Стаття «Особливості словотворення емоційно забарвленої лексики в українських народних казках»

Лексеми з емоційно-експресивним забарвленням в обстежених українських народних казках утворюються за допомогою двадцяти суфіксальних морфем, а саме: -к-, - ок, -ик, -очк-, -ц-, -ечк-, -ушк-, -ичк-, -чик, -ищ-, -еньк-, -ачк-, -ець, -оньк-, -ат-, -атк-, -ус-, -иц-, -ил-, -ух-.

• Найбільш активну участь у творенні емоційно забарвлених іменників в народних казках бере суфікс -к-. Кількість дериватів, які мають у своїй структурі цей формант, складає 25% від усієї кількості проаналізованих слів, що свідчать про продуктивність цього демінутивного суфікса. Усі похідні іменники можна віднести до таких лексико-словотвірних груп:
• Назви осіб за сімейними та іншими стосунками: синку (1, 44), матінка (1, 87), дитинка, товаришка (1, 72), дівчинка (1, 72);
• деякі власні найменування: Пилипко (1, 44), Василько (1, 72), Варварка (1, 14);
• Найменування тварин та риб: мишка (1, 14), собачка (1, 24), лиска (1, 41), рибка (1, 49);
• Найменування частин тіла людини та тварини: ріжки (1,21), ніжки (1, 38), ніжка (1, 33), очки (1, 38), вушка (1, 38), лапка (1, 63), ручка (1, 76);
• Назви рослин та їх плодів: травичка (1, 20), осичка (1, 48), ріпка (1, 14), динька (1, 61), яблунька, яблучка (1, 73), деревинка (1, 76);
• Найменування проміжків часу: нічка (1, 19), хвилинка (1, 19), годинка (1, 54);
• Назви місцевості: нивка (1, 61), гребелька (1, 20), полянка (1, 53);
• Назви приміщень та угідь: хатка (1, 35), криничка (1, 71);
• Назви предметів побуту та хатнього начиння: грабельки (1, 14);
• Найменування природних явищ: крапелька (1, 20).

Іменники, у структурі яких наявний суфікс -ок, складають 16% від загальної кількості проаналізованих лексем. При чому інколи спостерігається подвійне ускладнення твірної основи цим формантом. Усі слова представляють такі лексико-семантичні групи:

• Назви певної місцевості: лісок (1, 42), місточок (1, 20), торжок, смітничок (1, 67), бережок (1, 76);
• Найменування рослин та їх частин: дубочок, дубок (1, 70), листочок (1,20), горошок (1, 24), колосочок (1, 67);
• Назви тварин: рачок-братичок (1, 21), рачок (1, 21), коток (1, 41), бичок (1, 56), бичок-третячок (1, 58), півничок (1, 67), Початочок (1, 28);
• Назви частин тіла тварин: лобок (1, 44), роточок, носочок (1, 69);
• Назви продуктів харчування: медок (1,28), пиріжок (1, 80);
• Найменування взуття: черевичок (1, 38);
• Назви осіб: синок (1, 76);
• Найменування явищ природи: сніжок (1, 81).

Далі за продуктивністю йде суфіксальний словотвірний тип із морфемою –ик. Налічується 13% іменників – демінутивів, у структурі яких наявний цей суфікс. Вони представляють такі лексико-семантичні групи:

• Найменування тварин і птахів: зайчик – лапанчик (1,13), зайчик (1, 13), вовчик-братик (1, 21), зайчик-побігайчик (1, 59), ведмедик-братик (1, 17), котик (1, 41), песик-когутик (1, 24), півник (1, 28), котику-братику (1, 41), журавлик (1, 46), ведмедик (1, 59), зміїк-братик (1, 63);
• Найменування страв: борщик (1, 54), киселик (1, 73), кулешик (1, 73);
• Назви осіб за родинними стосунками: братик (1, 73) та власні назви: Телесик (1, 76);
• Найменування частин тіла тварин: хвостик (1, 70);
• Назви предметів хатнього вжитку: кухлик (1, 73);
• Найменування засобів пересування по воді: човник (1, 76).

Суфікс очк- утворює 6, 5% дериватів зі зменшено-пестливим значенням. Їх можна об’єднати у такі лексико-семантичні групи:

• найменування осіб, як правило, жіночої статті за родинними стосунками (невісточка (1, 38), мамочко (1, 49)) та власні назви (Фіночко (1, 15), Сірочко (1, 15));
• назви птахів: (курочка (1, 69), гусочка (1, 30);
• найменування предметів побуту та хатнього начиння: (в'язочка (1, 80), колисочка (1, 76));
• абстрактні назви: (дірочка (1,1 4), казочка (1, 80));
• найменування певної місцевості: поляночка (1, 53)).

5% від загальної кількості складають зменшено-пестливі іменники, утворені за допомогою суфікса -ц-, вони представляють лексико-семантичні групи:

• назви частин будівель: (віконце (1, 41), дверці (1, 20), ворітця (1, 70));
• найменування частин тіла різних істот: крильця (1, 80);
• назви страв або їжі (борошенце (1,16), м’ясце (1, 78));
• найменування водойм: (озерце (1, 81));
• назви дерев: (деревце (1, 33));
• найменування приладь: (весельце (1, 76)).

Меншою продуктивністю у творенні емоційно забарвлених іменників характеризується суфікс -ечк- (4,5%). Лексеми з цією морфемою у структурі об’єднуються у лексико-семантичні групи:

• найменування осіб за родинними стосунками та власні назви (донечка (1, 49), Марусечко (1, 73));
• найменування птахів та тварин (качечка (1, 35), овечка (1, 36));
• назви предметів побуту та елементів хатнього начиння (пічечка (1, 74));
• назви явищ природи (сонечко (1, 82));
• найменування водойм (річечка (1, 73)).

Деривати з морфемою ичк- (3, 5%) – це іменники жіночого роду на позначення:

• осіб за родинними стосунками (сестричка (1, 74));
• назв тварин (лисичка 1, 59), лисичка-сестричка (1, 62));
• предметів одягу (рукавичка (1, 13), спідничка (1, 15)). Похідні з суфіксом -чик у структурі (3, 5%) – це іменники чоловічого роду на позначення: осіб за характерними ознаками (братчики (1, 8), голубчик (1, 59), хлопчик (1, 72));
• назв тварин (баранчик (1, 18));
• відповідних меблів (стільчик (1, 83)).

Цікавими утвореннями є емоційно забарвлені лексеми з -ушк- (3%), це, як, правило, власні назви або прикладкові іменники, що розкривають особливості характеру чи вдачі казкового персонажу:

• мишка-скряботушка (1, 13), жаба-скрекотушка (1, 13), Андрюшка (1,14), Марушка (1,14).
• Приблизно по 2% емоційно забарвлених лексем в українських народних казках утворюють суфікси -ець, -ачк-, -еньк-, -ищ-. Їх теж можна по групувати за значенням: назви осіб та власні наймення (батенько (1, 64), Марусенько (1, 73));
• назви рослин та їх частин (корінець 1, 64), гіллячко, листячко (1, 70));
• найменування будівель та території біля них (хлівець (1, 35), двірець (1, 83));
• назви тварин та певних частин їх тіла (баранець (1, 70), пір’ячко (1, 83));
• абстрактні назви (лишенько (1, 35));
• найменування музичного твору (пісенька (1, 38));
• назва результатів продуктів життєдіяльності (сміттячко (1, 3)).

Важливо зазначити, що перелічені вище суфікси вносять у похідне слово значення зменшеності або пестливості, а морфема -ищ, наявна у структурі іменників, що передають негативні емоції. Ставлення народу до названих реалій є зовсім протилежним, ніж до уже описаних персонажів, предметів тощо. Такі лексеми називають тварин: котище (1, 18), частини тіла тварин: хвостище (1, 37), назви рослин або їх плодів: бобище (1, 49), предмети побуту: помелище (1, 38).

Усього по три емоційно забарвлені лексеми, як показує фактичний матеріал, утворені за допомогою афіксів -ус-, -оньк-, -атк-, -ат-. Це, як правило:

• слова з позитивною оцінкою або з відтінками ніжності, зменшеності чи пестливості: найменування осіб за родинними стосунками та власні назви (бабуся (1, 27), дідусь (1, 59), Маруся (1, 72), дітоньки (1, 56));
• назви тварин, птахів та частин їх тіла (кізонька (1, 19), п'ятонька (1, 56), гусенятко, крилятко (1, 80), гусенята, крилята (1, 79), каченята (1, 81);
• деякі назви посуду (горнятко (1, 56)).

Емоційно забарвлені іменники з суфіксом иц- є назвами рослин: травиця (1, 58) та явищ природи: водиця (1, 49).

Негативна оцінка, яка наявна в українських народних казках, простежується і іменниках з морфемами -ил- та -ух-. Вони називають характерні особливості персонажів казки: бурмило (1, 53), хвастуха (1, 46).

Таким чином, аналіз структури і семантики емоційно забарвлених іменників, використаних в українських народних казках, показав, що такі лексеми є прикладами різноманітної системи лексико-словотвірних груп. Позитивні емоції є яскраво вираженими, а негативні представлені поодинокими словами, що зумовлено особливостями жанру досліджуваних творів фольклору.

Література

1. Українські народні казки. Для молодшого та середнього шкільного віку. - К.:Веселка, 1992. – 415 с.
2. Чухліб В. Ф. Стилістичний потенціал іменного суфіксального словотвору. Стилістика української мови: Зб. наук. праць. – К., 1990. С. 68-72.