Як зробити урок цікавим у початковій школі?

Сьогодні урок як засіб організації навчально-виховного процесу є по суті основним стрижнем у процесі вирішення методичних і психолого-педагогічних завдань. Понад три століття існує класно-урочна система, і, не дивлячись на безліч експериментів, ніхто поки нічого кращого за урок не запропонував. p>

Сьогодні перед учителями стоїть важливе запитання: як учити дітей? Я, як і кожен педагог, шукаю відповідь на нього і доходжу висновку, що вчити потрібно так, щоб уроки були цікавими й при цьому діти здобували міцні знання.

"Будьте самі шукачами, дослідниками. Не буде вогнику у вас — вам ніколи не запалити його в інших," - писав В. Сухомлинський.

Як же зробити, щоб урок не тільки надавав учням певні знання й уміння, але й викликав у них справжній інтерес, щире залучення у навчальний процес, сформував творче начало?

Ми живемо в суспільстві змін, тому кожна людина вчиться протягом всього свого життя. Саме вчитель початкових класів повинен розвивати любов до навчання, пізнавальні інтереси дітей молодшого шкільного віку, їхні творчі навички, уміння самостійно здобувати знання, бути активними, не пасивними.

В. О. Сухомлинський писав, що кожна нормальна дитина йде в школу з вогником у душі, і завдання педагога – підтримати цей вогник, щоб він не погас. Для цього потрібно перебувати в постійному пошуку цікавих форм, прийомів, засобів, технологій навчання молодших школярів, вміло поєднувати елементи передового педагогічного досвіду та інноваційних технологій у навчально-виховному процесі.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його активності на уроці, вміння працювати з учителем, однокласниками залежить успіх в опануванні програмового матеріалу. На жаль, дітей зазвичай більше хвилюють оцінки, ніж сам процес навчання. Проте шкільні оцінки не визначають майбутнє дитини. Як навчити дитину вчитися самостійно? Як уникнути пасивності учнів на уроці? Як "свій" урок зробити "їхнім" уроком? Як учительське "треба" перетворити на учнівське "хочу"? Що зробити, щоб учні не відсиджувалися, а проявляли себе? Як зробити урок цікавим, різноманітним, ефективним, щоб діти не втрачали цікавості до здобуття знань, щоб "тягнулися" до додаткової літератури?

Мета моєї педагогічної діяльності – сформувати компетентну особистість молодшого школяра на основі розвитку пізнавального інтересу, навчити самостійно мислити, озброїти необхідними для цього знаннями, вміннями та навичками.

Звичайно, досягти цієї мети шляхом використання лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо. Тому потрібно запроваджувати нові освітні технології, спрямовані на всебічний розвиток дитини.

На мою думку, основними завданнями сучасного вчителя є залучення учнів до активної самостійної діяльності, перетворюючи школярів у її суб’єктів. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань. "Учень — це не посудина, яку потрібно заповнити, учень ― це смолоскип, який потрібно запалити".

Тому з перших днів навчання потрібно уважно придивлятися до кожного учня, намагатися знайти та розвивати його позитивні риси. Від уміння вчителя своєчасно їх помітити, допомогти дитині відчути впевненість у своїх силах, надати своєчасну підтримку, створити сприятливі умови, атмосферу творчості залежить те, чи відчує дитина свою неповторність, чи виросте справжній талант.

Згадаймо слова В. О. Сухомлинського: "Є успіх ― є бажання вчитися. Особливо це важливо на першому етапі навчання ― у початковій школі, де невдача приносить справжнє горе".

Справді, учні початкових класів добре навчаються лише за умови, коли їм цікаво, коли вони переживають хоча б невеликий успіх. Тож із перших днів навчання дитини в школі, створюю ситуацію успіху, підбадьорюю учня, що зазнав невдачі, похвалити навіть за незначний крок уперед.

"Знати свою науку вчителю, звичайно, необхідно, але, крім цього, потрібно ще володіти ключем до розуму і серця своїх вихованців. І хто не володіє цим даром природи, той повинен його шукати в сучасній педагогіці й методиці," - писав К. Лейбніц.

Кожного разу, готуючись до уроку, я вирішую різні проблеми: чому навчити учнів і як це зробити, як сформувати їхній духовний світ. Пріоритет в організації освітнього процесу надається особистості учня, його вмінню самостійно здобувати знання.

Тому моє завдання полягає в тому, щоб заохочувати до активної пізнавальної діяльності учня, створювати умови для виявлення зацікавленості, стимулювати до висловлювань без побоювань помилитися, формувати прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи, вчитися аналізувати та виявляти учнівську ініціативу, самостійність у самовираженні. Успішність навчально-виховного процесу, висока якість уроку досягається саме завдяки використанню нестандартних технологій.

У роботі повинні бути задіяні тією чи іншою мірою всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності проявляють вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати" їх у роботу, створювати ситуації успіху. Інтерактивні технології – не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.

Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя й учні прагнутимуть до творчості:

• Чи буде урок цікавим дітям, чи захочуть вони брати в ньому активну участь, залежить від того, наскільки добре продумана кожна деталь уроку. При організації уроку необхідно спиратися на його мету. Потрібно чітко визначити, що повинен понести з уроку учень, яке завдання буде вирішувати урок: чи буде це вивчення нового матеріалу або урок повторення, узагальнення та систематизації знань, контрольне заняття.
• Досягнення мети буде прямо залежати від мотивації учнів. Тому необхідно докласти максимум зусиль, щоб у школярів з’явилося бажання знати те, про що їм розповідається. Потрібно активно використовувати свій творчий потенціал, різноманітні методи, прийоми і засоби навчання.
• Дуже важливо вибрати форму уроку. Вона визначається відповідно до його цілей та віку учнів. Форми уроку дуже різні. Уроки вивчення нового матеріалу проводжу у вигляді подорожі, пригоди, уроку-казки, уроку-сюрпризу і т. д. Для більш старшого віку це може бути презентація, в тому числі підготовлена самими учнями. Урок закріплення матеріалу проводжу у вигляді конкурсу, презентації, концерту, ярмарку. Це може бути як в межах одного класу, так і декількох класах паралелі. Дуже цікаво проходять урок-екскурсія, урок-похід, урок-мандрівка, урок-марафон. Це сприяє не тільки прояву інтересу учнів до уроку, а й згуртуванню класу. Контрольний урок можна провести у формі олімпіади, вікторини, уроку-змагання, уроку-брейн-рингу та інші. Для комбінованого уроку підходить проведення його у формі майстерні. Але слід пам’ятати, що подібні уроки повинні проводитися в системі, але не кожен день. Учні, по-перше повинні будуть підготуватися, по-друге, вони будуть знати, що їх знову чекає не просто цікавий урок, а свято. Це піднімає і авторитет вчителя в очах учнів. Комп’ютер, таблиці, ілюстрації, відеофільми, презентації — правильне й доречне використання цього тільки прикрасить урок.
• Спираючись на цілі та форму уроку, вибираю методи і прийоми навчання. Вони класифікуються за різними підставами і можуть бути: словесні, наочні, практичні, пояснювально-ілюстративний метод, репродуктивний метод, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, або евристичний, метод, дослідницький метод і т. д. Велике значення для розвитку пізнавального інтересу школярів набувають методи проблемного навчання, адже саме вони більшою мірою здатні активізувати учнів на уроці.
• Проблемне питання, проблемне завдання, проблемна ситуація і т. д. Все це дозволяє зробити будь-який урок цікавим, завдяки тому, що діти самі беруть участь пошуку відповіді. Застосування різних методів навчання сприяє підвищенням пізнавального інтересу учнів, а це нерозривно пов’язано з кращим засвоєнням досліджуваного матеріалу, розвитку в них творчих здібностей, уваги, пам’яті, мислення. Учень буде із задоволенням чекати наступного уроки, знаючи, що на них завжди цікаво.

Велику перевагу на уроках віддаю інтерактивним технологіям. Під час уроків застосовую елементи інтерактивних методик, які мають багато переваг: у роботі задіяні всі діти класу, учні вчаться працювати у групі, парі, формується доброзичливе ставлення до опонента, кожна дитина має можливість пропонувати свою думку, створюється "ситуація успіху", за короткий час опановується багато нового матеріалу, формується вміння аргументувати свою думку. Із задоволенням ми з учнями проводимо на уроках інтерактивні вправи - "Аналогії", "Обговорення", "Вузлики", "Мозковий штурм", "Асоціативний кущ", "Роби, як я" та інші.

Інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості дітей, що і робить урок цікавим.

Знаючи, що провідний вид діяльності для учнів початкових класів – гра, постійно користуюся цим. Саме використанню цікавих вправ, ігрових ситуацій на уроках приділяю багато уваги у своїй роботі. Вважаю, що вони сприяють підвищенню якості знань, умінь та навичок учнів і зацікавлюють дітей на уроці.

Добираючи цікаві завдання, враховую, що вони повинні сприяти повноцінному всебічному розвитку дітей, їх пізнавальних здібностей, мовлення, досвіду спілкування з однолітками і дорослими, прищеплювати інтерес до навчальних занять, формувати уміння і навички до навчальної діяльності, допомогти дитині оволодіти уміннями аналізувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати.

Матеріал до уроків добираю різноманітний, але весь він має бути цікавим як за змістом, так і за формою проведення. У процесі гри інтелектуальна діяльність дитини повинна бути пов'язана з її діями по відношенню з оточуючими предметами. Дуже дітям подобаються інтерактивні дидактичні ігри "Модельєри", "Кмітливчики", "Загадкові кросворди", "Дотепники", "Клуб знавців", "Ігрова скринька", "Рятівники" та інші. Для успішного навчання в процесі гри необхідно застосовувати як предмети, які оточують школяра, так і моделі вивченого матеріалу.

Науковці зазначають: правильно організований урок завжди має бути ефективним. Та практика часто заперечує цьому теоретичному постулату, оскільки він не враховує склад учнів і особистість учителя, тобто психолого-педагогічну складову процесу навчання, а обмальовує тільки ідеальну модель взаємодії вчителя і учнів: учитель пропонує – учні діють. А що робити вчителю, якщо учні відмовляються (не бажають) діяти?

Але щоб провести урок, який би запам’ятався учням (а значить – став результативним, ефективним для них, а не з точки зору процесу навчання), слід говорити про екстраметодичні прийоми і знахідки вчителів-практиків, націлені на отримання певного продукту (матеріального, інтелектуального чи духовного) як результату діяльності вчителя і учнів на уроці.

Тож сучасний урок цінний не тільки отримуваною учнями інформацією, але і навчанням їх способам діяльності для отримання інформації. Учитель на уроці повинен прагнути передати спосіб творчої діяльності або стимулювати дітей до створення такого самостійно, нехай і в початковій, примітивній формі.

Цікавий урок повинен відображати володіння вчителем класичною структурою його на тлі активного застосування власних, авторських напрацювань, як в сенсі його побудови, так і у відборі навчального матеріалу, в технології його подачі. Провідну роль при цьому грає форма організації пізнавальної діяльності учнів, ступінь готовності їх засвоїти новації вчителя. У будь-якому випадку саме рівень взаєморозуміння вчителя і учня на уроці свідчить про актуальність нових технологій, використовуваних вчителем, про його творчий потенціал.

Враховуючи вище сказане, прагну кожен урок проводити максимально цікаво. Від цього залежить ефективність уроку, увага учнів і моя, як учителя, моральна задоволеність від своєї професії. Для того щоб урок став продуктивним, його композиція повинна бути цілісною і циклічною. Урок має бути свого роду твором, з властивими кожному твору ідеєю, зав'язкою, кульмінацією і розв'язкою. Урок для учнів має стати виставою, у якій всі присутні в класі – актори, а "рушниця на стіні" завжди стріляє. Говорячи про структуру уроку, Є. Пасічник пише: "Як вистава складається з окремих сцен, від взаємозв’язку і взаємозалежності яких залежить її загальний малюнок, так і урок … є взаємозв’язаним ланцюгом навчальних ситуацій, і чим тісніший, логічно виправданіший цей зв'язок, тим вдалішою буде його структура".

Як же зробити, щоб урок не тільки надав учням певні знання і уміння, але і викликав у них справжній інтерес, щире залучення у навчальний процес, сформував творче начало?

1. Готуючись до уроку (при написанні плану уроку), чітко формулюю його тему. Потім визначаюсь із провідною ідеєю, на яку спиратиметься даний урок, і позначаю ту частину навчального матеріалу, яка може бути використана на подальших заняттях, — визначити перспективність розвитку даної теми. Також необхідно прописати навчальні, розвивальні і виховні функції даного уроку.

2. З доступного матеріалу відбираю тільки той, який найпростіше і дохідливо пояснює тему уроку.

3. Цікавий урок повинен містити завдання і матеріали, які можуть викликати подив, захоплення, здивування учнів. Це може бути цікавий факт, дивовижне відкриття, пізнавальний досвід, нестандартний підхід до вже існуючих ситуацій, що здаються звичайними. Після того, як потрібний і цікавий матеріал знайдений, потрібно його правильно згрупувати, продумати послідовність роботи з ним, підготувати до уроку. Необхідно знайти саме таку форму подачі матеріалу, яка викличе активну роботу на уроці, виключить пасивне сприйняття нового.

4. При підготовці уроку вирішую для себе, що контролювати, як контролювати і як використовувати результати контролю. Чим частіше контролюється робота учнів, тим легше побачити помилки і ускладнення.

5. Перед початком уроку потрібно підготувати всю необхідну для уроку наочну допомогу: прилади, роздатковий матеріал, додаткову літературу тощо. Матеріал можна записати заздалегідь на класну дошку у вигляді схем, таблиць, з виділенням особливо складних або значущих пунктів.

6. Необхідно заздалегідь продумати домашнє завдання. Потрібно бути оригінальною, придумати емпіричні завдання, для виконання яких дітям потрібно буде використовувати не тільки підручники, а, наприклад, опитати домашніх або експериментувати з домашніми речами. Для виконання такого домашнього завдання потрібні рекомендації і додатковий матеріал для домашнього вивчення.

І головне: учитель і учень мають бути співучасником процесу пізнавальної діяльності на уроці. Тоді урок оживе і не буде чимось стороннім від життя, стане природнім щоденним подивом, буде цікавим для всіх учасників навчально-виховного процесу.

Іще одне важливе питання. Як розподілити час уроку?

Урок – це головна состава учбового процесу. Навчальна діяльність кожного учня так чи інакше зосереджується саме на уроці. Тому й якість підготовки дітей до уроку в певній мірі залежить від рівня його інформаційного змісту, методичній наповненості, психологічній атмосфери тощо.

За наслідками експерименту, 80% засвоєння матеріалу під час уроку відбувається з 6 по 25 хвилину, протягом наступного часу проходить або настрій на роботу, або Зниження розумової активності, у зв’язку з утомленістю.

Тому з 1 по 10 хвилину уроку рекомендується усна робота.

З 10 по 25 – основна частина уроку відводиться на рішення задач, розбір ситуацій.

З 25 по 35 – повторення та первинний контроль.

З 35 по 40 – підготовка до домашнього завдання.

Тому краще буде розподілить етапи уроку наступним чином:

З 6 по 25 хвилину – основний матеріал

З 25 по 35 – закріплення та тренування

З 35 по 40 – висновки уроку та підготовка домашнього завдання

У результаті час уроку не змінюється, але продуктивність значно зростає.

Працюючи в пошуку найбільш результативних методів роботи, можна прийти до висновку, що процес формування вмінь і навичок стає набагато цікавішим і результативнішим, якщо організувати навчання у співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні вчителя й учнів. Саме таке навчання сприяє формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її віру у власні здібності, стимулює активність і творчість.

"Зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності, і до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні", - писав К. Д. Ушинський. У молодших класах закладається основа компетентностей, необхідних для подальшого навчання дітей, тому роль початкової школи в успішному опануванні знань, умінь та практичних навичок вирішальна.

Література

1. Бутрім В. Л. Казка вчить. Збірник нестандартних дидактичних матеріалів з основних дисциплін. 1-4 класи – Х. Вид. група "Основа", 2006. – 128с.
2. Інтелектуальні ігри в початковій школі// Упоряд. Ю. Є. Багдакова. – Х.: Вид. група "Основа", 2006. – 192с.
3. Павленко Л. Г. Сучасний урок в початковій школі. 68 уроків з розвитку зв’язного мовлення у 1-4 класах. – Х.: Вид. група "Основа", 2005. –Ч. 1, 2 – 112с.
4. Додусенко Н. О., Нетужилова І. В. Проектна діяльність у початковій школі. – Х.: Вид. група "Основа", 2010. – 223с.
5. Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи / Упорядн. Стебна О. В., Соценко А. О. – Х.: "Шкіл. Світ". -176с.
6. Пометун О. І. та ін. счасний. Інтерактивні технології навчання:Наук. -метод. посібн. /За ред. О. І. Пометун. – К.: Видавництво А. С. К., 2004. -192с.
7. Лупінович С. М. Навчаємося залюбки! Формування мотивації до навчанняв учнів молодших класів. – Х. Вид. група "Основа", 2009. -107с.
8. Нестандартні уроки в початковій школі/ Упоряд. О. Кондрятюк. – К.: Вид. "Шкіл. світ": Вид. Л. Галіцина, 2006. – 128с.
9. Бутрім В. Л. Інтерактивні дидактичні ігри в початковій школі. - К.: "Шкіл. світ", 2007. - 112с.
10. Сучасний урок української мови в початковій школі (методика і технологія навчання) – Теропіль: Астон, 2001. -264с.
11. Резніченко Н. І. Українська мова в іграх, казках, подорожах. Розробки нестандартних уроків. 1-4 класи. – Х.: Вид. група "Основа", 2008. -172с.
12. Луцик Д. В., Курдидик С. В. Інтегровані уроки в 3 класі. - Теропіль: Астон, 2001. - 68с.
13. Бутрім В. Л. веселі задачі у віршах: 1-4 кл. - К.: Вид. дім "Шкіл. світ", 2006. - 112с.
14. Дидактичні та інтелектуальні ігри на уроках читання. 2-4 класи/ Упоряд. Доміна О. Д. - Х.: Вид. група "Основа", 2009. -124с.