Лист на відстані серця
Добридень, дорога моя колего, добридень Галинко!
Зараз не модне листування. Та ми з тобою з того часу, коли люди писали одне одному душевні листи, чекали їх, вкладали душу і серце в простий паперовий конверт.
Тому і пишу тобі листа, бо бачимось ми тепер дуже рідко.
Стежина, що водила тебе 40 років до школи, звернула до дому, до сім’ї, до онуків. Нарешті вони дочекалися мами, дружини, бабусі!А в школі нам тебе дуже не вистачає… Журяться без твоєї мудрої і доброї поради колеги. Сумують за твоєю щирою любов’ю діти.
Це тільки так кажуть, що незамінних людей немає. Є, бо всі неповторні, в кожного своя місія, своє призначення у цьому житті. Будуть кращі, будуть гірші, але таких, як ти, не буде. Тому і сумує ластівка з - під шкільної стріхи, бо в цьому році ти вперше не виряджала іі у вирій. Сумує зрізана тополя, що стала основою для шкільної альтанки, адже вона пам’ятає тебе зовсім юною. Навіть ручка від шкільних дверей зажурилася, бо серед сотень рук, що торкаються до неї щодня, нема твоєї теплої, ніжної руки.
Журиться фізкабінет, адже він звик, що ти в ньому жила більше, ніж удома.
Та світла ця печаль, кришталево чиста, як твоя душа, бо гарний слід ти залишила в школі. У тебе, як писав поет, "нема зерна неправди за собою". А зараз життя твоє, я переконана, тільки починається, бо така творча, натхненна, піднесена особистість, як ти, ніколи і нізащо не обмежиться кошиком, базаром, кухнею.
У тебе високе призначення, творче - примножувати красу на Землі.
Знаю, що хоч ти і фізик, але любиш поезію, та й сама ти - неабиякий поет. Тому посилаю тобі мої римовані нічні переживання. Отож, мої вірші - твоїй поетичній душі.
І вчора, і сьогодні, і завжди -
Так нашу долю визначив Всевишній -
Учитель починається з душі,
Як Україна, -з маминої вишні.
Справлятимуть зірки свій вічний бал
І небо буде чистим і високим,
Та вже не я зійду на п’єдестал -
Одержить комп звання "Учитель року".
Все ж без моєї ніжної душі,
Без мого серця, відданого дітям,
Не стане в душах наших доброти,
Тепла не стане в збуреному світі.
Комп’ютери у школі - гарний тон,
Життя, як ті миттєвості на плівці,
Та ні планшет, ні ноутбук, смартфон
Дитину не погладять по голівці.
Хай буде світлим наше майбуття,
Хай з наших учнів виростають люди,
А вчитель і душа його свята
Він був, він є і, вірю, - вічно буде!
І на завершення свого листа посилаю тобі, дорога моя колего, три Тютюнникові зозулі з поклоном. Одна нехай накує тобі довгих літ і міцного здоров’я. Друга - глибокої вдячності і шани від дітей, учнів, рідних. А третя нехай накує усім нам миру і процвітання нашій гордій і незламній матінці Україні.
З глибокою шаною Людмила Савіцька