Нетрадиційні форми навчання як основа розвитку обдарованості дитини на уроках української мови та літератури

У Національній доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті наголошено, що система загальної середньої освіти повинна забезпечувати підтримку обдарованих дітей і молоді, розвиток у них творчих обдарувань, формування навичок самоосвіти й самореалізації особистості…

Яких дітей можна вва жати обдарованими? Як учителеві виявити обдаровану дитину безпосередньо на уроці? Як створити умови для всебічного розвитку того чи іншого обдарування в умовах звичайної або навіть спеціалізованої школи? Класно-урочна форма не сприяє розвиткові здібностей обдарованої дитини.

Ідеальними вважаються такі варіанти:

• навчання в школах для обдарованих учнів;
• навчання в спеціальних класах для учнів із певним видом здібностей;
• навчання за збагаченими програмами;
• індивідуальне вивчення окремих предметів.

Обдаровані діти — унікальні. Їм часто буває нелегко в соціумі, вони надзвичайно вразливі, тому потребують особливої уваги. Кожен учитель, який із ними працює, повинен бути ще й психологом, уважно вивчати їхні особливості, здібності, рівень розвитку самостійності, уваги, мислення, фантазії. Педагогу необхідно вибудовувати навчальний процес таким чином, щоб учні заглиблювалися в атмосферу пошуку, вирішували поставлені проблеми на основі порівняння й зіставлення.

Я працюю над проблемою розвитку творчих здібностей учнів на уроках, що дало мені змогу виявити, наскільки талановитими є мої учні, і зрозуміти, яке велике в них бажання розвивати свої здібності.

Шляхом дослідження інтелектуальних і творчих особистісних якостей школярів домагаюся диференціації, впливу на розвиток кожної дитини з урахуванням її інтересів, мотивів, системи цінностей; стимулювати розвиток здібностей кожної особистості.

Для досягнення зазначеної мети проводжу нестандартні уроки української літератури:

• диспути;
• дослідження;
• спогади;
• семінари;
• уроки з використанням ігрових моментів;
• інтегровані.

Такі заняття сприяють активізації пізнавальних можливостей учнів, збагачують їх новими знаннями, прилучають до невичерпного джерела народної творчості, кращих творів української світової класики. Особливу увагу приділяю міжпредметним зв’язкам, особливо з музикою, образотворчим мистецтвом, історією.

Так, при вивченні усної народної творчості часто використовую записи народних пісень, дум, балад, бо урок літератури повинен викликати колективне художнє переживання та обмін естетичними емоціями, давати імпульс внутрішній роботі думки учнів, готувати до діалогу з письменником.

Щоб досягнути цієї мети, треба дотримуватися таких правил:

• залучати до роботи на уроці всіх учнів;
• систематично розв’язувати на уроці та в позаурочний час різноманітні творчі завдання;
• ураховувати вікові особливості учнів;
• відштовхуватися в постановці творчих проблем від тексту;
• використовувати різні засоби, підходи до учня;
• застосовувати проблемний підхід до вивчення творів.

Найважливішим засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності, на мій погляд, є діяльність: навчити й виховати можна лише в дії.

Урок літератури є співтворчістю вчителя й учня, діяльність яких ґрунтується на взаємодії та діалозі, що забезпечує найбільшу сприйнятливість і відкритість до впливу один на одного. Тому, вважаю, справжня суть роботи з розвитку творчої особистості учня полягає в організації життя дитини, де однією з важливих функцій є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різних видів діяльності.

Методи та способи стимулювання творчої активності:

• створення сприятливої атмосфери спілкування (безоцінкові судження);
• збагачення педагогічного середовища новими враженнями та судженнями;
• забезпечення привабливого творчого характеру діяльності;
• чітке визначення мети й кінцевих результатів роботи, способів її оцінювання;
• спонукання до генерування оригінальних ідей;
• залучення учнів у процес планування мети й поточних завдань уроку;
• повага, довіра, визнання й подяка за досягнуті результати;
• надання права самостійно приймати рішення;
• практична спрямованість навчання;
• моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем тощо.

Творчість - це спосіб самовираження, саморегуляції людини, світобачення як засіб пізнання світу через творче сприйняття й практичне перетворення діяльності. Я надаю великого значення розвиткові таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використати здобуті знання.

Удосконалюючи технологію навчального дослідження, на уроках доречним є використання створеного нами дослідницького циклу, який включає такі етапи:

• накопичення фактів;
• висунення гіпотези;
• перевірка істинності;
• побудова теорії;
• вихід у практику.

Така форма організації навчального процесу ставить учнів в умови, близькі до умов наукової роботи, що найкраще сприяє розвиткові творчих здібностей. Найефективнішими для активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку мислення й навичок самостійної дослідницької діяльності є засоби, які проектуються й розробляються самими учнями при вивченні навчального матеріалу.

Ідеться насамперед про мультимедійні презентації, які підвищують мотивацію учнів до навчання, оскільки школярам надається можливість за допомогою інформаційних технологій представляти результати своєї діяльності, що виконуються під керівництвом учителя. Таким чином, стосунки "вчитель-учень" виходять на якісно новий рівень.

Учні в процесі роботи над мультимедійними презентаціями набувають комунікаційних навичок і вмінь, учаться ставити цілі, досліджувати, порівнювати, робити висновки, узагальнювати, інтегрувати знання з різних галузей для розв’язання проблематики вибраних ними тем. Втручання вчителя у творчий пошук учня має бути обережним, зваженим, містити приховані підказки. Учитель має спрямувати дитину на власні розв’язки, а не нав’язувати їй свої.

Учень має усвідомити сутність незрозумілого й знайти причино-наслідкові зв’язки, адже нова ідея виникає лише тоді, коли людина має певний запас знань і на тлі вже відомого може осягнути незрозуміле. Творча діяльність, як правило, починається з проблеми чи запитання, здивування чи виявлення суперечності. Усвідомлення суперечностей викликає проблемні ситуації, у результаті яких формується проблема.

На уроках літератури можуть виникнути суперечності:між первісним суб’єктивним враженням і об’єктивним змістом твору;притаманні самому конфліктові твору;в оцінюванні твору різними письменниками, критиками тощо.

Проблемне викладання включає такі фрагменти діяльності учнів і вчителя:

• організація проблемної ситуації та формування проблем;
• індивідуальне або групове вирішення проблем учнями;
• перевірка рішень;
• систематизація, закріплення й застосування нових знань у теоретичній і практичній діяльності.

В умовах функціонування такої системи різні види навчальної діяльності реалізуються на уроках відповідних типів, що дає учням змогу брати активну участь у навчальному процесі, виробляти вміння, самостійно набувати знання, узагальнювати, порівнювати, робити висновки, застосовувати відоме в нестандартних ситуаціях.

Нестандартний урок змушує учнів активно переживати, включатися в роботу, співпрацювати з учителем, тобто проявляти якості, необхідні для творчої діяльності. На своїх уроках я всіляко заохочую творчість. Так, у 5-му класі використовую такі прийоми та форми роботи:

• уроки-рольові ігри;
• літературні екскурсії;
• уроки-КВК;
• уроки-театралізації;
• інтерактивні методики (захист проекту групою чи поодинці, де учням можна запропонувати різні завдання: створення кросвордів, ребусів, літературних задач за змістом твору, оформлення книжки чи газети із власними віршами або творами, що вивчаються; інсценізації).

На уроках узагальнення проводимо парад літературних героїв. Широко застосовую й такі види нестандартних уроків, як мандрівка, знайомство, усний журнал, застереження. Наведу декілька прикладів із досвіду.

Урок-мандрівку доцільно проводити в середніх класах. Цікавим і результативним буде й урок-подорож, коли діти об’єднуються в групи, у кожній з яких повинні бути обрані "капітан", "екскурсовод", "художник", "літописець", "географ", що отримують відповідні індивідуальні, диференційовані, особистісно зорієнтовані завдання.

Організовуючи роботу в старших класах, ігрові технології можна замінити діяльністю літературно-дослідницьких груп, уроками-конференціями, семінарами, програмами, дискусіями чи диспутами з розв’язанням проблемних задач. Фіналом може стати урок-захист власних проектів.

Надзвичайно цікавими є творчі конференції, на яких учні доповідають про свої дослідження. Уроки-диспути важливі для активізації мислення дітей, виховання культури спілкування. Головна мета уроку-диспуту — розв’язання складних морально-філософських питань. На початку уроку кожен учень отримує пам’ятку учасника диспуту.

Пам’ятка учасника диспуту

• Виступай тоді, коли маєш, що сказати.
• Говори, що думаєш; думай, що говориш.
• Чітко й лаконічно висловлюй власну думку.
• Поважай опонента, не перекручуй його думок і слів.
• Май мужність визнати свою поразку в словесному двобої, якщо доведена хибність твого твердження.
• Аргументуй свою думку точними фактами й цитатами з твору.
• Пам’ятай, що наш диспут — літературний, намагайся осягнути позицію автора.

Для встановлення атмосфери співробітництва, відкритості, взаємоповаги наголошую, що кожен учень має право висловити власну думку, навіть якщо вона не збігається з думками інших. У таких уроках пізнання істини бере участь увесь клас. Наприклад, під час уроку-диспуту в 10-му класі за романом Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" учням пропонуються для обговорення такі питання:

• Які проблеми порушуються у творі?
• Чіпка — злочинець чи борець із людською несправедливістю?
• Яким постає світ для героя?
• Що, на думку автора, є рушійною силою у світі?

Під час полеміки обов’язково виникають нові запитання. Такі хвилини живого, безпосереднього спілкування з дітьми особливо цінні, бо саме тоді відкривається їхній багатий внутрішній світ, пробуджується особисте "я", бажання творити.

Урок-спектакль у формі судового засідання цікавий тим, що він передбачає зіштовхування протилежних поглядів на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже, заняття сприяє з’ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є "свідки", "адвокати" й ті, кого звинувачують.

Підготовка до уроку-обміну інформацією зводиться до того, що за 1—2 тижні перед його проведенням учні отримують завдання: попрацювати в бібліотеці, підібрати книжки, у яких би в тій чи іншій формі висвітлювалася тема уроку; продумати й запропонувати план вивчення певного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу й розрахувати його не більше ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати досліди, схеми, малюнки, таблиці тощо.

Виступаючі спеціально не визначаються. Для бажаючих проводяться консультації, надається інформація про те, які матеріали чи наочність із цієї теми є в навчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну книжку, у якій тема розкрита більш-менш повно, з якою він працював найбільше.

Кожен учень вибирає собі вид діяльності за бажанням: повідомлення, реферат, твір, історична довідка, цікаві досліди. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Це зумовлює створення особливої атмосфери схвильованості й піднесення. Учні переконуються, що урок — їхнє творіння, починають осмислювати, що процес пошукуприносить істинну насолоду людині.

Уроки-КВК, як правило, дуже схожі на телевізійну гру КВК і можуть бути проведені за схемою:

• Розминка.
• Домашнє завдання.
• Індивідуальна робота.
• Конкурс "Угадай".
• Конкурс майстрів мистецтва.
• Конкурс розповідачів.
• Конкурс капітанів.

Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання мають як репродуктивний, так і продуктивний характер, їх форма — гумористична чи просто цікава.

Якщо вчитель творчо підійде до організації роботи, чітко складе інструкції, створить творчу атмосферу, ситуацію успіху, результатом стане краще розуміння художнього твору, його аналіз, побудова власних інтерпретацій, розвиток творчих здібностей.

Важливими в цій діяльності є:

• створення атмосфери, що сприяє зацікавленості кожного учня в роботі класу;
• стимулювання учнів до розмірковування, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, дати неправильну відповідь;
• використання в процесі роботи дидактичного матеріалу, що дозволяє учневі обирати найбільш прийнятні для нього вид і форму навчального матеріалу;
• оцінювання діяльності учня не тільки за кінцевим результатом, але й за процесом його досягнень;
• заохочення намагання учня знаходити власні способи виконання завдань, аналізувати способи роботи інших учнів у процесі уроку;
• створення таких педагогічних ситуацій спілкування на уроці, які дозволяють кожному учневі проявляти ініціативу;
• створення атмосфери, що сприятиме самовираженню.

Література

1. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина. — К., 1993.

2. Зазимко О. В. Основні теоретичні підходи до вивчення обдарованості // Обдарована дитина. — 1998. —

№ 8. — С. 5—13.

3. Концепція мовної освіти 12-річної школи // Дивослово. — 2002. — № 8. — С. 59—65.

4. Кульчицька О. І. Творча обдарованість. Специфіка дитячої обдарованості // Обдарована дитина. — 2001. — № 1. — С. 6—8.

5. Львова Ю. Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1985. — С. 98—121, 146—154.

6. Піскорська Л. Розвиток духовності, творчих здібностей шкільної молоді // Українська мова і літературав школі. — 2004. — № 6. — С. 41—46

7. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Лейтеса Н. С. - М., 1996.

8. Рабочая концепция одаренности. М., 1998.

9. Роменець В. А. Психологія творчості. - К.: Вища школа, 1971.

10. Савенков А. И. Одарённые дети в саду и школе. – М.:2000.