Стаття «Використання гри у процесі гармонійного розвитку особистості»
Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує і радість і захоплення, що саме процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але, крім суб’єктивного сприйняття, є, безумовно, глибинний вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно - вольову, інтелект
уальну та духовну.Слід зазначити, що гра – це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. Подібно до того, як під час перегляду захоплюючого фільму глядачі стають причетними до його подій, так і в процесі цікавої гри її учасники можуть забути про все інше. Гра може бути рухливою, коли поряд з емоційною активізується фізична сфера дитини, і може бути статичною з точки зору рухливості тіла – це ігри логічні, ігри на кмітливість, коли разом з емоційною активізується інтелектуальна сфера ("Математичний бій", "Що?Де? Коли?" і т. п.).
Аналіз гри та її елементів з точки зору розвитку основних сфер життєдіяльності людини може дати науково обґрунтовані відповіді на досить цікаві питання, наприклад, чому так важко привчити дитину до регулярного виконання фізичної зарядки?
Під час механічного виконання заздалегідь відомих рухів активізується лише фізична сфера, а емоційна, інтелектуальна та духовна залишаються переважно пасивними. Відсутність переживання, емоційного забарвлення роблять фізичну зарядку мало привабливою. Але досить додати музику, яка б активізувала емоційний стан, і все змінюється: аеробіка чи ритмічна гімнастика пробуджують усмішки та завзятість.
З цієї ж точки зору "суха задачка" - задача, що містить у собі тільки інформаційну частину, тобто спрямована лише на роботу інтелектуальної сфери особистості. Зрозуміло, що найбільшого зацікавлення та максимальної працездатності учнів досягти, впливаючи на всі чотири сфери життєдіяльності. Використання гри та ігрових елементів дає змогу зробити значний крок у цьому напрямку.
До речі, якщо запитати у випускників шкіл, що їм запам’яталося у шкільному житті, вони пригадають найбільш емоційно насичені ситуації, як на уроках, так і в позаурочний час, тобто ситуації задоволення потреби в емоційному розвитку. Діти чи дорослі здебільшого прагнуть до таких ситуацій. Людина швидше обере любов чи ненависть, радість чи сум, але не байдужість та порожнечу. І в цьому - задоволення природної потреби, бо порожне життя – це вічний розвиток.
Слід визнати, що в початкових ланках освіти розвиток емоційної сфери приділяється більше уваги, ніж у старших класах. Однак з точки зору гармонійності у розвитку дітей теж існують певні диспропорції. Ігри чи ігрові елементи, що використовуються, розвивають переважно сфери емоційну з фізичною чи емоційну з інтелектуальною. Поза увагою все ще залишаються ігри та тренінги духовної спрямованості.
Саме такі тренінги викликають та закріплюють вищі емоційні стани та почуття людини, допомагають формувати у дітей духовні, гуманістичні та екологічні цінності, які нині так потрібні. Подібні ігри можна використовувати, починаючи з дитячого садка, а назви їх підказує саме життя, наприклад: "Врятування річки від забруднення", "Заспокой іншого", "Поділись радістю" та інші.
"Що посієш, те й пожнеш" - заповідає стародавня мудрість, отже, які якості матимуть сьогоднішні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам.