Педагогічний потенціал учителя - основа впровадження педагогічних інновацій

Головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить у площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.

Проблема сьогодні полягає в тому, щоб надати вчителю методологію вибору та механізм реалізації відібраного вче ними змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів та здібностей учнів, так і його особистої творчої індивідуальності. Окремі форми і методи навчання повинні поступитися цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання – зокрема.

Про педагогічні технології тепер говорять усюди – у пресі, на педагогічних нарадах, на науково - практичних конференціях.

Що таке "технологічний підхід у навчанні"? Яким чином учителю вибрати технологію, яка дозволить максимально використати власний творчий потенціал?

Освітня технологія – це модель спільної роботи вчителя і учнів з планування, організації та проведення реального процесу навчання за умови забезпечення комфортності для всіх суб’єктів освітньої діяльності.

Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем.

Предметом освітньої технології обов’язково має бути формування потрібного професійного забезпечення, новий зміст технологічного потенціалу вчителя, його модернізований обсяг, нові якісні параметри (прогнозування змісту, форм і способів організації та проведення педагогічного процесу, характер діяльності вчителя, особливості пізнавального спілкування, особистісні характеристики).

Провідним суб’єктом технологізації процесу навчання є вчитель з притаманними йому педагогічними вимогами і впливами, особливостями фахової самореалізації. Допоміжним фактором, коригувальним чинником цього процесу має бути діяльність учнів – їх особистісні інтереси, потреби, можливості, досягнення, способи і форми пізнавального самовиявлення.

Безумовно, саме учень є головною дійовою особою у навчанні, але тільки на рівні реалізації своєї мети, а не у виборі технології навчання. Для дитини не існує традиційної чи інноваційної технології. Є звичні або нові способи діяльності на уроці, запропоновані вчителем.

Нижче наведені створені за останні роки освітні технології, кінцевою метою яких є гармонійний розвиток особистості дитини і дорослого:

• особистісно орієнтована освіта і технології;
• технологія саморозвитку;
• технологія організації групової навчальної діяльності учнів;
• технології формування творчої особистості;
• технологія навчання як дослідження;
• проектна технологія;
• нові інформаційні технології навчання;
• педагогічна технологія "Створення ситуації успіху".

Не дивлячись на їх різноманіття, центральною ланкою реалізації освітньої технології, найвищим ступенем її розвитку і втілення, системним виявом ефективності і результативності, має бути урок як основна форма організації шкільного навчання. Тільки на уроці набувають цілеспрямованого вияву всі способи і форми взаємодії вчителя й учнів, що прогнозуються процесуальною частиною технології.

Технологічним потенціалом учителя є комплекс його особистих фахових досягнень, що включає:

• Інтелектуальний компонент; поінформованість у технологіях здійснення певного виду освітньої діяльності, розуміння із концептуальних та процесуальних особливостей.
• Дієво-практичний компонент: володіння набором дидактичних методів, прийомів та організаційних форм, які складають основу професійної майстерності;надбання власної педагогічної техніки, ті засоби і прийоми, що виробились в індивідуальній професійній діяльності і стали змістовими характеристиками особистого досвіду; навчально-методичний супровід викладання предмета, підготовлений власноруч, або авторські способи використання традиційного оснащення.
• Емоційно-особистісний компонент: способи пристосування своїх професійних можливостей до контингенту учнів, урахування їх індивідуальних запитів, особистий досвід спілкування з ними; характерні риси вдачі, що підсилюють дієвий вияв професійних умінь;
• Функціональне призначення технологічного потенціалу подвійне: застосовувати прийняті досвідом учителя структурні компоненти у нових педагогічних ситуаціях, шляхом їх доцільних модифікацій, актуальних на даний час; освоїти нові дидактичні складові, необхідні для реалізації ідей реформи, та ввести їх у особистий досвід учителя.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, набутих у процесі безпосередньої педагогічної діяльності; форма засвоєння педагогом раціональних здобутків своїх колег.

Педагогічний досвід передусім знаходить своє втілення в технології навчально-виховного процесу.

Мета моєї роботи – пошук і впровадження інноваційних технологій навчання, які орієнтуються наконкретного учня, який буде постійно навчатися, готовий до співпраці з іншими, до спілкування, вміло та творчо вирішуватиме складні проблеми.

Інноваційна діяльність в Україні передбачена проектом Концепції державної інноваційної політики (1997) та проектом Положення "Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти" (1999).

Інновація освіти — цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікацій мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.

Стрижнем інноваційних процесів в освіті є впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду.

Уроки з використанням інновацій мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мисленню. Ефективність таких уроків залежить від умінь і стилю роботи вчителя. Як правило, структура занять складається з таких елементів:

• мотивація
• оголошення теми та очікуваних результатів
• надання необхідної інформації
• інтерактивні вправи
• підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Отже, щоб підготувати інноваційно-ефективний урок, учителю необхідно вийти на новий рівень педагогічного мислення. Сучасний урок має бути технологічно досконалим: оптимальний темп, чітка організація кожного етапу уроку, ефективна самоосвітня діяльність учнів, доцільний добір дидактичного матеріалу.

Щоб уроки були сучасними, приносили задоволення не тільки учням, а й самому вчителю, необхідно ще пам’ятати і про свій імідж. Для підвищення рівня креативності я намагаюся використовувати технології: проектні, ігрові, тренінгові. Проводжу нестандартні уроки, організовую дослідницьку роботу учнів.

Творча діяльність викликає інтерес до навчання. На своїх уроках я створюю творчі навчальні проекти за темами. Така методика роботи допомагає узагальнювати знання з теми, виявляти здібності учнів, максимально розкрити власний творчий потенціал.

Моя мета - під новим кутом зору визначити завдання:

• допомогти учневі стати людиною, яка є носієм мови і дбає про красу й культуру власного мовлення, розвиваючи свою духовність.
• використовувати в роботі різні форми та методи, які допоможуть учню повноцінно жити в суспільстві, приймати рішення, робити вибір, орієнтуватися у складних ситуаціях.
• змінити підходи до викладення предмета.

Головною рушійною силою інноваційної діяльності є вчитель. Педагог-новатор є носієм конкретних нововведень, їх творцем, модифікатором. Він має широкі можливості і необмежене поле діяльності, оскільки на практиці переконується в ефективності наявних методик навчання і може коригувати їх, проводити докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, створювати нові методики. Основна умова такої діяльності — інноваційний потенціал педагога.

Інноваційний потенціал педагога — сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, яка виявляє готовність вдосконалювати педагогічну діяльність, наявність внутрішніх засобів та методів, здатних забезпечити цю готовність.

Практичні результати самовияву технологічного потенціалу вчителя мають значну освітню цінність, що підсилює роль методичної роботи. Тому потрібно ставити питання про персоналізацію методичної роботи в освітній сфері тобто створити умови для здійснення конкретним учителям власної професійно-методичної лінії розвитку, пристосованої до можливостей особистого технологічного потенціалу.

Можна стверджувати, що технологія проведення особистісно-орієнтованих уроків — одна з основних технологій особистісно-орієнтованого навчання, яка перетворює в життя гуманістичний напрям педагогічної науки і практики. В основі технології проведення особистісно-орієнтованих уроків лежить ідея створення інноваційного середовища, в якому успішно відбувається особистісне становлення учнів.

Сьогодення потребує від педагога-практика високого професіоналізму, володіння сучасними технологіями навчання і виховання, бажання та вміння постійно вчитися й самовдосконалюватися.

Для сучасної освіти характерним є пошук нових педагогічних технологій, що пов’язано з відмовою від традиційного навчання та виховання, з ідеєю цілісності педагогічного процесу як системи, що спирається на теорії загальнолюдських цінностей, гуманізації, особистісно-зорієнтованого підходу, пріоритету суб’єкт-суб’єктних відносин.

У педагогічній діяльності головними діючими особами є вчитель та дитина. Учитель, як суб’єкт діяльності, керує навчально-виховним процесом, забезпечує його освітній, виховний і розвивальний характер. Удосконалення педагогічної діяльності впливає на розвиток особистості вчителя та учня.

У сучасній дидактиці представлені найрізноманітніші технології. Але головним критерієм оцінки педагогічної технології є її ефективність.

Педагогічна технологія – це алгоритм, сукупність цілей, змісту і засобів для досягнення запланованих результатів навчання. Вітчизняну теорію та практику здійснення технологічних підходів до навчання відображено в наукових працях П. Я. Гальперина, Н Ф. Тализіної, Ю. К. Бабанського, П. М. Єрдієва, М. В. Кларіна та інших.

Серед перспективних освітніх технологій можна виділити наступні: інтерактивні, проектні, текстоцентричні, інформаційні, організації групової навчальної діяльності тощо.

Відомі вчені-дослідники М. І. Пентилюк, С. А. Омельчук, О. Куцевол вивчали це питання, проводили апробацію складених підручників, навчальних посібників.

Ефективними вважають уроки української словесності з використанням інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Під час використання інтерактивних технологій учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету та засоби діяльності, прогнозують результати навчання. Учитель виступає лише в ролі організатора процесу навчання, координатора роботи груп, фасилітатора дискусій тощо. Саме інтерактивні технології створюють атмосферу співробітництва, сприяють усебічному розвитку кожного зокрема.

Інтерактивні технології кооперативного навчання:

1. "Робота в парах"

Мета: сприяння розвиток навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію.

Як організувати роботу:

1. Учням пропонується конкретне завдання.

2. Об’єднання учнів у пари.

3. Обговорення завдання у парі (вказується час обговорення).

4. Представлення результатів роботи.

2. "Два-чотири-всі разом"

Мета: розвиток навичок спілкування у групі, вміння переконувати й вести дискусію.

Як організувати роботу:

1. Постановка питання для обговорення із встановленням часу.

2. Об’єднання учнів у пари для обговорення своїх ідей (пари повинні дійти спільної думки щодо вирішуваної проблеми протягом вказаного часу).

3. Об’єднати пари у четвірки для обговорення попередньо досягнутих рішень щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення є обов’язковим.

3. "Карусель"

Мета: вдосконалення навичок обговорення дискусійних питань у групі з різними партнерами, обговорення гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій.

Як організувати роботу:

1. Розставити стільці у два кола (внутрішнє і зовнішнє).

2. Учні сідають один навпроти одного, ознайомлюються із завданням.

3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє-рухоме. За сигналом ведучого учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Так проходить усе коло, обговорюючи поставлене завдання.

4. "Акваріум"

Мета: вдосконалення навичок дискутувати в малих групах та вміння аргументувати власну позицію.

Як організувати роботу:

1. Об’єднати учнів у групи, ознайомити із завданням.

2. Одна із груп сідає у центр класу й отримує завдання для проведення групової дискусії (зачитується завдання вголос, 3-5 хв. Обговорюється проблема, підсумовується дискусія, згідно з прийнятим спільним рішенням).

3. Учні, які перебувають у зовнішньому колі, не втручаються у хід дискусії.

4. Після закінчення дискусії група повертається на свої місця, а вчитель веде бесіду з класом (2-3 хв.) за такими питаннями: Чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументована? Який з аргументів вважаєте найбільш переконливим?

5. Місце в "акваріумі" займає інша група й обговорює іншу ситуацію.

6. Підсумки роботи в групах.

5. "Вільний мікрофон"

Мета: надання можливості кожному учневі висловити свою думку чи позицію стосовно вирішуваної проблеми.

Як організувати роботу:

1. Постановка запитання.

2. Уявний мікрофон (ручка, олівець тощо), який передаватиметься тому, хто бажає висловитися.

3. Надання слова лише тому, хто отримує "уявний" мікрофон.

4. Швидка і лаконічна відповідь.

5. Відповіді без коментарів і оцінок.

6. "Займи позицію"

Мета: демонстрація розмаїття поглядів на проблему, усвідомлення можливості протилежних позицій щодо її вирішення.

Як організувати роботу:

1. Пропонують тему, і потрібно висловити думку з приводу неї.

2. Вибір плаката ("так" "ні" "не знаю"), який відповідає позиції даного учня.

3. Обґрунтування своєї позиції.

4. Уважне вислуховування аргументів інших учнів.

5. Якщо після обговорення дискусійного питання позиція змінюється, то слід перейти до іншого плаката і пояснити причину зміни своєї позиції.

7. "Метод прес"

Мета: навчити учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійних питань у виразній і стислій формі, переконувати інших.

Як організувати роботу:

1. Позиція: "Я вважаю, що…" (висловлення своєї думки).

2. Обґрунтування "Тому що…" (на чому ґрунтується докази на підтримку вашої позиції).

3. Приклад "Наприклад…" (факти, дані, що підтверджують позицію).

4. Висновки "Отже (тому), я вважаю…" (узагальнення думки).

8. "Кубування"

Мета: розвивати аналітико-синтетичне мислення, вдосконалювати вміння чітко і конкретно висловлювати власну думку щодо поставленого завдання. Цю методику можна застосувати як у групах, так і в парах. Завдання написані на сторонах куба.

Як організувати роботу:

1. Назвіть, опишіть....

2. Проаналізуйте…

3. Порівняйте…

4. Аргументи "за" і "проти".

5. Застосуйте.

6. Висловіть своє ставлення…

Це тільки деякі інтерактивні технології, які можна використовувати на уроках української словесності, бо уроки української словесності – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем. Використання запропонованих технологій сприятиме розвитку творчого мислення, культури спілкування, читацьких інтересів, самоствердження особистості.

Література

1. Гришина Т. В. Освітня технологія як професійний пріоритет учителя. – Харків: вид. група "Основа", 2003.
2. Десятченко Н. Моделі сучасних уроків // Завуч, - 2002 - №35
3. Радзіх С. Інтеграція інтерактивних технологій на уроках української словесності. - Тернопіль: вид. "Підручники і посібники", 2007.
4. Семчук Д. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. - Тернопіль: вид. "Підручники і посібники", 2007.
5. Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Харків: вид. група "Основа", 2003.