Комунікативний підхід до навчання на уроках іноземної мови

У статті проаналізовано комунікативний підхід до навчання на уроках іноземної мови, встановлено функції, види вправ, визначено мету і завдання.

Весь педагогічний процес повинен бути підпорядкований реалізації комплексних комунікативних цілей навчання для забезпечення реального практичного результату в оволодінні основами іншомовного спілкування, а також виховання, освіти і розвитку особистості.

Реальним запланованим практичним результатом навчання повинні бути вміння розв'язувати навчально-комунікативні завдання, що стосуються основних видів мовленнєвої діяльності:

• а) аудіювання;
• б) мовлення в діалогічній формі;
• в) мовлення в монологічній формі;
• г) читання;
• д) письма.

Таким чином, навчання всіх видів мовленнєвої діяльності на практиці повинно здійснюватися в комплексі та в тісному взаємозв'язку, але з використанням диференційованого підходу до формування кожного з них.

Навчання проводиться поетапно, з урахуванням рівнів формування знань, навичок та вмінь: від опрацювання окремих дій до цілісної діяльності, від виконання дій за зразком, з використанням опорних схем, моделей до їх дій у межах одного виду мовленнєвої діяльності, до перенесення їх на інший вид.

Всю організацію навчального процесу намагаємося спрямувати на забезпечення створення мотивів учіння, формування пізнавального інтересу, стимулювання творчої активності, всебічну інтенсифікацію навчання, у тому числі й за рахунок диференційованого підходу до учнів, поєднання фронтальної, парної, групової та індивідуальної роботи.

У навчанні основних видів мовленнєвої діяльності виділяють певні етапи. Це ознайомлення, або активізація; автоматизація і останній етап - як результат попередньої роботи — творчий. Але завжди треба пам'ятати основний принцип дидактики: від легкого до важкого, від простого до складного.

Діалогічне мовлення у своїй елементарній формі первинне по відношенню до монологічного. Йому, відповідно, відводиться більше місця у процесі навчання.

Потрібно сформувати певні вміння, що визначаються за основними функціями спілкування: пізнавальною (інформування), регулятивною (спонукання, прохання, порада), цілісно-орієнтаційною (висловлювання думки, оцінка), конвенціальною (умовною).

Відповідно до мети щодо формування вмінь вести діалогічне спілкування навчання реалізується за допомогою вправ, що передбачають навчання стверджувати, навчання перепитувати, висловлювати сумнів, припущення, навчання заперечувати, навчання запитувати для отримання певної інформації (за допомогою речень-запитань). (Як бачимо, при такому підході реалізується принцип "від простого до складного").

Ці вправи готують учнів до самостійної бесіди без опори на моделі запитань. З іншого боку, ці ж вправи створюють основу для виконання вправ, що передбачають розв'язання комунікативних завдань: повідомити, охарактеризувати, обмінятися думками.

Підготовка до навчання монологічного мовлення здійснюється у ході роботи над діалогічним мовленням, під час якої учні оволодівають мовним і мовленнєвим матеріалом, структурно оформленим висловлюванням, а також предметом висловлювання.

Неоціненну роль у практичній реалізації комунікативного методу відіграє психодіагностика. Тому вивчаємо та враховуємо вікові та психологічні особливості дітей. Відповідно до результатів цієї діагностики організовуємо спілкування з учнями на уроці. Необхідно надавати перевагу проблемним завданням, мовним іграм, рольовим іграм, проектам, урокам-диспутам.

Значну увагу необхідно приділяти пісенному, поетичному та фольклорному матеріалу - і не тільки на початковому етапі. Вивчення пісень, віршів, скоромовок, прислів'їв має багато переваг. Це знижує напруження, активізує мовленнєву діяльність, підтримує інтерес до вивчення мови.

Одним із найважливіших завдань у підготовці до уроку є правильне визначення мети і завдань уроку, постановки цілей. Реалізовуючи кожну з цілей, можна пропонувати такі типові завдання:

Практична мета:

• навчити правильно висловлювати і читати нові слова та словосполучення, розпізнавати їх у тексті, вживати в реченнях, у мовленні;
• розвивати вміння вести бесіду за темою;
• формувати вміння монологічного мовлення (але не треба вивчати текст сам по собі, треба начати структурам).

Основна мета:

• розширити знання учнів з теми, що вивчається;
• збагатити словниковий запас учнів;
• ознайомити учнів з історією, географічним положенням країн, їх культурною спадщиною;
• працювати зі словником, із додатковою літературою. Розвиваюча мета:
• розвити творчий потенціал учнів на основі використання аналізу, узагальнення, систематизації;
• розвивати кмітливість, логічне мислення і мовленнєву реакцію;
• розвити фонематичний та інтонаційний слух, мовну здогадку, логічне мислення;
• розвивати слухову та зорову пам'ять;
• розвивати творчу уяву;
• розвивати вміння спонтанно та логічно висловлювати думку.

Виховна мета:

• виховувати повагу до історичного минулого країни;
• виховувати любов до літератури, гарний смак;.
• виховувати культуру спілкування.

Комунікативна спрямованість навчання - одна з передумов успіху у практичному оволодінні з неземної мови. Це спонукає до пошуку нових активних способів і форм навчальної діяльності.

Комунікативна спрямованість допомагає організувати навчальний процес так, щоб учні були здатні використовувати іноземну мову на належному рівні під час спілкування в реальних життєвих ситуаціях, ті знання давали їм можливість орієнтуватися в соціально-культурних аспектах країни, мова якої навчається.