Роль гри у формуванні навчальної діяльності учня

Основне завдання, яке стоїть перед вчителями початкових класів – покращити всебічний розвиток молодших школярів, виховувати в них відчуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки, вміння розуміти та цінити красу і багатство рідної природи, любов до своєї Батьківщини. Світ постає перед дитин ою в образах, звуках, фарбах, іграх. Гра входить у життя дитини з раннього віку. Граючись, діти глибше пізнають життя, набувають різних навичок та вмінь.

Тому не дивно, що гра викликає такий інтерес і у непосидючих хлопчиків, і у сором'язливих дівчаток. Перевтілюючись у персонажів гри вони стають сміливими і безстрашними, вольовими і кмітливими. Під час гри формуються високі моральні якості школярів: доброта, чуйність, уміння поступитися своїми інтересами в ім'я колективу. Переборювати труднощі, долати перешкоди.

Гра допомагає задовольнити дитячу допитливість, залучає до активного пізнання оточуючого світу.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів та вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, добре відомий всім Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна ввести в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись зі своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов'ю до вчителя.

Для навчання через гру існують дидактичні ігри. Головна їх особливість у тому, що завдання дітям ставляться у ігровій формі. Діти граються, не підозрюючи, що засвоюють якісь знання, оволодівають навиками дій з певними предметами, Вчаться культурі спілкування один з одним. Кожна дидактична гра має пізнавальний та виховний зміст, ігрове завдання, ігрові дії, ігрові та організаційні відносини. Пізнавальний та виховний зміст визначається як мета, тобто те, що дорослий бажає досягнути, заради чого організовує гру.

Ця мета, конкретизується в доступній для дитини формі – в ігровому завданні, яке, звичайно, цікавить дітей, але разом з тим, породжує запитання: як це зробити? Про способи виконання ігрового завдання говориться в правилах гри, цікавих та зрозумілих дітям. У правилах гри закладено і більш глибокий зміст – пізнання світу та виховання певних моральних якостей. А для дітей правила важливі як способи вирішення ігрової задачі, досягнення успіху.

Кожен з названих структурних компонентів має своє певне призначення, але всі вони разом, а головне – у взаємозв'язку, спонукають дітей до пізнавальної та практичної діяльності.

Дидактичні ігри сприяють створенню умов для самоорганізації дітей. Роль педагога в тому, щоб зв'язати в єдності всі структурні компоненти гри і як найкраще використати її потенціальні можливості. Адже молодші школярі ще не в змозі самостійно проводити гру.

Як же поєднати зусилля педагога та самостійну діяльність дітей під час проведення дидактичних ігор? Перш за все потрібно приготувати необхідний матеріал. До цього треба залучати дітей. Вони завчасно можуть виготовити емблеми, символи. Під час підготовки матеріалу з дітьми обговорюється ігрове завдання, правила, хід гри. Важливо, щоб діти чітко зрозуміли, що потрібно зробити, якого результату важливо досягти ігровими діями.

Успішно виконане ігрове завдання вважається лише при умові дотримання правил гри, в які входять норми поведінки при спільній діяльності. Якщо їм не надавати належного значення і в центрі уваги дітей виявляється виграш, вони домагатимуться його будь-якою ціною, а правила здадуться їм чимось не потрібним, а той перешкодою в досягненні успіху. Змінити таке ставлення дітей до правил гри допоможе наполегливість учителя та мотив – хто порушив правила гри, виграш - не зараховується. Перед дітьми виникає протиріччя.

Якщо дотримуючись правил, важче досягти успіху, якщо ні – легше обіграти інших. Тоді в центрі уваги дітей з'являються такі моральні поняття, як чесність та справедливість у відношенні один до одного. Головне завдання учителя - розвивати у дітей вимогливість один до одного, уважне, але й критичне відношення до ровесників.

В побудові ігор можна виділити три типові ситуації:

• діти індивідуально не залежно один від одного, виконують завдання;
• діти, виконуючи ігрове завдання, входять в контакт один з одним: правильне розв'язання завдання однією дитиною впливає на успіхи інших;
• найбільш складні ігри з двома формами взаємодій - в середині групи і між групами: вони виховують почуття відповідальності, взаємодопомоги.

Тип відношень у грі зумовлює особливості її організації, більшу або меншу самостійність дітей. Діти краще виконують завдання, якщо гра побудована на відомому їм змісті. Але в кожній грі передбачається не лише повторення відомого але й пізнання нового.

Дидактичну гру слід використовувати як ланку між навчальною та самостійною ігровою діяльністю. Успіх проведення гри залежить від настрою учителя. Успіх забезпечений, якщо гра приносить насолоду не лише дітям, а й дорослим.

Дидактичні ігри можна використовувати на всіх уроках: на читанні, письмі, математиці, образотворчому мистецтві.

Навчально-виховний процес у початковій школі необхідно організувати так, щоб гра залишалася присутньою як найбільш засвоєна малюками форма діяльності. Дидактичні ігри у початковій школі активізують інтерес та увагу дітей, розвивають пізнавальні здібності, кмітливість, уяву, закріплюють знання, вміння та навички, а також виконують роль емоційної розрядки.

За допомогою гри створюється атмосфера доброзичливості, емоційного піднесення, вільного вибору. Вона викликає позитивні емоції та інтерес до навчання. Для дітей молодшого шкільного віку, а особливо шестиліток, ігрова діяльність має велике значення, бо є найбільш доступною формою діяльності та ефективним засобом навчання і творчого розвитку особистості.