Методичні рекомендації про подолання лексико-граматичних порушень на логопедичних заняттях у дітей із загальним недорозвитком мовлення
Характеризуючи особливості мовлення дітей із загальним недорозвитком, багато авторів (Л. Ф. Спірова, Т. Б. Філічьова, С. Н. Шаховська, А. В. Ястребова та інші) виділяють порушення лексичного і граматичного компонентів мовлення як одні з найбільш важливих у структурі даної патології. З урахуванням
постійного збільшення кількості учнів із ЗНМ, проблема формування лексико-граматичних засобів мовлення займає важливе місце у сучасній логопедії, а питання методики їх розвитку та корекції стає одним із самих актуальних.Недоліки лексико-граматичної будови мовлення заважають у спілкуванні, визивають труднощі в оволодінні читанням та письмом. Подолати ці недоліки можна лише шляхом тривалої логопедичної роботи, направленої на формування та збагачення лексикону, розвиток граматично правильної фрази, словотворчих навичок, уміння змінювати слова, розпізнавати їх за ознаками категоріальності.
Система роботи з формування та розвитку лексико-граматичної будови мовлення включає наступні напрямки:
1. Поповнення лексичного запасу:
- засвоєння нових слів і значень - кількісне збагачення словника;
- розуміння смислових відтінків слів, їх переносного значення – якісне збагачення словника;
- активізація словникового запасу – введення слів у зв’язне мовлення;
- формування і розвиток словотворчих навичок (утворення нових слів за допомогою суфіксів, префіксів).
2. Упорядкування граматичної будови мовлення:
- вміння змінювати слова (іменники - за числами, відмінками; дієслова – за числами, особами, родами, часом; числівники – за відмінками).
- навчання узгодженню різних частин мови;
- розвиток вміння використовувати в мовленні прийменники;
- формування та розвиток навичок конструювання простих та складних речень;
3. Формування та удосконалення зв’язного мовлення
- засвоєння навичок граматичного оформлення висловлювань.
На всіх етапах корекційної роботи відбувається збагачення словникового запасу.
Під час першого знайомства зі словом використовуються наступні прийоми:
- демонстрація предмета;
- використання малюнку;
- пояснення значення слова;
- добір синонімів, антонімів.
Послідовність роботи над словом така:
- пояснення значення слова;
- робота над структурою слова, наголосом, вимовою (повторення слова хором та окремими учнями);
- добирання синонімів, антонімів;
- використання слова в реченні;
- самостійне складання речення з цим словом;
- утворення нових слів від нього, добирання спільнокореневих;
- закріплення слова з використанням його у загадках, ребусах, кросвордах, метаграмах;
- вживання слова при складанні оповідань.
З метою розширення лексикону необхідно навчати дітей різним засобам словотворення:
1. Утворення нових слів за допомогою суфіксів. Починати треба з іменників:
- утворення іменників чоловічого роду з суфіксами –ок-, -ик- (ліс – лісок, кіт – котик);
- утворення іменників жіночого роду з суфіксом – к- (лапа-лапка);
- утворення іменників за допомогою суфіксу –ен- (лиса – лисеня,вовк – вовченя);
- утворення іменників за допомогою суфіксів –очк-, - ечк- (рука – ручечка, лампа – лампочка);
- утворення іменників, які означають професії людей (ліс – лісник, вчити – вчитель, літати – льотчик і т. д.). На початкових етапах роботи треба надавати дітям зразок або наочний матеріал;
- утворення прикметників зі значенням неповноти ознаки з суфіксами -уват-, -юват-(короткуватий, круглуватий, жовтуватий).
2. Утворення нових слів за допомогою префіксів та префіксів і суфіксів (хід – перехід, перехідний, летів – переліт, прилетів, перелітні).
3. Утворення та вживання відносних (дерево – дерев’яний) та присвійних (заєць – заячий) прикметників.
4. Практичне вживання у мовленні присвійних займенників (мій, моя, моє).
Робота з формування та розвитку граматичної будови мови:
Основну увагу треба приділяти не тільки виправленню помилок, але й формуванню мовних узагальнень. Важно навчити дітей свідомо вживати рід і число іменників, узгоджувати його з прикметниками, числівниками, утворювати множину, вживати прийменники, форми відмінкового управління.
З цією метою використовуються вправи, які формують граматичні навички:
- утворення словосполучень різних типів (узгодження, примикання, управління – без термінів);
- змінення словосполучень за питаннями;
- вставлення пропущених слів, закінчень слів, прийменників; - змінення слів у дужках відповідно до питань;- постановка питання до кожного слова у реченні.
Робота над розвитком уміння вживати прості та складні (із-за, з-під, з-поза, між, поміж, біля) прийменники:
Спочатку проводиться робота на уточнення розуміння даних прийменників, їх змістовної значущості, а далі треба навчити дітей правильно вживати прийменники та провести диференціацію деяких з них (в – на - під, над – під, за - із-за, під - з-під). Робота над прийменниками ведеться за сюжетними малюнками, або створюється відповідна ситуація і дія супроводжується мовленням. Важливою є робота з диференціації прийменників і префіксів та засвоєння їх правопису.
Робота над реченням:
Передбачає різні способи складання речення: за зразком, за схемою, за питаннями, за опорними словами, за малюнком, за заданою темою, робота з деформованими реченнями, поширення та згортання речень, виділення двох простих речень з одного складного, поєднання 2-3 простих речень в одне складне і т. д.
Ефективні вправи на визначення кінця речення, виділення голосом і паузою кожної закінченої думки в тексті, розподіл тексту на речення, підрахунок речень у тексті.
Велика увага приділяється розвитку вміння складати та використовувати деякі види складнопідрядних речень з причинно-наслідковими і причинно-часовими відношеннями.
Робота над образною лексикою
Особливу увагу слід приділяти роботі над образною лексикою та виразами. Якість сприймання тексту перебуває у безпосередній залежності від розуміння мовних засобів, особливо значень слів. Робота над лексичним значенням слів поглиблює розуміння значення тексту.
Прийоми роботи:
- акцентування уваги на словах, які мають основне смислове навантаження;
- виявлення значень незнайомих слів і виразів, уточнення відтінків значень слів, які використовують у переносному значенні;
- пояснення значень слів;
- вимова слів дітьми;
- заміна образних виразів словами, близькими за значенням;
- співставлення образних засобів з іншими словами;
- складання словосполучень і речень з образним виразом, що пояснюють його суть;
- пояснення значення виразів через його визначення.
В роботі над антонімами ефективні такі прийоми:
- добір антоніма до заданого слова (за допомогою малюнків і на вербальному матеріалі: холодний — гарячий; мовчить – говорить тощо); - відшукування слів-антонімів в оповіданнях, прислів'ях тощо;
- договорювання речень зі словами-антонімами (дорога широка, а стежка...);
- складання речень із заданою парою антонімів (працювати — відпочивати).
Робота над синонімами:
- добір синонімів до ізольованих слів;
- пояснення відтінків слів у синонімічному ряду;
- заміна синоніма у реченні, обговорення варіантів значень (біжить струмок - тече, ллється);
- складання речень зі словами синонімічного ряду;
- складання розповіді зі словами синонімічного ряду.
Розкриття значень багатозначних слів здійснюється за допомогою таких прийомів:
- визначення багатозначності слів у конкретних ситуаціях (іде: годинник, дощ, тролейбус);
- пояснення і порівняння значень багатозначних слів (хвіст у дівчинки, білочки, літака);
- добір близьких за значенням слів до кожного значення багатозначного слова: гостра голка — колюча, з гострим кінцем; у людини гостре око — спостережливий, уважний;
- добір антонімів до кожного значення багатозначного слова: гостра — тупа;
- складання речень із багатозначними словами;
- знаходження багатозначних слів у прислів'ях, скоромовках, літературних творах.
Робота з формування умінь образного, метафоричного порівняння предметів та явищ.
Дієвим засобом формування порівняння є загадки. Вони містять низку порівняльних ознак і вимагають установити, про яку річ чи явище йдеться. Загадки вчать відшукувати подібність між віддаленими, зовні не схожими речами на основі суттєвих ознак. Цей вид роботи на занятті несе велику кількість корекційних навантажень.
Цікавим і ефективним інноваційний прийомом є робота над сінквейном. Варіанти роботи:
- складання короткої розповіді по готовому сінквейну;
- корекція та вдосконалення готового сінквейну;
- аналіз неповного сінквейну для визначення відсутньої частини;
- складання сінквейну.
Складання сінквейну є формою вільної творчості, що вимагає від дітей вміння знаходити в інформаційному матеріалі найістотніші елементи, робити висновки і коротко формулювати їх. Ця робота готує дитину до короткого переказу.
Всі перелічені види вправ сприяють вирішенню головної задачі: формуванню, розвитку і удосконаленню зв’язного мовлення.
У формуванні зв’язного висловлювання велике місце відводиться роботі з текстом. Ефективними є наступні види роботи:
- робота з деформованим текстом (складання речень із слів кожного рядочка, складання текстів із речень з пропущеними членами речення, з пропущеними прийменниками, встановлення порядку речень у тексті;
- редагування текстів;
- розширення та скорочення текстів;
- повний або скорочений переказ тексту;
- переказ тексту за даним планом (надається уявлення про структуру тексту: зачин, основна частина, кінцівка);
- переказ тексту за самостійно складеним планом;
- складання оповідання-опису за допомогою питань та за опорними словами;
- складання оповідання за сюжетним малюнком, серією сюжетних малюнків з використанням пам’яток, опорних слів;
- для розвитку фантазії, творчого мислення потрібно навчати дітей складанню оповідань за окремим його фрагментом (початком, серединою, кінцем).
Робота з розвитку лексико-граматичного компоненту проводиться практично без правил або наукових визначень, з мінімальною кількістю термінів. Вона збагачує і активізує запас слів школярів, постійно формує поняття про мовлення як про функціонуючу систему, допомагає передавати думки більш виразно, ярко, красиво.
На заняттях поряд з традиційними прийомами та методами корекційної роботи потрібно використовувати комп’ютерні програми, корекційно-розвивальні ігри, комплекси, вправи, завдання, ігрові моменти, дидактичні ігри, елементи адаптивних технологій. Це активізує, урізноманітнює і стимулює діяльність учнів, тим самим підвищує результативність корекційного впливу.
Вся вищевикладена система роботи з розвитку лексико-граматичної будови мови сприяє ефективному подоланню аграматизмів та розвитку мовлення в цілому у дітей з важкими порушеннями мовлення.
Література
- Г.Й. Блінова Подолання мовленнєвих вад у дітей. Київ, 2006.
- Й. Блінова, Т.В. Пічугіна. Дидактичний матеріал для подолання вад письма у дітей. Київ,. 2004.
- Вершинина О.М. Особенности словообразования у детей с общим недоразвитием речи. Логопед – 2004 – №1А.
- А.В.Кроткова, Е.Н. Дроздова Особенноти формирования лексико-грамматического строя речи у детей с о.н.р. ІІІ уровня. Ж. «Логопед», М., 2004, №1.
- Лалаева Р.И., Серебрякова Н.В. Нарушения речи и их коррекция у детей с задержкой психического развития. М.: 2004.
- С.В. Леонова.Развитие речи младших школьников на логопедических занятиях. Ж. «Логопед», М., 2004, №1.
- Логинова В.И. Формирование словаря /Развитие речи детей дошкольного возраста / Под ред. Ф.А. Сохина. - М., 1984.
- Тимофеева Г.С. Формирование лексико-грамматического строя речи у детей старшего дошкольного возраста. // Логопед – 2005 – №2.
- Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М., 1981.
- Т.Б. Филичёва, Т.В. Туманова. Дети с общим недоразвитием речи. М.,2000.
- Филичева Т.Б. Устранение общего недоразвития речи у детей дошкольного возраста: практическое пособие. – М.: 2004.