Проблемне навчання на уроках природознавства

У сучасних умовах розвитку національної школи одним з актуальних завдань початкової освіти є підвищення якості та ефективності навчання шляхом всебічної активізації пізнавальної діяльності молодших школярів, розвитку їх мислення, творчих здібностей до самостійного здобуття знань.

Підвищенн я якості викладання і розвитку учнів у сучасній школі досягається різними засобами. Серед них особливої ваги набуло проблемне навчання.

Всі дослідники проблемного навчання пов'язують його роль із стимуляцією пізнавальної діяльності учнів, тому що внутрішні процеси пізнавальної діяльності поєднуються з несподіваністю, здивуванням, здогадкою, розумовим напруженням, очікуванням, пошуком аргументів та доказів.

Значення проблемного навчання виявляється також у тому, що воно збуджує і формує інтерес до навчання, розвиває ініціативу й самостійність учнів, сприяє розумінню внутрішньої сутності процесів і явищ, формує вміння бачити проблему і знаходити шляхи її рішення.

Створення проблемної ситуації є першим етапом процесу проблемного навчання, процесу активізації розумової діяльності учнів.

Другий етап — формулювання проблемного запитання, яке "випливає" з проблемної ситуації. У початкових класах найчастіше це робить учитель, але за певних умов, наприклад, при систематичному запровадженню проблемного навчання, проблемне запитання у 3 та 4 класах можуть сформулювати самі учні.

Третій етап процесу проблемного навчання — вислуховувати та обговорення здогадок, припущень, гіпотез, які висловлюють учні. Саме цей етап дуже важливий для активізації пізнавальної діяльності школярів, але, на жаль, у практиці проблемного навчання він часто відсутній, і вчителі після створення проблемної ситуації відразу переходять до ії розв'язання.

Четвертий етап передбачає вирішення проблеми одним із методів проблемного навчання.

П'ятий етап — повернення до проблемного запитання і перевірка правильності його розв'язання.

В залежності від рівня самостійності учнів у розв'язанні проблемної ситуації розрізняють такі групи методів проблемного навчання:

• 1 група — частково-пошукові методи;
• 2 група — проміжні методи;
• 3 група — творчі методи.

На уроках природознавства можуть мати місце наступні методи:

1 група

• евристична бесіда;
• практична фронтальна робота;
• демонстрація досліду вчителем у супроводі евристичної бесіди;
• робота учнів з додатковою літературою в позаурочний час.

2 група

• проблемний виклад.

3 група

• дослідницька робота в позаурочний час (елементи дослідження).

Проблемне навчання може досить широко використовуватись на уроках природознавства, коли:

• матеріал, який вивчається, потребує від дітей виявлення й осмислення причинно-наслідкових зв'язків про взаємовідносини живої і неживої природи, пристосованість рослин і тварин до різних умов життя, вплив клімату на природу й працю людей у різних природних зонах, при причини та закономірності природних процесів і явищ тощо;
• передбачається проведення дослідів і практичних робіт;
• можлива організація самостійної пошукової діяльності з природними об'єктами: фенологічні спостереження в природі, досліди й спостереження в куточку живої природи, на пришкільній навчально-дослідній ділянці та вдома.

Особливу увагу на уроках природознавства при створенні проблемних ситуації необхідно приділяти новим для початкової школи засобам наочності: проблемному досліду та евристичному експерименту. Крім того, слід поєднувати різні типи і види наочності, а також спиратися на наочні образи-уявлення, які були одержані учнями раніше.

Для створення проблемних ситуації на уроках природознавства можна використовувати будь-яку наочність, котра відповідає змісту навчального матеріалу і може вступити у суперечність зі словами учителя, життєвим досвідом учнів або з інформацією, яку несе інший спосіб наочності.

Велике місце у створенні проблемних ситуації може відводитися природним об'єктам, у першу чергу — живим рослинам і тваринам, які стають об'єктом спостережень та джерелом нової інформації для учнів, викликаючи у дітей здивування, бажання проникнути у природні таємниці.

Не менше значення мають гербарії рослин, колекції комах, колекції корисних копалин. При порівнянні об'єктів учні не тільки одержують нові знання, а і під керівництвом учителя встановлюють суперечність між інформацією, яку несе кожен з об'єктів природи та інформацією, яку діти одержали з життєвого досвіду чи отримали від учителя.

Ті уроки природознавства, які передбачають лабораторні дослідження, спостереження за роботою приладів, вимагають від учителя для створення проблемних ситуацій використання саме цих приладів, лабораторного обладнання. За допомогою такої наочності учні самостійно одержують відповідну інформацію, яка суперечить словесній інформації вчителя, або цю суперечність дають саме ці досліди та прилади.

Особливий випадок являють собою ті уроки природознавства, де проводяться самоспостереження за своїм організмом, і саме ці самоспостереження, іноді поєднані зі словесною інформацією вчителя, можуть бути джерелом суперечності для створення проблемних ситуацій.

На деяких уроках природознавства, присвячених вивченню природи рідного краю, можливо і доцільно створювати проблемні ситуації за допомогою репродукцій з картин художників та різних грамзаписів ("голосів природи", та музичних творів).

Таким чином, проблемне навчання на уроках природознавства в початкових класах можливе та доцільне при вивченні великого обсягу матеріалу ботанічного, зоологічного, анатомо-фізіологічного, географічного, фізичного та хімічного змісту.