Проектна технологія як особливий компонент сучасної методики

Система проектной деятельности – неотъемлемый компонент учебно - воспитательного процесса по языку и литературе.

Немецкий педагог А.Флитнер характеризует проектную деятельность как учебный процесс, в котором обязательно участвуют ум, сердце и руки, то есть осмысление самостоя тельно полученной информации осуществляется через личное отношение к ней и оценки результатов в конечном продукте. Это ступенька для одаренной молодежи: литература, искусство, поэзия, презентации, компьютерные рисунки.

Работаю в проекте " Школа, открытая для всех», участвую в Национальном проекте "Открытый мир», ученики участвуют в защите научно- исследовательских работах при Малой академии наук.

Ключевые слова: проект, работа с одаренными детьми, результат, я нацелен на успех, исследования, защита.

Annotation

The system of project activity is an indispensable component of training - training process of language and literature.

German teacher Alexander Flitner describes the project activity as a training processin in which necessarily the mind, heart and hands take part, that understanding of the final information carried through the prism of personal attitude to it and evaluating of results in the final product. This is a a stepping stone for talented teens: literature, art, poetry, presentation, computer graphics.

I work o`n the project "The school opens to all," take part in the national project "Open World", the students take part in the protection of science - research works at Small Academy of Sciences.

Keywords: the project, work with talented children, the result, I focused on the success,a research and a protection

Зважаючи на швидкоплинність життя,
ми не можемо дозволити собі
витратити час на завдання,
які не ведуть до нових результатів.
Л. Ландау.

Розбудова національної системи в Україні, її докорінне реформування зумовлюють необхідність відтворення та розвитку інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень. Тому надзвичайно гостро ставиться таке важливе і невідкладне завдання, як виховання нового покоління, здатного креативно мислити, творити, жити.

Обдаровані люди приносять велику користь суспільству, є його гордістю. Тому перед, державою, школою і сім'єю постає проблема вчасного виявлення таких дітей.

Повноцінне існування обдарованої дитини у соціальному середовищі, особливо у колективі однолітків, стає актуальним питанням дослідження.

Виховуючи окрему особистість, необхідно взяти до уваги те, що вона взаємодіє в колективі. Саме він є основним соціальним середовищем, у якому виховуються потреби, розкриваються задатки, формуються здібності дитини. У колективі з його багатогранними відносинами, завдяки спільній діяльності його членів забезпечується всебічний розвиток особистості, належна підготовка дітей і молоді до активної участі у суспільно-політичному, економічному і культурному житті.

Учнівський колектив - це середовище, в якому протікає діяльність усіх його членів, внаслідок чого відбувається переплетіння міжособистісних відносин, які формують духовний світ кожного.

Обдарованість – це система, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.

Обдарована дитина – це дитина, що виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.

Креативність розуміється як своєрідність поводження особистості, що виражається в оригінальних способах одержання продукту, у нових підходах до вирішення проблем, створення оригінального продукту.

Що можна сказати про творчо-обдаровану дитину – це особистість, яка має яскраво виражену спрямованість на здобуття наукових знань, генерування нових ідей при розв'язанні навчально-творчих і дослідницьких завдань, знає історію й сьогоднішні тенденції розвитку предмета дослідження, володіє значним обсягом інформації, має критичне мислення, відчуття нового, високу допитливість, особистісну установку на сприйняття оригінального, незвичайного, вміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, робити висновки, аналізувати інформацію, будувати гіпотези, є чутливою до суперечностей, організована, наполеглива в досягненні мети, має інтуїцію, здатна до передбачення, фантазування, відкритого спілкування.

Обдарована дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатись нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. У неї відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, вміння наполегливо працювати над поставленою метою, самостійність, незалежність у діяльності.

Їй багато чого вдається, багато чого до душі,і тому дитині хочеться спробувати себе в найрізноманітніших сферах.

На відміну від "дорослої", яка є реальністю у створенні продукту або ідеї, дитяча обдарованість має свою специфіку в продуктах творчості, перебігу творчого процесу, індивідуального розвитку, предметної спрямованості.

Обдарованість – унікальне явище і вимагає уважного і дбайливого ставлення, а кожний випадок обдарованості потребує свого індивідуального підходу. Обдарована дитина "випадає" із звичайного, стандартного, буденного. Школа і відсутність свободи для творчості її дратує, викликає нудьгу, а то й взагалі небажання відвідувати школу.

Проблема роботи вчителя з обдарованими дітьми не є новою для педагогів. Новизна цієї проблеми для шкіл полягає в умовах, в яких педагогічному колективу доводиться її реалізовувати.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам; раціонально-образний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почуттєвий — режисерам, літераторам.

Щодо обдарованих учнів особливу увагу слід звернути на такі моменти: повне задоволення запитів найпідготовленіших дітей у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення їх із сучасною наукою; створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінки своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість.

Форми роботи з цією категорією учнів — групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомостями, які вони можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу обробки навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок.

Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання для таких учнів повинні бути творчими.

Названі моменти в навчальних заняттях доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи (виконання учнем позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в олімпіадах.

Учителі мають налагоджувати контакти з позашкільними установами, де займаються їх вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати профіль позашкільних занять.

Виявлена обдарованість може бути розвинута і підтримуватись за допомогою різних напрямків, форм та методів. Однак, поряд з обдарованою дитиною повинен знаходитись талановитий, творчо працюючий вчитель, який має бути особистістю, яка здатна професійно оволодіти нестандартними, нетрадиційними методиками, творити нове.

Отже, робота вчителя з обдарованими учнями – це процес, який вимагає від адміністрації навчального закладу системного підходу, тобто певних організаційних змін.

Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем.

Я обрала такий метод роботи, як проект. Саме він допомагає мені у роботі з творчо-обдарованими дітьми: виявити таких дітей, спонукати до співпраці, допомагати їм, бути помічником, бути другом, допомогти стати успішним.

Зрозуміла, що це є невід’ємною складовою у розвитку обдарованості, учні самостійно мислять, творять, обдумують, роблять висновки. Система проектної діяльності – неодмінний компонент навчально-виховного процесу з мови та літератури. Плануючи вивчення тієї чи іншої теми, певного розділу програмового матеріалу, я визначаю для позаурочної діяльності:

• Об’єкт спостереження та дослідницької діяльності;
• проблемні, пізнавальні запитання й завдання;
• способи фіксації спостережуваного (виконання малюнків, аплікацій, виробів, добір до них образних заголовків чи віршованих рядків, загадок складання нотаток, тез);
• коло позакласного читання (довідкова, науково – популярна, художня література, словники, енциклопедії, періодичні дитячі видання);
• види художньої діяльності (декламування, драматичні та пластичні етюди, драматизація, інсценізація) і дослідницькі праці.

Проектування – особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною особливістю якої є перспективна спрямована орієнтація, практично спрямоване дослідження.

Німецький педагог А. Флітнер характеризує проектну діяльність як навчальний процес, у якому обов’язково беруть участь розум, серце і руки, тобто осмислення самостійно добутої інформації здійснюється крізь призму особистого ставлення до неї і оцінювання результатів у кінцевому продукті.

Метод проектування в загальному розумінні – це науково обґрунтована побудова системи параметрів майбутнього об’єкта чи якісно нового стану наявного проекту, прототипа передбачуваного або можливого об’єкта стану чи процесу. Починається, по-перше, з наміру, конкретної ситуації, проблеми, яка потребує розв’язання, по-друге, це є підготовка проекту, що передбачає формулювання теми, визначення цілей і пошук засобів для досягнення їх, по-третє, охоплює фази роботи над проектом, у межах яких установлюються якісно нові взаємини між учителем і учнями. Це і є організація навчального процесу. Кожний проект повинен мати результат, свій продукт, хочу зазначити, що функцію представлення результатів навчальної діяльності мають узяти на себе школярі.

Робота над проектом – практика особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учня це має такий вигляд: «Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати»

Для педагога – це прагнення знайти розумний баланс між академічним і прагматичним знаннями, уміннями та навичками.

Навчальне проектування орієнтоване, перш за все, на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу.

Технологія проектування передбачає розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості. Проектна технологія це зв’язок кількох предметів.

Результати виконання проектів повинні бути відчутні, якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

За мету я поставила створення таких умов, щоб результатом проекту став індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Коли я вперше досліджувала метод проекту, то поставили перед собою завдання:

• не лише передати учням суму тих чи інших знань, а навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для розв’язування нових пізнавальних і практичних завдань;
• сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи будь-які соціальні ролі(лідера, виконавця, посередника);
• розширити коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різними точками зору на одну проблему;
• прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Створюючи власний проект, учні самостійно розв’язують творчу чи дослідницьку проблему. Кожен створює свій образ виучуваного засобами, які найбільше відповідають його природним нахилам, інтересам, смакам, уподобанням – здобувають суб’єктивний досвід. На уроці під час актуалізації результатів проектної діяльності школярі обмінюються з однокласниками, учителем здобутими знаннями, чуттєвим досвідом, способами дослідницької і творчої діяльності, прийомами розумових дій.

Створюється атмосфера інтелектуальних, моральних, естетичних переживань, відбувається зіткнення поглядів, а це веде до пошуку істини. Стає можливою постановка й розв’язання проблемних запитань і завдань на рівні міжпредметних зв’язків, міжпредметної інтеграції, працюючи над якими, учні долучаються до ціле визначення, планують власну пізнавальну і мовленнєву діяльність, організовують власне учіння, рефлексію.

У ході своєї роботи з’ясувала, якщо учень змушений виконувати проектне завдання, яке нав’язане йому мною, то ентузіазму і справжньої зацікавленості, активності, швидше за все, не буде. Тому обговорюємо лише те, що цікаво учням. На жаль, багато проектів нав’язують і самому вчителеві. Та знову продовжу свою думку: у практиці навчання метод проектів успішно використовується також як ефективний засіб розвитку наукових, літературних, мистецьких здібностей особистості. З цією метою учнівський колектив об’єднується певним проектом протягом кількох уроків для розв’язання актуальних проблем. Саме завдяки цьому методу досягається опанування знань як особистісно значущих для кожного учня, формуються в них узагальнені способи пізнавальної і мовленнєвої діяльності, організаційні вміння.

Я працюю з дітьми, я за них відповідаю, учень це теж наш проект, і я хочу, щоб мої учні виходили з школи і говорили: «Я вмію, я знаю, я націлений на успіх»

Розрізняють типи проектів:

• дослідницькі проекти – потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників;
• творчі проекти – не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, інтересам учасників проекту (буклети, презентації, відеокліпи, свята, веб – квести);
• ігрові проекти – учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені характером і змістом проекту (літературні персонажі…);
• інформаційні проекти – спрямовані на збирання інформації про який – небудь об’єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів;
• практично – орієнтовані проекти – результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників(документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект).

У своїй практиці використовую найчастіше проекти змішаного типу.

Я практикую при захисті проекту: надаю можливість самостійно дітям обрати форму презентації.

Хочу наголосити на моїх функціях у цьому процесі:

• допомагаю учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі над проектом;
• сама є джерелом інформації;
• координую весь процес роботи над проектом;
• підтримую і заохочую учнів;
• підтримую неперервний рух учнів у роботі над проектом;
• допомагаю, але не виконую замість нього.

Тому я повинна знати не лише свій предмет, а бути компетентною в інших галузях науки, бачити точки їх зіткнення. Разом із тим я повинна добре знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання.

Отже, метод проектів є визначальним складником компетентного навчання, методом, що допомагає мені у роботі з обдарованими дітьми, що орієнтує на самовираження, саморозвиток особистості, готової до суспільно корисної праці.

Я вже наголошувала, що метод проекту допомагає розкрити обдарованість.

Наприклад, з 2008 – 2014рр. мої учні брали участь у міських конкурсах захисту науково – дослідницьких робіт «Юний філолог» при Малій академії наук, краєзнавчих форумах, деякі з них посіли 2, 3 місця.

Ларченко Д., Бараш В. брали участь в обласному конкурсі.

Роботи:

• «Моя Батьківщина – Україна»;
• «Особливості конфлікту у повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя – Левицького та п’єси «Хазяїн» І. Карпенко – Карого»;
• «Біда прийшла від стін столиці, цвіла хрестами білолиця»;
• «Микола Хвильовий – письменник трагічної долі»;
• «Художнє відтворення нечуваного в історії людства голодомору як найстрашнішої трагедії українського народу»;
• «Духовність весільного обряду»;
• «Фразеологія творів Олеся Гончара»;
• «Степ та воля – козацька доля»;
• «Роль І. Я. Франка в історії української літературної мови».
• Якщо брати уроки з розвитку зв’язного мовлення, то можна використати такі проекти:
• «Віртуальні екскурсії у музеї»;
• «Віртуальні подорожі у будь-який куточок світу»

Нещодавно проводила урок у 10 класі «Любов – це єдиний дар, що примножується тоді, коли його роздають», де за мету ставила – навчити учнів складати звіт про виконану роботу. І коли розпочали роботу, то виявили, як я говорю, «коло радості», саме це коло стало нашим майбутнім проектом( за текстом «Коло радості»)

Тема проекту «Коло радості»:

• малюнки про благодійність, щастя, любов до ближнього;
• творчі роботи із соцопитуванням;
• відеоролики, які створили самі учні;
• плани роботи;
• поетичні рядки про терпимість, про щедрість, про доброту;
• комп’ютерні малюнки;
• фото зі спогадами.

Висновки дітей: « Любов – це єдиний скарб, що примножується, це єдиний дар, що збільшується тоді, коли його роздають »;

« Любов…Даруйте її, а завтра матимете більше, ніж тепер ».

У цьому році ми відзначали 200 – річчя з дня народження

Т. Г. Шевченка.

Що ми тільки не проводили: захист творчих робіт

(«Імператив у творчості Кобзаря», «Знаний і незнаний Шевченко»), художні читання, авторські читання, конкурс на краще виконання пісень на слова віршів Т. Шевченка, конкурс анімації, конкурс на кращий маршрут, конкурс комп’ютерної графіки. І зрозуміло, що це презентувалося пізніше як проект «Знаний і незнаний Шевченко».

Отже, суть проектної технології – стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, метод проектів є визначальним у моїй роботі, дитина самореалізується, їй подобається самооцінювати свої знання і вміння, вона вміє і знає. А я бачу майбутніх науковців, поетів, програмістів, художників, математиків, істориків. Ці діти вступають до вузів за покликанням.

Література

1. Варзацька А. Проектна діяльність у системі компетентнісної мовної освіти / А. Варзацька // Дивослово. – 2012. – №9.
2. Гончарук Ю. Організація роботи з обдарованими дітьми // Директор школи. – 2006.- № 27-28, липень. – С. 27 – 32.
3. Косогорова О. Метод проектів. Ранок. – 2008. – с. 9 – 42.
4. Кручинина Т. Г. Проектна діяльність. – Вісник НМЛ Міжнародного дитячого центру «Артек». – 1998. – №1. – с. 4-
5. Луценко В. Метод проектів як форма інноваційного навчання рідної мови / В. Луценко // Дивослово. – 2010. – №12.
6. Пєхота О. М. Освітні технології: навчально-методичний посібник. – К.: А. С. К., 2001.
7. Токмань Г. Методи викладання літератури в їхній особистісній спрямованості на учня / Г. Токмань // Дивослово. – 2004. – №2.
8. Туріщева Л.В. Особливості роботи з обдарованими дітьми. – Х.: Вид. група „Основа', 2008. – 122с
9. Фасоля А. Особистісно-зорієнтований урок літератури – мета, зміст, технологія уроку / А. Фасоля // Дивослово. – 2004. – №8.