Розвиток пізнавальної активності та самостійності дітей засобами уроків математики

У сучасних умовах розвитку України перебудова системи освіти – життєво необхідний процес. Школа перебуває на етапі переходу до нового розуміння завдань, проблем, використання нових методів і підходів у навчанні. Однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практи ки є активізація пізнавальної діяльності учнів, адже від неї залежить ефективність навчання: свідоме і міцне здобуття знань, перетворення знань у переконання, розвиток інтересу до навчальної діяльності, самостійність думки та практичних дій учнів.

Пізнавальна активність дитини – це її внутрішня готовність до подальшої участі у процесі оволодіння знаннями, уміннями і навичками та виявлення самостійності й творчого підходу до виконання навчальних завдань. У центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Активність, бажання і здатність до навчання, уміння спілкуватися, співпрацювати, міркувати, обґрунтовувати свої думки, бути собою закладаються у процесі навчання на уроках у початкових класах. Сьогодні перед початковою школою стоїть завдання домогтися, щоб діти не лише засвоїли матеріал, а й могли вільно оперувати ним, застосовувати їх для вирішення навчальних та життєвих проблем, для розширення свого пізнавального досвіду.

Стародавня мудрість говорить: "Якщо твої плани розраховані на рік – сій хліб, якщо на десятиліття – посади дерево, якщо навіки – виховуй дітей." Наші плани розраховані на віки, і тому головним завданням є виховання дітей – майбутнього України. Діти приходять до школи не просто вчитися, а вчитися добре. І тому з перших днів потрібно старатись створити такі умови, щоб це бажання не згасло. Прагнути, щоб кожен вихованець повірив у свої можливості, радів дзвінку на урок, зустрічі з учителем, щоб шкільне життя стало змістом особистого. Попри всі складності життя потрібно робити все, щоб діти були ініціативними, здібними, самостійними.

Починаючи працювати ми переконуємося в тому, що кожна дитина маленький всесвіт – неповторний, особливий, талановитий. У кожної свої радощі, в кожного – сонячний ранок, перед кожним безмежне цікаве життя. Треба вести дітей у шкільне життя так, щоб перед ними відкривалися все нові і нові радощі, і пізнання не перетворювалися в скучне учіння. Адже "Учень – це не посудина, яку потрібно заповнити, а факел, який потрібно запалити". Сучасний педагог Л. В. Артемова справедливо зазначає:,, Щоб навчання було легким і бажаним, важливо пропонувати такий зміст знань, який дитина на даному етапі розвитку своєї психіки може сприйняти найбільш оптимально – зацікавлено, з найменшими труднощами." Активізація навчальної діяльності – це спонукання дітей у процесі формування умінь і навичок до максимальної активності, спрямованої на свідоме засвоєння знань, розвиток навчальних інтересів та самостійності у процесі навчання.

Суть активізації навчальної діяльності в тому, щоб учні активно опанували навчальний матеріал, уміли самостійно застосовувати набуті знання на практиці. На сучасному етапі до школи приходять усебічно розвинені, ерудовані діти. Новий підхід до навчання вимагає й нового підходу до вчителя та організації його роботи. Учитель повинен якнайкраще організувати навчальний процес, щоб досягти глибокого засвоєння програмного матеріалу. Інформація повинна сприйматися не лише слуховими, а й зоровими аналізаторами.

Звичайно, стандартні уроки передбачають використання наочності, але вона статична (нерухома), а якість виконання не завжди відповідає нормам. І тому, щоб не згас інтерес до навчання, щоб розвивати пізнавальну активність, збуджувати бажання до самостійного, свідомого пошуку інформації, необхідно проводити уроки з використанням комп’ютерних технологій. Комп’ютеризоване навчання дозволяє контролювати навчальну діяльність учня з високою точністю й об’єктивністю, здійснюючи постійний зворотний зв’язок.

Для того щоб комунікативна діяльність учнів була на високому рівні, необхідно використовувати ресурси Інтернету. Завдяки користуванню всесвітньою мережею досягається мета навчання – виховання особистості, яка здатна розвиватися в умовах сучасного суспільства. Проте, необхідно пам’ятати, що комп’ютер не можна використовувати постійно, він ніколи не замінить живого спілкування, але учні повинні навчатися в цьому новому для них світі. Існує досить багато навчальних програм різних рівнів.

Робота з комп’ютером закликає вчителів до створення цікавих ігор, кросвордів. З нетерпінням на уроки в комп’ютерних класах чекають молодші школярі Учень, у свою чергу, відчуває себе вільно – він не боїться засудження від комп’ютера за допущену помилку та має можливість виправити власні помилки, виявлені машиною.

Наприклад, прочитавши текст, учень може перевірити себе шляхом озвучення його мовою диктора, носія мови та може повторювати текст до тих пір, доки не досягне бажаного результату. Комп’ютерні програми дають можливість подорожувати різними містами та країнами, використовуючи комп’ютерні відео фрагменти та фотографії.

Адже характерним для них є потреба у зовнішніх враженнях, грі. Комп’ютеризоване навчання в школі має ряд переваг:

• учнями краще сприймається й легше запам’ятовується навчальний матеріал;
• економне використання навчального часу;
• індивідуалізація навчання, визначення глибини й послідовності засвоєння, темпу роботи;
• реєстрація даних про учня;
• збір та обробка статичних даних про індивідуальну навчальну діяльність учнів;
• скорочення видів роботи, що стомлюють учня;
• використання різних аудіовізуальних засобів навчання (графіків, звуку) для збагачення й мотивації навчання, наочного та динамічного подання матеріалу;
• розгалуження послідовності навчання на основі аналізу помилок учня;
• адаптація існуючих навчальних матеріалів до комп’ютеризованих умов навчання;
• створення комфортного середовища навчання;
• упровадження експериментальних досліджень;
• активізація навчальної діяльності учня;
• інтенсифікація навчання та підвищення рівня мотивації;
• формування самооцінки учнів та створення умов для самостійної роботи.

Найчастіше на уроках можна застосовувати мультимедійні презентації. Це і тренажери, і усні рахунки, логічні завдання.

Презентація несе в собі подібний тип інформації, зрозумілий молодшим школярам, формує в них пізнавальну активність, інтерес до навчання. Молодшому школяру, з його наочно-образним мисленням зрозуміло лише те, що можна одночасно розглянути, почути, подіяти або оцінити дію об'єкта. Мультимедійні презентації дозволяють представити навчальний і розвиваючий матеріал як систему яскравих опорних образів, наповнених інформацією в алгоритмічному порядку. Діти краще запам’ятовують побачене, ніж почуте.

Можливості комп'ютера дозволяють збільшити обсяг пропонованого для ознайомлення матеріалу. Багато вчителів відзначають, що при цьому значно зростає інтерес дітей до знань, підвищується рівень пізнавальних можливостей.

Використання нових незвичних прийомів пояснення і закріплення, тим більше в ігровій формі, підвищує мимовільну увагу дітей, допомагає розвинути довільну.

Освоюючи дитячі електронні енциклопедії, молодші школярі активні. За рахунок високої динаміки ефективно проходить засвоєння матеріалу, тренується пам'ять, розвивається пізнавальна активність, уяву і творчі здібності.

Мультимедійні презентації – це зручний та ефектний спосіб представлення інформації за допомогою комп'ютерних програм. Він поєднує в собі динаміку, звук і зображення, тобто ті фактори, які найбільш довго утримують увагу дитини.

Одночасні впливи на два найважливіших органу сприйняття (слух і зір) дозволяють досягти набагато більшого ефекту. Таким чином, полегшення процесу сприйняття і запам’ятовування інформації з допомогою яскравих образів – це основа будь-якої сучасної презентації. Більш того, презентація дає можливість вчителю самостійно скомпонувати навчальний матеріал виходячи їх особливостей конкретного класу, теми, предмета, що дозволяє побудувати урок так, щоб домогтися максимального навчального ефекту. Використання мультимедійних презентацій на уроках поєднує в собі багато компонентів, необхідних для успішного навчання школярів.

Крім того, фрагменти уроків, на яких використовуються презентації, відображають один з головних принципів створення сучасного уроку – принцип фасціації (принцип привабливості). Завдяки презентаціям, діти, які зазвичай не відрізнялися високою активністю на уроках, стали активно висловлювати свою думку, міркувати. Застосування мультимедійної презентації дозволяє значно підвищити рівень пізнавальної активності молодших школярів.

Сучасна школа повинна не тільки сформувати в учнів певний набір знань, але й пробудити їх прагнення до самоосвіти, реалізації своїх здібностей. Необхідною умовою розвитку цих процесів є активізація навчально-пізнавальної діяльності школярів.

Важливим засобом активізації навчальної діяльності молодших школярів є дидактичні ігри. У результаті гри учні непомітно собі виконують різні вправи, де вчаться порівнювати, виконувати арифметичні дії, тренуватися в усному рахунку, виконувати завдання. Гра ставить умови пошуку, пробуджує інтерес до перемоги, отже, діти прагнуть бути швидкими, винахідливими, чітко виконувати завдання, дотримуючи правил гри. У іграх, особливо колективних, формуються також моральні якості дитини. У результаті гри діти навчаються допомагати товаришам, зважати на думку інших, стримувати свої бажання. У дітей розвивається почуття відповідальності, колективізму, виховується дисципліна, воля, характер.

Включення в урок ігор ігрових моментів робить процес навчання цікавим, полегшує подолання негараздів у засвоєнні матеріалу. Дидактична гра має особливе місце і є одним із засобів розвитку пізнавальної активності молодших школярів у процесі навчання. В. О. Сухомлинський писав:,, Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєвий потік уявлень, понять про навколишній світ".

Однак таке значення має не будь – яка гра, а лише та, що передбачає пізнавальну діяльність учасників. Гра дарує дітям радість і захоплення, пробуджує в душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається. Наприклад, одноманітне розв’язування задач на уроці математики стомлює дітей, викликає байдужість до вивчення предмета.

Проте виконання цих самих завдань у процесі дидактичної гри стає для дітей вже захоплюючою цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – у кожного виникає бажання перемогти, не відставати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що вміє, знає.

Для усної лічби можна використати віршовані задачі з казковим чи гумористичним сюжетом, прості і складені, які сприяють розвитку пошукової діяльності дитини, їх використовують в усіх класах.

Важливу роль під час уроків математики початкових класах мають загадки. Вони розширюють кругозір дітей, розвивають допитливість, тренують увагу, пам’ять, мислення. Вони можна використовувати учителем під час позакласної роботи, на уроці, під час відпочинку, оскільки цікаві дітям. Практика показує, що застосування загадок під час уроків математики дають позитивні результати, оскільки вони знайомлять дітей із довкіллям, розвивають логічне мислення.

Серед цікавих завдань особливу увагу займають казкові завдання, тобто завдання з казковими образами, казковими сюжетами. Здається, казка і математика – поняття несумісні, проте казкова форма дозволяє запровадити незвичні, захоплюючі ситуації у математичні завдання. Саме таке з’єднання сприяє навчанню, оскільки через казкові елементи вчитель може знайти шляхи до сфери емоцій дитини.

Зустріч дітей із знайомими героями казок не залишить їх байдужими, казка викликає в дітей радість, інтерес. Відомий математик А. І. Макрушевич зазначав, що людині, яка не виховується на казках, важче сприймає світ ідеальних прагнень, завдяки казці дитина починає відрізняти реальне від незвичного, не можна розвивати уяву, минаючи казку. Казки у перших класах потрібні. вміння

На уроках, де має місце казка, завжди панує гарний настрій. Казка дозволяє проникнути на урок гумору, фантазії, творчості, а найголовніше – вчить дітей бути добрими і справедливими. Бажання допомогти герою який потрапив у біду, дати раду казковій ситуації – усе це стимулює розумову діяльність дитини. Розвиває у дітей інтерес до математики. У той самий час зустріч із казковими героями у світі математики спонукає дитини перечитати літературний твір.

На уроках вчителі часто звертаються до ігрових задач. Це цікаві ігрові задачі з математичним змістом. Для їх розв’язання потрібно більше винахідливості, кмітливості, почуття гумору, ніж вміння виконувати обчислювальні дії (тобто певні знання математики), хоча в більшості з них повністю витримана зовнішня форма арифметичних задач: дано умову, є числові дані й запитання. Побудова, зміст, запитання в цих задачах незвичні. Вони лише побічно нагадують математичну задачу.

Суть задачі, тобто основне, завдяки чому можна здогадатися про розв’язок, дати відповідь, замасковано зовнішніми, другорядними умовами. Для правильного їх розв’язання не вимагається виконати арифметичні дії, вони базуються на здогадці, кмітливості. Дітям шкільного віку доступні задачі-жарти як один з видів математичних розваг. Вони є корисним засобом розвитку у дітей логічного мислення, вміння проводити аналіз і синтез, узагальнювати, абстрагувати, порівнювати, зіставляти і конкретизувати, розкриваючи зв’язки, що існують між явищами.

Це питання нерозривно пов’язане з розвитком пізнавальних здібностей та інтересів, з певним емоційним ставленням до пізнаваного об’єкту, явища. У процесі роботи над цим видом задач відбувається розвиток правильної, точної, лаконічної математичної мови, а це також одне з важливих завдань формування елементарних математичних уявлень у дітей шкільного віку. Можна використовувати на кожному етапі уроку.

Дуже добре на уроках математики для активізації навчальної діяльності учнів використовувати цікаві валеологічні задачі, задачі з природничим змістом, ігрові задачі з математичним змістом, задачі на кмітливість. Для активізації пізнавальної активності у яких текст подано зображенням предметів цифрами, буквами. У них відображені математичні поняття, терміни, закони і властивості арифметичних дій, правила, якими повинен оперувати учень початкових класів. Розгадуючи їх, учні матимуть можливість у цікавій і ненав’язливій формі повторити вивчений на уроках матеріал, поповнити знання, як з математики, так і з інших предметів.

Відгадування ребусів поліпшує культуру мовлення, виробляє навички самостійно аналізувати факти, сприймати в усій повноті думки й почуття, які передаються математичними засобами, наприклад: Ті100, 3тон, і100рія, 40а, г1а, 100вп, 3буна, ак3са, ві3на, пі2л, 100лиця, ли100к.

Активізації навчальної діяльності велике значення має використання прийомів інтерактивного навчання (за В. Шарко): "Акваріум", "Коло ідей",

"Мозковий штурм", "Мікрофон", "Навчаючись – учусь", "Займи позицію". Учителеві слід також постійно здійснювати інтелектуально-емоційну підтримку учнів на основі авансування. Це передбачає підхід до дитини з оптимістичною гіпотезою, вірою в її здібності й успіхи. Авансування є характеристикою стійкої педагогічної позиції вчителя, який постійно створює ситуації успіху, виявляє доброзичливість, виділяє й спирається на достоїнства учнів, які вже виявлено й які ще будуть виявлятися, постійно очікує успіх та позитивні вчинки й дії дітей. Авансування проектує поведінку дитини, яка намагається виправдати очікування вчителя. Авансування перетворюється на прийоми інтелектуально-емоційного стимулювання школярів, які супроводжуються висловлюваннями вчителя типу:,, Ти здібний...";,, У тебе обов’язково вийде...".

На уроці повинно бути цікаво. Адже без емоцій, без переживань розум не напружується. Зацікавленість виникає там, де вчителю вдається захопити дітей своєю емоційністю.

Велику увагу необхідно приділяти розвитку уяви, нестандартного мислення і фантазії учнів. Тому уроки можуть бути грою, змаганням з появою казкових героїв. Залежно від теми, мети та класу, в якому проходить урок, проводити уроки-лекції, уроки-практикуми, уроки систематизації та узагальнення знань у формі подорожей, конкурсів, математичних змагань. Адже, передусім, важливими є умови для створення творчої атмосфери, самокерування, взаємодопомоги і взаємоконтролю.

Саме нестандартні уроки сприяють розвитку творчих здібностей дітей, виховують навички дослідницької діяльності, дають високий ефект практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним. Але само собою зрозуміло, що розумову самодіяльність, тямущість не можна ні "втокмачити", ні "вкласти" в чиюсь голову. Практика показала, що результати надійні лише тоді, коли введення в деяку галузь знань відбувається в легкій, приємній і ненав'язливій формі, на цікавих і дотепних прикладах, в ігровій формі. Крім того, в такій формі навчання є більш захоплюючим, доступним. Як правило, ігрову форму уроку діти сприймають з найбільшим захопленням і працюють здружено та натхненно. Взагалі, така форма роботи є продуктивною і викликає в учнів значно більший інтерес та ентузіазм.

Але яким би за формою чи змістом не був урок, головним у ньому є праця – організована, результативна, творча. Кожен такий урок стає уроком, якого чекають, на якому учні відчувають радість творчої праці, де виховання досягається не штучно, не мимохідь, а послідовно і логічно через навчання. Урок вважається результативним, якщо учні глибоко усвідомили і "привласнили" мету вчителя, коли вона глибоко перетворилася в їхнє особисте прагнення, бо сучасний урок – це урок демократичний, глибоко продуманий, організований і керований, що проводиться не для учнів, а разом з ними, з урахуванням дитячих можливостей, потреб та інтересів.

Одним словом, на уроці не може бути об'єктів і суб’єктів. Лише суб’єкти – по обидва боки вчительського столу. Таким чином, дитину спочатку потрібно навчити хотіти й любити, а вже потім – знати і вміти. Як ми бачимо все це здійснюється за допомогою нестандартних уроків.

Сьогодні нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. В сучасних умовах особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню.

Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання – оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними матеріалами.

Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням.

Нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність, ініціативу школярів, сприяє їх розвитку, підвищенню якості знань, формуванню працьовитості, потрібних у житті навичок та вмінь.

З метою удосконалення навчального процесу бажано використовувати нетрадиційні форми навчання, або їх елементи. Застосування нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів.

Серед методів, які спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності учнів, важлива роль належить самостійній роботі.

Термін самостійна робота вживають у різних значеннях. Часто так називають окремі уроки, присвячені самостійному виконанню завдань, дуже схожі на контрольну роботу. Але це один із видів самостійної роботи, причому не основний.

У термін "самостійна робота" ми вкладаємо значно ширший зміст: це самостійне виконання завдань, математичні диктанти, тести, математичні олімпіади, робота в парах, групова робота, виконання домашніх завдань.

Навчатись можна не тільки зі слів учителя, не тільки під час колективного розв’язування задач, а й самостійно. В умовах звичайної загальноосвітньої школи корисно час від часу пропонувати учням різні види самостійної роботи.

Працюючи самостійно, учні як правило глибше вдумуються в зміст опрацьованого матеріалу, краще зосереджують свою увагу. Знання здобуті в результаті самостійної роботи бувають міцнішими, крім того під час такої роботи в учнів виховується наполегливість, увага, витримка.

Самостійне розв’язування задач пропонується дітям після того, як діти вивчили той чи інший тип задач. В цей час вчитель знаходиться серед дітей, допомагає слабшим, робить зауваження.

Математичні диктанти – одна з ефективних форм організації самостійної роботи учнів. Це короткочасні самостійні роботи, під час яких учні, сприймаючи завдання на слух, виконують його письмово, або записують тільки результат. Математичні диктанти бувають навчаючі і контролюючі. Систематичне використання математичних диктантів дає надійну інформацію про рівень засвоєння нового матеріалу.

Тести призначаються для організації самостійної роботи учнів, спрямованої на повторення вивченого. Тести можуть використовуватися для моніторингового дослідження рівня математичної підготовки учнів.

Контрольні роботи проводяться для виявлення рівня знань учнів в письмовій формі, яку учні самостійно виконують цілий урок, або 15-20 хв. приблизно два рази на місяць. На контрольних роботах учням пропонують розв’язувати задачі або приклади. Крім обов’язкової частини, можна включати у контрольну роботу і необов’язкову, щоб учень, який виконав завдання не залишився без роботи.

Одним із видів самостійної роботи є математичні олімпіади. Метою популяризації математичних ідей та підтримки талановитих школярів, розвиток їх інтелектуальних здібностей є проведення математичних олімпіад, конкурсів

"Кенгуру", на яких проявляються творчі здібності школярів і які вимагають від учня самостійного розв’язання різних завдань, тестів, і т. д. Для учнів олімпіада є способом перевірки і утвердження свого покликання і одним з видів самостійної роботи.

Домашня робота – це теж самостійна робота учня. У домашній (самостійній) роботі учень має навчитись виконувати всі операції, які він спочатку виконував під керівництвом учителя, а тепер має повторити їх стосовно себе (ставити мету, планувати, контролювати, оцінювати).

Виконання домашніх завдань сприяє закріпленню і поглибленню поданого на уроці нового матеріалу, допомагає виробити навички, дисциплінує учнів, привчає їх працювати систематично і самостійно, функція домашньої роботи – навчити дітей вчитися.

Окремим учням можна давати індивідуальні домашні завдання; сильнішим доцільно запропонувати кілька важчих за дач, а слабкішим – легші вправи. Учитель повинен стежити і за тим, чи справді самостійно виконують учні домашні завдання.

Але при проведенні самостійної роботи інколи виникають труднощі. Учні закінчують роботу не одночасно. Для цього потрібно дати додаткові завдання, для тих учнів, що працюють швидше. Тяжко підібрати завдання, однаково посильні всім учням.

В аспекті розглядуваної проблеми значущим аспектом є особистісно-орієнтоване оцінювання навчально-пізнавальної діяльності школярів, що передбачає відмову від порівняння дитини з іншими учнями, перенесення акцентів із контролю й оцінювання учнів на самоконтроль й самооцінювання, використання методів самоконтролю й взаємного контролю. Усе це створює справедливі умови для індивідуального розвитку дитини, стимулює особистісну інтелектуальну активність, сприяє усвідомленню й співвіднесенню власної діяльності з діяльністю оточення, формуванню адекватної самооцінки, конструктивного ставлення до себе.

У процесі навчання учні під керівництвом учителя здобувають нові для них знання. Щоб викликати в учнів пізнавальний інтерес до нового навчального матеріалу, потрібно використовувати різноманітні методичні прийоми: створення проблемної ситуації, прийом новизни, значущості, динамічності, дослідницький прийом та інше. Усі вони збуджують допитливість, пізнавальний інтерес і можуть бути використані на всіх етапах вивчення навчального матеріалу.

Отже уроки доцільно будувати так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, має змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками та з учителем. Сучасна психологія і педагогіка доводять, що в процесі навчання учень не просто сприймає, усвідомлює, запам’ятовує, а й виконує складну систему розумових дій, спрямованих на засвоєння знань.

Головне завдання – це навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого дитина стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, як зазначає Сухомлинський В. О., є п’ять умінь: вміння спостерігати, думати, висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю, читаю, пишу.