Формування моральних принципів та ідеалів у старшокласників при вивченні творів Лесі Українки

Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я …
Л. Українка

Сьогодні життя ставить нові вимоги перед методикою викладання української літератури. Це воно, життя, зобов’язує нас творити нову методику, яка б відповідала духові часу, концепції національної школи.

Звичайно, учитель не повинен нехтувати кращими надбаннями методичної науки, зокрема працями, багатими фактичними матеріалами, цікавими спостереженнями, мудрими порадами.

Я коротко спинюся на пошуках шляхів та методичних прийомів виховання громадських почуттів та ідеалів учнів під час вивчення життя і творчості Лесі Українки.

Немає потреби доводити, яке велике значення для формування суспільних ідеалів учнів ідейно – патріотичні погляди та переконання Лесі Українки. У зв’язку з цим правильне і глибоке розкриття їх є одним з найвідповідальніших етапів у процесі вивчення життя і творчості поетеси. Їх треба ставити в центрі уваги не тільки під час характеристики її переконань та ідеалів, але й у процесі аналізу програмних творів, бо кожен із них є часткою світогляду їх автора.

Благородна боротьба Лесі Українки за підвищення ролі літератури, зокрема, за правильне використання української художньої літератури у вихованні дітей шкільного віку, залишається і нині високим прикладом служіння письменника інтересам свого народу.

Нас захоплює і чарує духовна повнота Лесі Українки : почуття, розум, воля в ній не лише розвинуті повною мірою, але й спрямовані на щастя людям. Леся – людина виняткового благородства. Змалку хвора, гнана урядовими держимордами, забуваючи про себе, вона жила життям свого народу.

Леся – велична і сильна духом. У неї не лише до найвищої міри розвинена совість і почуття обов’язку до вітчизни, а й готовність без будь-яких вагань скрізь і всюди стати на її захист.

Кожен справжній учитель – словесник є патріотом своєї держави, він покликаний своїм словом, всією своєю діяльністю виховувати безкінечну любов до своєї країни, свого народу.

У вірші « На роковини » Леся Українка поетичними рядками висловлює свій патріотизм до України, розкриваючи тему – Шевченко та Україна. Україна для неї – мати, і хоч була б вона стара,

Сумна, змарніла, бідна, -
Для сина вірного вона
Єдина, люба, рідна.

Вітчизну, нашу рідну Україну, поетеса нарекла найсвятішим із слів людської мови – матір’ю.

До тебе, Україно, наша бездольна мати,
Струна моя перша озветься …

Глибоке розуміння суспільної ролі літератури, свідомість високого покликання поета як слуги народу наснажило епічну поему Лесі Українки «Давня казка », де співець народний проголошує найперший обов’язок – « боронить народну справу ».

Не подумаю довіку
Зброї чесної зложити!

Лесі – 22 роки. Молода поетеса шукає себе, уважно придивляється до життя, аналізує почуте, побачене, прочитане.

І висновок, до якого необхідно підвести учнів : я – не перекотиполе, я – рідний від плоті і крові син ( донька ) свого народу.

Полум’яна патріотка, поетеса завжди жадала «огнистого слова, палкого ». Художнє слово було для Лесі Українки виточеного з твердої криці іскристою зброєю, вістрям своїм поверненою на катів. Поетеса створила образ слова, гострого, як меч, заявила, ще її слово – єдиною зброя, яка в руках невідомих братів стане « кращим мечем на катів » ( « Слово, чому ти не тверда криця »).

І сама тому, що поетеса не тільки глибоко поважала трударів усієї землі, незалежно від їх національності, віросповідання, кольору шкіри, майнового і освітнього цензів та інших відмінностей, вона заслужила найнепідкупнішу людську подяку – світову народну славу.

У формуванні суспільних ідеалів молоді велика роль належить взаємозв’язку уяви і почуттів. Ці психічні процеси активізуються під впливом яскравих образів та картин, зображених у художніх творах та під впливом майстерної розповіді вчителя, який своїм словом здатний ефективно впливати на смаки та уподобання дітей. Тому завдання вчителя – словесника полягає у вдумливому доборі яскравого ілюстративного матеріалу ( уривки з поезій, статей, листів, спогадів, в доборі окремих фактів, часто важливих не так з літературного, як з психологічного погляду і, нарешті, у виборі відповідних форм і прийомів роботи на уроці, спрямованих на пожвавлення психологічної активності учнів).

Такий методичний принцип допомагає оживити образ великої людини, жінки, письменниці, захопити учнів її моральною красою, пройнятись її ідеалами.

Читання уривків учителем та учнями відразу створює відповідний настрій учнів на уроці, збуджує неабиякий інтерес до постаті Лесі Українки та її творчості :

« Дівчина з серцем гарячим
Ніжним, як шелест весняний в гаю,
Сильним, мов криця незламна … »
( П.Воронько «Народження легенди»)

« Ні, я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає!»
(Л.Українка)

Деякі методичні посібники радять учителю без належної підготовки пропонувати учням прочитати драму – феєрію самостійно, й одразу почитати її аналіз.

Мій досвід підказує, що « Лісова пісня» - один із тих творів, до читання яких учнів треба годувати. Можу стверджувати, що цей твір належить до тих, які залишають найглибший слід у юних душах наших старшокласників. І якщо правильно підійти до вивчення цього твору, то вчитель в змозі зробити справжній «переворот» у свідомості дітей щодо взаємин між хлопцями та дівчатами, в утвердженні здорових морально – естетичних ідеалів, глибокого розуміння краси в людині і природі, розкрити чарівність і багатство рідного слова, народної творчості.

Учитель допомагає осмислити композицію твору, систему образів, проблематику, багатство мови, ритміку. Тільки так усі учні спроможні виконати ці завдання якісно, тільки так словесник введе дітей у ту психологічну та казково – фантастичну атмосферу, в якій живуть герої драми. А ставлячи за мету виховання моральної сили, душевної краси підлітків можна на матеріалі автобіографічних поезій Л.Українки : « До мого фортепіано», « Сон літньої ночі», цикл « Мелодії», « Давня весна», « Забуті слова» та ін.

Слухаючи ці задушевні твори, учні живуть настроями їх авторки, поділяють її горе і страждання, захоплюються мужністю і стійкістю у боротьбі за життя, проймаються її громадянськими ідеями.

Під час аналізу творів Лесі Українки треба акцентувати увагу на емоційному освоєнні кожного твору як цілого або, як кажуть філософи, етапу конкретного споглядання, під час якого почуття, переживання, асоціативне мислення учнів у сукупності створити конкретну емоційну основу, що стане міцним ґрунтом для поглибленого осмислення кожного твору.

Треба розуміти, що розкриття на уроці історичної зумовленості творчості Лесі Українки, усвідомлення біографії поетеси вимагає осмислення формування її світогляду. При такому підході біографія та творчість письменниці освітлюватиметься не з суб’єктивних міркувань, а з позицій об’єктивних. Ц і є завданням і метою вчителя літератури.