", "бродилками", багаторівневими іграми (від 6 до 12 років, а то й у подальшому житті), тому, наприклад, робота з комп'ютером на більш професійному рівні для більшості учнів абсолютно не знайома. По-перше, я, як учитель англійської та німецької мов, перебираю на себе функції, на першочерговому етапі, вчителя інформатики: ознайомлюю з технікою створення відео- та аудіопрезентацій, використанням програми PowerРоіnt роботою  "по кліку" тощо. А по-друге, враховуючи те, що такі методи роботи для сучасної школи залишаються все ж маловикористовуваними, а навички несформованими, то на підготовчому етапі доводиться приділяти позаурочний час для відпрацювання комп'ютерної грамотності з т. зв. "чайниками". І тут на допомогу приходять "ґакери", які зазвичай є у кожній групі (до процесу навчання, або ролі вчителя, залучаються самі ж учні, що для них є не тільки корисним, а й виховує здатність взаємодопомоги, реалізації тощо).

Процес використання комп'ютерних технологій на уроці через низку вище окреслених проблем потребує від учителя кропіткої, зосередженої роботи, яка ні в якому разі не приносить миттєвих результатів — вона тривала у часі, — але вже на другому році навчання вражає своїми результатами, які на закладеній ґрунтовній базі здатні розвивати такі творчі здібності учнів, що стрімко набирають обертів і стають для вчителя співорганізаторами, співтворцями навчально-виховного процесу, що робить уроки інтерактивними.

Варто пам'ятати що навчати мовленнєвій діяльності можна лише в спілкуванні, живому спілкуванні, для чого необхідним є партнер. Комп'ютерні програми, СD-RОМ-диски, якими б інтерактивними вони не були, можуть забезпечити тільки квазіспілкування, тобто спілкування з машиною, а не з живою людиною. Виняток складають комп'ютерні телекомунікації, коли учень вступає в живий діалог (письмовий або усний) з реальним партнером — носієм мови. Отже, система навчання повинна бути вибудувана так, щоб учню була надана можливість знайомства з культурою країни-носія мови, першочергово навчити його поважати прояви іншої культури, підготувати до міжкультурного діалогу.

Попри всі колосальні можливості комп'ютера, навіть використання відео конференцій, мультимедійних засобів, варто пам'ятати, що це лише засоби вирішення певних методичних завдань, що стоять перед сучасним учителем.

Література

1. Беспалько В. П. Освіта та навчання з участю комп'ютерів (педагогіка третього тисячоліття). — М.: Видавництво психолого-соціального інституту; Воронеж: Видавництво НВО "МОДЕК", 2002.
2. Вєдєніна Л. Г. Теорія міжкультурної комунікації і значення слова // Іноземні мови в школі. — 2000. — № 5.
3. Debbie Candau и др. Іntel® "Обучение для будущего" (при поддержке Місrosoft). — М., 2002.
4. Інтернет-технології в середній школі. (Практичне керівництво). Під редакцією РудаковоїД. Т., Силаева А. Г. — М.: Проект Гармонія, Інк., 2001.
5. Ефременко В. А. Применение информационных технологий на уроках иностранного языка // Иностр. языки в школе. - 2007. - № 8. - С. 18-21.
6. Ольховская Л. И., Рудакова Д. Т., Силаева А. Г. Золотая рыбка в "Сети" Интернет-технологии в средней школе. (Практическое руководство). — М., Прожект Хармони, Инк., 2001. —168 с.
7. Форми та методи використання Інтернет-ресурсів на уроках іноземної мови // Іноземні мови в школі. — 2001. — №№ 2, 3. Стаття Полат Є. С. "Інтернет на уроках іноземної мови".