Система роботи вчителя з проблеми збереження здоров’я й організації здоров’язберігаючого освітнього процесу

Основним завданням сучасної школи визначено всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів, потреб, збереження і зміцнення морального і фізичного здоров’я учнів.

На сучасному етапі розвитку освіти відбувається певне "відставанн я" шкільної освіти від креативної науки, одне з завдань якої:

• створення необхідних умов для повноцінного фізичного, духовного, інтелектуального розвитку і саморозвитку дитини в умовах шкільної освіти;
• збереження здоров'я дітей та формування здорового способу життя як цінності.

Учителю довірили найбільшу цінність на Землі – Дитину. Навчаючи і виховуючи її, ми повинні пам'ятати думку Жан Жака Руссо про те, що дитина не маленький дорослий, вона інакше сприймає, відчуває, мислить, ніж доросла людина. Кожна дитина – неповторна особистість, яка досліджує природу, відчуває себе частиною природи, не може залишатися без руху, прагне спілкування. Знаючи ці потреби дитини, традиційна освіта створила школу, в якій "все навпаки":

• Дитина любить природу, тому її замкнули в чотирьох стінах.
• Дитині подобається усвідомлювати, що її робота має якийсь зміст, тому все побудовано так, щоб її активність не приносила ніякої користі.
• Дитина не може залишатися без руху – її примусили до нерухомості.
• Дитина любить працювати руками, а її змусили вчити теорії та ідеї.
• Дитина любить говорити – їй наказали мовчати.
• Дитина прагне зрозуміти – її змусили вчити напам’ять.
• Дитина хотіла сама набувати нових знань, їй усе дають в готовому вигляді". (Фар’єр – швейцарський педагог (1879-1960 р.)

За таким підходом губиться пріоритетність завдань кожної ланки школи, самоцінність кожного віку, становлення особистості як дослідника, творця і проектувальника життя, порушується пріоритетність оздоровчих функцій школи. Статистика стану здоров'я школярів є досить невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України 90% усіх підлітків мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 20% мають по два та більше захворювань.

Тож актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування здорового способу життя шляхом впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій. Нова методологія освіти утверджує пріоритетність оздоровчих функцій школи: "Здоров я – через освіту".

У контексті зміцнення здоров я чільне місце займають здоров'язберігаючі освітні технології, до яких, на думку М. Безруких, належать всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я.

Здоров'язберігаючі технології:

• створюють сприятливі умови навчання дитини в школі (без стресових ситуацій, адекватність вимог методик навчання та виховання);
• оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, індивідуальних особливостей та гігієнічних вимог);
• необхідний достатній та раціонально організований руховий режим;
• формують позитивне ставлення до школи, колективу, взаємоповагу та взаєморозуміння учнів між собою;
• практикують особистісно зорієнтований стиль навчання та стосунків з учнями;
• створюють освітнє середовище, що забезпечує комфортні умови життєдіяльності учнів;
• залучають батьків до збереження та зміцнення здоров’я дітей.

Моя модель здоров'язберігаючої діяльності: різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів. Вважаю, що емоційне благополуччя дітей у школі – це основа з основ їх психічного, інтелектуального, фізичного здоров'я. На уроках та перервах намагаюся створити позитивний емоційний фон.

"Хіба можна бути спокійним, коли в навчанні, яке має давати радість буття і радість пізнання, дитині стає незатишно і страшно. Страшно і незатишно тому, що і сьогодні, і завтра, і щодня вона відчуває: "я поганий" [ 4,425]. Створенню емоційного благополуччя сприяють правила спілкування з учнями, які я виробила за час роботи в гімназії:

• Поважати особистість кожного учня.
• Хвалити дитину за найменші досягнення в навчанні.
• Хвалити дитину за старанність, так само, як за досягнення.
• Дати зрозуміти, що старанність і наполегливість важливіші за результат.
• Хвалити дитину перед усім класом, а роз’яснювати, що вона зробила не так – індивідуально.
• Дати зрозуміти, що кожна дитина важлива для вчителя.
• Роз’яснити, що треба уникати страху зробити помилку. (Помиляються і дорослі). Вчити виправляти помилки.
• Розвивати у дитини віру в себе, свої можливості, впевненість у собі.

Створенню позитивного емоційного фону сприяють спостереження, вивчення і аналіз характеру взаємин між учнями в класі. Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб життя, намагаюсь створити умови для спілкування учнів. Так, наприклад, на інформдайджестах, виховних годинах, психологічних тренінгах учні вчаться спілкуватися, більше дізнаються один про одного, вчаться слухати і чути, висловлювати власну думку, аргументувати свій вибір.

Таким чином, у класі панує атмосфера психологічного комфорту, кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють разом. е допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно. Саме так створюється емоційне благополуччя дітей у школі. А сприяють цьому:

• психологічні тренінги: "Передай усмішку і добре слово"," Ти – талановитий", "Вчимося спілкуватися".
• "Ланцюжок" висловлювань. "Побажаймо один одному доброго дня", "Що означає бути добрим, у ввічливим, уважним?", "Хороший товариш – це..", "Моє головне завдання -..", "Дружба – це…". Індивідуальні бесіди-поради "Яким не потрібно бути і чому?", "Треба-можна, не можна", "Ти – особливий, ми – особливі", "Що сприяє порозумінню між людьми". Інформдайджести "Запали ліхтар толерантності", "Компас здоров'я".

Основна роль у здоров 'язберігаючій діяльності відводиться грамотній організації навчального процесу, створенню комфортних умов навчання. Модель комфортного освітнього середовища реалізую шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, а саме:

• застосування адаптивної системи навчання, в якій закладені великі можливості використовувати все нове з максимальною віддачею, не завдаючи шкоди здоров ю дитини;
• застосування різнорівневого навчання;
• диференціації та індивідуалізації навчання;
• створення психічного комфорту для учнів;
• запобігання перевантаження учнів домашнім завданням;
• урахування періодів працездатності;
• наявність емоційних розрядок на уроках.
• проведення фізкультхвилинок, оздоровчих динамічних пауз.

Різноманітні форми, методи та прийоми активного навчання –феєрверк; мозаїка; карусель; робота в парах; робота в групах-шлях до успіху в роботі з дітьми.

Активізація навчального процесу передбачає використання форм і методів, які забезпечують активне включення кожної дитини в пізнавальний процес. Дійовим засобом залучення учнів до навчальної діяльності, до одержання радості від пізнання є навчальна гра. Особливість ігрової діяльності полягає в тому, що в ній успішно застосовується зміст навчальної діяльності.

Використання гри сприяє зміні мотивів поведінки, розкриттю нових джерел розвитку пізнавальних сил, підвищенню самооцінки школяра, установленню дружніх стосунків, створенню емоційного благополуччя дітей. На уроках математики використовую дидактичні ігри:

• "Числовий феєрверк",
• "Обганялки",
• "Знайди помилку",
• "Математичний потяг",
• "Так чи ні".

Активне використання дидактичних ігор на уроках математики дає змогу формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до предмета вивчення, сприяє вияву їх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об’єктивної складової навчальної діяльності, спонукає до активного включення у навчальний процес.

Залучають дітей до активного засвоєння української мови ігри: "Розгадай ребус", "Плутанина", "Закінчи речення"," Підкажи слівце", "Розсипані склади", "Загадкова торбинка". Навчальні ігри досягають своєї мети непомітно для учня, тобто не потребують ніяких способів насильства над особистістю.

Спілкування з природою завжди було засобом виховання здорової дитини. Провідну роль у формуванні в учнів здорового способу життя, створенні психологічних умов для розумового, психічного, фізичного, духовного та соціального розвитку відіграє курс Довкілля".

В центрі освітнього процесу "Довкілля" стоїть дитина. Засвоєння знань про довкілля відбувається як у класі, так і серед природи, на екологічній стежині, під час уроків серед природи, в куточках мислення. Уроки довкілля залучають учнів до активних дій на уроці, задовольняють природні потяги дітей до дослідництва, комунікації, художнього самовираження, здорового способу життя у гармонії з природою.

Центральною в даному курсі є тема "Досліджую себе". Вивчаючи цю тему роблю акцент на необхідності вміння досліджувати свій організм, зміни в свідомості з метою вироблення оптимального режиму життя, праці, режиму, орієнтованого на збереження і зміцнення здоров я, формування оптимістичного ставлення до подій у своєму житті і довкіллі.

Психічна складова тісно пов'язана з соціальною. Соціальна складова-ефективна взаємодія дитини з соціальним середовищем. І в основі її лежить адаптованість дитини до життя в соціумі. Так, під час уроку "Мій друг", звертаю увагу на зв’язок людини з суспільним довкіллям, яке постає перед учнями в образі шкільного оточення – друзів. Формую уявлення про поведінку людини в суспільному оточенні, уявлення про риси людини, які необхідні для щасливого життя, для збереження свого суспільного середовища та здоров я.

Під час довірливого спілкування я говорю дітям про те, що соціальне середовище впливає на здоров’я людини. В процесі уроку ми визначаємо колективну творчу думку з приводу того, хто такий друг, що таке дружба, створюємо модель характеру людини, яка могла б бути ідеальним другом.

Створюючи модель людини, яка має лише позитивні риси характеру, діти вчаться висловлювати свою думку, приймати рішення та брати на себе відповідальність за свої дії, бачити реальний світ - складний і суперечливий. Надалі саме ці навички допоможуть дитині протистояти тиску.

За допомогою активних методів навчання діти отримують важливу для себе інформацію, що сприяє формуванню знань, умінь та навичок щодо здорового способу життя та позитивне уявлення про себе, через визнання сильних якостей своєї особистості, співчуття та поваги до інших людей, визнання поведінки, яка вважається прийнятною в соціумі, визначення цінностей.

Здоров’язберігаючі освітні технології не шкодять здоров’ю дітей, не ламають дитячу природу, а враховують її особливість, сприяють розвитку чотирьох основних складових здоров'я: фізичної, психічної, соціальної, духовної. "Турбота про здоров я дітей - це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне здоров'я, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили"