Формування історичного світогляду учнів шляхом розвитку критичного мислення

У сучасному світі, перед яким постають завдання осягнути проблеми планетарного масштабу, методологічною парадигмою має стати творчість. Це форма людської діяльності, яка ставить за мету пошук і практичне створення нового, оригінального, унікального, кращого, прогресивного, соціально значущого.

Але визначне значення має саме добротворчість як пошук шляхів покращення життя суспільства і окремої людини, що забезпечує виховання у особистості волі, працелюбства, трудової активності, чуйності як умови формування її інтелектуальних, моральних, фізичних та творчих рис і засвоєння у свідомості людини таких головних духовних цінностей як Істина, Добро і Краса. Тому саме добротворчість у концепції креативної освіти розглядається як рушійна сила становлення творчої особистості учня.

Зміни якісних типів мислення відбуваються завдяки переорієнтації суттєвих позитивних властивостей від нижчого до вищого і народженням нових у останнього, що і є визначальним для процесу розвитку. Розвиток мислення полягає у систематизації поглядів, формуванні переконань, знань, їх ущільненні і кристалізації, перетворенні в єдині методологічні основи: провідні ідеї, положення, принципи, переконання, постулати тощо.

Закономірно, що історичний розвиток і місце держави у світовій спільноті знаходяться у прямій залежності від здатності народу творити історію на рівні вимог сучасної доби.

У формуванні історичного світогляду з позиції педагогічної філософії креативної освіти першочерговими є:

• філософський пошук істини, глибинного розуміння проблем, що виникають
• перед світовою цивілізацією;
• формування свідомості, яка дозволяє ставитись без упередження до інших культур, розуміння ролі і місця національного у світовій загальнолюдській цивілізації;
• творче, дієве ставлення до вирішення проблем світової спільноти, Батьківщини;
• розуміння національних ціннісних орієнтацій, національної самосвідомості та свідомості як цінності;
• інтелігентність, громадянськість, гуманність, гідність, честь, порядність, совість тощо.

Швидке зростання загального обсягу інформації і прискорення темпів науково – технічного прогресу призвели до істотних змін у структурі суспільних відносин. Щоб задовольнити нові потреби, головною метою сучасної освіти має стати розвиток особистості, формування інтелектуальної й духовної культури людини.

Таким чином, діяльність школи повинна базуватися на педагогічній філософії, що нерозривно пов'язана з творчим особистісним способом існування людини. Оскільки логіка розвитку будь - чого в природі, суспільстві та людині в креативній педагогічній системі визначається діалектикою, її поняття, категорії, закони є загальною методологічною основою.

На сучасному етапі існує необхідність залучити учнів до процесу дослідження, який може бути більш цікавим і захоплюючим для них, ніж звичайне накопичення емпіричних знань. Саме тоді, коли навчання перетворюється на спілкування між людьми під час отримання нової інформації, вчитель навчає учня чогось нового.

У програмах для загальноосвітніх навчальних закладів з історії України т а всесвітньої історії зазначено: "…критерієм оцінки навчальної діяльності учнів вбачають не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній ситуації, вміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу. У зв'язку з цим зростає значення самостійної роботи як на уроках, так і в процесі виконання домашнього завдання. Серед предметно-історичних спеціальних умінь і навичок учнів з історії програма передбачає у старшій школі розвивати вміння критично аналізувати й оцінювати історичні джерела.

Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки конкретні. Навчити учнів мислити критично – означає правильно поставити запитання, спрямувати їх увагу в правильне річище навчити самостійно робити висновки та знаходити альтернативне рішення.

Вивчення історії включає набагато більше, ніж пасивне засвоєння фактів, дат, імен, подій. Історія є процесом мислення, що спирається на свідчення минулих років. При правильному викладанні історія розвиває уміння аналізу та оцінки. Слід пам’ятати слова видатного німецького педагога А. Дістервега: "Поганий вчитель пропонує істину, добрий вчитель вчить її знаходити".

Сучасні підходи та формування критичного мислення ґрунтуються на загальних ідеях розвитку мислення, розроблених Л. Виготським, Д. Ельконіним, В. Давидовим та розкриті у працях з проблеми формування критичного мислення учнів С. Векслера, А. Байрамова, А. Липкіної, Л. Рибак, В. Сінельнікова, а також наробках методистів, зокрема К. Баханова, Н. Вєнцевої, В. Мисана, Л. Пироженка, О. Пометун, С. Терна та ін.

Науковці та вчителі – практики прагнуть створити цілісну систему рекомендацій щодо запровадження критичного мислення. Викладачі Харківського Національного педагогічного Університету С. А. Горькова, В. І. Євдокімов, Т. А. Олійник у "Практикумі з розвитку критичного мислення" описали методику формування малих і великих груп, розподіл ролей між ними під час роботи. Найбільш доцільно використовувати роботу груп на повторювально- узагальнюючих уроках, уроках формування вмінь та навичок або при вивченні нового матеріалу.

У монографії О. П. Мокрогуза "Інноваційні технології на уроках історії" розгляду проблеми критичного мислення присвячено розділ "Можливості розвитку критичного мислення у сфері сприйняття інформації". Автор систематизував прийоми критичного мислення для використання їх на різних етапах уроку. На етапі актуалізації знань доречно використовувати форсуючи запитання, такі методи як "Низка слів наперед", "Мозкова атака", "Керована діяльність". У вищеозначеній монографії надаються рекомендації щодо змісту домашнього завдання: пропонується застосовувати такі елементи, як написання творів – ессе, інтерв‘ю, елементи драматизації.

Вчителі практики застосовують у своїй діяльності різні прийоми методу критичного мислення. Найбільш поширеними серед них є "Мозковий штурм", "Ялинка", "Кубування", "Торнадо", "Гронування".

Мозковий штурм з використанням конвертів ("Конвертна атака")

Кожному учневі видається конверт з окремим проблемним запитанням. За певний час в окремій картці необхідно надати письмову відповідь на проблемне запитання, аргументуючи свою думку. Після цього конверт надається наступному учневі, який описує власний варіант бачення проблеми. Так у конверті опиняються картки учнів всього класу. Після опрацювання проблемних питань конверт передають першому учневі. Він знайомиться зі змістом відповіді та узагальнює думки всього класу з цього питання. З метою економії часу роботу може виконувати не весь клас, а окремі учні.

Прямий колективний "Мозковий штурм"

Основне завдання методу полягає у створенні атмосфери вільного спілкування. Вона сприяє звільненню від критичних зауважень, абстрагуванню до звичайного перебігу думок під час вирішення конкретної проблеми.. У ході "Мозкового штурму цього типу перевагу мають вільні дискусійні стосунки між учасниками.

Прийом синектики

Прийом синектики являє собою групову "Мозкову атаку", всі члени якої легко орієнтуються у проблемі, що досліджується. Як правило використовуються чотири прийоми:

• Аналогія пряма або пошуки схожих процесів в інших видах знань.
• Аналогія особиста – ототожнювання себе з елементами проблемної ситуації.
• Аналогія символічна – використання поетичних образів і метафор для формування простору задачі.
• Аналогія фантастична – ігнорування законів природи.

Прийом побудови асоціативного куща

Прийом побудови асоціативного куща допомагає вільно і відкрито розмірковувати за певною темою. Доцільно використовувати на етапі актуалізації.

Правила створення асоціативного куща

• Напишіть головне слово або фразу у центрі дошки чи аркушу паперу.
• Записуйте слова і фрази, що спадають на думку, з даної теми.
• Всановлюйте зв’язок між ними.
• Після складання куща вкажіть аспекти, які потребують додаткової інформації.
• Звертайте увагу на процес дослідження теми: виділіть відоме, виправте помилкові ідеї, розглядайте неординарні пропозиції.

Критичне мислення не відкидає, а й вважає одним із продуктивних та ефективних прийомів лекції. Учитель читає лекцію не більше 20 хвилин. Обмеження в часі є досить суттєвим, оскільки увага учнів значно послаблюється після перших 15-20 хвилин. Потім протягом 4-5 хвилин ставляться запитання та заслуховуються відповіді на них. Після цього учитель підбиває підсумки обговорення. Цей прийом повинен бути невід’ємним атрибутом в арсеналі вчителя. Він сприяє не лише автоматичному засвоєнню нових знань, а й вимагає постійної уваги та пошуку відповідей на запитання.

Різновидом навчальної діяльності є диспут. Організація диспуту заснована на висвітленні різних думок з найбільш дискусійної теми. Успіх дискусії багато в чому визначається темою, яка включає хоча б дві суперечливі позиції. Вчитель ретельно продумує завдання диспуту, його хід, можливі варіанти, висновки яких учні повинні дійти в результаті обговорення. Дискусії в класі проходять успішно, якщо кожен розуміє правила проведення дискусії і дотримується їх. Правила допомагають учням і дорослим користуватися своїми правами і відчувати відповідальність. Можна організувати на уроці дискусію, тільки якщо учні добре знають тему.

Під час обговорення певної теми чи проблеми можна організувати дебати. Для їх проведення необхідно визначитись з позицією в обговоренні теми. У процесі підготовки до дебатів учням доцільно зосередитись на пошуку фактів. В процесі дебатів розвиваються комунікативні навички. Проведення дебатів є ефективним засобом вироблення в учнів вміння зрозуміло й логічно сформулювати свою позицію, знаходити переконливі факти й аргументи на свою підтримку.

Навчання оптимально розвиває мислення, в тому числі й критичне, за умови, якщо учень не тільки набуває історичних знань, а й засвоює способи здобуття цих знань. Отже, необхідне залучення школярів до процесу дослідження, який є набагато цікавішим й захоплюючим для них, ніж просте накопичення емпіричних знань.

Під час роботи з історичними джерелами, зокрема історичними документами у учнів розвиваються такі навички критичного мислення, як вміння формувати неупереджене ставлення, думки і судження, аналізувати факти, давати оцінку діям історичних осіб, піддавати сумніву логічну непослідовність у викладі подій автором документа, формувати особисту позицію бачення даного історичного факту чи історичних осіб.

Одним із найдієвіших методів формування критичного мислення на уроках історії є метод проектів. Проектний метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності. Особливо популярними серед школярів є проекти краєзнавчої, історико-політичної, правознавчої спрямованості. Розрізняють кілька типів проектів: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні та практично – орієнтовані проекти. Даний метод потребує ґрунтовних знань, практичних навичок, розвиває творчі здібності учасників проекту.

Література

1. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Історія України 5-11 кл. Всесвітня історія 6-11 кл. - К.: Шкільний світ, 2001. - 141 с.

2. Баханов К. О. Технологія розвитку критичного мислення мислення як психолого –педагогічне явище// Історія та правознавство. -2008. №33- С. 3-4

3. Мокрогуз О. Інноваційні технології на уроках історії. – Х.: ВГ "Основа", 2007. -192 с.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок та інтерактивні технології навчання. _ К.:А. С. К., 2004. – 328 с.

5. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. – К.:Генеза, 2006. 328с

6. Терно С. Критичне мислення: чергова мода чи нагальна потреба// Історія в школах України. – 2007. №4-С. 13-15

7. Шарко В. Д. Сучасний урок: технологічний аспект/ Посібник для вчителя і студентів. – К.: Фенікс, 2006. – 225 с.