Розвиток творчої особистості на уроках праці

 Трудове виховання – це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко і прекрасно. Може і не требо було би казати спеціально про трудове навчання, коли в школі та родині було єдинство цих трьох понять. Немає і не може бути виховання без праці, тому що без праці у всій її важкості і багатог ранності не можна виховувати людину.

Тому на уроках праці виховую у учнів не тільки любов до праці, як до чогось обнатужливого, але праця і зроблене щось своїми руками повинні приносити радість, задоволення, виховую та навчаю працювати творчо. В цьому мені допомагає досвід таких передових вчителів як Сухомлинський В. О., Зотов Ю. Б., Бабанський Ю. К.

Неможна сподіватися, що з перших кроків трудова діяльність буде притягати дитину. Навпаки, учні 5-6 класів спочатку розчаровані, бо не все гладко і не все виходить. Але з умінням та навичками, які дитина придбає, вона розуміє і усвідомлює значущість своїх трудових дій. Я намагаюсь розвивати у своїх учнів інтерес до навчання, тому що дуже важливий результат своєї роботи, тобто підсумок.

На уроках праці ми вчимося різним видам декоративно-прикладного мистецтва, опанування багатьма уміннями і навичками, але для того, щоб труд став улюбленою справою, потрібен успіх, який перевищує всі потреби, посильні звичайно для всіх учнів даного віку. Наприклад, ми вишиваємо і у 5, і у 8 класі, але коли дитина 5 класу вишиває хрестом, то це вже успіх, навички, це уміння творчо працювати.

Розвиток особистості – це безперервний процес пошуку смислів, цінностей, можливостей втілення свого "я". Нині коли іде пошук сталих духовних орієнтирів, проблема розвитку творчих здібностей, що удосконалюють особистість. Стає особливо актуальною.

Вивчення основних положень розвитку творчих здібностей учнів, аналіз сучасних концепцій і підходів до зазначеної проблеми, ознайомлення з опитами педагогів-новаторів, дослідження народної педагогіки дозволено констатувати, що існує кілька факторів, від яких залежить рівень розвитку творчих здібностей учнів на які може плинути вчитель:

• вміння учнів організувати свою навчально-пізнавальну діяльність;
• здатність до виробництва нової інформації, пошук нових оригінальних
• відповідей на поставлені запитання;
• формування творчих вмінь та навичок;
• проникнення в зміст і характер різноманітних видів народної творчості, пізнання і продовження творчих традицій народу, засвоєння в них народного творчого мислення.

Виховуючи творчу особистість учнів можна виокремити певні напрями:

• Співвідношення навчальної програми, методик навчання з індивідуальними особливостями учнів та іншими можливостями.
• Розвиток пізнавальних інтересів і нахилів до творчо-наукової роботи.
• Формування загально навчальних умінь і навичок на уроках праці і переростання їх в індивідуально творчу потребу.
• Розвиток творчих здібностей під час колективної, групової та індивідуальної роботи.

Дослідження показують, що ефективність творчої діяльності залежить від ряду педагогічних задач і в першу чергу від посильних творчих завдань.

Вимагати результативність дуже важливо, тому що отримуваний результат визиває позитивний емоційний настрій, який стимулює творчу активність учнів.

Поруч з виконанням основних психолого-педагогічних вимог по включення учнів у творчу діяльність велике значення має вибір методів цієї діяльності.

Існує ряд методів – це конструювання (моделювання), метод маніпулятивного конструювання (за допомогою конструкторів).

Творча діяльність учнів дає міцні знання але і виховує наполегливість, прагнення досягти мету, вміння взятися за справу, здатність до опанування знань та навичок і переробка різної інформації на власному досвіді.

Розв’язання проблемних завдань, розробка власних ескізних проектів особливо сприяють формуванню у учнів творчо підходити до завдань, розвивати у них розумову діяльність. Винахідливість створюють значно більше можливостей для виявлення їхньої творчості, фантазії.

Творча діяльність дозволяє повною мірою розкрити природні здібності, знайти своє місце в житті, ставити цілі і досягти їх.

Відомий український педагог В. О. Сухомлинський стверджував, що джерела здібностей і обдаровань дітей знаходиться на кінчиках пальців і саме від пальців ідуть струмочки, які живлять джерело творчої думки.