Значення та застосування системи спеціальних знань у сфері фізичної культури

Особлива роль навчального предмета "Фізична культура" в порівнянні з іншими дисциплінами навчального плану загальноосвітніх шкіл, полягає в тому, що цей предмет є одним з небагатьох який спрямований на пізнання своєї людської природи, а не на вивчення світу навколо. Більше того, це поки єдиний на вчальний предмет, в якому закладений потенціал практичної реалізації одного з найважливіших завдань пізнання, яке витікає з давньої мудрості, яка говорить: "Пізнай себе".

Головний сенс цієї мудрості полягає в тому, що дійсно повне і об'єктивне пізнання навколишнього світу можливе тільки через пізнання самого себе, своїх можливостей і прагнень. Такий підхід до пізнання дійсності не втратив свого значення і в наші дні, а фізична культура представляє для цього унікальні можливості, потенціал яких на максимум

ще не використовується в процесі викладання цього предмета в загальноосвітній школі.

Для обґрунтування доцільності використання таких теоретичних знань необхідно звернути увагу і на те, що в залежності від індивідуальних особливостей життєдіяльності колишніх учнів, знання, що складають зміст тих чи інших дисциплін навчального плану загальноосвітньої школи, нерідко виявляються незатребуваними. Така доля не загрожує системі спеціальних фізкультурних знань. Справа в тому, що вся їх суть спрямована на сприяння зміцненню і підтримку на оптимальному рівні самого необхідного і дорогого чим обдарувала природа кожну людину - її здоров'я. Саме здоров'я, оптимальний фізичний стан організму є матеріальною основою для нормальної життєдіяльності та досягнення успіхів у будь-якій сфері людського буття.

З цього випливає, що спеціальні знання з області фізичної культури покликані виконувати роль найважливішого чинника, що забезпечує повноцінне життя, досить повне розкриття найрізноманітніших задатків і здібностей, досягнення майстерності в будь-якому вигляді професійної діяльності. Це можливо досягти тільки шляхом всебічного підвищення рівня фізкультурних знань, якості освіти у сфері фізичної культури, більш пильної уваги до формування її інтелектуального компонента.

Мова йде про необхідність засвоєння учнями реально існуючого і найтіснішим чином взаємопов’язаного, надзвичайно широкого спектру знань з різних галузей науки про людину, з метою формування уявлень про його фізичний потенціал, як матеріальної основи ефективної рухової, інтелектуальної та духовної діяльності.

По відношенню до процесу фізичного виховання знання можуть бути розглянуті в двох аспектах:

• як один з компонентів змісту освіти, представлений у навчальному предметі "Фізична культура" (розділ "Теоретико-методичні знання");
• як надбання кожного учня, яке він набуває в процесі навчання і може використовувати для досягнення цілей щодо збереження та зміцнення свого здоров'я, фізичного самовдосконалення, задоволення різних фізкультурно-спортивних інтересів і потреб.

З цього випливає, що знання повинні представляти собою провідний компонент змісту у сфері фізичної культури. Без освоєння теоретичного матеріалу неможливо вирішити завдання освіти, що становить сутність загальноосвітнього предмета "Фізична культура".

Разом з тим, практика показує, що викладання розділу "Теоретико-методичні знання", його активному та цілеспрямованому освоєнню учнями в даний час ще не приділяється належної уваги, хоч і відсутність у школярів теоретичних знань з фізичної культури різко знижує ефективність навчання і виховання, зменшує інтерес до занять фізичними вправами, заважає прищеплюванню учням позитивного ставлення і потреби в систематичних самостійних заняттях фізичною культурою.

Значення теоретичного матеріалу обумовлено і тим, що він, хоча і не робить прямого і безпосереднього впливу на підвищення рухової активності, фізичного вдосконалення людини, тим не менш, сприяє суттєвому підвищенню цілеспрямованості та ефективності процесу фізичного виховання.

Одна з особливостей знань з фізичної культури полягає в їх високого ступеня прикладності. Вони покликані допомогти учням раціонально застосовувати практичні вміння та навички для зміцнення здоров'я, розвитку фізичних якостей, освоєння різноманітних рухових дій. Поряд з цим, вони також сприяють підвищенню рівня загальної освіченості та ерудиції учнів.

Велика роль знань у формуванні щиро зацікавленого ставлення до занять фізичними вправами, в правильному розумінні й оцінці соціальної значущості фізичної культури як суспільного явища.

Завдяки знанням інструктивно-методичного характеру учні отримують можливість грамотно з урахуванням особливостей і можливостей власного організму організовувати самостійні заняття фізичними вправами.

Незамінна роль теоретичного матеріалу в справі формування мотиваційно-ціннісних орієнтацій і переконань, без яких неможливо дійсно ефективне використання засобів фізичної культури. Якісне освоєння теоретичного матеріалу, підвищуючи рівень загальної освіченості та ерудиції, ефективно сприяє загальному розвитку учнів.

Незважаючи на таке велике значення, питань засвоєння теоретичного матеріалу з фізичної культури в школі вчителі не приділяють належної уваги. Ігнорують розроблену загально прийняту методику формування знань з предмету, але це відбувається за наявності ряду об'єктивних причин, які істотно ускладнюють процес викладання і засвоєння теоретичного матеріалу, головними з яких є: його неоднорідність, приналежність до різних областей наукових знань (гігієна, соціологія, історія, фізіологія, анатомія, теорія і методика фізичної культури та ін.), різнорівнева складність, різна ступінь прикладного значення, матеріально-технічна забезпеченість.

Такий стан вимагає реалізації різних форм і методів які в найбільшій мірі відповідають особливостям того чи іншого конкретного матеріалу. Тому для реалізації більш ефективної технології викладання і засвоєння теоретичного матеріалу необхідно більш детально зупинитися на розгляді його ролі і особливостей, як елемента освіти у сфері фізичної культури.

У галузі фізичного виховання школярів система спеціальних знань характеризується наступними параметрами:

• обсягом теоретичного матеріалу, що входить в неї;
• складом видів знань (фактів, понять, законів, принципів і т. п.), що існують у рамках відповідної науки та включених у зміст навчального предмета "Фізична культура".

Структурна організація навчального матеріалу, що входить у цей предмет, знаходить відображення в його угрупованні за ознакою однорідності змісту. Орієнтуючись на цю ознаку, весь теоретичний матеріал можна поділити на групи за рівнем складності і ступеня прикладності по відношенню до конкретних практичних модулів навчальної програми.

За цими ознаками теоретичний матеріал навчального предмета "Фізична культура" в загальноосвітній школі може бути розділений на:

Предметно-наукові знання - знання про певні способи рухової діяльності, фізичного розвитку і вдосконалення особистості, які стимулюють учнів до пошукової діяльності системи фізичних вправ, адекватних індивідуальним особливостям фізичного стану. Предметно-наукові знання можуть бути продуктивними за умови, якщо вони є системою: уявлень на першому ступені навчання (початкова школа); понять на другому ступені навчання (середня школа); понять і законів, що є складовими наукової теорії на третьому ступені навчання (старша школа).

На кожному ступені навчання слід виділяти ті системно оформлені наукові знання, які максимально відповідають віковим особливостям школярів. Крім предметно-наукових у навчальному процесі використовується і комплекс допоміжних знань: нормативно-профілактичних, контрольно-оцінювальних, історико-наукових, між наукових та міжпредметних.

Нормативно-профілактичні знання визначають вимоги вивчення конкретного способу діяльності. Цей вид знань поєднує знання гігієнічних норм занять фізичними вправами, правила техніки безпеки протягом занять фізичною культурою і спортом у різних умовах, правила надання першої долікарської допомоги при травмах і пошкодженнях на заняттях або спортивних змаганнях.

Контрольно-оцінювальні знання, крім формування емоційно-ціннісного відношення до об’єкта пізнання, покликані надавати школярам знання з контролю самопочуття, в процесі і після виконання фізичних вправ. Тобто вони сприяють вихованню емоційно-мотиваційної сфери учнів і водночас є засобом запобігання небажаних наслідків активної рухової діяльності і самокорекції фізичного стану.

Контрольно-оцінювальні знання позначають певні норми ставлення до тих чи інших об’єктів, їх значення, у тому числі до різних знань в тій чи іншій сукупності систем об’єктів. Цей вид знань важливий для формування ставлення, усвідомленої питомої ваги різних знань, реальних об’єктів, для формування системи цінностей особистості.

Історико-наукові знання дають змогу розкрити учням процес пізнання і його рушійні сили, розвиток знань уведення людського чинника в навчальний предмет, орієнтований на вивчення природи людини.

Історико-наукові знання важливі для формування наукового і творчого мислення, виховання емоційно-мотиваційної сфери школяра. Вони виконують виховну і розвивальну функції.

До міжнаукових можна віднести знання з фізіології, гігієни, теорії і методики певного виду спорту. Враховуючи специфіку навчального предмета "Фізична культура", в реальному навчальному процесі використовуються логічні знання. На наявність міжпредметних знань і необхідність їх застосування вказував ще Я. А. Коменський: "Усе, що перебуває у взаємному зв’язку, повинно викладатися в такому самому зв’язку". Основними функціями міжпредметних знань є освітня, виховна, розвивальна. Методологічна функція знань полягає в забезпечені єдності різноманітних процесів і явищ, що вивчаються різними навчальними предметами.

У зв'язку з вищевикладеним стає очевидним, що проведення тільки практичних занять (що, на жаль, характерно для переважної більшості шкіл) вкрай обмежує можливості освоєння дуже важливого теоретичного матеріалу, який, власне, і являє собою головний зміст загальної середньої освіти у сфері фізичної культури.

Формування спеціальних знань у процесі навчальних занять з фізичної культури в школі, підпорядковуючись загальним закономірностям педагогічного процесу, має свої характерні особливості, які треба враховувати при їх цілеспрямованому засвоєнні.

Специфіка викладання навчального предмета обумовлює необхідність дотримання таких вимог:

• Використовувані засоби і методи повинні не тільки забезпечувати повноцінність засвоєння знань, а й сприяти підвищенню рухової активності учнів. Це стає досяжним при високому ступені взаємозв'язку освоюваного матеріалу з вмістом практичної фізкультурно-спортивної діяльності, коли потреба в його засвоєнні є усвідомленою і очевидною, обумовленої характером і завданнями практичної діяльності.
• Форми і методи повідомлення (отримання) і засвоєння теоретичного матеріалу повинні відповідати особливостям його конкретного змісту, рівнем складності і ступеня прикладності стосовно змісту та завданням практичних занять.
• Зміст освоюваного теоретичного матеріалу має стимулювати прагнення до пізнання особливостей і можливостей власного організму займаються, забезпечувати формування практичних навичок оперативного самоконтролю за станом організму під впливом занять фізичними вправами, дозволяти вносити своєчасні корективи в практику їх застосування на основі аналізу даних самоконтролю.
• Засвоєння матеріалу має передбачати реалізацію міжпредметних зв'язків, тобто використання знань з інших навчальних предметів, насамперед таких, як: історія, фізіологія, анатомія, фізика, хімія.
• Зрештою засвоєння теоретичного матеріалу має сприяти усвідомленню необхідності активної самостійної навчально-пізнавальне діяльності, спрямованої на вирішення завдань самовиховання і фізичного самовдосконалення.

Загальний науковий рівень знань в галузі фізичної культури досить високий. Їх найбільш яскравою характерною рисою є те, що вони виробляються і формуються на стику найрізноманітніших наукових дисциплін: педагогічних, психологічних, математичних, гуманітарних і природно наукових і т. п. Даним обставиною обумовлений той факт, що з усіх дисциплін навчального плану загальноосвітньої школи, фундаментальні теоретичні знання з фізичної культури є самими інтегрованими і багатогранними, а тому одними з найскладніших за змістом і технології викладання і засвоєння.

Рівень знань у галузі фізичної культури може бути різним і виявлятися в різному ступені складності: від простого опису елементарних фактів до викладу теоретичного матеріалу на міжпредметному рівні.

При цьому ступінь їх складності співвідноситься з тією чи іншою щаблем абстракції. Чим вище ступінь абстракції теоретичного матеріалу, тим складніше виявляється та чи інша тема, або навчальна дисципліна в цілому. І справа тут не просто в додаткових витратах часу та праці, а в тому, що вивчення матеріалу на більш високому рівні абстракції вимагає перебудови стилю мислення.

Вивчення явищ у навчальному процесі з фізичної культури можна зіставити з чотирма послідовними ступенями абстракції:

• Сходинка "А" - феноменологічна. На цьому ступені зміст навчальної дисципліни являє собою простий опис фактів і явищ, що спирається на використання життєвих понять. Вона передбачає формування загальних уявлень про зміст фізичної культури, основних аспектах збереження здоров’я і т. п. Дана щабель вивчення реалізується на самих початкових етапах освіти, дозволяє накопичити знання про факти для подальших узагальнень.
• Сходинка "Б" - аналітико-синтетична На цьому ступені зміст навчальної дисципліни передбачає пояснення природи, властивостей об'єктів, закономірностей протікання явищ, закладаються основи мови науки (понять, суджень і т. п.)
• По відношенню до змісту фундаментальних фізкультурних знань ця ступінь передбачає пояснення суті фізіологічних та психолого-педагогічних закономірностей фізичного виховання, засобів і методів формування рухових умінь і навичок, сприяння розвитку фізичних якостей, розкриттю змісту основних понять науки про фізичну культуру.
• Сходинка "В" - прогностична. Цей ступінь абстракції передбачає вивчення моделей процесів, аналіз законів і властивостей явищ, освоєння сучасної термінології.
• Стосовно до знань з області фізичної культури, на цьому ступені демонструються і аналізуються знання, що лежать в основі оздоровчої фізичної культури, тренування основних фізіологічних систем організму, методів лікарсько-педагогічного контролю і самоконтролю в процесі занять фізичними вправами, спортом, засоби і методи самовиховання і фізичного самовдосконалення.
• Сходинка "Г" - аксіоматична. Припускає високий ступінь спільності, інтегрованості знань. Зміст навчальної дисципліни охоплює великий обсяг матеріалу, що дозволяє робити точний і довгостроковий прогноз ходу явищ на основі відносно невеликого числа загальних принципів і положень. Виклад матеріалу спирається на міждисциплінарний науковий мову.

Стосовно до галузі фізичної культури характеризується високим рівнем знання і глибоким розумінням основних закономірностей і принципів функціонування фізичної культури як явища суспільного життя. Наявністю власних суджень, поглядів щодо основних проблем і перспектив розвитку даного явища, що ґрунтуються на глибокому розумінні міждисциплінарних зв'язків і відносин, завдяки чому вони стають особистою точкою зору, переконаністю людини.

Наука і відповідна навчальна дисципліна стають повноцінними, "набувають своє обличчя", на щаблях абстракції "Б" і "В", коли з'являється можливість чіткого визначення предмета вивчення, позначення меж науки, визначаються і наповнюються змістом її основні поняття.

Подання матеріалу на більш низькому рівні складності ("А" - феноменологічна щабель абстракції) з'явилося б недостатнім по відношенню до вимог, що пред'являються до навчальних дисциплін, пропонованим для вивчення в старшому шкільному віці.

Найвищий рівень складності подання матеріалу ("Г" - аксіоматична щабель абстракції) більш характерний для підручників і навчальних посібників системи вищої професійної освіти.

Формування спеціальних знань є не тільки основою забезпечення освіти у сфері фізичної культури, а й головною умовою активного прилучення до фізкультурної діяльності, реалізації діяльнісного підходу в освоєнні цінностей фізичної культури. Досягнення такого результату передбачає вирішення наступних важливих завдань:

• якісного освоєння інструктивно-методичних знань;
• проведення практико-методичної підготовки;
• освоєння методів самовиховання і фізичного самовдосконалення;
• формування фізкультурно-спортивних інтересів і потреб та їх активну реалізацію в повсякденному життєдіяльності, що забезпечує перехід від "примусової" системи навчального процесу до системи широкого самовизначення у сфері фізичної культури.

Освоєння інструктивно-методичних знань має здійснюватися на заняттях теоретичного та інструктивно-методичного характеру. У процесі цих занять учні повинні усвідомити і засвоїти суть методичних прийомів впливу на організм засобами фізичної культури, ознайомитися з основними закономірностями фізичного розвитку та доцільного впливу на вдосконалення фізичних кондицій і координаційної підготовки.

Навчальні заняття інструктивно-методичного характеру обов'язково повинні доповнюватися самостійними формами методичного освіти, такими, наприклад, як робота з літературою, розробка програм самостійних занять з різною спрямованістю, знаходження відповідей на поставлені питання та ін.

Практико-методична підготовка повинна здійснюватися в процесі інструктивно-методичних і практичних занять шляхом систематичного виконання комплексів таких практичних завдань, як:

• складання і проведення комплексів ранкової гігієнічної гімнастики;
• складання і проведення комплексів вправ у режимі дня;
• проведення вправ розминки, організація та проведення рухливих ігор;
• складання і проведення комплексів для сприяння розвитку окремих фізичних якостей, формуванню рухових навичок;
• участь в організації масових фізкультурно-оздоровчих заходів;
• участь в організації та суддівстві спортивних змагань тощо.

Одне з провідних місць у системі фізичного виховання школярів повинне займати освоєння методів самовиховання і самовдосконалення. Спеціальна підготовка в даному напрямку включає інформацію про її зміст, основних методах і формах, а також практичне освоєння і використання цих методів у повсякденному житті. При цьому учні повинні акцентувати свою увагу на виконанні наступних дій і завдань:

• уточнити особисті мотиви здійснення процесу самовдосконалення;
• усвідомити особисті потреби та інтереси в фізкультурної діяльності і визначити шляхи їх задоволення;
• в кожному навчальному занятті намагатися вибрати інформацію, корисну для організації самостійної роботи;
• виховувати в собі вольові та інші позитивні особистісні якості шляхом систематичного подолання труднощів, що виникають при виконанні фізичних вправ;
• вчитися загартовувати свій характер за допомогою засобів фізичної культури, виробляти постійну готовність до вирішення складних життєвих завдань;
• прагнути до поглиблення спеціальних знань з області фізичної культури, фізіології, анатомії, психології, валеології тощо.

Таким чином, прилучення до активної самостійної фізкультурної діяльності виявляється неможливим без засвоєння теоретичних, інструктивно-методичних знань і умінь, без оволодіння способами самовиховання і фізичного самовдосконалення.

Для самоконтролю за якістю придбаних знань необхідно мати уявлення про три рівні їх засвоєння.

Перший рівень проявляється в усвідомленому сприйнятті навчальної інформації та запам'ятовуванні її змісту.

Досягнення другого рівня засвоєння знань забезпечує вміння застосовувати їх у практичній діяльності.

Третій рівень характеризується сформованістю вмінь застосовувати отримані знання творчо, самостійно, змінюючи у нестандартних умовах.

Досягнення третього рівня засвоєння знань забезпечує можливість ефективної організації самостійних занять фізичними вправами, створення умов систематичного самовдосконалення на основі реалізації концепції: "Я сам собі тренер".

Реалізація такого підходу в практиці самовдосконалення можлива тільки за умови оволодіння необхідними знаннями на третьому рівні їх засвоєння і досить повного і різнобічного пізнання своїх особистісних, індивідуальних особливостей і фізичних можливостей власного організму. Дана обставина передбачає необхідність активної, цілеспрямованої діяльності в області самопізнання.

Ще в глибоку давнину в Греції над входом до храму Аполлона в Дельфах було накреслено: "Пізнай себе". Згодом ці слова стали девізом цілого філософського вчення, заснованого на уявленні про те, що пізнання навколишнього світу йде через пізнання себе, своїх можливостей і прагнень.

Такий підхід до пізнання дійсності не втратив свого значення і в наші дні, а фізична культура, знання, складові її інтелектуальну основу, становлять для цього унікальні можливості.

Література

1. Васьков Ю. В. Добір і конструювання теоретичного компонента змісту фізкультурної освіти в загальноосвітній школі / Васьков Ю. В. - Х. ХОІУВ, 1997. – 199.

2. Андріанов В. Є. Макаренко Н. Г. Духовний потенціал фізичної культури // Теорія та методика фізичного виховання. №5 (25). – 2006.

3. Шамардіна Г. М., Долбишева Н. Г. Характеристика теоретичного, методичного та практичного рівня знань про фізичне виховання старшокласників / Шамардіна Г. М., Долбишева Н. Г. // Теорія та методика фізичного виховання. - №9 (35). – 2007.

4. Москаленко П. Г. Навчання як педагогічна система/ Москаленко П. Г. Тернопіль. ТДПІ, 1995. – 144с.