Використання методу проектів як засобу активізації пізнавальної та дослідницької діяльності учнів на уроках історії

Проект у перекладі з латині означає "самостійний пошук шляху" (СЗС-М.: Советская энциклопедия. - 1981. - С. 1077).

Проект учнівський – індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням інтересів школярів. Цикл проектно го навчання вміщує: продумування, розробку, впровадження ат емоційну підтримку учнівського проекту.

Пробєжний метод – дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й формування визначених у них особистісних якостей. Три "КИТИ", на яких тримається дана технологія – це самостійність, діяльність, результативність.

Такий метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності.

Якщо в основу проекту покладена теоретична проблема, то підсумком має бути її розв’язання. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити й розв’язувати проблеми, залучати для цього знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішень, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати свої дії та дії своїх товаришів.

У проекті стають основними дійовими особами навчального процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об’єднувати за інтересами, забезпечує розмаїття рольової діяльності. Метод дає можливість залучити до навчального процесу не тільки дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, в них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі,, виробляється обов’язковість, відповідальність.

Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації викладача, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку учнів. У ході його здійснення викладач допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує постійний зворотній зв'язок зі школярами, консультує, заохочує та надихає учнів.

Вимоги до проекту:

• Проект розробляється за ініціативою учнів, але тема може бути запропонована вчителем. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи реалізації в кожній групі будуть різні. Можливе одночасне виконання учнями класу різних проектів.
• Проект варто зробити значущим для найближчого й опосередкованого оточення учнів.
• Робота над проектом має дослідницький характер. Моделює роботу в науковій лабораторії, тому необхідно розробити апарат дослідження, обґрунтувати його.
• Проект має бути педагогічно значущим, тобто учні в процесі його здійснення одержують нові знання, будують нові стосунки, набувають загально навчальних вмінь.
• Проект заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусиллями вчителя й учнів і водночас передбачає в разі потреби коригування і зміни.
• Проект рекламується в рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення мотивації, участі в його реалізації, усвідомлення в його суспільній значущості.
• Проект реалістичний, має визначену практичну значущість, зорієнтовану на можливості учнів. Допускається широке розмаїття.

Вибираючи тему проекту, слід врахувати:

• Його соціальну спрямованість;
• Зв'язок з досліджуваними у відповідному курсі історії темами;
• Наявність необхідних знань й особистого досвіду учнів з цієї проблеми;
• Можливість реалізації між предметних зв’язків.

Особливо популярними серед школярів є проекти краєзнавчої, історико-політичної, правознавчої спрямованості.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одних випадках вчитель визначає тематику з урахуванням інтересів і здібностей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації класів. В інших – тематика проектів особливо призначених для позаурочної діяльності, може бути запропонована учнями, які природно орієнтуються на власні інтереси, причому не тільки пізнавальні, але й творчі, прикладні.

Розрізняють кілька видів проектів.

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначення мети, актуальності предмету дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, зокрема експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження і мають відповідну структуру: визначення мети дослідження, аргументація актуальність; з’ясування предмета і об’єкта, завдань і методів; характеристики методології дослідження; знаходження гіпотез розв’язання проблеми і визначення шляхів її розв’язання.

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, розв’язання підпорядковуючись остаточному результату, інтересам учасників проекту, шляхом прийняття групою логіки спільної діяльності. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх подання – рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібен сценарій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти – учасники обирають собі певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Учасники удають їхні соціальні ділові відносини, які ускладнюються вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але провідним видом діяльності є все ж таки гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості проведення систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи пошуку (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, зокрема й електронні, інтерв’ю, анкетування тощо) та обробки інформації її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практично орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є кваліфікована організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація отриманих результатів і можливих засобів їх впровадження у практику. За змістом розрізняють проекти у межах досліджуваного навчального проекту (моно проект) і проекти, основані на змісті кількох навчальних предметів (між предметні).

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні:

• Внутрішніми називаються проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами в межах регіону, країни.
• У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можна застосувати засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та групові.

За тривалістю проведення розрізняють проект короткодіючі (кілька уроків з програми одного предмета), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготривалі (кілька місяців).

За характером координування проект педагогом можна виділити варіант за активної участі учителя як безпосереднього керівника на всіх етапах підготовки та здійснення проекту (прямий) і варіант, коли вчитель неявно керує процесом. У цьому випадку він імітує із себе члена колективу, що здійснює проекти (прихований).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Необхідно організовувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вчасно вносити корективи.

Підготовка та реалізація проекту передбачає такі етапи:

• Вивчення актуальних тем та вибір проблем для дослідження:
• Усвідомлення учнями мотиву діяльності;
• Методами "мозкового штурму" або "круглого столу" визначаються найбільш актуальні й важливі історичні теми;
• Проводиться обговорення та аналіз визначених тем: школярі висувають пропозиції, обґрунтовують та обирають проблему для дослідження;
• Визначається одна проблема, що є найцікавішою, і посильною для вирішення;
• Визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо його розв’язання;
• Виявлення й обговорення методів дослідження, на основі яких реалізовуватимуться проекти.

Дослідження проблеми:

• Учні об’єднуються у тимчасові групи (чотири-шість чоловік) для здійснення проектної діяльності (можлива парна та індивідуальна форма роботи над проектом);
• Визначаються всі доступні для використання джерела інформації;
• Складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і коригуванням, затвердженням робочого плану проекту;
• Розподіл обов’язків між виконавцями проекту;
• Кожна з груп опрацьовує певні, чітко визначені джерела інформації (хід опрацювання фіксується письмово, що згодом використовується під час звіту).

Етап має на меті визначення способу вирішення проблеми, який підтримує більшість класу.

Головним завданням цього етапу є систематизація та аналіз отриманого матеріалу, планування діяльності для вирішення проблеми.

За допомогою учителя учні компонують матеріал за такими розділами:

• Актуальність та важливість цієї проблеми;
• Інформація про різні підходи до вирішення проблеми;
• Обрана програма дій

Групи школярів презентують зібрані матеріали, наводять факти, статистичні дані, висновки спеціалістів, які доводять наявність проблеми, її актуальність.

На основі зібраних даних обирається посильна, оптимальна програма дій і спосіб вирішення проблеми.

Перед тим, як зробити вибір стосовно способу вирішення проблеми, учні повинні подумати над такими питаннями:

• Ефективність обраного способу;
• Можливі негативні наслідки практичного втілення обраної програми дій.

Всі міркування учасників проекту щодо цих питань доцільно описати на окремому аркуші, який згодом можна буде використати під час представлення проекту.

3. Вирішення проблеми

Етап передбачає спроби повністю чи частково реалізувати обраний варіант вирішення проблеми через організацію відповідних заходів школярів.

Учні об’єднуються в групи, кожна з яких працює над окремими аспектами загального завдання. Передбачається поєднання зусиль школярів, учителів, сім’ї тощо.

Підготовка проекту до представлення

Матеріали, напрацьовані робочими групами, впорядковуються та розподіляються на документальні, описові та демонстраційні.

Папка документів. Містить матеріали, що розкривають зміст проблеми: копії архівних документів, фотографії, вирізки з газет і журналів, спогади очевидців, анкети опитувань.

Опис. Представляє науково-теоретичне узагальнення обраної проблеми відповідно до вимог щодо виконання таких робіт.

Демонстраційний стенд. Складається з декількох планшетів, кожен з яких відповідно ілюструє етапи роботи над проектом.

Представлення матеріалів дослідження

Може здійснюватися у різних формах:виступ перед шкільним колективом, організація виставки, музейної експозиції, участь у конкурсах.

Етап ставить перед собою наступні завдання:

• Поінформувати широку аудиторію про важливість обраної проблеми;
• Ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу інформації;
• Представити обрані способи вирішення проблеми;
• Розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.

При представленні результатів проекту бажано дотримуватись наступних правил:

• Кожна група готує усне повідомлення і протягом 4-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення проблеми, використовуючи для цього демонстраційний стенд та папку документів;
• Під час представлення необхідно у загальних рисах викласти зміст стенду та папки документів;
• У процесі презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали, які допоможуть краще сприймати матеріали, що містяться у папці документів;
• У представленні проекту доцільно брати участь усім членам групи, буде переконливим свідчення того, що учні всі разом працювали над ним;
• Учні повинні надавати найважливішу інформацію та наводити чіткі аргументи, говорити вільно і невимушено, уникаючи механічного читання тексту;
• Під час виступу можна використовувати заздалегідь підготовлені нотатки, але не бажано ними користуватися, відповідаючи на запитання;
• Представляючи проект, слід використовувати ті матеріали, що розміщені на стенді або знаходяться у папці документів.

Експертиза проекту, під час якої необхідно вирішити:

• Чи досягнуто визначеної мети;
• Чи відповідають отримані результати сучасному рівню наукових знань з порушеної проблеми;
• Чи змогли учні задовольнити свої інтереси, виявити свої здібності. Експертиза є необхідним компонентом цієї технології, це одна з істотних відмінностей проекту від звичайних, наприклад, проблемних завдань.

Критерії оцінювання проекту

• Значущість і актуальність висунутих проблем.
• Коректність пропонованих методів дослідження отриманих результатів.
• Активність учасників проекту відповідно до їх індивідуальних можливостей.
• Характер відносин і взаємодопомоги учасників.
• Глибина проникнення в проблему, використання знань з інших галузей.
• Уміння аргументувати свої висновки, відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей членів групи.
• Завершеність (Чи містить кожен розділ зібраних матеріалів достатню кількість інформації, необхідної для вирішення проблеми? Чи не включені зайві матеріали?).
• Зрозумілість (Чи розміщені матеріали логічно? Чи форма представлення найважливіших матеріалів та аргументів забезпечує розуміння їхнього змісту?).
• інформативність (Чи достовірною та перевіреною є інформація? Чи зібрана важлива інформація для розуміння проблеми?).
• Доказовість (Чи доповнюють документи основні тези кожного розділу? Чи використовували учні надійні, вірогідні та різноманітні джерела інформації?).
• Наочність (Чи відображають наочні матеріали специфіку теми? Чи інформативні вони? Чи є у кожного матеріалу назва або підпис?).
• Естетика оформлення результатів виконаного проекту.

Завершальний етап – оцінювально-рефлексивний. Його мета - самооцінка учнів своєї діяльності. Школярі усвідомлюють власні досягнення і виявляють невирішені питання, обговорюють труднощі, що виникли під час збору та обробки інформації, роботи з партнерами, розглядають шляхи подолання цих труднощів, аналізують, де вони змогли виявити творчі здібності, а де – ні, й чому.

Після закінчення проекту доцільно організовувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий внесок кожного у загальну справу.

Обмірковуючи досвід, набутий у процесі реалізації проекту, учні можуть відповісти на такі запитання:

• Чого я як вони навчилися;
• Що можна було б зробити інакше?
• Яких умінь і навичок вони набули?
• Які переваги надає групова співпраця?
• Які були недоліки роботи в групах?
• Що вдалося найкраще?

Як результат у процесі роботи у учнів виробляються практичні вміння та навички, а саме:

• Критичне мислення;
• Уміння вирішувати проблеми;
• Співробітництво;
• Перспективне бачення, розвиток уяви;
• Толерантність;
• Громадська активність;
• Комунікативність;

Е. Полат у своєму дослідженні, присвяченому новим педагогічним технологіям, наводить приклад дослідницького проекту, розрахованого на 7 уроків, в якому простежується механізм підготовки і захисту проекту.

Урок 1. Визначення мети проекту і проведення організаційної роботи.

• Ставиться проблема дослідження.
• Висуваються гіпотези, що їх пояснюють і вимагають доказів.
• Визначаються напрямки пошуку інформації у роботі з гіпотезою.
• Організуються групи учнів, мотивовані до пошуку інформації з основних напрямів дослідження.
• Обираються лідери груп, визначаються ролі кожного члена групи.

Урок 2. Визначення способів і методів дослідження, організація груп.

• Визначити попередньо в групах, а потім під час загальної дискусії методи дослідження.
• Робота в групах експертів з певних напрямків.
• Обмін інформації у базових групах.

Урок 3. Обмін інформацією, робота за групами експертів, робота групами з лідером, визначення методів роботи і форми звіту.

• Продовження роботи в базових групах і групах експертів з обміну обраною інформацією, спільний аналіз.
• Визначення форми звіту за своїми частинами проекту (напряму) його оформлення.
• Визначення найбільш вдалих аргументів, що підтверджують та спростовують гіпотези.

Урок 4. Аналіз знайденої інформації за групами.

• Написання висновків за напрямками дослідження та їх аргументація.
• Розподіл ролей для захисту проекту.

Урок 5. Робота у малих групах зі складання сценарію захисту проекту.

Урок 6. Захист проектів по групах

• Організаційний момент (2 хв.)
• Актуалізація знань (8 хв.)
• Мотивація до застосування знань у конкретній ситуації (5 хв.)
• Застосування знань (25 хв.): захист проектів групи 1 (8-10 хв.) та групи 2 (8-10 хв.).
• Відповіді на запитання опонентів.

Урок 7. Захист проектів за групами (спарений з уроком 6).

• Організаційний момент (2 хв.).
• Застосування знань (25 хв.): захист проектів групи 3 (8-10 хв.) та групи 4 (8-10 хв.).
• Відповіді на запитання опонентів.
• Контроль засвоєння знань (диференційована тестова робота (10 хв.)
• Підбиття підсумків уроку (3 хв.) {33, С. 62-65}.

Цікавий досвід організації проектної діяльності накопичено вчителем-методистом з Торонто (Канада) В. Курилів. Вона пропонує впроваджувати метод проектів паралельно з іншими методами навчання в різних класах, але з певною періодичністю, надаючи цій роботі системності. У своєму посібнику "Методика викладання історії" можна навести принаймні три види проектів.

1. "Папка з газетними статтями". Метою такого проекту є допомога учням знайти цікаву тему, призвичаїти її до селективного використання преси, привчити до обов’язкового ознайомлення з різними поглядами на проблему та різними джерелами, виробити критичне ставлення до преси.

Сутність проекту. Учні обирають тему в межах курсу, що вивчається (перелік може бути запропоновано). Вибирають 10 статей з теми, причому не більше 5 з однієї газети. Оформлюють папку: а) на титульній сторінці вказують тему, прізвище учня, вміщують ілюстрацію; б) пишуть вступ, де визначають мету діяльності; в) статті з аналізом розміщують на аркушах (подається назва газети, дата, автор публікації, мета, з якою вона написана, характер статті (інформативна чи контравесійна), джерела інформації автора, ступінь переконливості та збалансованості статті й власні судження щодо публікації г) загальні висновки за проектом.

Оцінювання. Максимальний бал 100, з них 20 балів – титул, вступ, висновки; 20 балів – опис змісту; 40 балів – аналіз статей; 20 балів – стиль, грамотність та загальний вигляд роботи {17, C. 181-183}.

2. "Інтерв’ю з очевидцем". Мета – познайомити учнів з людиною, яка пережила історичну подію, довести, що історія жива і розвивається навколо нас, надати можливість самостійно підготувати 10 запитань для інтерв’ю; ознайомити учнів з реальними подіями, дати можливість спілкуватися з представниками старшого покоління, навчитися підсумовувати зібрані факти; практикувати історичний підхід у пошуку інформації.

Завдання. Написати статтю до газети на базі інтерв’ю з учасником історичної події в Україні (20-60-х. р.), Виберіть один період.

Хід виконання

Вибрати одну особу для інтерв’ю. Проаналізувати зібрану інформацію. Придумати заголовок. Написати статтю.

Структура статті:

• вступ – представлення учасника та події;
• основна частина – подання конкретної інформації;
• підсумки.

Можливі теми: "Українізація", "НЕП", "Великий голод", "Репатріація", "Життя в концтаборах" тощо.

Оцінювання. Максимальний бал – 100, з них 10 – підготовка (заголовок, питання, якість збору інформації); 25 – фактичний матеріал; 25 – виклад матеріалу; 25 – стиль, оригінальність, грамотність; 15- ілюстрації та ініціативність. {17, C. 188-190).

3. "Опис історичного роману". Мета – зацікавити учнів історією, навчитися оцінювати вплив історичних осіб та груп на життя людей, шукати відомості про історичні події у літературі, описувати історичні події, ідеї та постаті.

Сутність. Учні вибирають художній твір про історичні події, що вивчаються, і роблять його опис за визначеною структурою.

Структура опису:

• вступ: назва, рік і місце видання, обсяг, відомості про автора;
• зміст історичний період, сюжет, головні дійові особи;
• основна частина: відображення у романі політичного, економічного, релігійного життя та побуду з конкретними прикладами;
• критика: характеристика стилю, змісту, логіки викладу;
• висновки: загальне враження про книгу.

Оцінювання. Максимальний бал – 100, з них 10 – оформлення, 15 – вступ, 30 – історичний зміст, 15 - критика і висновки, 20 – загальна композиція опису, стиль і грамотність, 10 – логіка викладу {17, C. 191-193}.

Сильні і слабкі сторони проектної системи навчання

Як система навчання проектне навчання безпосередньо пов’язане з лабораторною системою, тому їй притаманна більшість сильних і слабких моментів останньої. У сучасній практиці навчання історії метод проектів виступає на як самостійна система, а як її елемент. Це знімає деякі критичні зауваження пов’язані з універсалізацією проектного навчання як єдиного шляху навчання і "пом’якшує" деякі недоліки, що виникають у процесі організації роботи за методом проекту, оскільки вони можуть корегуватися іншими елементами системи.

Перевагою проектного навчання слід вважати його спрямованість на розвиток у учнів умінь самостійно добувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, формувати критичне мислення. Метод проектів завжди передбачає розв’язання будь-якої проблеми, пов’язаної з використанням різноманітних методів, форм (індивідуальної, парної, групової) і засобів навчання, а також інтегрування знань і умінь з різних галузей знань.

Однак проектне навчання не є найкоротшим шляхом отримання знань. Воно потребує великих втрат навчального часу та неабиякої кваліфікаційної підготовки вчителя.

Мета виконання проектів – організація самостійної дослідницької роботи учнів, створення умов для їх самонавчання, розвитку ініціативи – окреслення інтересів та особистих прагнень.

Метод проектів передбачає певну сукупність навчально-пізнавальних прийомів, що дозволяють розв’язати ту чи іншу проблему в результаті самостійних дій учнів з обов’язковою презентацією цих результатів.

Однією з основних проблем, інколи, на сучасному етапі є розвиток інтелектуального потенціалу підростаючого покоління, творчо обдарованої молоді, її залучення до пізнавальної діяльності, орієнтованої на вирішення нагальних проблем суспільства, вдоволення національних інтересів країни, формування нових громадян України, основними рисами яких є компетентність, діловитість, прагнення до безперервної самоосвіти та самовдосконалення, різнобічність інтересів і захоплень.

Напрацьований вчителем досвід з формувань навичок самостійної діяльності учнів дозволяє успішно вирішувати такі завдання:

• спостерігати за динамікою зростання у учнів зацікавленості самостійно здобувати знання;
• відстежувати та корегувати зростання питомої ваги учнів, що бажають приймати участь у конкурсах-захистах робіт різних рівнів;
• спостерігати за зміною особистих освітніх та виховних орієнтирів старшокласників.

Навички самостійної діяльності учнів реалізуються під час проведення вчителем нестандартних уроків. Використовуються різні форми занять – семінари, диспути, конференції, круглі столи, самостійна робота з історичними джерелами, практикум.

Вчитель постійно працює над собою тому, що спинятись на досягнутому він не має жодного права, бо якщо не буде руху вперед, то неминуче відставання. Різнобічний розвиток школяра має на увазі необхідність гармонійного поєднання безпосередньо навчальної діяльності в межах якої формуються базові знання, вміння і навички, з діяльністю творчою, пов’язаною з розвитком особистісних задатків учнів, їх пізнавальної активності, здатності самостійно розв’язувати нестандартні завдання, проявляти такі індивідуальні якості як вигадка, кмітливість, здатність до творчого пошуку, аналіз та синтез, уміння робити власні висновки.

Список використаних джерел

1. Державний стандарт базової та повної середньої освіти (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.01. 2004 р., NQ 24)
2. Баханов К. "Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі" - Запоріжжя 2000.
3. Баханов К." Навчання дискусії з історії в школі". – 2000 – NQ 9 C. 16-23
4. Баханов К. "Навчання історії в школі: інноваційні аспекти". – Х: Вид. група "Основа", 2005 р.
5. Баханов К. "Дослідницькі роботи на уроках історії" - Х: Вид. група "Основа", 2004 р.
6. Мокроуз О. П. "Інноваційні технології на уроках історії" - Х: Вид. група "Основа", 2005 р.
7. Морчун І. М. "Учитель року 2005. Досвід кращих". - Х: Вид. група "Основа", 2005 р.