Виховний аспект уроку як джерело формування ціннісних орієнтацій учнів

Зміст базової і загальної середньої освіти створює передумови для всебічного розвитку особистості і визначається на засадах загальнолюдських та національних цінностей, науковості та систематичності знань, їх значущості для соціального становлення людини, гуманізації і демократизації шкільної осві ти.

У 2011 році наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 жовтня 2011 р. № 1243 затверджено "Основні орієнтири виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів України 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів", у яких зазначені концептуальні засади виховання учнів ЗНЗ України. Головною домінантою виховання в загальноосвітніх навчальних закладах, як зазначено в документі, має стати формування в учнів ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самих себе, а метою виховання - становлення морально-духовної, життєво компетентної особистості, яка успішно реалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. діяльності, тобто інтеграції навчання й виховання як двох взаємозалежних складових системи освіти.

З метою розкриття в учнів власних потенційних можливостей, нахилів і здібностей кожен учитель, формулюючи виховну мету уроку, має враховувати критерії виховних досягнень учнів відповідно до їх вікових особливостей, зазначених в Основних орієнтирах виховання, варіювати форми і методи діяльності, моделювати різні форми проведення уроків.

Виховна мета уроку може формулюватися так:

• викликати в дітей інтерес до...;
• сприяти формуванню ціннісного ставлення до...;
• виховувати почуття доброти;
• пробуджувати співчуття до...;
• формувати толерантність, уміння поважати інших;
• заохочувати співробітництво дітей;
• розвивати здатність до уяви;
• виховувати пошану і увагу до своїх рідних, старших людей;
• формувати почуття відповідальності, вимогливості до себе, охайності, дбайливості, дисциплінованості, старанності, наполегливості;
• виховувати шанобливе ставлення до народних традицій;
• формувати розуміння краси в природі, предметах побуту, праці, людських взаєминах тощо.

Крім знань, випускнику школи необхідно набути таких компетентностей, які дозволять йому успішно адаптуватися в соціумі, знайти свою справу, стати справжнім професіоналом, гарним сім’янином. Цього не можна навчити тільки під час проведення виховної роботи.

Виховання учнів у сучасній школі здійснюється в контексті громадянської та загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес і реалізується у процесі організації:

• навчально-виховної діяльності;
• позаурочної та позакласної діяльності;
• позашкільної освіти;
• роботи органів учнівського самоврядування;
• взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

Важливо, щоб у процесі навчання вчитель постійно залучав учнів до активної пізнавальної діяльності, пропонував їм самостійно вирішувати проблеми, навчав наполегливості в досягненні мети, уміння відстоювати свої погляди, створював у класі творчу атмосферу.

Таке навчання є не тільки розвивальним, а й виховним. Сьогодні ми прагнемо побудувати суспільство вільних громадян, громадянську, правову державу. Сучасний загальноосвітній навчальний заклад покликаний навчати та виховувати таку молодь, яка була б спроможна активно включитися у всі сфери суспільного життя країни, забезпечити прогрес її становлення та розцінку, оволодіти позитивним досвідом старших поколінь і збагачувати його власними надбаннями.

Але виховання здійснюється і всією дидактичною системою навчання: змістом, методами, засобами, формами організації навчання. На основі знань, здобутих під час уроків, формуються стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій; форми виховної діяльності мають логічно продовжувати урочну роботу, вони мають бути доступними, цікавими, емоційно насиченими, щоб у процесі їхнього проведення виявлялася учнівська творчість, ініціатива самовираження. Предметом зусиль вчителя таким чином стає технологія включення учня у діяльність, а не виконання дій за нього.

Яким же має бути сучасний урок, щоб забезпечити єдність навчання, виховання і розвитку особистості? Поняття "сучасний урок" отримує нове трактування і забарвлення, вимагає урахування особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентного підходів, використання вчителем інтерактивних методів і форм навчання. Основною ідеєю сучасного уроку є єдність навчання, виховання і розвитку. Тому вчитель має постійно тримати в полі зору всі аспекти уроку, вивчати його виховні можливості і, як результат, впливати на організацію всього виховного процесу, спрямувати його в належне русло.

Реалізація виховних цілей та вимог уроку - один з найважливіших елементів сучасного навчання, оскільки виховне середовище на уроці дозволяє розкрити потенціал дитини, реалізувати її природні задатки і можливості, сприяє формуванню в учнів світогляду, активної життєвої позиції, досвіду правильної поведінки й спілкування, перетворення цих цінних властивостей на стійкі моральні якості особистості, формування готовності до самовиховання й психічного розвитку.

Визначаючи виховну мету конкретного уроку, учитель, з одного боку, має керуватися загальними вимогами до виховання і розвитку учнів, спиратися на наступність і перспективність у вихованні особистості, а з іншого - враховувати можливості змісту матеріалу й навчальної мети конкретного уроку, характер засвоюваних понять, здійснювати реалізацію виховної мети у поєднанні з освітніми цілями.

Формування позитивних стосунків на уроках, ціннісних орієнтирів та ставлень багато в чому залежить від запропонованого саме вчителем стилю навчальних стосунків. Стиль спілкування вчителя та учнів на уроці - це, перш за все, забезпечення демократичних стосунків як важливої передумови реалізації та самореалізації потенційних можливостей кожного учня.

Виховний аспект уроку має передбачати використання змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності в їхній взаємодії для формування системи загальнокультурних і національних цінностей та соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе.

Визначення виховних можливостей уроку й пошук шляхів використання знань для надання певного виховного впливу на учнів - це тільки одна, хоча й дуже важлива, сторона справи. Сучасний урок – це єдність навчання, виховання й розвитку.

Виховну мету в урочній діяльності слід насамперед спрямовувати на формування гуманних почуттів дітей, позитивного ставлення до оточуючих людей та навколишньої дійсності. Як зазначав В. О. Сухомлинський, "Людину треба вчити, що вона живе не в пустелі, а серед людей. Кожен твій крок врешті-решт позначається на твоєму ближньому, тому що ідеш ти кудись і з якоюсь метою; кожне твоє слово в душі іншого відгукнеться, але як воно відгукнеться – залежить від тебе. Вже те, що ти дивишся на навколишній світ і бачиш його, таїть в собі добро і зло; усе залежить від того, що і як ти бачиш".

Цілеспрямоване виховання школярів триває багато років, тому треба ставити конкретні виховні завдання і намагатися розв’язати їх саме на даному уроці. Педагогічно правильними є такі формулювання виховної мети: "пробуджувати...", "зміцнювати...", "викликати...", "виховувати...", "закріплювати...", "заохочувати...", "формувати..." замість: "виховати...", "сформувати..."," прищепити...".

Таким чином, цілісною науково-методичною та дидактичною системою, що реалізує освітню, виховну і розвивальну функції навчання, залишається урок. Пройшовши випробування протягом кількох століть, він і сьогодні не втрачає своєї унікальності та неповторності. Виховна спрямованість уроку має стати визначальною.