Створення творчого середовища у процесі навчання математики
Інтенсивне прискорення науково-технічного прогресу, лавиноподібне наростання інформації про світ і необхідність оволодіти нею поставили перед педагогами і психологами ряд складних завдань. У всіх галузях народного господарства потрібні такі спеціалісти, які б не тільки досконало володіли своєю сп
еціальністю, але й уміли працювати творчо. Творчі здібності людини слід визнати найістотнішою складовою її інтелекту, а завдання їх розвитку - одним із найважливіших у педагогічній роботі.Творчі здібності — продукт саморуху, самостійного розв'язування задач, самостійного розкриття закономірностей і зв'язків між предметами та явищами, продукт роботи мозку по шляху "... від відкриття істин, усім відомих, до відкриття істин, нікому не відомих" (К. Ціолковський). Це продукт розвитку, причому розвитку вільного, за якого цікавість, захоплення і пристрасть — головні рушійні сили.
На своїх уроках я якраз і звертаю увагу на розвиток творчих здібностей. Це самостійні роботи творчого характеру, пошук нових методів доведення теореми, оригінальне розв'язування складної задачі. Особливе місце займає дослідницький метод навчання (можна створити у класі дослідницькі групи, які звітуватимуть одна перед одною після вирішення заданої проблеми).
У процесі дослідження учні можуть використовувати різні літературні джерела, виконують малюнки, схеми, аналізують результати, відповідають на запитання, одержуючи, за потребою, консультацію вчителя. (Наприклад, під час вивчення теми "Теорема Піфагора" пропоную учням розглянути різні способи її доведення.) У своїй діяльності використовую різні методи і методичні прийоми: репродуктивний (з послідовним ускладненням видів діяльності), пояснювально-ілюстративний, дослідницький. Адже, за висловом Спенсера, "навчати — означає спонукати учнів творити відкриття".
Творчі здібності учнів проявляються в ситуації, коли треба знаходити в реальній дійсності нові проблеми, бачити їх нові сторони. Для цього задана діяльність повинна бути новою (хоча б на першому її етапі) і цікавою для всіх. Пропонований матеріал повинен містити (у прихованому вигляді) ряд цікавих проблем, які не слід відкрито формулювати. Тому задачі слід добирати так, щоб учень міг творити, мислити, щоб він сам мав можливість досягти вершин інтелектуальної творчості.
Будучи простою, задача має бути достатньо цікавою і викликати інтерес до неперервної, довготривалої діяльності. Адже, як відзначав психолог Л. Виготський, "... задачі, які ставляться перед учнями, мають випереджати вже досягнутий ними рівень на один крок". Тільки так серед дітей можна виявити обдарованих для поглибленої роботи з ними. Важливим є не стільки те, чи розв'яже учень задачу, скільки те, як він буде думати, розв'язуючи її.
Передумовою розвитку творчих здібностей є глибокі і міцні знання, уміння і навички, стійкі пізнавальні інтереси, максимальна самостійність, цілеспрямованість, наполегливість. Практика свідчить, що повноцінне засвоєння знань неможливе без оволодіння учнями прийомами розумових дій (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація тощо). Важливою справою навчання є виховання мислення, здатності не тільки володіти операціями, прийомами, а й розкривати нові зв'язки, нові прийоми, приходити до розв'язування нових задач.
Для того, щоб глибше розвивати творчі здібності учнів, після розв'язування задачі я пропоную учням змінити її умову і дати відповідь на запитання: "Що буде, коли...". Інколи я пропоную учням самостійно скласти задачі, які б найповніше виражали основне і найсуттєвіше в змісті пройденого матеріалу. Таке завдання дає змогу учневі визначити змістовні зв'язки між елементами пройденого матеріалу.
Фундаментом для розвитку здібностей виступають пізнавальні інтереси.
Тому на уроках я намагаюся створити умови, що забезпечують формування пізнавальних інтересів.
Важливе місце у моїй роботі посідають дидактичні ігри, КВК, "Поле чудес", "Найсильніша ланка", "Що? Де? Коли?" тощо.
Основним завданням навчання і виховання є створення умов для розвитку творчих здібностей учнів.
У своїй діяльності я використовую дидактичний матеріал, який диференціюю за рівнями складності і застосовую, враховуючи інтереси і нахили учнів. Адже, як відзначала Ж. Санд, "... жоден розум не буває тотожним іншому, і ніколи одні і ті самі причини не викликають в різних умах однакових наслідків".
Для контролю знань добираю завдання трьох видів, що відповідають рівням навчальних досягнень учнів.
Д. Пойа стверджував, що краще розв'язати одну задачу кількома способами, ніж кілька різних чи однотипних задач. Цього принципу дотримуюсь і я, порівнюючи різні розв'язання, оцінюючи їх стандартність чи оригінальність, складність в обчисленнях, доступність, новизну. Розгляд різних способів розв'язування однієї задачі допомагає учням зрозуміти, яким великим діапазоном умінь і знань потрібно володіти.
Інколи розібратися в готовому "чужому" розв'язанні, поясненні зовсім не легше, ніж розв'язати задачу самому. Тому на уроках я практикую самостійну роботу з підручником.
Крім того, пропоную учням працювати з додатковою літературою, що дає їм змогу не лише розширити свій кругозір, ознайомитися з матеріалом, не передбаченим програмою, а й вникнути у нові проблеми і гіпотези математичної науки, поміркувати над методами їх розв'язування, зануритися у світ тих передбачень і загадок, що змушують мислити, міркувати і шукати.
На уроці намагаюся показати учням математику з найпривабливішого боку, викликати в дитини радість від занять розумовою працею, допомогти подолати труднощі й отримати перемогу над самим собою. Адже інтерес — "золотий ключик" до виховання здібностей.
Урок математики сприяє формуванню в школярів умінь застосовувати знання на практиці, працювати з бажанням, самостійно порівнювати свої "сьогоднішні" успіхи з "учорашніми". Важливо, щоб кожен учень виконував посильну творчу роботу, в чому проявлятимуться елементи гуманізації та диференціації, вмів використовувати математичні факти та доводити їх — важливе завдання учителя. Це сприятиме розвитку творчих здібностей і "паростків" таланту, навчальної діяльності.
Робота з обдарованими дітьми, що бере початок на уроці, значною мірою виходить за його межі і має переважно характер позакласної роботи. Основні види діяльності: гуртки, олімпіади, знайомство й робота з цікавою літературою тощо.
Роботу зі здібними до математики дітьми починаю у 5- 6 класах. Головна мета цієї роботи - зацікавити, привернути увагу до математики всіх потенційно здібних дітей. І на цьому етапі обдарованим дітям (вони, як правило обдаровані різнобічно) треба допомогти у виборі. Тут стане у пригоді реклама - яскрава, цікава. Таким "закликом" до поглибленої праці з математики може стати математичний КВК, вечір - бенефіс, свято тощо. Але діяльність щодо "заманити" не може звестись до одноразової акції, це процес, що повинен поступово перейти в повсякденну цікаву працю і продовжуватися до кінця навчання, а може протягом життя.
Наявність математичних здібностей в одних учнів і недостатня розвинутість їх в інших вимагає від мене постійного пошуку шляхів формування і розвитку таких здібностей у школярів.
Рівнева диференціація з урахуванням психології математичних здібностей учнів збільшує можливості роботи вчителя. Такий підхід створює умови для розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до занять математикою, і забезпечує посильною роботою учнів, які не мають таких задатків. Виконуючи посильні завдання, учень отримує впевненість у своїх силах.
Розв'язування задач - це робота дещо незвичайна, адже це розумова робота. А щоб навчитися будь-якій роботі, треба спочатку добре вивчити той матеріал, над яким доведеться працювати, ті інструменти, з допомогою яких буде виконуватись робота.
Отож, для того щоб навчити учнів розв'язувати задачі, я пропоную їм розібратись в тому, що вони собою являють, як побудовані, з яких частин складаються, що потрібно знати, щоб розв'язати ту чи іншу задачу.
Велику роль відіграють задачі, які учні складають самі. Складання задачі часто вимагає роздумів, які під час розв'язку готових задач не потрібні. Тому складання задач сприяє розвитку творчого мислення учнів.
Щоб привчити учнів самостійно мислити, викликати в них віру у власні сили потрібно також виховати впевненість у своїх можливостях, необхідно примусити їх пройти через певні труднощі, а не подавати все в готовому вигляді.
Відомо, що будь-який урок — це складне педагогічне явище, витвір вчителя, на якому учні демонструють свої знання, уміння та навички.
Чи цікаво дітям на уроці? Чи люблять вони вчитися?
На ці питання не можна відповісти напевне. Іноді діти ідуть на урок із задоволенням, іноді без нього. Як зацікавити дітей? Як привернути їх увагу до свого предмету? Звичайно, за допомогою того, що їм буде слухати найцікавіше, того, що вони будуть робити із задоволенням.
Як донести матеріал до їх свідомості яскраво і красиво, щоб запам'яталось надовго і назавжди?
Іноді можна почути, що математика складна, суха і нецікава наука. Людей, які люблять математику, це вражає й ображає. Математика сувора, але красива й глибока, як чиста криниця. А завдання — вчителя і полягає в тому, щоб розкривати перед учнями її емоційний бік, чуйну і вродливу стать. Як краще цього домогтися?
Красивими, цікавими уроками. Уроками, які пробуджують цікавість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість. Отже, нестандартний урок. Він не вкладається в рамки виробленого і сформульованого дидактикою. На цьому уроці можна не дотримуватись чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. Для такого уроку характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових форм викладу, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, змагання або нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовувати власні дидактичні матеріали, часто саморобні і тим більше корисні для учнів.
Для прикладу наведу урок у 6 класі з теми "Відсотки" під назвою "Бізнес-гейм".
Щоб наблизити математику до життя, щоб показати її різноманітність застосування, цей урок було проведено у вигляді ділової гри. Учнів класу було поділено на три команди, і весь урок вони працювали за груповим методом. Кожна команда сиділа за окремим великим столом. Ідея уроку полягала в тому, що учні — гості, які приїхали у місто "Відсоток", а вчитель — бізнесмен, мешканець цього міста, знайомить їх з ними і його мешканцями.
Під час цієї мандрівки з учнями трапляються цікаві пригоди — вони витрачають і заробляють гроші, займаються бізнесом, а допомагають їм у цьому відсотки. Урок краще проводити в кінці теми, щоб діти були знайомі з усіма типами задач на відсотки. Цей урок вимагає гарної підготовки вчителя. Необхідно намалювати яскраві плакати з написами об'єктів продажу, картки з задачами, принести гральний кубик і кашкети з написами "Бізнес-гейм".
У проведенні уроку вчителеві допомагають учні цього класу — "працівники фірми". Учень - начальник фінансів — буде вести банківські рахунки команд на одній з відкидних дощок, троє менеджерів по одному біля кожного з трьох столів – для виплати коштів, зароблених учнем окремо та для того, щоб кидати гральний кубик.
Під час проведення цього уроку спостерігається велика зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із задоволенням це можна пояснити, мабуть, тим, що учні відчувають себе у ролі бізнесменів, мають змогу заробити і витратити власний капітал. Це урок – міні-модель сучасного життя, де без знань відсотків та їх застосування не обійтись. Тому ми бачимо і мотиваційний бік цього уроку. Під час підведення підсумків я відзначаю не тільки командну роботу певної групи учнів, але й індивідуальні відповіді.
Досвід роботи показує, що для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки як: урок-змагання; урок-вікторина, урок- "круглий стіл"; урок-гра та ін. Щоб зацікавленість учнів до вивчення математики не знижувалась, доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій.
Так у 9 класі практикую проведення уроків-змагання під час узагальнення і систематизації знань учнів з певної теми. Наприклад, урок узагальнення і систематизації знань за темою "Числові послідовності". Клас поділено на три команди: "Трикутник", "Квадрат", "Коло".
Така організація учбової діяльності на уроці дає можливість реалізувати принципи диференціації навчання, оскільки гарантує участь кожного учня на тому чи іншому етапі уроку. Так, учні з низьким рівнем навчальних здібностей можуть забезпечити команді бали на І етапі уроку, а учні з високими здібностями – виступи із захистом творчих робіт. Другий етап уроку – "поле діяльності" для учнів з середніми навчальними здібностями.
Позакласна робота з математики дуже важлива для пробудження в учнів інтересу до математики. Тому математичні вікторини, змагання, ігри, прес-конференції, вечори сприяють підвищенню математичної культури, розширюють і поглиблюють здобуті на уроках знання, показують застосування їх на практиці, розвивають мислення, математичні здібності, допомагають ввійти у світ наукових і технічних ідей.
Так при проведенні прес-конференції "Гранітна опора наук" учні 7-9 класів багато дізналися про значення математики в різних галузях людської діяльності. Така форма роботи сприяє розширенню кругозору учнів, розвиткові уміння самостійно й творчо працювати з навчальною, науково-популярною літературою, формуванню в дітей інтересу до математики, а також поглибленню знань.
Учням дуже подобається брати участь в іграх, правила яких максимально наближені до умов тих ігор, за якими вони мають можливість спостерігати з екранів телевізорів. Такими іграми є "Перший мільйон", "Поле чудес", "Слабка логіка" та інші.
Щоб розвинути творчі здібності учнів, поступово та систематично залучати до самостійної пізнавальної діяльності, щоб забезпечити співпрацю між учнями та учителем, традиційного уроку недостатньо.
У кожного вчителя свій підхід до викладання предмету, своє бачення проблеми навчання предмету, але кожен намагається знайти підхід до своїх вихованців, виявити і розкрити їхні здібності, вселити віру у власні сили, спрямувати на досягнення успіхів у навчанні.
Велику увагу приділяю розвитку нестандартного мислення, розвитку уяви, тому застосовую різні форми проведення уроку: урок-гра; змагання; комбіновані уроки;уроки систематизації і узагальнення у формі подорожей, конкурсів, математичних турнірів. Для перевірки засвоєння теми, або перевірки домашнього завдання використовую різні способи: фронтальна перевірка; вибіркова перевірка кількох робіт; доповнення записів; математичні диктанти; робота в парах (групах) з послідуючою перевіркою і самоаналізом. Такий підхід дає змогу не тільки досягти ефекту несподіваності і новизни, але виховувати відповідальність і впевненість в своїх знаннях.
Математика має значну перевагу перед іншими предметами в тому, що вона на кожному кроці може торкатися найрізноманітніших явищ природи та навколишнього середовища під час розв'язування задач. З метою розвитку навчально-пізнавальних здібностей я використовую екологічний та краєзнавчий матеріал, в якому числові характеристики є складовими частинами задач, вивчення яких передбачене програмою.
Активізує пізнавальну діяльність учнів бачення перед собою мети вивчення даної теми, зв'язку з життям, практикою. Найважливіше завдання, яке стоїть перед вчителем математики - наблизити викладання предмета до потреб практики. Прикладні вправи допомагають глибше зрозуміти теоретичний матеріал.
Значну увагу приділяю виконанню методики викладання через цілеспрямоване впровадження інноваційних технологій навчання.
При викладанні математики я використовую презентації, створені за допомогою програми Microsoft Power Point.
Використовуючи текстовий редактор Microsoft Word та редактор формул Microsoft Eguation, я створюю дидактичні матеріали, які застосовую для організації самостійної роботи учнів, для проведення контрольного тематичного оцінювання.
Використання нових інформаційних технологій у поєднанні з традиційними засобами навчання дає можливість зробити процес навчання більш цікавим та ефективним.
Розвитку навчально-пізнавальних здібностей сприяє позакласна робота. Проводяться математичні тижні, присвячені видатними вченим - математикам, в ході якого проводяться змагання юних математиків "Щасливий випадок" (5-6 кл), інтелектуальна гра "Найрозумніший математик" (7-9 кл.), тематичні вечори "М. В. Остроградський. Шлях у науку", "Від Евкліда до Лобачевського ", конкурси "Задача на кожен день", "Кросворд", вікторини "Чи знаєш ти історію математики", "Видатні математики", ігри "Поле чудес", "Сильна ланка".
Не кожен учень буде використовувати математичні знання безпосередньо, але сподіваюсь, що мої учні будуть людьми мислячими, всебічно розвиненими, творчими.